17 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/29366/23 пров. № А/857/18765/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Львівської митниці,
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року (суддя - Чаплик І.Д., час ухвалення - 12:46 год., місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного рішення - 21.06.2024 року),
в адміністративній справі №380/29366/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільно українсько-німецьке товариство «Мьолдер Ге Ем Бе Ха» до Львівської митниці,
про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,
встановив:
У грудні 2023 року позивач ТОВ «Спільно українсько-німецьке товариство «Мьолдер ГЕ ЕМ БЕ ХА» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Львівської митниці, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати рішення про визначення митної вартості товарів №UA209000/2023/300468/2 від 09.06.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 09.06.2023 №UA209170/2023/001977.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі за їх безпідставністю.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про визначення митної вартості товарів №UA209000/2023/300468/2 від 09.06.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/001977. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільно українсько-німецьке товариство «Мьолдер ГЕ ЕМ БЕ ХА» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці судовий збір на суму 5368,00 грн..
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт оскаржене рішення суду незаконним і необґрунтованим, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин справи, що є підставою для його скасування.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації 21.07.2023 № 23UA209170057729U3 встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (п. 3 ст. 53 МКУ). На вимогу декларантом додаткових документів не надано. Відсутність у декларанта документів, у яких визначено відомості про складові митної вартості не означає автоматичного застосування методу визначення митної вартості за ціною договору та обов'язку митного органу прийняти заявлену митну вартість на підставі документів, які є у наявності декларанта, оскільки це суперечитиме нормі ст.58 МК України. У даній справі, документи, що були подані до митного оформлення містили розбіжності, а також відсутні складові митної вартості, у зв'язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості. Зазначає, що основні документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, позивачем подані не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню, що є явним порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Тому, рішення про коригування митної вартості товарів винесено з додержанням всіх норм чинного законодавства України.
За результатами апеляційного розгляду просить апелянт скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Позивач ТОВ «Спільно українсько-німецьке товариство Мьолдер Ге Ем Бе Ха» зареєстроване як юридична особа в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основний вид господарської діяльності згідно з КВЕД: 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.
30 грудня 2022 року між Компанією «STORM-GRQUP Sp.z.o.o.» (Продавець) та ТзОВ «Спільно Українсько-німецьке товариство «Мьолдер Ге Ем Бе Ха», (Покупець) укладено контракт поставки №MD 2022/12/30 (далі - Контракт), за умовами якого продавець зобов'язується продати, а покупець купити товар відповідно до умов, вказаних у інвойсі на кожну поставку (а.с. 21 т.1).
Позивач придбав у продавця товар згідно рахунку-фактури (Інвойсу) №MD2023/06-081 від 07.06.2023.
З метою митного оформлення вказаного товару 09.06.2023 позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209170045378U9, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації (а.с. 16 т.1).
До митної декларації було долучено наступні документи: рахунок-фактуру (інвойс) № MD2023/06-081 від 07.06.2023; автотранспортну накладну від 07/06/2023; сертифікат про походження товару №PL/MF/AN 0406132 від 07.06.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №104 від 09.06.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №MD2022/12/30 від 30.12.2022; договір про перевезення №06/06 від 06.06.2023; талон від 09.06.2023; копію митної декларації країни відправлення № 23PL402010E0859506, № 23PL402010E0869514; № 23PL402010E0859522; № 23PL402010E0859530; № 23PL402010E0859549; № 23PL402010E0859565 від 07.06.2023.
За наслідками опрацювання поданих документів митниця надіслала повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості відповідно до ст. 53 МК України, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та кількісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
На вказану вимогу декларантом подано такі документи: прайс-лист; каталоги; договір №01/23 на перевезення вантажів від 17.01.2023; копії експортних декларацій № 23РЕ402010Е0859565, № 23РЕ402010Е0859506, № 23РЕ402010Е0859549, № 23РЕ402010Е0859522, № 23РЕ402010Е0859530, № 23РЕ402010Е0859514, проформи-інвойси № PRMD132023/04-072 від 24.04.2023, № PRMD2023/04-073 від 24.04.2023, № PRMD2023/04-074 від 24.04.2023, № PRMD2023/04-075 від 24.04.2023, № PRMD2023/04-076 від 24.04.2023, платіжна інструкція №35 від 25.04.2023.
Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне: - у пункті 3.3 Контракту MD 2022/12/30 від 30.12.2022 зазначено, що тара і упаковка входить у вартість товару, проте, відомості щодо перелічених витрат відсутні у товаросупровідних документах; - у інвойсі № MD2023/06-081 від 07.06.2023 зазначено, що оплата за отриману продукцію здійснюється до 30.07.2023, проте декларантом подано проформи-інвойси у яких вказано, що повинна бути передоплата; - вартість товару зазначена у експортній декларації відправника не відповідає вартості товару, зазначеній в інвойсі № MD2023/06-081 від 07.06.2023.
За результатами розгляду поданих документів відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 09.06.2023 №UA209170/2023/001977 та рішення про визначення митної вартості товарів №UA209000/2023/300468/2 від 09.06.2023 (а.с. 106-зв., 107-зв. т.1).
Позивач, не погоджуючись із наведеним рішенням митного органу про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені судом обставини справи свідчать про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів та прийняття оскаржуваної картки відмови.
Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з врахуванням наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Частиною 1 статті 248 МК України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно з положеннями статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК України.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
У частині 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.001625.
Колегія суддів враховує, що у розглядуваній справі підставою для прийняття оспорюваного рішення №UA209000/2023/300468/2 від 09.06.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 09.06.2023 №UA209170/2023/001977 стало те, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки подані декларантом документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, а саме подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;- надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. За результатами проведеного опрацювання встановлено: - у пункті 3.3 Контракту MD 2022/12/30 від 30.12.2022 зазначено, що тара і упаковка входить у вартість товару, проте, відомості щодо перелічених витрат відсутні у товаросупровідних документах; - у інвойсі № MD2023/06-081 від 07.06.2023 зазначено, що оплата за отриману продукцію здійснюється до 30.07.2023, проте декларантом подано проформи-інвойси у яких вказано, що повинна бути передоплата; - вартість товару зазначена у експортній декларації відправника не відповідає вартості товару, зазначеній в інвойсі № MD2023/06-081 від 07.06.2023.
На вимогу митниці декларантом надано: банківський платіжний документ від 25.04.2023 та проформи-інвойси, які датовані раніше, ніж платіжний документ, але в них передбачено передоплату.
Проведено консультації з декларантом згідно із статтею 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували: - товар № 1 - МД № UA408020/2023/19682 від 17.03.2023 товар № 3, де митна вартість подібного (аналогічного) товару становить 3,52 дол. США/кг; - товар № 3 - МД № UA100180/2023/504717 від 03.04.2023 товар № 4, де митна вартість подібного (аналогічного) товару становить 8,01 дол. США/кг; - товар № 7 - МД № UA500020/2023/5537 від 26.04.2023 товар № 9, де митна вартість подібного (аналогічного) товару становить 8,01 дол.США/кг; - товар № 8 - МД № UA100440/2023/492022 від 17.04.2023 товар № 110, де митна вартість подібного (аналогічного) товару становить 8,01 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.
За вимогами частин першої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною 5 статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною шостою статті 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
За змістом цих норм митна вартість товарів визначається декларантом; водночас митний орган контролює правильність визначення такої вартості і за результатами здійснення такого контролю, у випадку неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині третій статті 53 МК України, приймає рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України.
До виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених законом випадках.
При цьому митний орган перевіряє правильність визначення саме числового значення і складових митної вартості товару, заявленого декларантом до митного оформлення, достовірність та точність заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, та відсутність обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у вищезазначених нормах.
Сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Досліджуючи перелік документів, який при митному оформленні, був наданий позивачем, судом встановлено наступні обставини, зокрема, для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом - за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, а саме: рахунок-фактуру (інвойс) №MD2023/06-081 від 07.06.2023; автотранспортну накладну від 07/06/2023; сертифікат про походження товару №PL/MF/AN 0406132 від 07.06.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №104 від 09.06.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №MD2022/12/30 від 30.12.2022; договір про перевезення №06/06 від 06.06.2023; талон від 09.06.2023; копію митної декларації країни відправлення №23PL402010E0859506, №23PL402010E0869514; №23PL402010E0859522; №23PL402010E0859530; №23PL402010E0859549; №23PL402010E0859565 від 07.06.2023; прайс лист; каталоги; договір №01/23 на перевезення вантажів від 17.01.2023; копії експортних декларацій № 23РЕ402010Е0859565, № 23РЕ402010Е0859506, № 23РЕ402010Е0859549, № 23РЕ402010Е0859522, № 23РЕ402010Е0859530, № 23РЕ402010Е0859514, проформи-інвойси №PRMD132023/04-072 від 24.04.2023, №PRMD2023/04-073 від 24.04.2023, №PRMD2023/04-074 від 24.04.2023, №PRMD2023/04-075 від 24.04.2023, №PRMD2023/04-076 від 24.04.2023, платіжна інструкція №35 від 25.04.2023.
Отже, судом встановлено, до митного оформлення було надано документи, які повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості у них не мають протиріч або розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості товару за основним методом.
Разом з тим, в оскаржуваному рішенні відсутнє обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.
Щодо покликання відповідача на те, що п. 3.3 Контракту зазначено, що вартість тари та упаковки включено до ціни товару, проте відомості щодо перелічених витрат відсутні у товаросупровідних документах, то суд враховує, що відповідно до підп. “в» п. 1 ч. 10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Крім того, у митній декларації МД №23UA209170045378U9 позивачем зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару).
Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України у разі поставки товару у зворотній тарі у графі митної декларації «37.Процедура» митної декларації має бути зазначено «ZZ32».
Суд першої інстанції вірно вказав, що жодних спеціальних умов щодо пакування товару інвойсами, наданими позивачем, не передбачалось.
Так, згідно з п. 3.3 Контракту тара і упаковка товару не повертається і входить у вартість товару.
Відтак, сторонами контракту було обумовлено, що вартість упаковки та тари входить у вартість товару.
Тобто, за умовами контракту ціна товару включає в себе вартість пакування, у зв'язку з чим згідно з положеннями підп. “в» п. 1 ч. 10 ст. 58 МК України ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості.
Щодо покликання відповідача на те, що у інвойсі № MD2023/06-081 від 07.06.2023 зазначено, що оплата за отриману продукцію здійснюється до 30.07.2023, проте декларантом подано проформи-інвойси, у яких вказано, що повинна бути передоплата, то колегія суддів зазначає таке.
Згідно з положеннями ст.53 МК України, банківські платіжні документи можуть підтверджувати митну вартість товарів лише в тому випадку, якщо на момент митного оформлення товару декларантом оплачено рахунок за такий товар. При цьому, відсутність в поданих декларантом документах відомостей щодо термінів оплати, не підтверджує неможливість визнання задекларованої митної вартості за ціною договору, та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості. Дана обставина сама по собі не є доказом, що обґрунтовує митну вартість товару. Тобто, строк оплати за товар не впливає на визначення митної вартості товару.
Відповідачем не доведено, а судом першої та апеляційної інстанції не встановлено, яким чином термін поставки товару та оплати за нього, порушений позивачем або його контрагентом, міг вплинути на визначення митної вартості товару, відтак вказана обставина не доводить наявність підстав для прийняття рішення про коригування митної вартості, про що вірно вказав суд першої інстанції.
Щодо покликання відповідача на те, що вартість товару зазначена у експортній декларації відправника не відповідає вартості товару, зазначеній в інвойсі № MD2023/06-081 від 07.06.2023, то колегія суддів зазначає наступне.
Судом встановлено, що в декларації країни відправлення №23PL402010Е0859549 для товару - електрична і апаратура, з'єднувачі та контактні елементи для проводів і кабелів в кількості 45000 шт. вказано вартість 13095 польських злотих. Вартість розраховано виходячи з офіційного інтернет-ресурсу курсів валют для митних цілей, що відповідає ціні, вказаній у інвойсі № MD2023/06-081 від 07.06.2023 - 3150,00 доларів США.
