вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
18.04.2025м. ДніпроСправа № 904/616/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Топстар" (м. Дніпро)
до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область)
про стягнення заборгованості за договором поставки № 225 від 28.02.2024 у загальному розмірі 458 973 грн. 18 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Топстар" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд:
- стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки № 225 від 28.02.2024 у загальному розмірі 458 973 грн. 18 коп.;
- відповідно до вимог частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України зазначити в рішенні по справі про нарахування 3% річних на суму боргу до моменту виконання рішення відповідачем.
Ціна позову складається з наступних сум:
- 382 226 грн. 73 коп. - основний борг;
- 45 015 грн. 07 коп. - пеня;
- 25 715 грн. 98 коп. - інфляційні втрати;
- 6 015 грн. 40 коп. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 225 від 28.02.2024 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем 19.06.2024 товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 382 226 грн. 73 коп. За прострочення виконання зобов'язання, на підставі пункту 7.6. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 19.07.2024 по 15.01.2025 в сумі 45 015 грн. 07 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з липня по грудень 2024 року в сумі 25 715 грн. 98 коп., а також 3% річних за період прострочення з 05.07.2024 по 03.02.2025 в сумі 6 015 грн. 40 коп.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 349 грн. 38 коп.
Крім того, позовна заява містила клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтею 162 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2025 позовну заяву було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків протягом 7-ми днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. суду № 8219/25 від 26.02.2025).
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 03.03.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву (вх. суду № 11715/25 від 19.03.2025), яка обґрунтована тим, що на підприємстві АТ "Криворізький залізорудний комбінат" з листопада 2022 року встановлений скорочений режим робочого часу (для працівників апарату управління робочі дні - понеділок, середа та п'ятниця, вівторок та четвер - неробочі дні). В березні 2025 року на підприємстві зберігається такий же скорочений режим робочого часу. Вказані обставини унеможливлюють збір необхідних доказів, підготовку та подання до суду відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк.
Ухвалою суду від 30.03.2025 заяву Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву задоволено; продовжено процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву до 26.03.2025 включно.
Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 12933/25 від 26.03.2025), в якому він просить суд прийняти відзив на позовну заяву до розгляду та врахувати доводи та заперечення, які в ньому викладені; зменшити розмір пені, який заявлений до стягнення позивачем, на 90%. У відзиві відповідач посилається на таке:
- специфікаціями встановлений порядок оплати товару на умовах відстрочки, тому строк оплати товару має відраховуватися не з дати видаткових накладних, а з дати приймання товару за якістю та кількістю. Приймання товару по кількості здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції ВТП і товарів НВ по кількості, затвердженої Постановою Держарбітражу СРСР від 15.06.1965 № П-6, у діючій редакції. Приймання товару по якості здійснюється на підставі Інструкції про порядок приймання продукції ВТП і товарів НВ по якості, затвердженої Постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 № П-7, у діючій редакції (пункт 5.1. договору). Приймання продукції за якістю здійснюється на складі отримувача в строк: при поставці з іншого міста - не пізніше 20-ти днів, після видачі товару органом транспорту або поставки на склад отримувача при доставці продукції постачальником або при самовивозі продукції отримувачем (Інструкція № П-7). Приймання продукції за кількістю здійснюється в строки: а) продукції, яка надійшла без тари, у відкритій тарі або з пошкодженнями тари, - в момент отримання її від постачальника або зі складу органу транспорту або в момент відкриття опломбованих та розвантаження неопломбованих транспортних засобів та контейнерів, але не пізніше строків, встановлених для їх розвантаження; б) продукції, яка надійшла в справній тарі: за вагою брутто та кількістю місць - в строки, вказані у підпункті "а" даного пункту; за вагою нетто та кількістю товарних одиниць в кожному місці одночасно з відкриттям тари, але не пізніше 10-ти днів з моменту отримання продукції - при доставці продукції постачальником або при самовивозі її отримувачем зі складу постачальника або з моменту видачі вантажу органом транспорту - у всіх інших випадках. З огляду на зазначене, вбачається, що момент, з якого вираховуються строк оплати, не може співпадати з датою, яка зазначена у видаткових накладних;
- відповідач вважає, що розмір нарахованої пені підлягає зменшенню на підставі статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, оскільки наявні інші суттєві обставини, які вплинули на спроможність відповідача належним чином виконувати свої зобов'язання, і які вказують на: погіршення умов господарювання та фінансового стану відповідача внаслідок повномасштабного військового вторгнення Росії на територію України; зменшення чисельності працівників відповідача (зокрема, з причин призову до служби в Збройних Сил України); надання відповідачем допомоги Збройним Силам України та виконання відповідачем соціальних зобов'язань з підтримки мобілізованих працівників та членів їх родин в разі їх загибелі. Відповідач зазначає, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації у відповідача були порушені традиційні логістичні ланцюги зі збуту залізної руди відповідача на внутрішньому та зовнішньому ринках. Більш того, внаслідок агресії Російської Федерації був фактично знищений ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", який був основним та найбільшим споживачем залізорудної сировини виробництва відповідача. Відповідно до ухвали господарського суду Запорізької області від 01.03.2023 по справі № 908/2465/22 судом встановлено, що ПрАТ "ММК ім. Ілліча" не виконало свої зобов'язання з оплати поставленого товару та визнані грошові вимоги відповідача у розмірі в розмірі 