печерський районний суд міста києва
Справа № 757/458/25-к
14 січня 2025 року м. Київ
Печерський районний суд міста Києва у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 , який бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого слідчої групи ГСУ НП України капітана поліції ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні № 12021000000001124 від 03.09.2021, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Казахстан, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України,
Короткий виклад вимог клопотання
До слідчого судді надійшло клопотання сторони кримінального провадження за № 12021000000001124 від 03.09.2021 про обрання відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.
В обґрунтування клопотання вказано, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12021000000001124 від 03.09.2021 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 362, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 263 КК України.
21.11.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру в організації вчинення закінченого замаху на заволодіння майном померлого ОСОБА_7 шляхом обману (шахрайство), вчиненому організованою групою, в особливо великих розмірах, та в організації підроблення офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою подальшого використання його як підроблювачем, так і іншою особою, вчиненому в складі організованої групи, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 , ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.
21.11.2024 ОСОБА_6 вручено клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою разом з усіма додатками та повістки про виклик до Головного слідчого управління Національної поліції України на 22.11.2024 о 10.00 год. та на 12:00 год.
21.11.2024 ОСОБА_6 вручено повістку про виклик до Печерського районного суду міста Києва на 22.11.2024 о 12.00 год.
На зазначені в повістках дати ОСОБА_6 до органу досудового розслідування не прибув, про причини неявки не повідомив, на телефонні дзвінки не відповідає.
На судове засідання від 25.11.2024 з розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу підозрюваний ОСОБА_6 не прибув, про причини неявки до суду не повідомив.
Виїздом за місцем мешкання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що 22.11.2024 останній виїхав з цієї квартири, при цьому змінив замки та передав власниці ключи за через іншу невстановлену особу.
Виїздом за місцем реєстрації ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено, що за вказаною адресою останній ніколи не проживав.
29.11.2024 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_9 постановлено ухвалу про надання дозволу на затримання ОСОБА_6 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 на теперішній час переховується від органів досудового розслідування, при цьому останній незаконно перетнув державний кордон України та знаходиться в Республіці Чехія.
Постановою слідчого від 10.01.2025 підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оголошено в міжнародний розшук.
Підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий вказував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкриміновиних йому кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ст. 177 КПК України.
На даний час встановити місцезнаходження ОСОБА_6 не представилось можливим, за місцем реєстрації та місцем фактичного проживання не з'являється, інші причини що перешкоджають ОСОБА_6 з'явитися до слідчого, органу досудового розслідування не відомі.
З метою здійснення міжнародного розшуку підозрюваного виникла необхідність у отриманні ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного.
Позиції сторін кримінального провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав вказане клопотання, просив його задовольнити з підстав, викладених у ньому.
Захисник, адвокат ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання. Вказував на те, що немає підстави розглядати вказане клопотання без участі підзахисного.
Норми права, які підлягають до застосування
Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Одним із методів державної реакції на порушення, що мають кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
За вимогами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частиною 6 ст. 193 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається (абз. 7 ч. 4 ст. 183 КПК України).
З огляду на зазначені положення закону, слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ст. 178 КПК України).
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 190 КК України заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, - карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
Замах на вчинення кримінального правопорушення є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі 9ч. 2 ст. 15 КК України).
Організатором є особа, яка організувала вчинення кримінального правопорушення (кримінальних правопорушень) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням. Організатором також є особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування кримінально протиправної діяльності організованої групи або злочинної організації (ч. 3 ст. 27 КК України).
Кримінальне правопорушення визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) кримінальних правопорушень, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи (ч. 3 ст. 28 КК України).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 358 КК України підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, нотаріусом, державним реєстратором, суб'єктом державної реєстрації прав, особою, яка уповноважена на виконання функцій держави щодо реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, державним виконавцем, приватним виконавцем, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут - караються штрафом до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.
Складання чи видача працівником юридичної особи незалежно від форми власності, який не є службовою особою, складання чи видача приватним підприємцем, аудитором, експертом, спеціалістом, оцінювачем, адвокатом, нотаріусом, державним реєстратором, суб'єктом державної реєстрації прав, особою, яка уповноважена на виконання функцій держави щодо реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, державним виконавцем, приватним виконавцем або іншою особою, яка здійснює професійну діяльність, пов'язану з наданням публічних чи адміністративних послуг, завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення або надають певні права чи звільняють від обов'язків, підроблення з метою використання або збуту посвідчень, інших офіційних документів, що складені у визначеній законом формі та містять передбачені законом реквізити, виготовлення підроблених офіційних печаток, штампів чи бланків з метою їх збуту або їх збут чи збут завідомо підроблених офіційних документів, у тому числі особистих документів особи, - караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк.
Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, - караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Згідно з ч. 5. ст. 12 КК України тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.
Обставини, встановлені слідчим суддею, та мотиви слідчого судді
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя зазначає про наступне.
Під час вирішення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, з метою визначення, чи є законні підстави для обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчому судді необхідно в межах доводів відповідного клопотання дослідити, зокрема, обставини наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що, власне, випливає зі змісту процесуального рішення прокурора, яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується твердження (припущення) про причетність певної особи до вчинення кримінального правопорушення, засноване на результатах розслідування, з повідомленням про це такій особі та роз'ясненням її прав і обов'язків в порядку ст. 276-279 КПК України; наявності та достатності доказів на підтвердження факту перебування підозрюваного у міжнародному розшуку; наявності ризиків, які можливо характеризувати, передусім, як небезпеку, пов'язану із обґрунтованою ймовірністю вчинення особою спроб протидії кримінальному провадженню, якої слід уникати.
Щодо обґрунтованості підозри
Кримінальне процесуальне законодавство України не дає визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, в силу приписів ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини під час вирішення питання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень.
З точки зору такої практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що обґрунтовують засудження особи, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачень (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 , ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.
Оскільки кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя об'єктивно оцінює отримані докази за своїм внутрішнім переконанням та визначає, чи виправдовують вони в своїй сукупності проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування до неї запобіжного заходу.
Так, з клопотання вбачається, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12021000000001124 від 03.09.2021 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 362, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 263 КК України.
Під час досудового розслідування установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після його смерті в травні 2021 року, більш точний час та місце стороною обвинувачення не з'ясовано, ОСОБА_6 у невстановлений спосіб отримав інформацію про смерть останнього та наявність у нього рухомого та нерухомого майна, після чого останнім був розроблений злочинний план, спрямований на вчинення злочинів, направлених на заволодіння майном померлого ОСОБА_7 , шляхом обману, в особливо великих розмірах, визначивши майно померлого, як об'єкти свого злочинного посягання.
При цьому, ОСОБА_6 усвідомлюючи, що самостійно реалізувати злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману він не в змозі та вчинення запланованих злочинів можливе лише при об'єднанні групи осіб, детальному плануванні їх дій, розподілі обов'язків, забезпеченні взаємозв'язку та координації поведінки, розуміючи, що вказана діяльність є протиправною та маючи намір здійснювати такі діяння протягом тривалого часу, спланував досягнути поставленої мети шляхом створення і керування організованою групою.
Метою створення організованої групи стало вчинення злочинів, у тому числі особливо тяжкого злочину - протиправного заволодіння майном померлого ОСОБА_7 шляхом обману, що потребує ретельної довготривалої підготовки за участі інших осіб із розподілом ролей кожного учасника, спрямованих на досягнення плану злочинних дій, відомого членам організованої групи, з подальшим чітким його виконанням, при суворому підпорядкуванні керівнику як лідеру організованої групи і дотриманні встановленої ним дисципліни.
При цьому ОСОБА_6 , здійснюючи керівництво створеною ним організованою групою, розробив загальний план злочинної діяльності.
Розроблений ОСОБА_6 загальний план злочинної діяльності спрямований на заволодіння майном померлого ОСОБА_7 , передбачав наступне:
- збір інформації про особу померлого та його родинні зв'язки;
- підроблення заповіту від імені померлого ОСОБА_7 , на підставну особу, який стане підставою вступу у спадок та подальшого заволодіння майном померлого;
- фінансування злочинної діяльності шляхом оплати послуг нотаріусів, адвокатів, здійснення виплат винагороди особам, залученим до вчинення злочинів, та особам, які не будучи обізнаними про справжні наміри учасників організованої групи, але сприяли вчиненню злочинів, придбання та оплати засобів зв'язку, оплати послуг охорони, а також осіб які за винагороду погодяться здійснити захоплення майна, належного померлому ОСОБА_7 , в тому числі житла та автотранспорту, встановити контроль над вказаним майном, в отриманні права розпорядження майном до вступу у спадщину;
- внесення інформації до Спадкового реєстру (заповіти/ спадкові договори), а саме про наявність підробленого заповіту для подальшої його реєстрації;
- подача підробленого заповіту приватному нотаріусу для його реєстрації в спадковому реєстрі для прийнято рішення про відкриття спадкової справи;
- фізичне захоплення майна, належного померлому ОСОБА_7 , в тому числі житла та автотранспорту ;
- розподіл об'єктів нерухомого майна, рухомого майна та грошових коштів, отриманих внаслідок учинення злочинів між учасниками організованої групи.
Діючи умисно, з корисливих мотивів, відповідно до поставленої мети ОСОБА_6 у серпні 2021 році, точну дату в ході досудового розслідування не встановлено, з метою вчинення злочинів, спрямованих на заволодіння майном померлого ОСОБА_7 , шляхом обману, в особливо великих розмірах, створив організовану групу, контингент якої складався із постійних учасників (своєрідне ядро угруповання) і непостійних учасників, які брали участь у вчиненні злочинів епізодично або одноразово, які заздалегідь, тобто до початку злочинів, домовилися про спільне їх вчинення, тим самим надавши добровільну згоду на участь у них.
До складу створеної ОСОБА_6 , організованої групи у різний період часу увійшли встановлені та невстановлені досудовим розслідуванням особи, серед яких:
1. ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
2. ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
3. ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ;
4. ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ;
5. ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Крім того, він визначив конкретні завдання цього об'єднання та його учасників, об'єднав їхні зусилля і детально розподілив між членами створеної ним організованої групи функції, ролі, завдання та обов'язки.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень підтверджується доказами здобутими під час проведення слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових), процесуальних дій у вказаному кримінальному провадженні, а саме:
-протоколом допиту потерпілого ОСОБА_15 ;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_16 ;
-протоколом огляду вилучених в ході обшуку речей;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_17 ;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_18 ;
-протоколами пред'явлення ОСОБА_18 осіб для впізнання;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_19 ;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_20 ;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_21 ;
-висновком експерта №СЕ-19/111-22/6922-ПЧ;
-висновком експерта №СЕ-19-24/9455-ПЧ;
-висновком експерта №КСЕ-19/111-24/29616;
-висновком експерта №СЕ-19/111-24/29558-АВ;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_22 ;
-протоколом пред'явлення ОСОБА_22 особи для впізнання;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_23 ;
-протоколом пред'явлення ОСОБА_23 особи для впізнання;
-протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_24 ;
-протоколом допиту підозрюваної ОСОБА_14 ;
-протоколом огляду інформації, наданої операторами телекомунікаційних мереж;
-протоколом слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_11 ;
-протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_11 ;
-протоколом огляду технічної інформації, а також іншими документами.
Дослідивши обставини вчинення зазначеного вище кримінального правопорушення та можливу роль ОСОБА_6 у ньому, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації його дій, а виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих та досліджених в судовому засіданні матеріалах, слідчий суддя переконався в тому, що аналіз наданих матеріалів пов'язує підозрюваного зі злочином, доводячи причетність до нього в такій мірі, що виправдовує подальше розслідування та встановлює можливість вирішення питання про обрання запобіжного заходу відносно нього, а тому слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість підозри щодо можливого вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 , ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, в межах даного кримінального провадження.
Щодо порядку вручення підозри
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 КПК України (ч. 1 ст. 276 цього Кодексу).
Частиною 1 ст. 278 КПК України передбачено, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію (ч. 1 ст. 111 КПК України).
Матеріалами клопотання підтверджено, що 21.11.2024 о 08:25 год. ОСОБА_6 , вручено повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 , ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, про що свідчить його особистий підпис (т. 2, а. с. 103-119).
Як свідчать матеріали провадження, повідомлення про підозру за своїм змістом відповідає вимогам ст. 277, 278 КПК України та на даному етапі сумнівів щодо його законності або порушення порядку вручення не викликає.
Щодо оголошення підозрюваного в міжнародний розшук
Зі змісту ч. 6 ст. 193 КПК України слідує, що під час розгляду питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя повинен, зокрема, з'ясувати чи оголошена особа, щодо якої вирішується таке питання, у міжнародний розшук. При цьому, слідчий суддя не вправі вимагати доведення факту здійснення розшукових заходів чи вчинення будь-яких інших додаткових дій, оскільки кримінальне процесуальне законодавство не визначає такої вимоги.
Так, постановою слідчого від 10.01.2025 підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оголошено в міжнародний розшук (Т. 2, а. с. 129-143).
Кримінальний процесуальний кодекс України жодним чином не обумовлює ухвалення судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою доведеністю факту перебування особи у обліках Інтерполу, але визначає необхідність оголошення такого розшуку, що в даному випадку і було здійснено слідчим шляхом прийняття постанови про оголошення підозрюваного ОСОБА_6 у міжнародний розшук.
Отже, на момент звернення до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу та його розгляду підозрюваний ОСОБА_6 уже був оголошений у міжнародний розшук у зв'язку з прийняттям слідим такого рішення, а дії правоохоронного органу щодо направлення відповідних запитів до компетентних органів за наслідком прийняття цього рішення є лише його виконанням та не впливає на констатацію факту оголошення підозрюваного у розшук.
Щодо ризиків кримінального провадження
Вирішуючи питання про наявність ризиків у цьому кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що у сфері кримінального провадження поняття ризику можливо характеризувати, передусім, як небезпеку, пов'язану із обґрунтованою ймовірністю вчинення особою спроб протидії кримінальному провадженню, якої слід уникати. Саме в такому значенні, на думку слідчого судді, доцільно розуміти ризики, виокремлені у ч. 1 ст. 177 КПК України, як конкретні, небажані для кримінального провадження, наслідки поведінки підозрюваних, що заважають виконанню завдань кримінального провадження.
Отже, з метою усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому, слідчий суддя оцінює вірогідність та реальну можливість здійснення підозрюваним спроб протидіяти кримінальному провадженню у формах, визначених ч.1 ст. 177 КПК України, та у разі існування високої ступені ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваного, застосовуючи стандарт достатності підстав, встановлює наявність таких ризиків.
Обов'язок обґрунтування ризиків кримінального провадження покладено КПК України на слідчого, прокурора.
Обґрунтовуючи клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_6 слідчий у клопотанні та прокурор в судовому засіданні посилалися на існування ризиків того, що він може: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду
Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є основним ризиком, який обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів.
Вирішуючи наявність існування вказаного ризику слідчий суддя виходить з того, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 серед іншого, підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.
Досліджуючи практику Європейського суду з прав людини, можливо дійти висновку, що небезпеку переховування від правосуддя необхідно визначати з урахуванням низки релевантних чинників, серед яких доцільно виокремити особистість обвинуваченого, його моральні якості та переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, його міжнародні контакти у поєднанні із загрозою суворості можливого покарання (рішення у справах «Пунцельт проти Чехії», «В. проти Швейцарії).
Утім, аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що ризик переховування підозрюваного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись із посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вони маловірогідні і необхідність в утриманні під вартою відсутня.
Вирішуючи питання щодо можливого переховування підозрюваного ОСОБА_6 від органів слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності, слідчий суддя враховує судову практику, в тому числі вищої судової інстанції України, яка під ухиленням від слідства або суду визначає будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (не з'явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що вчинила певний злочин і здійснила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду. При з'ясуванні того, які дії особи мають визначатись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба врахувати, крім усього іншого, процесуальний статус особи, що вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим, та яка зобов'язана з'являтися до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов'язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов'язку.
В ході розгляду клопотання встановлено, що 21.11.2024 ОСОБА_6 вручено клопотання про застосування відносно нього тримання під вартою разом з усіма додатками.
21.11.2024 ОСОБА_6 вручено повістку про виклик до Головного слідчого управління Національної поліції України на 22.11.2024 о 10.00 год.
21.11.2024 ОСОБА_6 вручено повістку про виклик до Печерського районного суду міста Києва на 22.11.2024 о 12.00 год.
На зазначені в повістках дати до органу досудового розслідування та до суду підозрюваний не прибув, про причини неявки не повідомив.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29.11.2024 у справі № 757/55286/24-к надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_25 (Т. 2, а. с. 122-123).
Після вручення підозрюваному ОСОБА_6 повідомлення про підозру останній на виклики до органу досудового розслідування та суду не прибував, змінив адреси проживання та контактні номери телефону та за відомостями ОРС № 118р/55-2024 від 23.12.2024 перебуває в Республіці Чехія, що свідчить про вчинення підозрюваним свідомих активних дій, спрямованих від переховування органів досудового розслідування та суду, а тому вказаний ризик є доведеним.
Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення
Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, вбачається з того, що на даній стадії провадження існують підстави вважати, що слідством виявлено та зібрано не повний обсяг речей і документів, що мають значення для кримінального провадження, та про такі предмети, документи, місця їх приховання можуть знати лише особи, які безпосередньо вчиняли інкриміновані діяння. Підозрюваний може знати про достовірне знаходження не вилучених на даний час речей та документів, що можуть бути знаряддями вчинення злочинів, мають значення речових доказів. У зв'язку з вказаним, слідчий суддя вбачає реальні ризики того, що зазначені предмети можуть бути знищені, спотворені тощо, що оцінено в сукупності із даними про особу підозрюваного.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних, обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні
Перевіряючи наявність зазначеного ризику, слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
З урахуванням інкримінування вчинення злочинів в складі організованої групи, його роль в такій групі згідно з повідомлення про підозру (організатор), слідчий суддя вважає наявними ризики незаконного впливу на потерпілого, свідків у даному провадженні. Зокрема, ОСОБА_6 з метою уникнення кримінальної відповідальності для себе, своїх спільників, може особисто вчинити дії чи схиляти останніх до вчинення дій, спрямованих на примушення вказаних осіб до надання неправдивих показань, здійснювати на них тиск та залякування, в тому числі підкуп.
Отже, на переконання слідчого судді, ризик впливу на свідків, інших підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та обвинувачених та дослідження їх судом.
Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином
Цей ризик полягає у тому, що ОСОБА_6 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, шляхом погодження показань зі співучасниками з метою уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.
Мотиви слідчого судді щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу
Процедура, передбачена в ч. 6 ст. 193 КПК, є випадком, який дозволяє суду розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу. Об'єднана палата вважає, що такий імперативний обов'язок покладено на слідчого суддю, суд саме з метою дотримання прав та законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого на участь у судовому розгляді та реалізації відповідних прав.
У даному випадку обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, хоча й не призводить до негайного взяття особи під варту, однак виступає правовою підставою для затримання і доставки цієї особи до місця кримінального провадження.
Так, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є одним із обов'язкових документів, на підставі якого уповноважений орган запитує публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну (Інструкція про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затверджена спільним наказом МВС України, ОГП, НАБ України, СБ України, ДБР, Мінфіну України, Мін'юсту України від 17 серпня 2020 року № 613/380/93/228/414/510/2801/5). Після затримання особи за межами України, слідчий, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, або суд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок, готує клопотання про видачу особи в Україну, до якого серед інших документів обов'язково додається засвідчена копія ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 575 КПК). Тобто, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є документом, на підставі якого здійснюється затримання особи за межами України, ухвалюється рішення про застосування екстрадиційного арешту для забезпечення видачі особи з метою притягнення до кримінальної відповідальності та здійснюється доставка особи на території України до місця кримінального провадження.
При цьому, час затримання такої особи фактично може перевищувати 30 діб - тримання під вартою за ст. 59 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, 40 діб - тимчасовий арешт за ст. 16 Європейської конвенції про видачу правопорушників та 60 діб - строк дії ухвали про тримання під вартою за ч. 1 ст. 197 КПК.
Тобто, на відміну від затриманої особи з метою приводу, яка має гарантії не пізніше 36 годин з моменту затримання бути звільненою або доставленою до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу, затримана особа на підставі ухвали слідчого судді, суду, постановленої в порядку ч. 6 ст. 193 КПК, може бути затриманою і утримуватись під вартою протягом усього часу, необхідного для екстрадиції та доставки її до місця кримінального провадження.
Отже, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 193 КПК, має правовим наслідком обмеження права на свободу та особисту недоторканність.
Аналогічні висновки викладені в постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду ВС від 4 лютого 2022 року у справі № 991/3440/20.
З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою досягнення його дієвості та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
За змістом ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено виключний перелік осіб, до яких може бути застосований цей запобіжний захід. ОСОБА_6 належить до цього переліку як особа, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.
Оцінивши наведені обставини у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним запобіганню встановленим ризикам. Водночас, застосування до підозрюваного іншого, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Враховуючи, що ОСОБА_6 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 , ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, перебуває у міжнародному розшуку, слідчий суддя, з урахуванням ч. 6 ст. 193 КПК України, вважає за можливе розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати ОСОБА_6 такий запобіжний захід за його відсутності.
Керуючись ст. 176-178, 183, 193, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання - задовольнити.
Обрати підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Після затримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не пізніше, як через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження, доставити підозрюваного до слідчого судді для розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено 20.01.2025 о 08 год. 50 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_1