ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.04.2025Справа № 910/19752/23
Господарський суд міста Києва у складі:
Судді - Бондаренко-Легких Г. П.
за участю секретаря - Боровик В.В.
розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи №910/19752/23.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Причорноморський» (04070, м. Київ, Паркова дорога, 16-А, нежитлове приміщення, 28)
До Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27)
про стягнення 205 058 406, 38 грн
За участі представників сторін:
Від позивача: Нечай О.Д. (поза межами приміщення суду; в режимі ВКЗ) - адвокат, ордер серії ВЕ №1114720 від 25.03.2024;
Від позивача: Корнева О.В. (поза межами приміщення суду; в режимі ВКЗ) - бухгалтер, наказ про прийняття на роботу від 12.07.2020;
Від відповідача: Єфемов В.О. (в залі суду) - адвокат, довіреність №263-Д від 30.12.2024;
Вільний слухач: ОСОБА_1 (в залі суду) - паспорт.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Причорноморський» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 205 062 669, 86 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.10.2016 між сторонами укладено договір №12661/01 з урахуванням умов Додаткової угоди № 100/01 від 30.06.2019.
Позивач на виконання умов вищевказаного договору поставив відповідачу електроенергію за період жовтень 2021, лютий-серпень 2022 на загальну суму 323 345 138, 63 грн, а відповідач, в свою чергу, здійснив часткову оплату в загальному розмірі 188 524 522, 89 грн.
Таким чином, у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в розмірі 134 820 615, 74 грн.
У зв'язку з викладеним позивач просить стягнути з відповідача 205 062 669, 86 грн, з яких: 134820 615, 74 грн - основний борг; 4 977 489, 83 грн - 3% річних; 24 509 340, 60 грн - інфляційні втрати; 10 943 700, 40 грн - штраф; 29 811 523, 29 грн - пені. Також позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 939 400, 00 грн.
24.01.2024 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п'ятиденний строк з дня вручення ухвали від 24.01.2024 для усунення недоліків позовної заяви.
29.01.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач усунув недоліки, встановлені ухвалою від 24.01.2024.
Позивач на виконання вимог ухвали від 24.01.2024 уточнив ціну позову, яка становить 205 058406,39 грн та надав новий обґрунтований розрахунок сум, які заявлені до стягнення з відповідача, так у відповідності до нового розрахунку позивач просить стягнути з відповідача 134 822 076, 70 грн - основного боргу, 4 977 523, 93 грн - 3% річних, 24 509 517, 38 грн - інфляційних втрат, 10 943 802, 66 грн - штраф та 29 805 485, 71 грн - пеня, що в свою чергу загалом становить - 205058406, 39 грн (в позовній заяві позивач просив стягнути в загальному 205 062 669, 86 грн).
21.02.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати у порядку загального позовного провадження, та підготовче засідання у справі призначив на 16.04.2024. Прийнято зменшення позовних вимог та подальший розгляд справи ухвалено здійснювати з урахуванням зменшених позовних вимог.
08.03.2024 засобами поштового зв'язку від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заявлено клопотання про закриття провадження у справі в частині вимог.
04.04.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
04.04.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про зменшення неустойки, 3% річних та інфляційних втрат.
08.04.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
В підготовче судове засідання 16.04.2024 прибули представники сторін (представник позивача приймав участь в підготовчому судовому засіданні в режимі ВКЗ). Суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 28.05.2024.
17.05.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження та зупинення провадження у справі.
23.05.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження та долучення доказів.
27.05.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про стягнення судових витрат.
28.05.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло заперечення на клопотання позивача про стягнення судових витрат.
Судове засідання по суті призначене на 28.05.2024 не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді у відпустці, про визначення нової дати розгляду справи на 25.07.2024 суд повідомив сторін ухвалою від 05.06.2024.
10.07.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
В судове засідання по суті 25.07.2024 прибули представники сторін (представник позивача приймав участь в підготовчому судовому засіданні в режимі ВКЗ). Суд на місці ухвалив: (1) клопотання відповідача про повернення на стадію підготовчого провадження та зупинення провадження у справі залишити без розгляду; (2) відмовити в задоволенні клопотання позивача про повернення на стадію підготовчого провадження та долучення доказів; (3) зобов'язати позивача надати докази підтвердження часткової оплати відповідачем заборгованості; (4) оголосити перерву в судовому засіданні по суті до 10.09.2024.
03.09.2024 через систему «Електронний суд» від позивача на виконання вимог протокольної ухвали від 25.07.2024 надійшли додаткові пояснення по справі.
09.09.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та закриття провадження у справі в частині.
В судове засідання по суті 10.09.2024 прибули представники сторін (представник позивача приймав участь в підготовчому судовому засіданні в режимі ВКЗ). Суд на місці ухвалив: (1) зобов'язати позивача підготувати детальний розрахунок суми боргу; (2) оголосити перерву в судовому засіданні по суті до 22.10.2024.
Ухвалою від 24.09.2024, суд повідомив сторін у справі про зняття з розгляду справи №910/19752/23, розгляд якої був призначений на 22.10.2024 та про визначення нової дати розгляду справи на 29.10.2024.
18.10.2024 через систему «Електронний суд» від позивача на виконання вимог протокольної ухвали від 10.09.2024 надійшло клопотання про долучення доказів.
28.10.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження та зупинення провадження у справі.
В судове засідання по суті 29.10.2024 прибули представники сторін (представник позивача приймав участь в підготовчому судовому засіданні в режимі ВКЗ). Суд на місці ухвалив: (1) зобов'язати представника позивача надати відомості щодо повноважень представника; (2) зобов'язати представника позивача надати письмові пояснення щодо поданого відповідачем 28.10.2024 клопотання; (3) відкласти судове засідання по суті на 03.12.2024.