97 549 944 грн. 06 коп. основного боргу, а також в розмірі 25 102 261 грн. 32 коп. неустойки. На даний час дані вимоги не є погашеними. Споживачі на зовнішньому ринку також не виконують свої зобов'язання. Так, компанія Ламет s.r.o. перед АТ "Кривбасзалізрудком" має заборгованість у розмірі 1 209 711,77 дол. США за поставлений товар, що підтверджується рішенням МКАС від 12.09.2023. На даний час заборгованість не погашена, але відповідачем вирішується питання про виконання зазначеного рішення на території Словаччини. Таким чином, вбачається, що відповідач використовує всі наявні засоби для стягнення заборгованості зі своїх контрагентів та отримання обігових грошових коштів для здійснення розрахунку зі своїми кредиторами. У зв'язку зі знищенням основного ринку збуту, зниження чисельності працівників, які були безпосередньо задіяні у виробничому процесі - видобуванні залізної руди, запровадження комендантської години АТ "Кривбасзалізрудком" було вимушено знизити обсяги видобутку залізорудної сировини. Але навіть зменшений обсяг видобутої залізорудної руди не знаходить свого споживача, оскільки на внутрішньому ринку збуту залізорудної сировини не так багато покупців, яким потрібна ця продукція. Фактично з моменту зруйнування основного споживача відповідач залишився без ринку збуту своєї продукції та відповідно без грошових коштів, які могли б надходити від реалізації своєї продукції. Перепрофілювати таке підприємство неможливо. Підприємство тривалий час працює в режимі скороченого робочого часу (з листопада 2022 року), а з 08.03.2025 на підприємстві оголошений простій не з вини працівників (наказ № 171 від 07.03.2025). Велика кількість працівників відповідача були мобілізовані до лав Збройних Сил України. Відповідач звертає увагу, що підприємство має соціальні зобов'язання перед працівниками та, в певних випадках, перед членами їх сімей (виплата заробітної плати для працівників, збереження середнього заробітку для мобілізованих працівників до лав Збройних Сил України та до територіальної оборони, надання допомоги пораненим працівникам та членам сімей працівників, які загинули на фронті). Всі вказані обставини стали передумовою, що у 2023 році за результатами господарської діяльності відповідач має фінансовий результат у вигляді чистого збитку на суму 63 411 тис. грн., що підтверджується звітом про фінансові результати за 2023 рік. У 2024 році негативна тенденція продовжилася та за 1 півріччя 2024 року відповідач має збиток у розмірі 383 788 тис. грн., за 9 місяців 2024 року - 461 964 тис. грн.;
- також, відповідач звертає увагу на те, що на негативний фінансовий стан відповідача та брак обігових коштів впливає той факт, що у зв'язку з набранням чинності змін до Податкового кодексу України в частині заборони на відшкодування від'ємного значення ПДВ платникам податків, щодо яких введено персональні санкції, органи ДПС України безпідставно відмовляють відповідачу у відшкодуванні від'ємного значення з ПДВ. Так, з грудня 2023 року відмовлено у відшкодуванні від'ємного значення ПДВ на загальну суму 180 699 204,75 грн., що підтверджуються відповідними актами перевірки. Фактично склалася ситуація, що підприємство виконало свої податкові зобов'язання перед державою, але не має можливості скористатися законним правом на податковий кредит у зв'язку з рішенням податкових органів. Тому АТ "Кривбасзалізрудком" оскаржуються в судовому порядку податкові повідомлення-рішення, які складені згідно із зазначеними актами перевірки. На сьогоднішній день є судові рішення, які набрали законної сили, щодо задоволення позовних вимог АТ "Кривбасзалізрудком" в справах про оскарження цих податкових повідомлень-рішень, але податкові органи, незважаючи на судові рішення, їх не виконують, тому для отримання реальних грошових коштів з державного бюджету потрібний час. З огляду на викладені обставини та судову практику (зокрема, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.09.2024 по справі № 904/5838/23), відповідач просить суд зменшити розмір пені, який нарахований позивачем, на 90%.
Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 13955/25 від 02.04.2025), в якій він просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на таке:
- щодо дати отримання товару позивач зазначає, що в своєму відзиві на позовну заяву відповідач стверджує про те, що строк оплати товару має відраховуватися не з дати видаткових накладних, а з дати приймання товару за якістю та кількістю. Разом з тим, приймання передання товару було оформлено сторонами шляхом підписання видаткових накладних, в яких, зокрема, вказано дати передання товару від позивача до відповідача. Жодних доказів, якими б підтверджувалось, що фактична дата постачання товару відрізняється від зазначених у підписаних сторонами видаткових накладних, відповідачем не надано. Таким чином, твердження відповідача, що він отримав товар не в ті дати, які вказані у видаткових накладних не відповідає дійсності;
- щодо зменшення розміру пені, позивач посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якої кредитор не повинен доводити розмір його втрат при пред'явленні вимог про стягнення пені. При стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов'язання презюмуються (її не потрібно доводити) і компенсується за рахунок неустойки. Відповідач не заперечує прострочення виконання ним грошового зобов'язання, отже нарахування позивачем пені є обґрунтованим і не потребує доведення наявності збитків;
- всі вказані відповідачем у відзиві на позовну заяву обставини, виникли до укладення договору № 225 від 28.02.2024, отже на момент укладення договору № 225 та специфікацій до нього відповідач знав про наявність цих обставин та повинен був їх враховувати. Воєнний стан та військова агресія Російської Федерації проти України має негативний влив не лише на діяльність відповідача, а й на діяльність позивача, який являється також суб'єктом підприємницької діяльності, тому затримка в проведені розрахунку відповідачем негативно впливала на фінансове становищі позивача, який був позбавлений можливості користуватись грошовими коштами, на які розраховував. Також, позивач зазначає, що частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України і статті 617 Цивільного кодексу України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності. При цьому відповідачем не надано жодних розрахунків, які б підтверджували, що стягнення 45 015 грн. 07 коп. якимось чином вплине на фінансовий стан відповідача.
Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 14962/25 від 09.04.2025), в яких він просить суд прийняти заперечення та докази, які додаються до заперечень, поновивши відповідачу строк для їх подання, посилаючись на те, що сторони домовилися, що в разі, якщо товар оплачується на умовах відстрочки платежу, то строк оплати товару відраховуються з дати приймання товару за кількістю та якістю згідно з підписаним покупцем актом прийняття. Дане положення випливає з того, що покупець має право перевірити товар за кількістю та якістю до моменту його остаточного прийняття та в разі, якщо буде встановлено, що товар не відповідає заявленій якості та кількості, покупець має право відмовитися від товару або вимагати усунення виявлених недоліків. Дана умова договору є цілком логічною та такою, що випливає з відповідних норм Цивільного кодексу України, що регулює права та обов'язки сторін за договором купівлі-продажу (глава 54 Цивільного кодексу України). Так, відповідач надає відповідні акти, які підтверджують приймання товару за кількістю та якістю, з яких вбачається наступне:
- за видатковою накладною № PH-0002570 від 19.06.2024 товар був прийнятий за якістю та кількістю - 24.06.2024 (акт № 8-173 від 24.06.2024);
- за видатковою накладною № РН-0002405 від 19.06.2024 комісією були виявлені недоліки у товарі та відповідно складений акт про призупинення приймання ТМЦ та про виклик представника постачальника для складання двостороннього акту № 1-174 від 24.06.2024 та в подальшому, у зв'язку з заміною постачальником дефектного товару, товар був прийнятий за якістю, про що складений акт приймання продукції за якістю № 37 від 28.06.2024;
- за видатковою накладною № РН-0002408 від 19.06.2024 товар був прийнятий за якістю та кількістю 19.06.2024 (акт № 8-159 від 19.06.2024);
- за видатковою накладною № РН-0002565 від 19.06.2024 товар був прийнятий за якістю та кількістю 24.06.2024 (акт № 8-175 від 24.06.2024);
- за видатковою накладною № РН-002569 від 19.06.2024 товар був прийнятий за якістю та кількістю 24.06.2024 (акт № 8-176 від 24.06.2024);
- враховуючи вказане, відповідач просить суд прийняти вказані докази, які підтверджують факт прийняття товару за якістю та кількістю у відповідності до встановленого сторонами порядку.
Ухвалою суду від 14.04.2025 клопотання Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про поновлення строку на подання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву задоволено; поновлено строк на подання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву та постановлено долучити подані заперечення до матеріалів справи.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
Судом також враховано, що матеріали справи містять всі заяви по суті справи, передбачені частиною 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України та, відповідно, всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Тобто, у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Крім того, згідно з частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 03.04.2025, а строк розгляду даної справи закінчується 02.05.2025, отже у даному випадку судому було надано сторонам достатній строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.
Відповідно до частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови поставки, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, настання строку його оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати та наявність підстав для застосування наслідків такого прострочення у вигляді стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних у заявлених до стягнення сумах.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З матеріалів справи вбачається, що 28.02.2024 між Акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Топстар" (далі - постачальник, позивач) укладено договір поставки № 225 (далі - договір, а.с. 11-13), відповідно до умов пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти й оплатити товар, у порядку й на умовах, передбачених договором.
У пункті 10.1. договору сторони визначили, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє по 31.12.2024.
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Судом також встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання.
Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з пунктом 1.2. договору найменування, кількість, комплектність товару узгоджується сторонами у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Відповідно до пунктів 3.1., 3.2. договору базові умови поставки товару визначаються відповідно до умов Інкотермс (у редакції 2010) і закріплюються в специфікаціях. Товар за договором поставляється у строки, зазначені в специфікаціях до даного договору.
У розділі 4 договору сторонами були визначені умови щодо ціни та порядку розрахунків, а саме:
- ціна за одиницю товару встановлюється сторонами у специфікаціях (пункт 4.1. договору);
- загальна сума договору визначається загальною вартістю товару, що підлягає поставці у відповідності зі специфікаціями до даного договору. Орієнтовна вартість договору на момент його укладення становить 264 749 грн. 90 коп., у тому числі ПДВ - 44 124 грн. 98 коп. (пункт 4.2. договору);
- розрахунки за поставку товару здійснюються в національній валюті України (пункт 4.3. договору);
- оплата здійснюється в порядку й у строки, передбачені специфікаціями до договору (пункт 4.4. договору);
- якщо згідно з умовами угоди товар оплачується на умовах відстрочки платежу, то строк оплати товару відраховується з дати приймання товару за кількістю та якістю згідно з підписаним покупцем актом прийняття. При встановленні під час приймання недоліків товару, перебіг строку оплати товару зупиняється на період заміни, допоставки, доукомплектування або усунення виявлених у ньому недоліків постачальником на підставі виклику для участі у двосторонньому прийнятті товару, що направляється покупцем. При цьому сторони погодили, що у такому випадку затримка оплати не є порушенням покупцем своїх зобов'язань за договором (пункт 4.5. договору).
