ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.04.2025Справа № 910/826/25
Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/826/25.
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03117, м. Київ, проспект Берестейський, 65)
До Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40)
про стягнення 47 565, 31 грн
Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення 48 578, 17 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 38 905, 78 грн, право на яке перейшло до позивача, у зв'язку із виплатою страхового відшкодування за пошкодження автомобіля «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_1 в результаті ДТП 03.01.2024. Разом з цим позивач нараховує та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 5 128, 97 грн, 3% річних у розмірі 743, 19 грн та інфляційні втрати у розмірі 3 800, 23 грн.
31.01.2025 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п'ятиденний строк з дня вручення ухвали від 31.01.2025 для усунення недоліків позовної заяви.
05.02.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Так, позивач на виконання вимог ухвали суду від 31.01.2025 надав суду новий розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, згідно якого пеня, яка заявлена позивачем до стягнення складає 5 089, 64 грн, 3% річних складає 688, 97 грн, інфляційні втрати складають 2 880, 92 грн.
Відтак, в заяві про усунення недоліків позивач просить вважати ціною позову суму у розмірі 47 565, 31 грн.
13.02.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
17.02.2025 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №910/826/25 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Прийнято заяву про зменшення позовних вимог до розгляду та подальший розгляд справи ухвалено здійснювати з урахуванням зменшених позовних вимог.
Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
1. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).
03.01.2024 в місті Звягель по вулиці Лідіївський шлях, 17 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_1 та транспортного засобу «Citroen» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .
На момент дорожньо-транспортної пригоди між власником транспортного засобу «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_1 ( ОСОБА_2 ) та Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» (позивач) діяв договір добровільного страхування засобів наземного транспорту №AZ181370512 від 20.04.2023, згідно з яким позивач прийняв на себе зобов'язання по відшкодуванні матеріальної шкоди заподіяної страхувальнику зазначеному транспортному засобу.
Крім того, на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільна відповідальність власника транспортного засобу «Citroen» д.н.з. НОМЕР_2 була забезпечена полісом ЕР216671657 страховиком згідно якого є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна».
Постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 17.01.2024 у справі №285/271/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення (ДТП 03.01.2024), передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності.
03.01.2024 власник пошкодженого транспортного засобу «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_1 звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.
23.01.2024 позивачем було складено страховий акт №01723/07/924, в якому була зазначена сума страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу на підставі ремонтної калькуляції №00131_07 від 15.01.2024, складеної за допомогою комп'ютерної програми «Audatex» у розмірі 93 379, 99 грн.
Позивач здійснив виплату страхового відшкодування власнику автомобіля «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_1 у розмірі 93379, 99 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №389085 від 24.01.2024.
Як зазначає позивач, 12.03.2024 останній направив відповідачу заяву на виплату страхового відшкодування вих. №00980/9224 від 29.02.2024, в якій просив відповідача здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 93379, 99 грн.
15.04.2024 на рахунок позивача надійшли кошти від відповідача в розмірі 51 874, 21 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №00115849.
Позивач в позовній заяві зазначає, що враховуючи межі ліміту полісу відповідач мав сплатити 90 779, 99 грн, однак останній виплатив суму в меншому розмірі - 51 874, 21 грн.
У зв'язку з вищезазначеним, позивач просить стягнути з відповідача, як страховика особи, відповідальної за завдання матеріального збитку власнику транспортного засобу «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_1 суму страхового відшкодування в межах ліміту полісу ЕР216671657 у розмірі 38 905, 78 грн.
Оскільки відповідач вчасно не сплатив страхове відшкодування на рахунок позивача в повному обсязі, це свідчить про прострочення виконання грошового зобов'язання з боку відповідача, тому позивач, вважає належним та просить суд стягнути додатково з відповідача 688, 97 грн - 3% річних, 5 089, 64 грн - пені та 2 880, 92 грн - інфляційне збільшення.
2. Предмет позову.
Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього страхового відшкодування в порядку суброгації у розмірі 38 905, 78 грн, а також 3% річних, пені та інфляційних втрат.
3. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.
(1) 03.01.2024 сталась ДТП за участю автомобіля «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля «Citroen» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1
(2) Винуватцем ДТП є водій транспортного засобу «Citroen» д.н.з. НОМЕР_2 - ОСОБА_1 , який є винним у відповідності до постанови Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 17.01.2024 у справі №285/271/24.
(3) Позивач здійснив страхову виплату власнику пошкодженого транспортного засобу «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_1 у розмірі 93 379, 99 грн.
(4) Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу, що є винуватцем ДТП, а саме транспортного засобу «Citroen» д.н.з. НОМЕР_2 застрахована в Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (відповідач) згідно полісу ЕР216671657.
(5) 15.04.2024 відповідач здійснив на користь позивача часткову сплату у розмірі 51 874, 21 грн;
(6) Відповідач, як страховик винуватця ДТП зобов'язаний відшкодувати позивачу суму виплаченого ним страхового відшкодування в повному обсязі в межах встановленого ліміту у розмірі 38 905, 78 грн.
4. Обґрунтування вирішення спору за наявними матеріалами справи.
18.10.2023 введено в дію норми Закону №3200-ІХ від 29.06.2023, яким внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 5 та 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У відповідності до пункту 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (надалі - ЄСІТС) затверджено рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17.08.2021, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Пунктом 37 Положення про ЄСІТС внормовано, що підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).
Таким чином, ухвала про відкриття провадження у справі від 17.02.2025 була внесена до АСДС та автоматично направлена в електронні кабінети сторін по справі.
В матеріалах справи міститься підтвердження доставлення до «Електронного кабінету» Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «ПЗУ Україна» документа по справі в електронному вигляді, так з повідомлення про доставку електронного листа вбачається, що ухвалу від 17.02.2025 по справі №910/826/25 доставлена в «Електронний кабінет» відповідача - 17.02.2025 о 22:00.
Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Абзацом 2 зазначеної норми врегульовано, що якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
З огляду на те, що ухвалу від 17.02.2025 відповідач отримав 17.02.2025 о 22:00, таким чином вважається, що відповідач отримав ухвалу в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» - 18.02.2025.
В пункті 41 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 по справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
Таким чином, ухвала про відкриття провадження у справі від 17.02.2025 була вручена відповідачу - 18.02.2025.
Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/826/25, втім відзив або заяву про продовження/поновлення строку для його подання до суду не подав впродовж розумного строку, а відтак, відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, з огляду на що суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
5. Оцінка доказів судом та висновки суду.
Спір у даній справі виник внаслідок виплати позивачем згідно Договору страхування засобів наземного транспорту №AZ181370512 від 20.04.2023 укладеного між ним та власником пошкодженого транспортного засобу «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_1 страхового відшкодування у розмірі 93 379, 99 грн та переходу до позивача в порядку суброгації вимоги такого страхувальника до особи, відповідальної за збитки спричинені внаслідок ДТП 03.01.2024.
Отже, на переконання суду, для вирішення справи по суті за позовом, суду необхідно надати відповіді на наступні питання, що мають значення для вирішення спору:
- чи має місце перехід до позивача вимоги страхувальника до особи, відповідальної за збитки спричинені внаслідок ДТП 03.01.2024?
- чи підтверджується, факт відшкодування позивачем страхового відшкодування?
- чи правомірно позивач просить стягнути з відповідача не оплачену суму страхового відшкодування?
- чи правомірно позивач нарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати?
- чи правильно позивачем визначені періоди прострочення?
- чи є позовні вимоги обґрунтованими, а відтак, чи підлягають задоволенню?
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають повному задоволенню з наступних підстав.
(1) Щодо стягнення страхового відшкодування.
До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 Цивільного кодексу України).
Страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки (стаття 108 Закону України «Про страхування»).
Згідно зі статті 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України «Про страхування» (закон №85/96-ВР, який втратив чинність 01.01.2024) до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006-15-ц).
Під час суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Страховик виступає замість потерпілого (пункт 71 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.10.2020 у справі № 910/18279/19).
Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдання матеріального збитку власнику транспортного засобу «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_1 .
Однак, у разі якщо її цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою.
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (закон №1961-IV, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність 01.01.2025)).
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (закон №1961-IV, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність 01.01.2025)).
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Citroen» д.н.з. НОМЕР_2 , на момент вказаної ДТП була застрахована у відповідача згідно з полісом ЕР216671657, який діяв на 03.01.2024.
Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 160 000,00 грн з франшизою у розмірі 2 600, 00 грн, згідно з інформацією Моторно транспортного страхового бюро з Єдиної централізованої бази даних.
Таким чином, відповідач взяв на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну третім особам під час ДТП, яке сталася за участю забезпеченого транспортного засобу «Citroen» д.н.з. НОМЕР_2 в межах лімітів відповідальності передбачених полісом.
Матеріалами справи підтверджено вину водія транспортного засобу «Citroen» д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , у вчиненні ДТП, яка відбулася 03.01.2024.
Згідно ремонтній калькуляції №00131_07 від 15.01.2024 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_1 становить 110 117, 34 грн без ПДВ, проте, з урахуванням коефіцієнту зносу вартість ремонту становить 93 379, 99 грн.
Суд, в свою чергу, зазначає, що визначення розміру збитків на підставі ремонтної калькуляції, складеної за допомогою комп'ютерної програми «Audatex», не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність, оскільки комп'ютерна програма «Audatex» рекомендована пунктом 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003.
При цьому, слід зазначити, що дані, зазначені у вказаній ремонтній калькуляції, відповідають встановленим в пунктом 4.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, зміст ремонтної калькуляції не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність та чітко відображає суму завданих збитків.
Таким чином, позивач на підставі ремонтної калькуляції №00131_07 від 15.01.2024, яка складена за допомогою програми «Audatex» встановив, що сума страхового відшкодування пошкодженого транспортного засобу складає 93 379, 99 грн, що в свою чергу відображено в страховому акті №01723/07/924 від 23.01.2024 та яку позивач виплатив власнику пошкодженого транспортного засобу ( ОСОБА_2 ) без ПДВ, що підтверджується копіює платіжної інструкції №389085 від 24.01.2024, копія якої міститься в матеріалах справи.
Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту (абзац 2 пункт 36.2. стаття 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (закон №1961-IV, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність 01.01.2025)).
Як вбачається з ремонтної калькуляції №00131_07 від 15.01.2024, сума робіт та запчастин становить 110 117, 34 грн без ПДВ, а з урахуванням коефіцієнту зносу вартість ремонту становить 93 379, 99 грн (без зазначення ПДВ).
Відповідно до копії платіжної інструкції №389085 від 24.01.2024 позивач сплатив на рахунок ОСОБА_2 суму страхового відшкодування у розмірі 93 379, 99 грн, в платіжному дорученні міститься зазначення, що зазначена сума перерахована без ПДВ.
Матеріали справи не містять доказів того, що страхувальником було здійснено оплату запчастин/відновлювального ремонту на суму, що включає податок на додану вартість.
З урахуванням вимог статті 29, пункту 36.4 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (закон №1961-IV, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність 01.01.2025), статті 102 Закону України «Про страхування» (№1909-ІХ введений в дію 01.01.2024), суд дійшов висновку, що страховий акт №01723/07/924 від 23.01.2024, платіжна інструкція №389085 від 24.01.2024, копії яких наявні в матеріалах справи, є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які (витрати) виникли внаслідок ДТП.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що шкода завдана при ДТП транспортному засобу «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_1 належним чином доведена.
За таких обставин, оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Citroen» д.н.з. НОМЕР_2 на момент ДТП (03.01.2024) була забезпечена у відповідача та вина водія «Citroen» д.н.з. НОМЕР_2 встановлена постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 17.01.2024 у справі №285/271/24, позивач на підставі статті 993 Цивільного кодексу України та статті 108 Закону України «Про страхування» звернувся до відповідача з заявою вих.№00980/9224 від 29.02.2024 про виплату страхового відшкодування.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 стаття 1166 Цивільного кодексу України).
Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 1-2 стаття 1187 Цивільного кодексу України).
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (пункт 1, 3 частина 1 стаття 1188 Цивільного кодексу України).
Відповідач в свою чергу здійснив часткову оплату страхового відшкодування у розмірі 51 874, 21 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №00115849 від 15.04.2024 та не заперечується відповідачем.
Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи (абзац 2 пункт 12.1. стаття 12 Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (закон №1961-IV, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність 01.01.2025)).
Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування та/або законодавством (пункт 77 частина 1 стаття 1 Закону України «Про страхування»).
Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідач на виконання заяви вих.№00980/9224 від 29.02.2024 зобов'язаний був здійснити оплату страхового відшкодування не в повному розмірі (93 379, 99 грн), а з урахуванням встановленої в полісі ЕР216671657 франшизи, тобто 90 779, 99 грн (93 379, 99 - 2 600, 00).
Натомість, відповідач здійснив лише часткову оплату у розмірі 51 874, 21 грн, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідачу несплачену суму страхового відшкодування у розмірі 38 905, 78 грн (90 779, 99 - 51 874, 21).
Основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (стаття 129 Конституції України).
Суд зазначає, що статтею 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 вказаного кодексу.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 1-4 стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).
Доказів відшкодування відповідачем шкоди в розмірі 38 905, 78 грн, заподіяної під час ДТП 03.01.2024, яка сталася за участю забезпеченого відповідачем транспортного засобу «Citroen» д.н.з. НОМЕР_2 позивачу та/або власнику автомобіля «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_1 , матеріали справи не містять.
Крім того, відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд даної справи не надав до суду будь-яких заперечень щодо доводів, мотивів та аргументів позивача, які викладені останнім в позовній заяві.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
На підставі вищевикладеного, визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 38 905, 78 грн.
(2) Щодо пені.
У зв'язку з простроченням повної виплати страхового відшкодування позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 5 089, 64 грн за період з 16.06.2024 по 16.12.2024.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частина 1 стаття 612 Цивільного кодексу України).
У разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом (стаття 992 Цивільного кодексу України).
У разі нездійснення страховиком страхової виплати відповідно до умов договору страхування або законодавства страховик зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню) в розмірі, встановленому договором страхування або законом (частина 7 стаття 102 Закону України «Про страхування»).
Неустойка, згідно статті 546 Цивільного кодексу України є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 стаття 548 Цивільного кодексу України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 стаття 549 Цивільного кодексу України).
Із наведеного вбачається, що законодавець поділяє неустойку на договірну і законодавчо встановлену. Тобто, необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, вид правопорушення за який вона стягується та її розмір
За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня (пункт 36.5. стаття 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (закон №1961-IV, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність 01.01.2025)).
Відтак, суд правомірно заявляє до відповідача вимогу щодо стягнення неустойки у формі пені, оскільки остання щодо спірних правовідносин встановлена Законом.
Пунктом 36.2. статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (закон №1961-IV, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність 01.01.2025) внормовано, що страховик) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
(1) у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;
(2) у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Позивач направив 12.03.2024 відповідачу заяву на виплату страхового відшкодування вих. №00980/9224 від 29.02.2024, про що до матеріалів справи надав відповідні докази.
Згідно пункту 2 розділу ІІ Нормативів та нормативних строків пересилання поштової кореспонденції, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958 з подальшими змінами, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) становить: у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3.
Таким чином, вважається, що відповідач отримав заяву №00980/9224 від 29.02.2024 від позивача 15.03.2024, що в свою чергу не заперечується зі сторони останнього.
Отже, відповідач з 16.03.2024 та впродовж 90 днів, тобто до 14.06.2024 включно, здійснити повну виплату страхового відшкодування позивачу або надати мотивовану відмову у здійсненні оплати у розмірі 38 905, 78 грн.
Проте, матеріали справи не містять та відповідачем не надані докази здійснення виплати страхового відшкодування у повному розмірі та матеріали справи не містять доказів мотивованої відмови у здійсненні виплати страхового відшкодування у розмірі 38 905, 78 грн.
Відтак, прострочення виплати відповідачем страхового відшкодуванню позивачу розпочинається з 15.06.2024, натомість, позивач розпочинає нараховувати пеню відповідачу з 16.06.2024 та нарахування здійснюється на суму, яка залишилась не сплаченою, а саме 38 905, 78 грн.
Суд дослідивши наданий позивачем розрахунок пені (наданий до заяви про усунення недоліків) зазначає, що він є арифметично правильним, а отже вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 5 089, 64 грн підлягає задоволенню.
(3) Щодо 3% річних та інфляційних втрат.
Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 688, 97 грн за період з 16.06.2024 по 17.01.2025 та інфляційні втрати у розмірі 2 880, 92 грн за період липень-грудень 2024.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 стаття 625 Цивільного кодексу України).
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.
Передбачене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц).
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц).
Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Обґрунтування визначення строків нарахувань та на яку суму здійснюються такі нарахування аналогічні обґрунтуванням, які зазначені в частині щодо стягнення пені.
Тому, суд дослідивши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, які надав позивач (до заяви про усунення недоліків) зазначає, що вони є арифметично правильними, а відтак, позовні вимоги позивача щодо стягнення 3% річних у розмірі 688, 97 грн та інфляційних втрат у розмірі 2 880, 92 грн підлягають задоволенню.
6. Розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
За таких обставин, у зв'язку з повним задоволенням позовних вимог, суд покладає судовий збір за подання позовної заяви на відповідача.
Заяв та клопотань щодо розподілу інших судових витрат від позивача не надходило і про намір подати таку заяву позивач не зазначав.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення 47 565, 31 грн (з урахуванням зменшення позовних вимог) - задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40; ідентифікаційний код: 20782312) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40; ідентифікаційний код: 30115243) суму страхового відшкодування у розмірі 38 905 (тридцять вісім тисяч дев'ятсот п'ять) грн 78 коп., пеню у розмірі 5 089 (п'ять тисяч вісімдесят дев'ять) грн 64 коп., 3% річних у розмірі 688 (шістсот вісімдесят вісім) грн 97 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 880 (дві тисячі вісімсот вісімдесят) грн 92 коп. та судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г.П. Бондаренко - Легких