26.11.2024 через систему «Електронний суд» від позивача на виконання вимог протокольної ухвали від 29.10.2024 надійшли заперечення на клопотання відповідача про повернення на стадію підготовчого провадження та зупинення провадження у справі, яке надійшло до суду 28.10.2024.
Судове засідання по суті призначене на 03.12.2024 не відбулось, у зв'язку з відсутністю електроенергії в суді, про визначення нової дати судового засідання на 25.02.2025, суд повідомив сторін ухвалою від 09.12.2024.
19.02.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме наданий уточнений розрахунок заборгованості, 3% річних, інфляційних втрат.
Судове засідання по суті призначене на 25.02.2025 не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді у відпустці, про визначення нової дати судового засідання на 08.04.2025, суд повідомив сторін ухвалою від 28.02.2025.
07.04.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про зменшення 3% річних та інфляційних втрат.
В судове засідання по суті 08.04.2025 прибули представники сторін (представник позивача приймав участь в підготовчому судовому засіданні в режимі ВКЗ). Суд на місці ухвалив відмовити в задоволенні клопотання відповідача про повернення на стадію підготовчого провадження та зупинення провадження у справі, яке надійшло до суду 28.10.2024.
Заслухавши вступні слова представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, суд -
І. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).
31.10.2016 між Державним підприємством «Енергоринок» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Причорноморський», як виробником «зеленої енергії» (позивач) укладено договір №12661/01.
Згідно пункту 8.3. договору №12661/01 від 31.10.2016, у випадку внесення змін до цього договору, вони мають бути оформлені у вигляді додаткової угоди за підписом уповноважених осіб сторін та скріплені їх печатками.
30.06.2019 сторони уклали додаткову угоду №100/01 до договору №12661/01 від 31.10.2016, якою узгодили слова «Державне підприємство «Енергоринок» замінити на слова «Державне підприємство «Гарантований покупець» (відповідач) та виклали умови договору в новій редакції.
Відповідно до пункту 1.1. договору №12661/01 від 31.10.2016 в редакції додаткової угоди №100/01 від 30.06.2019, за цим договором виробник за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок).
Сторони визнають свої зобов'язання згідно з Законом України «Про ринок електричної енергії», Порядком, Правил ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору (пункт 2.1. договору №12661/01 від 31.10.2016 в редакції додаткової угоди №100/01 від 30.06.2019).
У відповідності до пункту 2.5. договору №12661/01 від 31.10.2016 в редакції додаткової угоди №100/01 від 30.06.2019, вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом.
Згідно пункту 3.3. договору №12661/01 від 31.10.2016 в редакції додаткової угоди №100/01 від 30.06.2019, оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.
Згідно пункту 10.1. Глави 10 Порядку №641 від 26.04.2019 в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, тобто жовтень 2021 - серпень 2022:
- До 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
- До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Згідно пункту 10.2. Глави 10 Порядку №641 від 26.04.2019 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок відповідної вартості електричної енергії та направляє продавцю акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.
Згідно пункту 10.3. Глави 10 Порядку №641 від 26.04.2019 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони. Гарантований покупець у п'ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою. У разі наявності у продавця зауважень до акта купівлі-продажу, наданого гарантованим покупцем, продавець письмово повідомляє про це гарантованого покупця. За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання продавцем акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому гарантованим покупцем акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей.
Сторони без зауважень та заперечень підписали акти купівлі-продажу електричної енергії за спірний період, а саме:
- акт за жовтень 2021 від 31.10.2021 у розмірі 52 947 803, 88 грн з ПДВ;
- акт за лютий 2022 від 28.02.2022 у розмірі 37 850 624, 27 грн з ПДВ;
- акт за березень 2022 від 31.03.2022 у розмірі 37 901 738, 99 грн з ПДВ;
- акт за квітень 2022 від 30.04.2022 у розмірі 40 901 841, 62 грн з ПДВ;
- акт за травень 2022 від 31.05.2022 у розмірі 28 910 621, 39 грн з ПДВ;
- акт за червень 2022 від 30.06.2022 у розмірі 23 219 272, 84 грн з ПДВ;
- акт за липень 2022 від 31.07.2022 у розмірі 23 501 602, 73 грн з ПДВ;
- акт за серпень 2022 від 31.08.2022 у розмірі 23 799 154, 21 грн з ПДВ.
Отже, позивач за вищевказані періоди поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 269 032 659, 93 грн з ПДВ.
В подальшому між сторонами було узгоджено наступні акти коригування до актів купівлі-продажу електроенергії:
- акт від 30.09.2022 до акту за березень 2022 відкориговано на суму -72, 67 грн;
- акт від 16.02.2023 до акту за лютий 2022 відкориговано на суму -80, 32 грн;
- акт від 17.02.2023 до акту за квітень 2022 відкориговано на суму +68, 84 грн;
- акт від 21.02.2023 до акту за серпень 2022 відкориговано на суму +1 460, 96 грн;
- акт від 16.03.2023 до акту за травень 2022 відкориговано на суму +15, 30 грн;
- акт від 20.03.2023 до акту за червень 2022 відкориговано на суму -126, 20 грн;
- акт від 22.03.2023 до акту за липень 2022 відкориговано на суму -240, 93 грн.
Таким чином, з урахування актів коригування, позивач поставив в жовтні 2021 та в лютому-серпні 2022 відповідачу електричну енергію на загальну суму 269 033 684, 88 грн з ПДВ.
Згідно пункту 10.4. Глави 10 Порядку №641 від 26.04.2019 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послу постановами №473 від 14.03.2022, №1177 від 09.09.2022, №1190 від 20.09.2022 затвердила розмір вартості послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за «зеленим» тарифом, наданої відповідачу за спірний період.
Згідно пункт 4.1. договору №12661/01 від 31.10.2016 в редакції додаткової угоди №100/01 від 30.06.2019, виробник за «зеленим» тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього договору.
