25 грудня 2007 р.
№ 32/241
Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М. -головуючий, судді Бакуліна С.В. і Самусенко С.С.
розглянув касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в місті Києві, м. Київ (далі -Інспекція)
на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2005
зі справи № 32/241
за позовом Інспекції
до комунального підприємства "Голосіїво-Житло", м. Київ (далі -КП "Голосіїво-Житло"), та
комунального підприємства "ЖЕО-111" Голосіївської районної у місті Києві ради, м. Київ (далі -КП "ЖЕО-111")
про стягнення 8 870,79 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
Інспекції -Сотнікової О.В.,
КП "Голосіїво-Житло" -Клочка С.В.,
КП "ЖЕО-111" -Лозинської С.П.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
У травні 2005 року Інспекція звернулася до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з КП "Голосіїво-Житло" та КП "ЖЕО-111" економічних санкцій в сумі 8 870,79 грн. за порушення державної дисципліни цін.
Рішенням господарського суду міста Києва від 03.08.2005 (суддя Хрипун О.О.) у позові відмовлено. Судове рішення мотивовано тим, що Інспекцією безпідставно прийнято рішення від 01.04.2005 № 67 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2005 (колегія суддів у складі: суддя Капацин Н.В. -головуючий, судді Ковтонюк Л.В., Данилова Т.Б.) апеляційну скаргу Інспекції повернуто на підставі пунктів 2, 4 частини першої статті 97 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України).
Інспекція звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу апеляційного господарського суду та відновити строк подання апеляційної скарги, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, статті 97 ГПК України.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.02.2006 касаційну скаргу Інспекції разом з матеріалами даної справи передано для вирішення до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2007 Інспекції відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі, а касаційну скаргу повернуто до Вищого господарського суду України з мотивів відсутності у Вищого адміністративного суду України повноважень з перегляду в касаційному порядку рішень, постановлених не за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України).
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Статтею 4 Закону України "Про ціни і ціноутворення" визначено, що Кабінет Міністрів України визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).
Таким органом відповідно до Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 № 1819 (далі -Положення), є Державна інспекція з контролю за цінами (далі -Держцінінспекція). Вона є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки і підпорядковуються останньому.
Згідно з пунктом 11 Положення Держцінінспекція має територіальні органи -державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5, 6 Положення.
За змістом абзацу третього пункту 4 Положення Держцінінспекція відповідно до покладених на неї завдань у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування.
Відповідно до пункту 5 Положення Держцінінспекція, зокрема, має право проводити в органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій та інших документів, пов'язаних з форсуванням, встановленням і застосуванням цін і тарифів.
Згідно з Інструкцією про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженою наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 № 298/519, прийняття рішень про застосування економічних або фінансових (штрафних) санкцій за фактами порушення державної дисципліни цін покладено на Держцініспекцію та відповідні державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Таким чином, Державна інспекція, приймаючи рішення про застосування санкцій за порушення державної дисципліни цін, діє як орган державної влади у здійсненні управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкт владних повноважень.
Отже, даний спір є публічно-правовим і на нього згідно зі статтями 4, 17 КАС України поширюється юрисдикція адміністративних судів. Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 17.01.2006 зі справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.
Абзацами першим та другим пункту 6 розділу VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" (в редакції Закону України від 06.10.2005 № 2953-IV) КАС України передбачено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України. Касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами КАС України.
Проте даний спір, який має публічно-правовий характер, апеляційним господарським судом на порушення вимог статей 1, 12 ГПК України після набрання чинності КАС України вирішено в порядку господарського судочинства.
Водночас Вищий господарський суд України не має повноважень з касаційного перегляду судових рішень з публічно-правових спорів по суті, що знайшло відображення й у постановах Верховного Суду України від 24.01.2006 зі справ №№ 1/5-90, 1/4-89, 1/2-87, 07/296, від 21.02.2006 № 5/334-18/559 та інших.
Таким чином, розгляд господарським судом апеляційної інстанції справи з публічно-правового спору в порядку господарського судочинства унеможливив здійснення касаційної перевірки прийнятого ним рішення зі справи в порядку адміністративного судочинства, внаслідок чого зазначене судове рішення підлягає скасуванню згідно зі статтею 11110 ГПК України.
Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 14.11.2006 зі справи № 10/153, від 13.02.2007 зі справ № 2-27/1828.1-2006 та № 25/162-06-4457.
У свою чергу, абзацом четвертим пункту 6 розділу VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" КАС України після початку діяльності апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги в адміністративних справах, подані до відповідних апеляційних господарських судів, передаються цими судами до апеляційного адміністративного суду, якщо апеляційне провадження у справі ще не відкрито.
За повідомленням Державної судової адміністрації України (газета "Урядовий кур'єр" за 24.03.2007 № 53) Київський апеляційний адміністративний суд розпочав свою діяльність з 02.04.2007.
Керуючись статтями 1117, 1119 -11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в місті Києві задовольнити частково.
2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2005 зі справи № 32/241 скасувати.
Справу передати до Київського апеляційного господарського суду для виконання вимог розділу VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя С. Бакуліна
Суддя С. Самусенко