У декларації країни відправлення №23PL402010130859514 для товару - обладнання для фільтрування або очищення повітря транспортних засобів в кількості 200 шт. вказано вартість 574 польських злотих. Вартість розраховано виходячи з офіційного інтернет-ресурсу курсів валют для митних цілей, що відповідає ціні, вказаній у інвойсі № MD2023/06-081 від 07.06.2023 - 138 доларів США.
У декларації країни відправлення №23PL402010Е0859514 для товару - фільтри забору повітря для двигунів зовнішнього згоряння в кількості 4154 шт. вказано вартість 23268 польських злотих. Вартість розраховано виходячи з офіційного інтернет-ресурсу курсів валют для митних цілей, що відповідає ціні, вказаній у інвойсі № М02023/06-081 від 07.06.2023 року - 5597 доларів США.
У декларації країни відправлення №23PL402010Е0859565 для товару - інструмент ручний пневматичний в кількості 3220 шт. та прилади для вимірювання тиску в кількості 31024 шт. вказано вартість 54157 польських злотих. Вартість розраховано виходячи з офіційного інтернет-ресурсу курсів валют для митних цілей, що відповідає ціні товару- інструмент ручний пневматичний в кількості 3220 шт., вказаній у інвойсі № МР2023/06-08 і від 07.06.2023 року - 3613,70 доларів США.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 14 січня 2020 року у справі №813/1350/14, експортна митна декларація складається експортером, відповідно до вимог законодавства чинного в країні експортера, а покупець товару не відповідає за заповнення митної декларації країни відправлення, яка оформляється у відповідності до законодавства, країни відправлення та внесення до неї відповідної інформації.
Отже, вказані в оскаржуваному рішенні митного органу розбіжності жодним чином не впливають на митну вартість заявленого позивачем для митного оформлення товару і у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. Виявлена різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю тотожних товарів згідно з інформаційними ресурсами мережі Інтернет, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників інформаційних ресурсів.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач не вказав ні конкретних обставини, які викликали відповідні сумніви, ні причин неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, ні документів, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Отже, доводи митного органу щодо ненадання позивачем митному органу повного переліку додаткових документів, відповідачем не було обґрунтовано, яким чином вищевикладені обставини впливають на рівень митної вартості ввезеного товару. У той же час суд встановив, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та його числове значення.
Надані відповідачеві для здійснення митного оформлення документи надавали йому повне право під час митного оформлення товару застосовувати метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту), відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України.
Верховний Суд неодноразово висловлював правові позиції, зокрема у справах №804/16980/14, № 815/2013/15, про те, що основним методом визначення вартості митної продукції, яка ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод за ціною договору (вартість операцій).
Кожен наступний метод використовують лише у випадку, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МК України.
За наведеного висновок відповідача, що сформований у рішенні про те, що надані документи мають розбіжності, є безпідставним, тому що у відповідача не було жодних передбачених законом підстав для визначення вартості імпортованого товару за методом 2 «б».
До того ж, у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару. Між тим можливість поставки товару іншим покупцям за більшою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв'язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства, а формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості та автоматичною підставою для збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Вказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі №815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі №809/1734/16), згідно з якими митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов'язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Отже, враховуючи викладені вище обґрунтування, висновки суду першої інстанції, висловлені в оскаржувану рішенні даної справі є обґрунтовані та відповідають нормам матеріального права, яке було застосовано судом у прийнятому рішенні.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні в апеляційній скарзі Львівською митницею не доводиться те, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару згідно № 23UA209170045378U9 від 09.06.2023 є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості.
Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, виключають можливість застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Правильність визначення митної вартості позивачем відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Доводи апеляційної скарги відповідача таких висновків суду не спростовують.
Отже, на підставі з'ясованих у справі обставин суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач, приймаючи рішення №UA209000/2023/300468/2 від 09.06.2023 про коригування митної вартості товарів та похідну від неї картку відмови в митному оформленні (випуску) товару №UA209170/2023/001977, діяв не на підставі чинного законодавства.
Тому суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позовних вимог.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з'ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу Львівської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року в адміністративній справі №380/29366/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільно українсько-німецьке товариство Мьолдер Ге Ем Бе Ха» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль