вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"03" вересня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1110/24
м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108
Господарський суд Київської області
Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Коваленко М.М., розглянув матеріали позовної заяви
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САН ОЙЛ ТРЕЙДІНГ"
61002, місто Харків, вулиця Мироносицька, будинок 16, код ЄДРПОУ 40511614
до Публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО"
08711, Київська область, Обухівський район, селище міського типу Козин, вулиця Рудиківська, будинок 49, код ЄДРПОУ 22927045
про стягнення заборгованості за договором поставки
за участі представників сторін:
позивача:Післегіна А.А., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЗП №001514 від 05.01.2018, довіреність від 03.06.2024, дані КЕП ЕЦП;
відповідача:Кулініч В.О., паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 виданий 25.08.2011, наказ про прийняття на роботу №89/ОС від 14.03.2024, посадова інструкція провідного юрисконсульта відділу претензійно-позовної роботи управління претензійно-позовної роботи департаменту з правових питань та корпоративного управління Публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО" від 02.01.2024;
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх.№2681/24 від 29.04.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "САН ОЙЛ ТРЕЙДІНГ" до Публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО" про стягнення заборгованості за договором поставки.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору про закупівлю (поставку) товару у зв'язку із чим позивачем нарахована заборгованість у сумі 1209900,00 грн.
Судом перевірено позовну заяву і додані до неї документи на відповідність вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України та встановлена їх невідповідність вимогам пункту 8 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 8 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.05.2024 позовну заяву (вх.№2681/24 від 29.04.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "САН ОЙЛ ТРЕЙДІНГ" до Публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО" про стягнення заборгованості за договором поставки залишено без руху.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх.№4884/24 від 07.05.2024).
Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.05.2024 суд прийняв позовну заяву (вх.№2681/24 від 29.04.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "САН ОЙЛ ТРЕЙДІНГ" до Публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО" про стягнення заборгованості за договором поставки до розгляду та відкрив провадження у справі №911/1110/24 за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання призначено на 11.06.2024 о 15:00.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№5712/24 від 28.05.2024).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь відзив на позовну заяву (вх.№5895/24 від 31.05.2024).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№6057/24 від 05.06.2024).
Судом розглянуто заяву позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.06.2024 суд постановив провести судове засідання у справі №911/1110/24, що призначене на 11.06.2024 о 15:00, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив (вх.№6094/24 від 06.06.2024).
У судове засідання 11.06.2024 з'явились представник позивача та представник відповідача.
У підготовчому засіданні 11.06.2024 судом, відповідно до пункту 15 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України встановлено порядок з'ясування обставин та дослідження доказів при розгляді справи по суті, вчинено інші дії, передбачені частиною 2 статті 182 цього Кодексу, відповідно до обставин справи, у суду відсутні підстави для відкладення підготовчого засідання або оголошення у ньому перерви, сторонами не вказано про бажання реалізувати будь-які процесуальні права на цій стадії процесу, не заявлено клопотань про відкладення підготовчого засідання.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.07.2024.
У підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення по справі( вх№7176/24 від 04.07.2024).
У судове засідання 09.07.2024 з'явився представник відповідача; представник позивача з технічних причин не змогла взяти участь в судовому засіданні засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
У судовому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про надання йому дозволу подати свої письмові пояснення на додаткові пояснення позивача, яке судом, в порядку частин 4-5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, а саме: без оформлення окремого документу, без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, задоволено ухвалою та встановлено строк для подання письмових пояснень на додаткові пояснення позивача до 23.07.2024.
У зв'язку із задоволенням клопотання представника відповідача про надання йому дозволу подати додаткові письмові пояснення та з метою забезпечення сторонам можливості для реалізації їх процесуальних прав, суд дійшов висновку про оголошення перерви у судовому засіданні до 30.07.2024 о 15:00, відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням заяви позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.07.2024 повідомлено сторін про судове засідання 30.07.2024 о 15:00 та задоволено заяву позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Через систему "Електронний суд" надійло клопотання позивача про відкладення розгляду справи, що обгрунтоване зайнятістю представника в іншому судовому засіданні (вх.№ 8143/24 від 29.07.2024).
У судове засідання 30.07.2024 з'явився представник відповідача, представник позивача не з'явився, про судове засідання повідомлений.
Враховуючи обгрунтованість клопотання позивача про відкладення розгляду справи та, відповідно, неможливість завершення розгляду справи, суд дійшов висновку про оголошення перерви у даному судовому засіданні до 03.09.2024 о 14:20, відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частин 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою; повідомлення здійснюється шляхом вручення ухвали у порядку, передбаченому Господарського процесуального кодексу України для вручення судових рішень.
Також судом враховано попередньо подану заяву позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Відповідно до частин 1-5 статті 197 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов'язковою. Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи. Учасники справи беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. Ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
У зв'язку із наявністю у Господарського суду Київської області технічної можливості для проведення судового засідання в режимі відеоконференції та відповідністю клопотання вимогам статті 197 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про задоволення вказаної заяви.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.08.2024 повідомлено сторін про судове засідання 03.09.2024 о 14:20 та задоволено заяву позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
У судове засідання 03.09.2024 з?явились представники позивача та відповідача.
За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, суд -
встановив:
1. Правовідносини сторін
07.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "САН ОЙЛ ТРЕЙДІНГ" (далі - позивач/постачальник) та Публічним акціонерним товариством "ЦЕНТРЕНЕРГО" (далі - відповідач/покупець) укладено договір про закупівлю (поставку) товару №121/18 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов?язався поставити покупцю товар згідно з умовами договору, а покупець зобов?язався прийняти і оплатити товар, що поставляється відповідно до умов договору.
Згідно з пунктом 1.3. договору найменування (номенклатура), ціна, кількість, строки (графік) поставки та інші характеристики продукції зазначені в додатках до договору.
Пунктами 3.2. та 3.3. договору передбачено, що місце, строк (графік) поставки продукції визначається в додатках до договору. Фактичний об?єм кожної партії продукції зазначається у відповідній письмовій заявці покупця, яка є невід?ємною частиною даного договору. При цьому, покупець на підставі своїх письмових заявок, в межах запланованого в договорі обсягу продукції, має право перерозподіляти продукцію між вантажоотримувачами без додаткового погодження з постачальником.
Відповідно до пункту 5.3. договору датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі продукції.
За пунктами 7.1.1. та 7.1.2. покупець зобов?язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлену продукцію, приймати поставлену продукцію згідно з актом приймання-передачі продукції.
Додатком №1 до договору сторони визначили найменування, асортимент, кількість та ціну товару: бензин автомобільний FORWARD А-95-Євро5-Е0, код згідно ДК 021:2015 09130000-9, 25000,0 літрів, ціна за одиницю продукції 40,33 грн без ПДВ (пункт 1 додатку).
Загальна вартість продукції, згідно з пунктом 2 додатку - 1008333,33 грн, крім того 20% ПДВ - 201666,67 грн. Загальна вартість продукції з ПДВ - 1210000,00 грн.
На виконання умов договору постачальник у березні 2024 року здійснив поставку товару - бензину автомобільного FORWARD А-95-Євро5-Е0 у кількості 25000 літрів на суму 1209900,00 грн, в тому числі ПДВ - 201650,00 грн.
Згідно з пунктом 3 додатку №1 до договору №121/18 покупець повинен оплатити товар протягом 30 днів після підписання відповідного акту приймання-передачі.
20.03.2024 сторони підписали акт приймання-передачі, яким погодили передачу позивачем відповідачу бензину автомобільного FORWARD А-95-Євро5-Е0 у кількості 25000 літрів загальною вартістю 1209900,00 грн з ПДВ.
16.04.2024 відповідач направив позивачу на електронну адресу повідомлення про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) №23/1778 від 12.04.2024, яким відповідач повідомив позивача про неможливість виконання зобов?язань за договором №121/18 у зв?язку із настанням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Позивач, не погодившись із існуванням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), направив відповідачу претензію №17/04-24/1 від 17.04.2024 та запропонував здійснити оплату отриманого товару або протягом семи днів з моменту отримання претензії повернути неоплачений товар. Вказану претензію позивач відправив за допомогою оператора поштового зв?язку "Укрпошта" та на електронну адресу відповідача.
Відповідач отримав вказану претензію 23.04.2024, що підтверджується трекінгом відстеження поштового відправлення 0306213073941, однак не здійснив оплату за поставлений товар та не повернув оплату у семиденний строк, визначений позивачем.
2. Аргументи позивача
Позивач зазначає, що навиконання умов договору він поставив відповідачу бензин автомобільний FORWARD А-95-Євро5-Е0 у кількості 25000 літрів на суму 1209900,00 грн з ПДВ, що підтверджується підписаною між сторонами видатковою накладною № 37 від 20.03.2024, товаро-транспортною накладною на відпуск нафтопродукців (нафти) № СТ37 форми №1-ТТН від 20.03.2024 та актом приймання-передачі від 20.03.2024.
У відповідь на повідомлення відповідача про неможливість виконання умов договору №23/1778 від 12.04.2024, позивач направив претензію №17/04-24/1 від 17.04.2024 з вимогою оплати поставленого товару або повернення товару у семи-денний строк з дня отримання претензії.
Позивач зауважує, що, станом на день звернення до суду, відповідач не оплатив 1209900,00 грн за поставлений бензин та не здійснив його повернення.
3. Аргументи відповідача
Відповідач зазначає, що 12.03.2024 він надіслав позивачу письмову заявку на поставку бензину автомобільного FORWARD А-95-Євро5-Е0 загальною кількістю 25000,00 літрів. Позивач поставив відповідачу замовлену продукцію, про що сторони 20.03.2024 підписали акт приймання-передачі продукції загальною вартістю 1209900,00 грн з ПДВ.
Однак відповідач заперечує наявність у нього обов?язку зі сплати 1209900,00 грн з ПДВ за поставлений товар.
Відповідач зауважує, що позивач не надав йому рахунків-фактур, як це передбачено пунктом 5.8. договору, на підставі яких у відповідача настає обов?язок оплати поставленої продукції, відтак, у відповідача не настав строк виконання спірного зобов'язання з оплати товару.
4. Норми права, що підлягають застосуванню
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої, шостої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Стаття 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частин 2, 3 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України, особа яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Стаття 617 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
5. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи
5.1. Щодо суми заборгованості.
07.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "САН ОЙЛ ТРЕЙДІНГ" та Публічним акціонерним товариством"ЦЕНТРЕНЕРГО" укладено договір про закупівлю (поставку) товару №121/18, відповідно до умов якого постачальник зобов?язався поставити покупцю товар згідно з умовами договору, а покупець зобов?язався прийняти і оплатити товар, що поставляється відповідно до умов договору.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладений правочин, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, що визначається згідно із статтею 712 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 9 додатку №1 до договору строк дії договору - до 31.05.2024, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання зобов?язань. Відповідно, на час розгляду справи судом, договір №121/18 від 07.03.2024 не припинив свою дію щодо проведення розрахунків.
Згідно з пунктом 1.3. договору найменування (номенклатура), ціна, кількість, строки (графік) поставки та інші характеристики продукції зазначені в додатках до договору.
Пунктами 3.2. та 3.3. договору передбачено, що місце, строк (графік) поставки продукції визначається в додатках до договору. Фактичний об?єм кожної партії продукції зазначається у відповідній письмовій заявці покупця, яка є невід?ємною частиною даного договору. При цьому, покупець на підставі своїх письмових заявок, в межах запланованого в договорі обсягу продукції має право перерозподіляти продукцію між вантажоотримувачами без додаткового погодження з постачальником.
Відповідач стверджує, що 12.03.2024 він надіслав позивачу письмову заявку засобами поштового зв?язку, на поставку бензину автомобільного FORWARD А-95-Євро5-Е0 загальною кількістю 25000,00 літрів. Суд звертає увагу, що відповідач не долучив до матеріалів справи підтвердження направлення позивачу письмової заявки.
Додатком №1 до договору сторони визначили найменування, асортимент, кількість та ціну товару: бензин автомобільний FORWARD А-95-Євро5-Е0, код згідно ДК 021:2015 09130000-9, 25000,0 літрів, ціна за одиницю продукції 40,33 грн без ПДВ (пункт 1 додатку).
Загальна вартість продукції, згідно з пунктом 2 додатку - 1008333,33 грн, крім того 20% ПДВ - 201666,67 грн. Загальна вартість продукції з ПДВ - 1210000,00 грн.
Згідно з пунктом 4 додатку №1 до договору №121/18 поставка здійснюється за такими реквізитами вантажоотримувача: Трипільська ТЕС ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" за адресою Київська область, Обухівський район, місто Українка, вулиця Приозерна, 46-Б.
На виконання умов договору постачальник у березні 2024 року здійснив поставку товару - бензину автомобільного FORWARD А-95-Євро5-Е0 у кількості 25000 літрів на суму 1209900,00 грн, в тому числі ПДВ 201650,00 грн.
Відповідно до пункту 5.3. договору датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі продукції.
За пунктами 7.1.1. та 7.1.2. покупець зобов?язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлену продукцію, приймати поставлену продукцію згідно з актом приймання-передачі продукції.
Пунтом 5 додатку №1 до договору №121/18 визначено строк поставки - протягом 10 робочих днів з моменту отримання письмової заявки покупця.
20.03.2024 сторони підписали акт приймання-передачі, яким погодили передачу позивачем відповідачу бензину автомобільного FORWARD А-95-Євро5-Е0 у кількості 25000 літрів загальною вартістю 1209900,00 грн з ПДВ. Факт поставки товару підтверджується, зокрема, підписаною між сторонами видатковою накладною № 37 від 20.03.2024, товаро-транспортною накладною на відпуск нафтопродукців (нафти) № СТ37 форми №1-ТТН від 20.03.2024 та актом приймання-передачі від 20.03.2024.
Суд також врахував, що обома сторонами не заперечується факт поставки позивачем відповідачу товару - бензину автомобільного FORWARD А-95-Євро5-Е0 у кількості 25000 літрів загальною вартістю 1209900,00 грн з ПДВ та його прийняття відповідачем.
Згідно з пунктом 3 додатку №1 до договору №121/18 покупець повинен оплатити товар протягом 30 днів після підписання відповідного акту приймання-передачі, відтак, останнім днем строку оплати товару є 19.04.2024, а з 20.04.2024 почалось прострочення оплати.
16.04.2024 позивач отримав від відповідача повідомлення про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) №23/1778 від 12.04.2024. У повідомленні відповідач зазначає про те, що на момент укладання договору ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" було готово виконувати свої зобов?язання, однак, з 24.02.2022 та по цей час в Україні введено воєнний стан у зв?язку із повномасштабною збройною агресією. Внаслідок ракетних обстрілів Зміївська та Трипільська ТЕС ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" зупинили свою роботу та припинили своє функціонування, що призвело до зупинення виробничих потужностей. Також відповідач додав, що копія сертифікату Торгово-промислової палати України або іншого компетентного органу про форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили) буде надано додатково після його отримання.
Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов?язання за договором були порушені/невиконані та причину такого невиконання.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов?язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов' язання.
3азначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 30.11.2021 у справі №913/785/17.
Отже, введення воєнного стану не може бути належною правовою підставою для невиконання зобов'язань. Ситуації, що виникають внаслідок збройної агресії, мають безпосередньо впливати на можливість сторони виконати свої зобов'язання. Тому сторона, яка посилається на ці обставини, повинна довести зв'язок між неможливістю виконання зобов'язання та військовою агресією.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в Регламенті (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5).
Відповідно до частини 3 статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб?єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Відповідно до статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажори обставини (обставини непереборної сили) для суб?єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Відповідно до пункту 3.3 Регламенту (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Відповідно до пункту 6.1. Регламенту (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5) підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» в редакції від 02.09.2014, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
Відповідно до пункту 6.2. Регламенту (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.
Відповідно до пунктів 6.11.6. та 6.11.7. Регламенту (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) підписується уповноваженою особою, яка прийняла рішення про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), і першим віце-президентом або віце-президентом ТПП України/президентом, першим віце-президентом або віце-президентом регіональної ТПП. На Сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) проставляється печатка ТПП України/регіональної ТПП на підпис першого віце-президента або віце-президента ТПП України/президента, першого віце-президента або віце-президента регіональної ТПП, який підписав такий Сертифікат.
Протягом розгляду справи відповідач не надав суду підтвердження отримання сертифікату або звернення до Торгово-промислової палати України для отримання сертифікату про форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили). Таким чином, суд вважає, що відповідач не довів факту наявності форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили виконання відповідачем своїх зобов?язань за договором.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 25.01.2022 усправі №904/3886/21, форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Одночасно, суд звертає увагу на те, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме: від відповідальності за невиконання чи прострочення виконанання зобов'язань на період існування форс-мажору (постанова Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №910/8741/22).
Позивач, у свою чергу, не заявляв до стягнення штрафні санкції, які за своєю правовою природою є правовою відповідальністю за невиконання чи прострочення виконання зобов?язань.
Крім цього, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв'язку між неможливістю виконання зобов'язань за договором поставки №121/18від07.03.2024 та фактом збройної агресії.
Оскільки відповідач не сплатив кошти за поставлений товар, позивач направив претензію з вимогою про сплату вартості поставленого товару №17/04-24/1 від 17.04.2024, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, накладною №0306213073941 та фіскальним чеком від 17.04.2024. У презензії позивач зазначив, що він не погоджується із настанням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які б унеможливлювали виконання зобов?язань за договором. Також позивач зазначив про готовність прийняти повернення неоплаченого товару, в порядку статті 694 Цивільного кодексу України, у випадку несвоєчасної оплати отриманого товару до 19.04.2024.
Однак відповідач не сплатив суму заборгованості за договором поставки №121/18 від07.03.2024 чим порушив свої зобов?язання за договором.
Враховуючи, що протилежного сторонами не доведено, суд дійшов до висновку про правомірність стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №121/18 від 07.03.2024 у сумі 1209900,00 грн.
5.2. Щодо відкладальної обставини.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує наявність у нього обов?язку зі сплати 1209900,00 грн з ПДВ за поставку бензину автомобільного FORWARD А-95-Євро5-Е0 у кількості 25000 літрів, з огляду на таке.
Пунктом 5.8. договору визначено, що при поставці продукції постачальник зобов?язаний надати покупцю необхідні приналежності та наступні оригінали документів:
- рахунок фактуру;
- відповідних товаросупроводжувальних накладних;
- іншої документації на продукцію згідно умов договору.
Таким чином, відповідач зазначає, що у зв?язку із ненаданням позивачем рахунку на оплату, у відповідача відсутній обов?язок зі сплати суми основного боргу, враховуючи умови договору та норми, передбачені частиною 2 статті 613 Цивільного кодексу України.
Частина 2 статті 613 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Таким чином, відповідач обґрунтовує у своїх заявах по суті, що у правовідносинах, що розглядаються виникла відкладальна обставина, тобто, ненадання відповідачу рахунку на оплату унеможливило виконання ним обов?язку зі сплати. Відповідач пов?язує виникнення обов?язку зі сплати суми поставленого товару із моментом надання позивачем рахунку на оплату.
На спростування обставин, які наводить відповідач, позивач долучив до матеріалів справи рахунок на оплату №3 від 20.03.2024 та належні докази його надіслання відповідачу: опис вкладення у цінний лист з відбитком календарного штемпелю поштового відділення та фіскальний чек.
Стосовно аргументів відповідача про настання відкладальної обставини, суд враховує позицію Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17 суд зазначив, що: «Стосовно невиставлення/ненаправлення позивачем рахунку-фактуру судова колегія вважає, що невиставлення/ненаправлення позивачем рахунку на оплату не звільняє відповідача від обов'язку оплатити послуги, надані позивачем. Так, за своєю правовою природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги. Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України».
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 915/641/19: «…за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє Відповідача від обов'язку оплатити товар. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18 і Суд не вбачає підстав для відступу від зазначеної позиції у цій справі».
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відкладальна обставина у даних правовідносинах відсутня, оскільки ненадання відповідачу рахунку на оплату не може вважатись відкладальною обставиною та простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а обов?язок зі сплати поставленого товару чітко врегульований умовами договору - 30 днів після підписання відповідного акту приймання-передачі (пункт 3 додатку №1 до договору), відтак, відповідач не виконав свій обов?язок зі сплати ціни поставленого товару, чим порушив умови договору №121/18 від 07.03.2024.
Інші доводи та докази сторін оцінені судом у сукупності з вищевикладеними та не наводяться у рішенні суду, позаяк, не спростовують вказаних у рішенні висновків суду та не покладені судом в його основу.
6. Результати розгляду справи
6.1. Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов'язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).
6.2. Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.
7. Розподіл судових витрат
Згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позовної заяви покладається на відповідача в повному обсязі - 14518,80 грн.
Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та керуючись статтями 13, 52,73,74,77-79, 86, 129, 232, 237, 238, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
1. Позов (вх.№2681 від 29.04.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "САН ОЙЛ ТРЕЙДІНГ" до Публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО"про стягнення заборгованості за договором поставки- задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО" (08711, Київська область, Обухівський район, селище міського типу Козин, вулиця Рудиківська, будинок 49, код ЄДРПОУ 22927045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САН ОЙЛ ТРЕЙДІНГ" (61002, місто Харків, вулиця Мироносицька, будинок 16, код ЄДРПОУ 40511614) заборгованість за поставлений товар за договором №121/18 у розмірі 1209900,00 грн (один мільйон двісті дев?ять тисяч дев?ятсот гривень), 14518,80 грн (чотирнадцять тисяч п?ятсот вісімнадцять гривень вісімдесят копійок) витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 18.04.2025.
Суддя С.О. Саванчук