18.04.2025 Справа № 756/13792/24
Унікальний номер 756/13792/24
Провадження номер 2/756/1133/25
16 квітня 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Шролик І.С.,
секретар судового засідання - Лисенко Д.О.,
за участю відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Короткий зміст позовним вимог
У листопаді 2024 року позивач ТОВ «Коллект Центр» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з боржника ОСОБА_1 заборгованість за Договором №5205836454 від 17 січня 2022 року в розмірі 24995,71 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (тіло кредиту) - 16942,14 грн., заборгованість за основними процентами на дату відступлення права вимоги - 1,57 грн., заборгованість за комісіями - 8052,00 грн.; витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 9000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказували, що між ТОВ «Фінансова Компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 17 січня 2022 року укладено кредитний договір №5205836454, відповідно до умов якого відповідачу надані грошові кошти в сумі 18638,74 грн., строком на 12 місяців, щомісячні проценти 2,70% , при наданні кредиту 7% від суми кредиту, що становить 1050 грн.
Відповідно до умов договору, позичальник підтверджує, що до моменту підписання договору отримав та ознайомився з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту; отримав всі пояснення, необхідні для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі в разі невиконання ним зобов'язань за таким кредитом.
01 вересня 2021 року між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» укладено договір про відступлення права вимоги № 01/09/21, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» відступило право вимоги до боржників, в тому числі за договором №5205836454 стосовноОСОБА_1 .
У свою чергу, АТ «Таскомбанк» відступило право вимоги ТОВ «Коллект Центр» на підставі договору факторингу № НІ/11/14-Ф від 21 грудня 2023 року.
В порушення умов договору відповідач належним чином не виконала своїх зобов'язань, у зв'язку з чим має заборгованість в сумі 24995,71 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (тіло кредиту) - 16942,14 грн., заборгованість за основними процентами на дату відступлення права вимоги - 1,57 грн., заборгованість за комісіями - 8052,00 грн.
Покликаючись на право правонаступника вимагати стягнення заборгованості, ТОВ «Коллект Центр» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №5205836454 від 17 січня 2022 року.
Рух справи
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 листопада 2024 року головуючим суддею визначено суддю Шролик І.С.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 05 листопада 2024 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до розгляду на 05 грудня 2024 року.
05 грудня 2024 року судове засідання по розгляду справи знято з розгляду в зв'язку з перебуванням судді на міжнародній науково-практичній конференції. Розгляд справи призначено на 30 січня 2025 року.
30 січня 2025 року та 13 березня 2025 року розгляд справи відкладено, у зв'язку з клопотанням відповідача про врегулювання спору.
Представник позивача в судове засідання 16 квітня 2025 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. У поданій позовній заяві просили розглядати справу без участі представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечують.
Відповідач 16 квітня 2025 року в судовому засіданні проти позову не заперечувала. Пояснила, що дійсно отримала кредитні кошти, проте не має фінансової можливості їх повернути. Просила відкласти розгляд справи, зменшити розмір витрат на правову допомогу та зазначила, що договром не передбачено комісії. Зауважила, що частково погашала кредитну заборговаість. Долучиа до матеріалів спарви пенсійне посвідчення особи з інвалідністю ІІІ групи.
Заслухавши відповідача, дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «Коллект Центр» підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Фактичні обставини
Судом встановлено, що 17 січня 2022 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №5205836454.
За умовами п.1 договору кредитодавець зобов'язується передати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Відповідно до п. 2 договору, відповідачу були надані грошові кошти в сумі 18638,74 грн. безготівковим шляхом, строком на 12 місяців, щомісячні проценти 2,70%. Згідно паспорта споживчого кредиту щомісячний платіж по графіку погашення становить 2056,57 грн, з яких 1553, 20 грн - погашення кредитної заборгованості та 503,25 грн - щомісячні відсотки (а.с. 15-16).
ПОзивачем надано виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 за кредитним договором №5205836454 за період з 17 січня 2022 року по 21 грудня 2023 року (а.с.18-33).
Відповідно до договору про відступлення права вимоги № 01/09/21 від 01 вересня 2021 року, ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» відступило АТ «Таскомбанк» право вимоги до боржників (а.с.36-37).