Згідно підпункту 2 пункту 4.5. договору №12661/01 від 31.10.2016 в редакції додаткової угоди №100/01 від 30.06.2019, гарантований покупець зобов'язаний у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у виробника за «зеленим» тарифом електричну енергію.
Відповідач здійснив часткову оплату за спожиту електричну енергію у загальному розмірі 134 211 608, 21 грн, а саме:
- за спожиту електричну енергію у жовтні 2021 відповідач сплатив 47 741 611, 14 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: №164220 від 13.10.2021 у розмірі 11 047 159, 25 грн; №166240 від 25.10.2021 у розмірі 6 464 567, 10 грн; №171934 від 29.10.2021 у розмірі 5 420 835, 96 грн; №174702 від 29.10.2021 у розмірі 1 882 809, 43 грн; №185456 від 12.11.2021 у розмірі 7 828 055, 22 грн; №760542 від 28.09.2022 у розмірі 7 161 093, 70 грн; №261807 від 18.10.2022 у розмірі 7 828 015, 67 грн; №18/10/2023316391 від 18.10.2023 у розмірі 25 448, 94 грн; №20/10/2023317323 від 20.10.2023 у розмірі 10 666, 16 грн; №26/10/2023319246 від 26.10.2023 у розмірі 38 606, 81 грн; №325964 від 30.11.2023 у розмірі 34 352, 90 грн.
- за спожиту електричну енергію у лютому 2022 відповідач сплатив 33 595 991, 10 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: №206912 від 15.02.2022 у розмірі 15 372 225, 97 грн; №211530 від 24.02.2022 у розмірі 18 223 765, 13 грн.
- за спожиту електричну енергію у березні 2022 відповідач сплатив 6 125 689, 72 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: №215628 від 29.03.2022 у розмірі 3 623 433, 67 грн; №217414 від 07.04.2022 у розмірі 2 502 256, 05 грн.
- за спожиту електричну енергію у квітні 2022 відповідач сплатив 20 191 438, 03 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: №218321 від 15.04.2022 у розмірі 2 163 447, 82 грн; №219207 від 25.04.2022 у розмірі 2 763 113, 84 грн; №221007 від 06.05.2022 у розмірі 1 684 005, 50 грн; №268568 від 07.12.2022 у розмірі 2 569 182, 61 грн; №31/05/2023297495 від 31.05.2023 у розмірі 3 864 108, 96 грн; №06/06/2023298497 від 06.06.2023 у розмірі 7 147 579, 30 грн.
- за спожиту електричну енергію у травні 2022 відповідач сплатив 4 672 542, 78 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: №222032 від 16.05.2022 у розмірі 978 675, 56 грн; №223106 від 25.05.2022 у розмірі 1 717 432, 22 грн; №225086 від 07.06.2022 у розмірі 1 976 435, 00 грн.
- за спожиту електричну енергію у червні 2022 відповідач сплатив 5 110 263, 60 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: №226580 від 15.06.2022 у розмірі 1 193 461, 14 грн; №228410 від 27.06.2022 у розмірі 962 394, 92 грн; №229265 від 30.06.2022 у розмірі 1 316 481, 87 грн; №230196 від 07.07.2022 у розмірі 414 752, 39 грн; №235946 від 29.07.2022 у розмірі 765 027, 08 грн; №241790 від 25.08.2022 у розмірі 458 146, 20 грн.
- за спожиту електричну енергію у липні 2022 відповідач сплатив 6 495 744, 62 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: №232768 від 14.07.2022 у розмірі 1 511 104, 32 грн; №233775 від 25.07.2022 у розмірі 2 372 849, 66 грн; №236824 від 29.07.2022 у розмірі 2 611 790, 64 грн.
- за спожиту електричну енергію у серпні 2022 відповідач сплатив 10 278 327, 22 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: №239767 від 15.08.2022 у розмірі 4 000 747, 28 грн; №240920 від 25.08.2022 у розмірі 2 381 410, 86 грн; №242910 від 31.08.2022 у розмірі 3 896 169, 08 грн.
Позивач стверджує, що відповідач не здійснив оплату у розмірі 134 822 076, 67 грн.
Пунктом 4.6. договору №12661/01 від 31.10.2016 в редакції додаткової угоди №100/01 від 30.06.2019 встановлено, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробниками за «зеленим» тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з Порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої суми згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за «зеленим» тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки виробників за «зеленим» тарифом.
Усі спори та суперечки, що виникають із цього договору або у зв'язку із ним, можуть бути передані на розгляд до арбітражу або господарського суду України на вибір позивача/заявника (пункт 6.3. договору №12661/01 від 31.10.2016 в редакції додаткової угоди №100/01 від 30.06.2019).
З огляду на зазначені обставини, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлену електричну енергію у розмірі 134 822 076, 70 грн та за прострочення здійснення повної оплати за отриману електричну енергію позивач додатково просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 29 805 485, 71 грн, штраф у розмірі 10 943 802, 66 грн, 3% річних у розмірі 4 977 523, 93 грн та інфляційні втрати у розмірі 4 977 523, 93 грн (зазначені суми, вказані позивачем в розрахунку, який долучений до заяви про усунення недоліків, яка була подана до суду 29.01.2024).
II. Предмет позову та підстави позову.
Предметом позову в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача 205 058 406, 38 грн (основний борг, пеня, штраф, 3% річних, інфляційні втрати).
Юридичними підставами позову є статті 173, 188, 193, 265 Господарського кодексу України, статті 525, 526, 611, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, Закон України «Про ринок електричної енергії», Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затверджено постановою НКРЕКП №641 від 26.04.2019.
Фактичними підставами позову є неналежне виконання відповідачем умов договору №12661/01 від 31.10.2016 в редакції додаткової угоди №100/01 від 30.06.2019 в частині своєчасної та повної оплати поставленої електричної енергії.
III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.
Позивач на виконання умов договору №12661/01 від 31.10.2016 в редакції додаткової угоди №100/01 від 30.06.2019 поставив відповідачу в жовтні 2021 та лютому-серпні 2022 електричну енергію на суму 269 033 684, 88 (з урахуванням здійснених коригувань), а відповідач, в свою чергу, здійснив лише часткову оплату за поставлену електричну енергію у загальному розмірі 134 211 608, 21 грн.
Таким чином, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за неоплачену поставлену електричну енергію у жовтні 2021 та лютому-серпні 2022 у розмірі 134 822 076, 70 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача та додатково просить стягнути пеню, штраф, 3% річних та інфляційні втрати.
IV. Заперечення відповідача у справі.
Заперечуючи проти позовних вимог позивача, відповідач зазначає:
- що зобов'язання сторін в борговий період виникли під час дії воєнного стану, а тому на переконання відповідача в нього відсутні прострочення виконання зобов'язання, з огляду на положення наказів Міністерства енергетики України від 28.03.2022 №140 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» та від 15.06.2022 №206 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим» тарифом, якими врегульовано здійснення ДП «Гарантований покупець» розрахунків з виробниками електричної енергії за «зеленим» тарифом, в тому числі й з позивачем, на період дії воєнного стану в Україні;
- заявлені позовні вимоги в частині пені і штрафу є безпідставними, оскільки позивачем не прийняти до уваги положення постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022, згідно яких вимога про стягнення неустойки не підлягає задоволенню;
- в відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 08.03.2024 просив закрити провадження в частині 231 788, 00 грн, а в клопотанні про закриття провадження у справі, яке надійшло до суду 09.09.2024 відповідач додатково просив закрити провадження у справі в частині 3 104 055, 11 грн, у зв'язку з відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України;
- в клопотанні від 04.04.2024 просив зменшити неустойку, 3% річних та інфляційні втрати до 1 грн, в клопотанні від 07.04.2025 повторно просив зменшити 3% річних та інфляційні втрати до 1 грн.
V. Оцінка доказів судом та висновки суду.
З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:
- чи підтверджено факт передання/поставки продавцем за «зеленим» тарифом електричної енергії ДП «Гарантований покупець», а відтак, і виникнення у останнього оплати поставленої електроенергії відповідно до Порядку №641 від 26.04.2019 за спірний період?
- чи підтверджується наявними в матеріалах справи доказами факт здійснення відповідачем часткових оплат за поставлену позивачем електричну енергію за спірний період?
- чи був порушений відповідачем обов'язок по повній та своєчасній оплаті грошових коштів за поставлену позивачем електричну енергію?
- чи підлягає до спірних правовідносин застосування норм наказів Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 та від 15.06.2022 № 206?
- чи правильно позивачем визначені періоди прострочення?
- чи правомірно позивач нарахував пеню, штраф, 3% річних та інфляційні втрати відповідачу?
- чи підлягають до спірних правовідносин застосування положення постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022?
- чи наявні підстави для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат?
- чи підлягають позовні вимоги задоволенню та в якій частині?
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
(1) Щодо закриття провадження в частині вимог.
В відзиві на позовну заяву відповідач просив закрити провадження в частині основного боргу у розмірі 231 788, 00 грн, оскільки останнім після звернення позивача до суду з даним позовом здійснено часткову оплату боргу за отриману електричну енергію у жовтні 2021 року.
В заяві від 09.09.2024 відповідач просив закрити провадження в частині основного боргу у розмірі 3 104 055, 11 грн, оскільки останнім здійснено часткову оплату боргу за отриману електричну енергію у жовтні 2021 року.
Господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору (пункт 2 частина 1 стаття 231 Господарського процесуального кодексу України).
На підтвердження зазначених мотивів відповідач долучив до матеріалів справи наступні платіжні інструкції:
- №332328 від 28.12.2023 на суму 58 656, 48 грн;
- №348024 від 21.02.2024 на суму 173 131, 52 грн;
- №387125 від 30.07.2024 на суму 2 804 711, 34 грн;
- №394168 від 28.08.2024 на суму 299 343, 77 грн.
Отже, загальна сума здійснених оплат становить 3 335 843, 11 грн.
В призначеннях платежів вищезазначених платіжних інструкціях зазначено, що оплати здійснювались за отриману у жовтні 2021 року електричну енергію за договором №12661/01.
Більше того, позивач в заяві від 02.09.2024 повідомив суд, що станом на 02.09.2024 відповідач погасив заборгованість за спірний період у розмірі 3 335 843, 11 грн та зазначив, що залишок заборгованості становить 131 484 772, 63 грн.
З огляду на те, що відповідач здійснив позивачу часткову оплату боргу, що в свою чергу підтверджується позивачем, суд вважає, що за таких обставин в даній справі відсутній предмет спору в частині сплаченої суми, тому суд закриває провадження у справі в частині основного боргу у розмірі 3 335 843, 11 грн на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
(2) Щодо решти суми основного боргу.
Договір, укладений між сторонами, є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання §5 Глави 54 Цивільного кодексу України та §3 Глави 30 Господарського кодексу України, Закону України «Про ринок електричної енергії».
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії» (частина 1 стаття 265 Господарського кодексу України).
За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (частина 1 стаття 714 Цивільного кодексу України).
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (частина 2 стаття 714 Цивільного кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом (пункт 18 частина 1 стаття 4 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Як підтверджено матеріалами справи, 31.10.2016 між Державним підприємством «Енергоринок» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Причорноморський» укладено договір №12661/01.
Постановою Кабінету Міністрів України №324 від 17.04.2019 «Про утворення державних підприємств «Гарантований покупець» та «Оператор ринку» утворено Державне підприємство «Гарантований покупець» на базі філії Гарантований покупець Державного підприємства «Енергоринок» шляхом виділу майна, прав та обов'язків стосовно нього відповідно до розподільного балансу для виконання функцій гарантованого покупця електричної енергії.
Постановою Кабінету Міністрів України №455 від 22.05.2019 затверджено статут «Гарантований покупець», у відповідності до пункту 5 якого підприємство утворено з метою забезпечення купівлі всієї електричної енергії, виробленої на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (у разі використання гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим «зеленим» тарифом відповідно до законодавства, а також отримання прибутку від провадження господарської діяльності.
Згідно додаткової угоди №100/01 від 30.06.2019 до договору №12661/01 від 31.10.2016 слова «Державне підприємство «Енергоринок» в договорі замінено на слова «Державним підприємством «Гарантований покупець».
Таким чином, згідно пункту 1.1. договору №12661/01 від 31.10.2016 в редакції додаткової угоди №100/01 від 30.06.2019, виробник (позивач) за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а відповідач зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену позивачем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641.
Гарантований покупець є учасником ринку електричної енергії та здійснює діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності зі здійснення функції гарантованого покупця, виданої постановою НКРЕКП №1217 від 25.06.2019.
Функції і повноваження Гарантованого покупця регламентуються Законом України «Про ринок електричної енергії» та Порядком № 641, що підлягають застосуванню тут та надалі в редакціях, що є чинними станом на момент виникнення спірних правовідносин у жовтні 2021 - серпні 2022.
Гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено зелений тариф, або у суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленим" тарифом або строку дії підтримки, якщо такі суб'єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об'єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби (частина 2 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами (частина 5 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Гарантований покупець зобов'язаний купувати у виробників, яким встановлено «зелений» тариф, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього (пункт 3 частини 9 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
За умовами укладеного між сторонами договору №12661/01 від 31.10.2016 в редакції додаткової угоди №100/01 від 30.06.2019, відповідачем були прийняті на себе зобов'язання із купівлі у позивача електричної енергії, виробленої за «зеленим» тарифом, фактично поставлені обсяги електроенергії підтверджуються даними комерційного обліку.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що сторони в жовтні 2021, лютому-серпні 2022 підписали акти купівлі-продажу електричної енергії та у вересні 2022, лютому-березні 2023 акти коригування якими підтвердили факт виробленої позивачем електричної енергії у спірний період на загальну суму 269 033 684, 88 грн з ПДВ.
Слід зазначити, що за загальним правилом покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Водночас, закон містить застереження, що договором або актом цивільного законодавства може бути встановлений інший строк оплати (частина 1 стаття 692 Цивільного кодексу України).
Так, Закон України «Про ринок електричної енергії», наділяючи виробника електричної енергії правом на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ним електричну енергію (пункт 2 частина 3 стаття 30), водночас містить припис, що порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії за «зеленим» тарифом, порядок визначення вартості та сплати послуги за механізмом ринкової премії, що надається гарантованому покупцю суб'єктами господарювання, яким встановлено «зелений» тариф або які за результатами аукціону набули право на підтримку, визначається порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджується Регулятором (частина 6 стаття 65).
Порядок купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом затверджено постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641, відповідно до пункту 10.1 якого (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу (пункт 10.4. Порядку №641 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
У пункті 3.3. договору 3.3. договору №12661/01 від 31.10.2016 в редакції додаткової угоди №100/01 від 30.06.2019 міститься застереження, що оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку, а під «Порядком» в зазначеному договорі, згідно пункту 1.1. розуміється Порядок купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641.
Тому, строк остаточного розрахунку за поставлену позивачем відповідачу електричну енергію у жовтні 2021, лютому-серпні 2022, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, сторони визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуг НКРЕКП) згідно пункту 10.4. Порядку №641.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 стаття 530 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, в рамках виконання договору №12661/01 від 31.10.2016 в редакції додаткової угоди №100/01 від 30.06.2019 мало місце постачання позивачем електричної енергії відповідачу у жовтні 2021, лютому 2022, березні 2022, квітні 2022, травні 2022, червні 2022, липні 2022, серпні 2022 яке супроводжувалось підписанням відповідних актів купівлі-продажу електроенергії, які зазначені вище в даному рішенні.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг №1117 від 09.09.2022 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у січні - травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому - червні 2022 року.
Як вбачається з відомостей, які зазначені на офіційному веб-сайті НКРЕКП, постанова №1117 від 09.09.2022 була оприлюднена 12.09.2022 (https://www.nerc.gov.ua/acts/pro-zatverdzhennya-rozmiru-vartosti-poslugi-iz-zabezpechennya-zbilshennya-chastki-virobnictva-elektrichnoyi-energiyi-z-alternativnih-dzherel-energiyi-nadanoyi-dp-garantovanij-pokupec-u-sich-2), а отже, з урахуванням пункту 10.4. Порядку №641 відповідач зобов'язаний був здійснити 100% оплату позивачу за отриману в жовтні 2021, лютому 2022, березні 2022, квітні 2022, травні 2022, червні 2022 електричну енергії до 15.09.2022 включно.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг №1190 від 20.09.2022 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у липні 2022 року.
Як вбачається з відомостей, які зазначені на офіційному веб-сайті НКРЕКП, постанова №1190 від 20.09.2022 була оприлюднена 21.09.2022 (https://www.nerc.gov.ua/acts/pro-zatverdzhennya-rozmiru-vartosti-poslugi-iz-zabezpechennya-zbilshennya-chastki-virobnictva-elektrichnoyi-energiyi-z-alternativnih-dzherel-energiyi-nadanoyi-dp-garantovanij-pokupec-u-lipni-), а отже, з урахуванням пункту 10.4. Порядку №641 відповідач зобов'язаний був здійснити 100% оплату позивачу за отриману в липні 2022 електричну енергії до 26.09.2022 включно.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг №473 від 14.03.2023 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у серпні 2022 року.
Як вбачається з відомостей, які зазначені на офіційному веб-сайті НКРЕКП, постанова №473 від 14.03.2023 була оприлюднена 15.03.2023 (https://www.nerc.gov.ua/acts/pro-zatverdzhennya-rozmiru-vartosti-poslugi-iz-zabezpechennya-zbilshennya-chastki-virobnictva-elektrichnoyi-energiyi-z-alternativnih-dzherel-energiyi-nadanoyi-dp-garantovanij-pokupec-u-serpni), а отже, з урахуванням пункту 10.4. Порядку №641 відповідач зобов'язаний був здійснити 100% оплату позивачу за отриману в серпні 2022 електричну енергії до 20.03.2023 включно.
Судом вищезазначені платіжні інструкції за якими відповідач, як до звернення позивача до суду, так і після звернення позивача до суду здійснював часткові оплати за поставлену позивачем електричну енергію з конкретизацією за який спірний місяць здійснена та чи інша оплата.
Відтак, матеріалами справи підтверджується, що відповідач здійснив оплату за спірний період на загальну суму 137 547 451, 32 грн.
Відповідач в свою чергу не заперечує, що здійснював вищезазначені платежі.
Проте, відповідач, заперечуючи проти позовних вимог зазначає, що зобов'язання по остаточній оплати за поставлену електричну енергію виникли під час дії воєнного стану, тому відповідач вважає, що в силу частини 8 статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії» до спірних правовідносин необхідно застосовувати накази Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» (далі - Наказ № 140) та № 206 від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом» (далі - Наказ № 206), якими врегульовано здійснення ДП «Гарантований покупець» розрахунків з виробниками електричної енергії за «зеленим» тарифом, в тому числі й з позивачем, на період дії воєнного стану в Україні.
Суд зазначає, що на розгляді Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду перебувала справа №910/4439/23, яка є подібною з даною справою (№910/19752/23) та за підсумками розгляду якої, 21.06.2024 Верховним Судом винесена постанова.
В постанові від 21.06.2024 у справі №910/4439/23 Об'єднана палата зазначила наступне:
- В свою чергу, надаючи правову оцінку змісту вказаних наказів, об'єднана палата висновує, що наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом» № 206, як і попередній наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» № 140 ніяким чином не обмежує право позивача як виробника електричної енергії за «зеленим» тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами в справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов'язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку №641.
- Оскільки, за висновками об'єднаної палати, положення Наказів №140 та № 206 не змінюють порядок та строки розрахунків за придбану електричну енергію за Договором, укладеним з виробником електричної енергії за «зеленим» тарифом на час дії особливого періоду, тому для визначення строку виконання грошового зобов'язання гарантованого покупця у розмірі 100% оплати за поставлену електричну енергію виробника за «зеленим» тарифом у період дії воєнного стану не має значення та не потребує доведення обставина наявності / відсутності на рахунках ДП «Гарантований покупець» коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, позаяк визначення строків розрахунків наведено у пункті 10.4 Порядку №641.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палата Касаційного господарського суду у постанові від 21.06.2024 у справі №910/4439/23 дійшов до наступного висновку: 1) Накази №140 та №206 ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за «зеленим» тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами договором, а також не змінюють терміни виникнення та виконання грошових зобов'язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку №641; 2) накази не звільняють ДП «Гарантований покупець» від обов'язку щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар. Відтак, вказані вище накази не є підставою для гарантованого покупця не виконувати грошове зобов'язання, передбачене умовами договору.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, частина 6 стаття 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»).
З огляду на зазначені висновки Верховного Суду у справі №910/4439/23, Господарський суд міста Києва відхиляє доводи та аргументи відповідача та констатує, що вищезазначені накази не звільняють відповідача від обов'язку здійснити повний розрахунок за отриману від позивача електричну енергію в жовтні 2021 та лютому-серпні 2022.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина 1 стаття 193 Господарського кодексу України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом (стаття 610 Цивільного кодексу України).
З огляду на все вищезазначене, судом встановлено:
- позивач поставив відповідачу в жовтні 2021 та лютому-серпні 2022 електричну енергію на загальну суму 269 033 684, 88 грн з ПДВ;
- відповідач зобов'язаний був здійснити повну оплату за поставлену позивачем електричну енергію у жовтні 2021 та лютому-червні 2022 до 15.09.2022 включно, за поставлену позивачем електричну енергію у липні 2022 до 26.09.2022 включно, за поставлену позивачем електричну енергію у серпні 2022 до 20.03.2023 включно;
- протягом жовтня 2021 - серпня 2024 відповідач здійснив на користь позивача оплату за поставлену в спірний період електричну енергію у загальному розмірі 137 547 451, 32 грн;
- таким чином, неоплаченою залишилась сума у розмірі 131 486 233, 56 грн.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач не надав до суду доказів повного погашення суми заборгованості за поставлену позивачем електричну енергію у спірний період.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Окремо суд звертає увагу, що в заяві про усунення недоліків позовної заяви, яку позивач подав до суду 29.01.2024 останній визначив нову ціну позову (зменшив). Зокрема, з долучених розрахунків сума основного боргу позивачем вказана у розмірі 134 822 076, 70 грн, в той час коли в позовній заяві позивач визначав суму основного боргу у розмірі 134 820 615, 74 грн. У зв'язку з зазначеними діями зі сторони позивача, суд ухвалою від 21.02.2024 відкрив провадження у справі та ухвалив здійснювати розгляд справи з урахуванням зміненої ціни позову.
Одночасно з цим, в текстах поданих в подальшому заяв/клопотань, а саме від 25.03.2024, від 23.05.2024, від 18.10.2024, від 26.11.2024, від 19.02.2025 позивач вказував, що сума основного боргу становить 134 820 615, 74 грн. Однак, незважаючи на те, що в заяві від 18.10.2024, яку позивач подав на виконання вимог протокольної ухвали від 10.09.2024 позивач в тексті вказав суму основного боргу у розмірі 134 820 615, 74 грн, в долученому до зазначеної заяви розрахунку заборгованості, вказана сума основного боргу у розмірі 134 822 076, 70 грн.
Оскільки, позивач 19.02.2025 подав до суду остаточний розрахунок заборгованості, в якому позивач зазначив основний борг у розмірі 134 820 615, 74 грн, тому на переконання суду такі дії позивача свідчать про те, що останній не підтримує вимоги у частині основного боргу, які були заявлені в заяві про усунення недоліків у розмірі 1 460, 96 грн (134 822 076, 70-134 820 615, 74).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи, якими підтверджено та не спростовано відповідачем належними і допустимими доказами, що станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем у вигляді не оплаченої суми за поставлену електричну енергію в жовтні 2021 та лютому-серпні 2022 по договору №12661/01 від 31.10.2016 в редакції додаткової угоди №100/01 від 30.06.2019 без урахуванням частини заборгованості по якій закрито провадження та частини яку позивач в остаточному розрахунку не підтримав становить 131 484 772, 63 грн, яка є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
В свою чергу вимога про стягнення основного боргу в частині, яка була заявлена в заяві про усунення недоліків у розмірі 1 460, 96 грн не підлягає задоволенню.
(3) Щодо стягнення пені та штрафу.
Позивачем заявлено до стягнення пеня у розмірі 29 805 485, 71 грн та штраф у розмірі 10 943 802, 66 грн, згідно розрахунків, які долучені до заяви про усунення недоліків позовної заяви.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом (стаття 610 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частина 1 стаття 611 Цивільного кодексу України).
Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (частина 1 статті 624 Цивільного кодексу України).
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина 1 стаття 199 Господарського кодексу України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин (частина 2, 4 стаття 217 Господарського кодексу України).
Штрафними санкціями у цьому Кодексі (Господарський кодекс України) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Із змісту частини 1 статті 546, частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України слідує, що неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, щодо якого правочин вчиняється у письмовій формі.
Пунктом 4.6. договору №12661/01 від 31.10.2016 в редакції додаткової угоди №100/01 від 30.06.2019 встановлено, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробниками за «зеленим» тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з Порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої суми згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за «зеленим» тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки виробників за «зеленим» тарифом.
Відповідач заперечуючи проти вимог позивача в частині пені та штрафу зазначає, що такі вимоги є безпідставними, оскільки позивачем не прийняти до уваги положення постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022.
Суд в свою чергу, зазначає наступне.
25.02.2024 Національною комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетика та комунальних послуг прийнято постанову №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану», яка набрала чинності 25.02.2024.
В преамбулі постанови №332 від 25.02.2024 НКРЕКПП зазначила мету та підстави її прийняття, зокрема, метою є забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25 лютого 2022 року, ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду та діє відповідно до законів України «Про ринок електричної енергії», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».
Постановою НКРЕКПП №333 від 27.02.2022 внесено зміни до постанови НКРЕКПП №332 від 25.02.2022 та якою доповнено постанову НКРЕКПП №332 від 25.02.2024 пунктом 5 наступного змісту: «Рекомендувати учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».».
В подальшому постановою НКРЕКПП №413 від 26.04.2022 внесені чергові зміни до постанови НКРЕКПП №332 від 25.02.2022, якою змінено зміст постанови НКРЕКПП №332 від 25.02.2024, так у відповідності до підпункту 16 пункту 1 якої: «На період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати такі настанови: зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії».
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, який затверджений Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 на території України із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введений воєнний стан строком на 30 діб.
В подальшому відповідними Указами Президента України, які затверджувалися відповідними Законами, воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався і на сьогоднішній день діє до 09.05.2025.
Отже, з урахування дії на території України воєнного стану, для учасників ринку електричної енергії, якими укладено типові договори відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та постанов НКРЕКП, пункт 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 №333) - це бажана з точки зору держави модель поведінки, яка має обов'язковий характер для учасників ринку електричної енергії.
Підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».
Таким чином, постанова №332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) прийнята НКРЕКП в межах своїх повноважень, а тому її положення, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності.
Суд констатує, що вище зазначені твердження узгоджуються з позицією та правовими висновками Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду, які викладені в постанові від 19.04.2024 у справі №911/1359/22 та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, які викладені в постанові від 26.07.2023 у справі №922/1948/22.
З огляду на зазначене, суд відмовляє в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій (пені та штрафу), які нараховані в період дії правового режиму воєнного стану.
(4) Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 стаття 625 Цивільного кодексу України).
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.
Передбачене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц).
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц).
Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
В розрахунку, який долучений позивачем до заяви про усунення недоліків позовної заяви останнім заявлена сума 3% річних до стягнення з відповідача у розмірі 4 977 523, 93 грн та інфляційних втрат у розмірі 24 509 517, 38 грн.
Натомість, в уточненому розрахунку, який позивач надав суду 19.02.2025 останній заявляє до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4 941 737, 36 та інфляційні втрати у розмірі 11 458 617, 42 грн.
Відповідачем 04.04.2024 та 07.04.2025 заявлені клопотання про зменшення 3% річних та інфляційних втрат до 1 грн на підставі статті 233 Господарського кодексу України та з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, які зазначені в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (стаття 233 Господарського кодексу України).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 дійшла висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Водночас, вказуючи про можливість зменшення процентів річних Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 виходила з критеріїв розумності, справедливості та пропорційності з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум процентів річних, розмір яких встановлено в договорі на рівні 40 % та 96 %, що за висновками Велика Палата Верховного Суду є явно невідповідним принципу справедливості. Тобто, у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про можливість зменшення процентів річних, що були встановлені сторонами в договорі у значно більшому розмірі, а ніж передбачено статтею 625 Цивільного кодексу України та фактично процент річних на рівні 96 % майже повністю покривав основний борг.
В даній справі (№910/19752/23), сторонами не було погоджено іншого розміру процентів річних, аніж той, що визначено в статті 625 Цивільного кодексу України на рівні 3% річних.
Суд констатує, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, від 20.02.2023 у справі №910/15411/21), а саме від знецінення грошових коштів.
Отже, визначене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти повинні були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Отже, суд вважає правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат і вони не підлягають зменшенню судом.
Суд здійснивши перевірку правильності здійснених позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, згідно розрахунків, які надані позивачем до суду 19.02.2025 зазначає, що вони є арифметично правильними, а тому підлягають задоволенню у розмірі 4 941 737, 36 грн 3% річних та 11 458 617, 42 грн інфляційні втрати.
В свою чергу різниця в сумах 3% річних та інфляційних втрат, згідно розрахунку, який наданий позивачем до заяви про усунення недоліків та розрахунку, який наданий 19.02.2025 задоволенню не підлягає.
VI. Розподіл судових витрат.
(1) Щодо судового збору.
Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Оскільки даним рішенням позовні вимоги задовольняються частково, в такому випадку суд покладає суму судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача 677 481, 55 грн судового збору, інша частина судового збору покладається на позивача.
(2) Щодо витрат на професійну правничу допомогу позивача.
Позивач в позовній заяві зазначив, що розрахунок витрат на професійну правничу допомогу буде надано в процесі розгляду справи.
Так, в заяві від 25.03.2024 позивач зазначив, що орієнтовані витрати на професійну правничу допомогу з розглядом справи становлять 100 000, 00 грн.
26.05.2024 від позивача надійшло клопотання про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000, 00 грн.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (стаття 123 Господарського процесуального кодексу України).
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16).
З метою відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивач надав:
- копію ордера серії ВЕ №1120935 від 24.05.2024;
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії МК №001871 від 26.03.2021;
- копію договору про надання правової допомоги №б/н від 06.10.2023;
- копію акта приймання-передачі наданих послуг (правової допомоги) до договору про надання правової допомоги від 06.10.2023.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
06.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Причорноморський», як замовником (позивач) та адвокатом Нечай Олександром Дмитровичем укладено договір про надання правової допомоги, згідно умов якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами.
Згідно пункту 3.2. договору №б/н від 06.10.2023, розмір винагороди адвоката визначається сторонами виходячи із обсягу фактично наданих адвокатом послуг. Обсяг наданих послуг узгоджується сторонами шляхом підписання акту приймання-передачі наданих послуг у кожному окремому звітному місяці.
24.05.2024 сторони підписали акт приймання-передачі наданих послуг (правової допомоги) до договору про надання правової допомоги від 06.10.2023, в якому відобразили вид послуг та їх вартість, а саме:
- аналіз та підготовка матеріалів справи, в тому числі і документів наданих клієнтом на підтвердження заборгованості ДП «Гарантований покупець», надання консультацій з приводу доцільності та перспектив звернення до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості, з урахуванням чинного законодавства та судової практики - 5 000, 00 грн;
- складання та подання до суду процесуальних документів по справі №910/19752/23 (позовна заява; відповідь на відзив; пояснення, заяви та клопотання по справі) - 60 000, 00 грн;
- участь у судових засідання у справі №910/19752/23 - 35 000, 00 грн.
В акті від 24.05.2024 зазначено, що акт є підставою для розрахунків, порядок яких визначений договором про надання правової допомоги від 06.10.2023.
Відповідно до пункту 4.1. договору №б/н від 06.10.2023, винагорода адвоката за надання правової допомоги, оплачується замовником по факту надання адвокатом правової допомоги, на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг.
Суд констатує, що в матеріалах справи відсутні та позивачем або його представником не надано доказів, які б могли підтвердити, що позивач оплатив послуги адвоката у розмірі, який зазначений в акті від 24.05.2024 як те, передбачено умовами договору про надання правової допомоги протягом майже року.
Крім того, сторони в умовах договору про надання правової допомоги не узгодили, що оплата за надані адвокатом послуги здійснюється після набрання рішенням законної сили, а отже це не може вважатися витратами на професійну правничу допомогу, що будуть понесені в майбутньому, оскільки вони мали б бути понесені позивачем ще в травні 2024 року..
З огляду на зазначене, позивачем документально не доведено, що він (позивач) поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000, 00 грн або в будь-якій іншій сумі.
Відтак, суд відмовляє позивачу у задоволенні вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Провадження у справі №910/19752/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Причорноморський» до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 205 058 406, 38 грн закрити в частині основного боргу у розмірі 3 335 843, 11 грн, у зв'язку з відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Причорноморський» до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 205 058 406, 38 грн (з урахування зменшення позовних вимог) - задовольнити частково.
3. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; ідентифікаційний код: 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Причорноморський» (04070, м. Київ, Паркова дорога, 16-А, нежитлове приміщення, 28; ідентифікаційний код: 39535883) суму основного боргу у розмірі 131 484 772 (сто тридцять один мільйон чотириста вісімдесят чотири тисячі сімсот сімдесят дві) грн 63 коп., 3% річних у розмірі 4 941 737 (чотири мільйон дев'ятсот сорок одна тисяча сімсот тридцять сім) грн 36 коп., інфляційні втрати у розмірі 11 458 617 (одинадцять мільйонів чотириста п'ятдесят вісім тисяч шістсот сімнадцять) грн 42 коп. та 677 481 (шістсот сімдесят сім тисяч чотириста вісімдесят одна) грн 55 коп.
4. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 1 460, 96 грн, пені у розмірі 29 805 485, 71 грн, штрафу у розмірі 10 943 802, 66 грн, 3% річних у розмірі 35 786, 57 грн, інфляційних втрат у розмірі 13 050 899, 96 грн.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 18.04.2025.
Суддя Г.П. Бондаренко - Легких