У відповідності до вказаних вище умов договору, позивачем та відповідачем були підписані Специфікації до договору, в яких сторони узгодили найменування та характеристики товару, вимоги до товару, його кількість, ціну, загальну вартість, а також умови поставки та оплати, а саме:
- Специфікація № 1 від 28.02.2024 щодо поставки товару на загальну суму 264 749 грн. 90 коп. (а.с. 13 на звороті - 15); строк поставки товару: протягом 10-ти календарних днів з моменту отримання письмової заявки покупця; порядок оплати товару: 80% - протягом 15-ти календарних днів по факту поставки партії товару виключно за умови надання належно оформлених оригіналів рахунків-фактур, видаткових накладних, 20% - протягом 5-ти календарних днів після належної реєстрації податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, виключно за умови надання належно оформлених оригіналів рахунків-фактур, видаткових накладних. На товар, що ввезений на митну територію України, постачальник надає засвідчені належним чином копії вантажних митних декларацій. Одночасно з товаром постачальник надає покупцеві необхідну технічну документацію на товар: паспорт, сертифікат відповідності, витяги з ТУ У 29.1-23392043-001-2003 з підтвердженням їх чинності та реєстрації в установленому законом порядку, та які містять інформацію стосовно встановлених вимог до технічних характеристик, порядку приймання і перевірки товару за якістю, методів контролю, експлуатації товару, умов транспортування та зберігання, гарантійного терміну; загальна сума договору № 225 від 28.02.2024, з урахуванням даної специфікації, становить 264 749 грн. 90 коп., у тому числі ПДВ - 44 124 грн. 98 коп.; особливі умови: розрахунок з компанією здійснюється в гривні з ПДВ з прив'язкою до курсу долару США з НБУ на 06.02.2024. При зміні курсу НБУ на день оплати +/5% щодо розрахункового курсу НБУ на 06.02.2024, вартість товару підлягає пропорційному перерахунку. Гарантія - 12 місяців з дати вводу в експлуатацію, але не більше 18-ти місяців від дати відвантаження;
- Специфікація № 2 від 09.04.2024 щодо поставки товару на загальну суму 166 780 грн. 10 коп. (а.с. 16-18); строк поставки товару: протягом 10-ти календарних днів з моменту отримання письмової заявки покупця; порядок оплати товару: протягом 20-ти календарних днів по факту поставки товару виключно за умови надання належно оформлених оригіналів рахунків-фактур, видаткових накладних. На товар, що ввезений на митну територію України, постачальник надає засвідчені належним чином копії вантажних митних декларацій. Одночасно з товаром постачальник надає покупцеві необхідну технічну документацію на товар: паспорт, сертифікат відповідності, витяги з ТУ У 29.1-23392043-001-2003, ТУ У 29.1-32570408-001:2005, ТУ У 28.1-32869822-003:2014 (з підтвердженням їх чинності та реєстрації в установленому законом порядку, та які містять інформацію стосовно встановлених вимог до технічних характеристик, порядку приймання і перевірки товару за якістю, методів контролю, експлуатації товару, умов транспортування та зберігання, гарантійного терміну); загальна сума договору № 225 від 28.02.2024 збільшується на суму даної специфікації - 166 780 грн. 10 коп. і становить 431 530 грн. 01 коп., у тому числі ПДВ - 71 921 грн. 67 коп.; особливі умови: у зв'язку з тим, що товар від компанії ТОВ "НПФ "Топстар" має 100% валютну складову, розрахунок з компанією здійснюється в гривні з ПДВ з прив'язкою до курсу долара США з НБУ на 22.03.2021. При зміні курсу НБУ на день оплати +-5% щодо розрахункового курсу НБУ на 22.03.2024, вартість товару підлягає пропорційному перерахунку;
- Специфікація № 3 від 15.04.2024 щодо поставки товару на загальну суму 60 960 грн. 00 коп. (а.с. 19); строк поставки товару: протягом 10-ти календарних днів з моменту отримання письмової заявки покупця; порядок оплати товару: протягом 20-ти календарних днів по факту поставки товару виключно за умови надання належно оформлених оригіналів рахунків-фактур, видаткових накладних. На товар, що ввезений на митну територію України, постачальник надає засвідчені належним чином копії вантажних митних декларацій. Одночасно з товаром постачальник надає покупцеві необхідну технічну документацію на товар: паспорт, сертифікат відповідності; загальна сума договору № 225 від 28.02.2024 збільшується на суму даної специфікації - 60 960 грн. 00 коп. і становить 492 490 грн. 01 коп., у тому числі ПДВ - 82 081 грн. 67 коп.; особливі умови: ціна включає витрати на транспортування, завантаження, розвантаження, митні мита, страхові виплати, податки, за умови зміни обмінного курсу НБУ гривня-долар США трохи більше 5%. У разі коливання обмінного курсу НБУ гривня-долар США більш ніж на 5% на день оплати (порівняно з днем подання тендерної пропозиції), 100% пропонованої ціни підлягає пропорційному коригуванню;
- Специфікація № 5 від 17.04.2024 щодо поставки товару на загальну суму 9 500 грн. 00 коп. (а.с. 20); строк поставки товару: протягом 10-ти календарних днів з моменту отримання письмової заявки покупця; порядок оплати товару: 80% протягом 15-ти календарних днів по факту поставки виключно за умови надання належно оформлених оригіналів рахунків-фактур, видаткових накладних, 20% протягом 5-ти календарних днів після належної реєстрації податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, виключно за умови надання належно оформлених оригіналів рахунків-фактур, видаткових накладних. На товар, що ввезений на митну територію України, постачальник надає засвідчені належним чином копії вантажних митних декларацій. Одночасно з товаром постачальник надає покупцеві необхідну технічну документацію на товар: паспорт, сертифікат відповідності; загальна сума договору № 225 від 28.02.2024 збільшується на суму даної специфікації - 9 500 грн. 00 коп. і становить 506 130 грн. 01 коп., у тому числі ПДВ - 84 355 грн. 00 коп.; особливі умови: розрахунок з компанією здійснюється в гривнях з ПДВ з прив'язкою до курсу долара США з НБУ на 06.02.2024. При зміні курсу НБУ на день оплати +/-5% щодо розрахункового курсу НБУ на 06.02.2024, вартість товару підлягає пропорційному перерахунку. Гарантія - 12 місяців з дати вводу в експлуатацію, але не більше 18-ти місяців від дати відвантаження.
Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем 19.06.2024 був поставлений відповідачу товар на загальну суму 347 284 грн. 98 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а саме:
- видатковою накладною № РН-0002405 від 19.06.2024 на суму 60 960 грн. 00 коп. (а.с. 22);
- видатковою накладною № РН-0002408 від 19.06.2024 на суму 9 500 грн. 00 коп. (а.с. 21);
- видатковою накладною № РН-0002565 від 19.06.2024 на суму 171 971 грн. 90 коп. (а.с. 23);
- видатковою накладною № РН-0002569 від 19.06.2024 на суму 93 093 грн. 08 коп. (а.с. 24);
- видатковою накладною № РН-0002570 від 19.06.2024 на суму 11 760 грн. 00 коп. (а.с. 25).
Товар, зазначений у вказаних видаткових накладних, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до їх оформлення. Видаткові накладні підписані позивачем та відповідачем без будь-яких зауважень та скріплені печатками обох підприємств, отже підписанням видаткових накладних сторони підтвердили, що сторони зауважень та претензій стосовно виконання умов договору одна до одної не мають.
Суд також зауважує, що товар, визначений умовами договору (Специфікаціями), у повній мірі відповідає товару, що був поставлений згідно з вказаними видатковими накладними, а отже судом визначено, що сторонами в цій частині були дотримані умови договору.
Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Так, підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку покупця щодо здійснення розрахунків за поставлений товар.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості поставленого товару.
Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу отримання від позивача товару 19.06.2024 за видатковими накладними, наведеними вище, відповідачем також не заявлено.
Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов'язань за ним.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку продавця за договором поставити товар відповідає обов'язок покупця оплатити вартість цього товару.
Судом встановлено, що умови щодо порядку оплату товару були погоджені сторонами у Специфікаціях (а.с.13-20).
Судом також враховано, що пунктом 1.5. договору передбачено, що зобов'язання постачальника із поставки вважаються виконаними після переходу права власності на товар в порядку, передбаченому пунктом 1.3. договору та пунктом 1.4. договору.
Так, пунктом 1.3. договору передбачено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця після прийняття товару за кількістю та якістю, й підтверджується Актом приймання товару, який складається покупцем в односторонньому порядку, якщо відсутні зауваження до якості товару, або в двосторонньому порядку, після усунення виявлених зауважень до кількості та якості товару.
Умовам пункту 1.4. договору визначено, що у разі поставки товару на умовах EXW з оплатою у формі передплати, оплати по факту завантаження, або акредитиву, товар попередньо приймається покупцем по кількості на складі постачальника із перевіркою відповідності фактичної кількості товару даним видаткової накладної постачальника. Остаточне приймання за кількістю та якістю здійснюється на складі покупця. Після приймання товару за кількістю та якістю на складі покупця, складається Акт приймання товару, в порядку, передбаченому в пункті 1.3. договору, який є підтвердженням переходу права власності на товар.
Відповідно до пункту 5.1. договору приймання товару по кількості здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції ВТП і товарів НВ по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу СРСР від 15.06.1965 № П-6, у діючій редакції. Приймання товару по якості здійснюється на підставі Інструкції про прядок приймання продукції ВТП і товарів НВ по якості, затвердженої постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 № П-7, у діючій редакції.
Так, відповідачем (покупцем за договором) були долучені до матеріалів справи Акти, які підтверджують приймання товару за кількістю та якістю, з яких вбачається наступне:
- за видатковою накладною № PH-0002570 від 19.06.2024 товар був прийнятий за якістю та кількістю - 24.06.2024 (Акт № 8-173 від 24.06.2024, а.с.139 на звороті-140);
- за видатковою накладною № РН-0002405 від 19.06.2024 комісією були виявлені недоліки у товарі та відповідно складений Акт про призупинення приймання ТМЦ та про виклик представника постачальника для складання двостороннього Акту № 1-174 від 24.06.2024 та в подальшому, у зв'язку з заміною постачальником дефектного товару, товар був прийнятий за якістю, про що складений Акт приймання продукції за якістю № 37 від 28.06.2024 (а.с.136-138);
- за видатковою накладною № РН-0002408 від 19.06.2024 товар був прийнятий за якістю та кількістю 19.06.2024 (Акт № 8-159 від 19.06.2024, а.с.139);
- за видатковою накладною № РН-0002565 від 19.06.2024 товар був прийнятий за якістю та кількістю 24.06.2024 (Акт № 8-175 від 24.06.2024, а.с.140 на звороті-141);
- за видатковою накладною № РН-002569 від 19.06.2024 товар був прийнятий за якістю та кількістю 24.06.2024 (Акт № 8-176 від 24.06.2024, а.с.141 на звороті-142).
Проаналізувавши умови пунктів 1.3. - 1.5. договору, суд вважає за необхідне врахувати вказані Акти приймання товару, отже заперечення відповідача в цій частині визнаються судом обґрунтованими.
Також матеріалами справи підтверджується, що податкові накладні щодо поставленого 19.06.2024 товару на загальну суму 347 284 грн. 98 коп. були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 04.07.2024 (а.с.26-35).
З огляду на вказане, а також приймаючи до уваги умови щодо оплати товару, погоджені сторонами у Специфікаціях, суд встановив що поставлений 19.06.2024 товар підлягав оплаті в такі строки:
- товар, поставлений за видатковою накладною № РН-0002405 від 19.06.2024 на суму 60 960 грн. 00 коп. (зобов'язання з поставки вказаного товару вважається виконаним 28.06.2024) підлягав оплаті в строк по 18.07.2024 включно;
- товар, поставлений за видатковою накладною № РН-0002408 від 19.06.2024, на суму 9 500 грн. 00 коп. (зобов'язання з поставки вказаного товару вважається виконаним 19.06.2024, податкова накладна зареєстрована 04.07.2024) підлягав оплаті в такому порядку: 80% вартості товару в сумі 7 600 грн. 00 коп. підлягали оплаті в строк по 04.07.2024 включно; 20% вартості товару в сумі 1 900 грн. 00 коп. підлягали оплаті в строк по 09.07.2024 включно;
- товар, поставлений за видатковою накладною № РН-0002565 від 19.06.2024, на суму 171 971 грн. 90 коп. (зобов'язання з поставки вказаного товару вважається виконаним 24.06.2024, податкова накладна зареєстрована 04.07.2024) підлягав оплаті в такому порядку: 80% вартості товару в сумі 137 577 грн. 52 коп. підлягали оплаті в строк по 09.07.2024 включно; 20% вартості товару в сумі 34 394 грн. 38 коп. підлягали оплаті також в строк по 09.07.2024 включно;
- товар, поставлений за видатковою накладною № РН-0002569 від 19.06.2024, на суму 93 093 грн. 08 коп. (зобов'язання з поставки вказаного товару вважається виконаним 24.06.2024), враховуючи вимоги частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, підлягав оплаті в строк по 15.07.2024 включно;
- товар, поставлений за видатковою накладною № РН-0002570 від 19.06.2024, на суму 11 760 грн. 00 коп. (зобов'язання з поставки вказаного товару вважається виконаним 24.06.2024, податкова накладна зареєстрована 04.07.2024) підлягав оплаті в такому порядку: 80% вартості товару в сумі 9 408 грн. 00 коп. підлягали оплаті в строк по 09.07.2024 включно; 20% вартості товару в сумі 2 352 грн. 00 коп. підлягали оплаті також в строк по 09.07.2024 включно.
Слід також відзначити, що пунктами 6 Специфікацій № 1, № 2 та № 5 передбачено, що розрахунок з компанією здійснюється в грн. з ПДВ з прив'язкою до курсу долара США з НБУ на 06.02.2024. При зміні курсу НБУ на день оплати +/-5% щодо розрахункового курсу НБУ на 06.02.2024, вартість товару підлягає пропорційному перерахунку.
Згідно з пунктом 8 Специфікації № 2, у зв'язку з тим, що товар від компанії ТОВ "НПФ "Топстар" має 100% валютну складову, розрахунок з компанією здійснюється в грн. з ПДВ з прив'язкою до курсу долара США з НБУ на 22.03.2024. При зміні курсу НБУ на день оплати +-5% щодо розрахункового курсу НБУ на 22.03.2024, вартість товару підлягає пропорційному перерахунку.
В зв'язку зі зміною курсу долара до курсу гривні більше ніж на 5%, порівняно з курсом долару у дати, вказані в Специфікаціях, позивач здійснив перерахунок вартості поставленого товару, яка станом на 03.02.2025 становить 382 226 грн. 73 коп., розмір збільшення становить 34 941 грн. 75 коп. Відповідний розрахунок збільшення вартості товару, поставленого 19.06.2024, наявний в матеріалах справи (а.с.9) та відповідачем під час розгляду справи не заперечувався.
Позивач посилається на те, що відповідачем були порушені зобов'язання за договором поставки № 225 від 28.02.2024 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем 19.06.2024 товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 382 226 грн. 73 коп. За прострочення виконання зобов'язання, на підставі пункту 7.6. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 19.07.2024 по 15.01.2025 в сумі 45 015 грн. 07 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з липня по грудень 2024 року в сумі 25 715 грн. 98 коп., а також 3% річних за період прострочення з 05.07.2024 по 03.02.2025 в сумі 6 015 грн. 40 коп. Вказане і є причиною виникнення спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як було вказано вище, строк оплати товару, поставленого 19.06.2024 позивачем, станом на момент розгляду справи є таким, що настав (граничні строки оплати товару зазначені судом вище).
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Судом встановлено, що доказів на підтвердження оплати поставленого позивачем 19.06.2024 товару на суму 347 284 грн. 98 коп., вартість якого у відповідності до умов Специфікацій, у зв'язку зі зміною курсу долара США до гривні, станом на 03.02.2025 становить 382 226 грн. 73 коп., відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.
Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 382 226 грн. 73 коп.
При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з нормами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 7.6. договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків розрахунків за договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення, яка розраховується з 10-го банківського дня з моменту настання прострочення у відсотках, шляхом її ділення на 365 днів та множення на кількість днів прострочення.
За прострочення виконання зобов'язання, на підставі пункту 7.6. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 19.07.2024 по 15.01.2025 в сумі 45 015 грн. 07 коп.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунків пені (а.с. 9-10, 53), проведених позивачем, та встановлено, що під час їх проведення позивачем були вірно визначені суми заборгованості, але періоди прострочення визначені не вірно, оскільки позивачем не були враховані положення пунктів 1.3. - 1.5. договору щодо моменту, з якого зобов'язання з поставки товару вважаються виконаними позивачем.
Отже, розрахунки пені, здійснені позивачем (а.с. 9-10, 53), визнаються судом необґрунтованим та такими, що не відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.
У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок: "З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".
Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.
Отже, враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок пені, судом встановлено таке:
- товар, поставлений за видатковою накладною № РН-0002405 від 19.06.2024 на суму 60 960 грн. 00 коп. (зобов'язання з поставки вказаного товару вважається виконаним 28.06.2024) підлягав оплаті в строк по 18.07.2024 включно; товар не оплачений відповідачем, отже пеня підлягає нарахуванню в період з 01.08.2024 по 15.01.2025 та в цей період складає 7 333 грн. 70 коп.;
- товар, поставлений за видатковою накладною № РН-0002408 від 19.06.2024, на суму 9 500 грн. 00 коп. (зобов'язання з поставки вказаного товару вважається виконаним 19.06.2024, податкова накладна зареєстрована 04.07.2024) підлягав оплаті в такому порядку: 80% вартості товару в сумі 7 600 грн. 00 коп. підлягали оплаті в строк по 04.07.2024 включно; в цій частині товар не оплачений відповідачем, отже пеня за вказане прострочення підлягає нарахуванню в період з 18.07.2024 по 15.01.2025 та в цей період складає 989 грн. 89 коп.; 20% вартості товару в сумі 1 900 грн. 00 коп. підлягали оплаті в строк по 09.07.2024 включно; в цій частині товар також не оплачений відповідачем, отже пеня за вказане прострочення підлягає нарахуванню в період з 23.07.2024 по 15.01.2025 та в цей період складає 240 грн. 72 коп.;
- товар, поставлений за видатковою накладною № РН-0002565 від 19.06.2024, на суму 171 971 грн. 90 коп. (зобов'язання з поставки вказаного товару вважається виконаним 24.06.2024, податкова накладна зареєстрована 04.07.2024) підлягав оплаті в такому порядку: 80% вартості товару в сумі 137 577 грн. 52 коп. підлягали оплаті в строк по 09.07.2024 включно; в цій частині товар не оплачений відповідачем, отже пеня за вказане прострочення підлягає нарахуванню в період з 23.07.2024 по 15.01.2025 та в цей період складає 17 430 грн. 66 коп.; 20% вартості товару в сумі 34 394 грн. 38 коп. підлягали оплаті також в строк по 09.07.2024 включно; в цій частині товар також не оплачений відповідачем, отже пеня за вказане прострочення підлягає нарахуванню в період з 23.07.2024 по 15.01.2025 та в цей період складає 4 357 грн. 66 коп.;
- товар, поставлений за видатковою накладною № РН-0002569 від 19.06.2024, на суму 93 093 грн. 08 коп. (зобов'язання з поставки вказаного товару вважається виконаним 24.06.2024), враховуючи вимоги частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, підлягав оплаті в строк по 15.07.2024 включно; товар не оплачений відповідачем, отже пеня підлягає нарахуванню в період з 29.07.2024 по 15.01.2025 та в цей період складає 11 397 грн. 82 коп.;
- товар, поставлений за видатковою накладною № РН-0002570 від 19.06.2024, на суму 11 760 грн. 00 коп. (зобов'язання з поставки вказаного товару вважається виконаним 24.06.2024, податкова накладна зареєстрована 04.07.2024) підлягав оплаті в такому порядку: 80% вартості товару в сумі 9 408 грн. 00 коп. підлягали оплаті в строк по 09.07.2024 включно; в цій частині товар не оплачений відповідачем, отже пеня за вказане прострочення підлягає нарахуванню в період з 23.07.2024 по 15.01.2025 та в цей період складає 1 191 грн. 97 коп.; 20% вартості товару в сумі 2 352 грн. 00 коп. підлягали оплаті також в строк по 09.07.2024 включно.; в цій частині товар також не оплачений відповідачем, отже пеня за вказане прострочення підлягає нарахуванню в період з 23.07.2024 по 15.01.2025 та в цей період складає 297 грн. 99 коп. Всього пеня складає 43 240 грн. 41 коп.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 43 240 грн. 41 коп.
Крім цього, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з липня по грудень 2024 року в сумі 25 715 грн. 98 коп.
З приводу вказаних вимог позивача суд зазначає таке.
