печерський районний суд міста києва
Справа № 757/6159/25-к
пр. 1-кс-7558/25
14 квітня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у залі суду судове провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 , яка подана в інтересах ОСОБА_4 , на постанову слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_5 про відмову в задоволенні клопотання у рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62024100120000553 від 28.06.2024,-
06.02.2025 до Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 , яка подана в інтересах ОСОБА_4 на постанову слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_5 від 02.07.2024 про відмову у задоволенні клопотання у рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62024100120000553 від 28.06.2024.
Вказану постанову заявник вважає постановленою безпідставно, без належної перевірки доводів, викладених у заяві, а тому просить скасувати рішення слідчого про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 62024100120000553 від 28.06.2024 та здійсненні слідчих(процесуальних) дій.
Адвокат з'явився до суду та подав заяву про проведення судового засідання без фіксації технічними засобами, вимоги підтримав та просив задовольнити.
Слідчий у судове засідання не з'явився, про місце і час розгляду скарги повідомлений належним чином, заяв, клопотань до суду не подано.
Частиною 3 статті 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність не з'явившихся осіб, на підставі наданих доказів.
Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення в межах заявлених вимог, приходить до наступного висновку.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Судовим розглядом встановлено, що Другим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024100120000553 від 28.06.2024.
06.12.2024 року, представником ОСОБА_4 , адвокатом ОСОБА_3 , до Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого в місті Києві, було подано заяву про залучення ОСОБА_4 , до кримінального провадження №62024100120000553 від 28.06.2024 року в якості потерпілого.
16.12.2024 постановою слідчої Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Києві ОСОБА_6 про відмову у визнанні ОСОБА_4 , потерпілим у кримінальному провадженні №62024100120000553 від 28.06.2024 року.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи громадянина України захищаються судом. Суть такого захисту полягає в тому, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Згідно до ст. 304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Відтак, вказана скарга подана уповноваженою особою, у визначений законом спосіб, з дотримання строків на звернення до слідчого судді з метою оскарження такого рішення, враховуючи, що постанову заявник отримав 05.02.2025.
Відповідно до ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Згідно ч. 4 ст. 55 КПК України, за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Вимогами ч.5 ст. 110 КПК України, передбачено, що мотивувальна частина рішення прокурора/слідчого, викладеного у формі постанови повинна містити відомості про мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу, що прокурором було дотримано.
Так, в оскаржуваному рішенні слідчий вказав на те, що підстави надання ОСОБА_4 процесуального статусу потерпілого у кримінальному провадженні на цій стадії досудового розслідування відсутні.
Мотивуючи своє рішення, слідчий вказав, що не отримано достатніх та об'єктивних даних, які б свідчили про спричинення ОСОБА_4 кримінальним правопорушенням шкоди, передбаченої ч. 1 ст. 55 КПК України, оскільки факти можливих неправомірних дій службових осіб Служби безпеки України не знайшли свого об'єктивного підтвердження, об'єктивних та достатніх даних про наявність ознак умисного невиконання ухвали суду, що набрала законної сили, або перешкоджання її виконанню з боку зазначених працівників наразі не знайшли свого об'єктивного підтвердження, однак вони досліджуються у вказаному кримінальному провадженні, проводяться необхідні слідчі (розшукові) та процесуальні дії, направлені на перевірку зазначених у заяві фактів.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За встановлених обставин, при дослідженні оскаржуваної постанови, слідчим суддею встановлено, що вона винесена з урахуванням принципу законності кримінального провадження, встановленого ч.2. ст. 9 КПК України, що передбачає повне та всебічне дослідження всіх обставин кримінального та погоджується з висновками слідчого, враховуючи при цьому, обставини кримінального провадження та вважає, що викладені доводи у скарзі та відповідно заяві не в повній мірі відповідають фактичним обставинам, оскільки не доведено наявність підстав які свідчать про завдання останньому шкоди.
За викладених обставин, в силу принципу змагальності сторін, адвокатом не надано належних та допустимих доказів та в судовому засіданні не встановлено таких, які б давали підстави слідчому судді прийти до висновку про законність та обґрунтованість вимог скарги, а відтак слідчий суддя розглянувши скаргу в межах питань, які були винесені на її розгляд сторонами кримінального провадження, та перевіривши надані в обґрунтування цих питань докази, з урахуванням вищенаведеного прийшов до висновку, про відсутність підстав для задоволення вимог скарги, з залишенням оскаржуваної постанови в силі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 9, 22, 26, 303, 306, 307 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -
Відмовити у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 , яка подана в інтересах ОСОБА_4 , на постанову слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_5 про відмову в задоволенні клопотання у рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62024100120000553 від 28.06.2024.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_7