Відповідно до Реєстру прав вимоги до договору про відступлення права вимоги № 01/09/21 від 01 вересня 2021 року, АТ «Таскомбанк» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №5205836454 від 17 січня 2022 року (а.с. 38).
Згідно договору факторингу № НІ/11/14-Ф від 21 грудня 2023 року, ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги до боржників АТ «Таскомбанк» (а.с.39-42).
Відповідно до Реєстру прав вимоги додаток №1 до договору факторингу № НІ/11/14-Ф від 21 грудня 2023 року, наданого позивачем, ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №5205836454 від 17 січня 2022 року на загальну суму 24995,71 грн., з яких: з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (тіло кредиту) - 16942,14 грн., заборгованість за основними процентами на дату відступлення права вимоги - 1,57 грн., заборгованість за комісіями - 8052,00 грн. (а.с. 4, 43-44).
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №5205836454 від 17 січня 2022 року, наданого позивачем, станом на 30 вересня 2024 року залишок заборгованості ОСОБА_1 складає 24995,71 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (тіло кредиту) - 16942,14 грн., загальна заборгованість по відсоткам - 1,57 грн., заборгованість за комісіями - 8052,00 грн. (а.с. 35).
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення
Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В порушення вимог кредитного договору відповідач належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання, що призвело до утворення заборгованості.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У ст. 530 ЦК України зазначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім цього, ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За нормою ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Саме на позивача покладено процесуальний обов'язок довести заявлені позовні вимоги.
Судом досліджений наданий позивачем розрахунок заборгованості, згідно якого заборгованість ОСОБА_1 станом на 30 вересня 2024 року складає 24995,71 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (тіло кредиту) - 16942,14 грн., загальна заборгованість по відсоткам - 1,57 грн., заборгованість за комісіями - 8052,00 грн. (а.с. 35).
Стосовно стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією у розмірі 8052,00 грн., суд виходить з наступного.
Відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору, банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі, тому особливості регулювання відносин між сторонами визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, зроблено наступний правовий висновок: «10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, який на підставі положення ч.4 ст.263 ЦПК України, суд застосовує до спірних правовідносин.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне управління кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».
Судом досліджені умови кредитного договру та паспорт кредиту від 17 січня 2022 року, а також графік повернення кредитних коштів, умовами яких не передбачено нарахування комісії, тому вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісіями у розмірі 8052,00 грн., задоволенню не підлягають.
Отже, на підставі досліджених доказів, суд приходить до висновку, що обсяг заборгованості за основним зобов'язанням (тіло кредиту) та загальна заборгованість по відсоткам знайшов своє документальне підтвердження, тому підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» в загальному розмірі 16943,71 грн., яка складається зі заборгованості по тілу кредиту в сумі 16942,14 грн. та заборгованість по відсоткам у розмірі - 1,57 грн., суд вважає позов в цій частині обґрунтованим та доведеним, що дає підстави для задоволення позову в цій частині.
Щодо стягнення судових витрат
Відповідно до приписів ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати, пов'язані з витребуванням доказів та пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.4 ст.137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу представником позивача надано: договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01 липня 2024 року; заявка на надання юридичної допомоги № 397 від 14 серпня 2024 року; витяг з акту № 1 про надання юридичної допомоги від 02 жовтня 2024 року, що складається з надання усної консультації в розмірі 3000,00 грн. та складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду в розмірі 6000,00 грн. (а.с. 9-13).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04).
Суд, керуючись принципом законності та співмірності при визначені розміру компенсації витрат, враховуючи категорію справи, яка не відноситься до категорії складних та обсяг фактичних витрат, понесених стороною позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх необхідність та доцільність, з урахуванням клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на ппавничу допомогу, суд вважає необхідним зменшити заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача частину понесених витрат на правову допомогу в розмірі 4500,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування документально підтверджених витрат по сплаті судового збору, пропорційно задоволеним вимогам 1642,06 грн., відповідно до розрахунку (16943,71х2422,40:24995,71).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141 ч.1, 247 ч. 2, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 524, 525, 526, 611, 651 ч.2, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ - 44276926, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд.3, офіс 306) заборгованість за Договором №5205836454 від 17 січня 2022 року, в розмірі 16943,71 грн.; витрати по платі судового збору в розмірі 1642,06 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 4500,00 грн.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 18 квітня 2025 року.
Суддя І.С. Шролик