Норми частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
Разом із тим у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.03.2017 року у справі № 6-284цс17, від 11.10.2018 у справі № 905/192/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц.
Так, статтею 99 Конституції України передбачено, що грошовою одиницею України є гривня.
У той же час, згідно з частинами 1, 2 статті 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі статтею 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці Україні - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до частини 1 статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Отже, гривня, як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.
Разом із тим частина 2 статті 533 Цивільного кодексу України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Згідно з частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена, виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Як було встановлено судом вище, умови укладеного між сторонами у справі договору поставки, а саме Специфікацій, за якими відбувалась поставка товару, передбачають можливість зміни ціни договору, що є правом сторін та узгоджується з принципом свободи договору та положеннями статті 632 Цивільного кодексу України.
Так, пунктами 6 Специфікацій № 1, № 2 та № 5 передбачено, що розрахунок з компанією здійснюється в грн. з ПДВ з прив'язкою до курсу долара США з НБУ на 06.02.2024. При зміні курсу НБУ на день оплати +/-5% щодо розрахункового курсу НБУ на 06.02.2024, вартість товару підлягає пропорційному перерахунку.
Згідно з пунктом 8 Специфікації № 2, у зв'язку з тим, що товар від компанії ТОВ "НПФ "Топстар" має 100% валютну складову, розрахунок з компанією здійснюється в грн. з ПДВ з прив'язкою до курсу долара США з НБУ на 22.03.2024. При зміні курсу НБУ на день оплати +-5% щодо розрахункового курсу НБУ на 22.03.2024, вартість товару підлягає пропорційному перерахунку.
В зв'язку зі зміною курсу долара до курсу гривні більше ніж на 5%, порівняно з курсом долару у дати, вказані в Специфікаціях, позивач здійснив перерахунок вартості поставленого товару, яка станом на 03.02.2025 становить 382 226 грн. 73 коп., розмір збільшення становить 34 941 грн. 75 коп. Відповідний розрахунок збільшення вартості товару, поставленого 19.06.2024, наявний в матеріалах справи (а.с.9) та відповідачем під час розгляду справи не заперечувався.
Отже, за умовами укладеного між сторонами у справі договору поставки остаточна ціна товару визначається за результатом перерахунку (коригування) фактично орієнтовної ціни. Такий перерахунок полягає у тому, що фактично здійснені покупцем платежі в рахунок оплати товару за орієнтовною сумою договору коригуються на курс долара США до гривні станом на дату фактичної оплати товару.
З огляду на викладене, грошове зобов'язання покупця хоч і виражене у гривні, проте має прив'язку до курсу продажу валюти. При цьому, визначення остаточної ціни товару залежить саме від дати здійснення фактичної його оплати, а поставлений такий товар, фактично, за орієнтовною вартістю. Встановлена у договорі відповідна умова має на меті поновити увесь обсяг втрат вартості товару, які позивач, як постачальник отримав унаслідок зміни курсу гривні до долара США.
Отже, враховуючи те, що орієнтовна вартість товару перераховується (коригується) станом на дату саме фактичної оплати товару (не залежно від того, чи своєчасно, чи ні була здійснена ця оплата) з урахуванням курсу долара США до гривні, втрати позивача від знецінення національної валюти внаслідок інфляції, зокрема, і у разі порушення відповідачем грошового зобов'язання зі сплати орієнтовної вартості товару, відновлюються еквівалентом іноземної валюти.
За змістом статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.
Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що стягнення інфляційних втрат, нарахованих на фактично орієнтовну суму заборгованості, суперечить частині 2 статті 625 Цивільного кодексу України. У разі, якщо матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів покриваються за рахунок донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці, стягнення інфляційних втрат є недопустимим та призведе до подвійного стягнення.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29.04.2021 у справі №910/11077/20.
У даному випадку позивач здійснив перерахунок вартості поставленого товару, яка станом на 03.02.2025 становить 382 226 грн. 73 коп., розмір збільшення становить 34 941 грн. 75 коп.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що, керуючись статтями 524, 533 Цивільного кодексу України, сторони домовилися визначати остаточну ціну товару станом на момент його оплати з прив'язкою до курсу долара США, нарахована позивачем сума інфляційних втрат стягненню з відповідача не підлягає.
Враховуючи вказане вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат в розмірі 25 715 грн. 98 коп.
Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 05.07.2024 по 03.02.2025 в сумі 6 015 грн. 40 коп.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунків 3% річних (а.с. 9-10, 52), проведених позивачем, та встановлено, що під час їх проведення позивачем були вірно визначені суми заборгованості, але періоди прострочення визначені не вірно, оскільки позивачем не були враховані положення пунктів 1.3. - 1.5. договору щодо моменту, з якого зобов'язання з поставки товару вважаються виконаними позивачем.
Отже, розрахунки 3% річних, здійснені позивачем (а.с. 9-10, 52), визнаються судом необґрунтованим та такими, що не відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.
Отже, враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок 3% річних, судом встановлено таке:
- товар, поставлений за видатковою накладною № РН-0002405 від 19.06.2024 на суму 60 960 грн. 00 коп. (зобов'язання з поставки вказаного товару вважається виконаним 28.06.2024) підлягав оплаті в строк по 18.07.2024 включно; товар не оплачений відповідачем, отже 3% річних підлягають нарахуванню в період з 19.07.2024 по 03.02.2025 та в цей період складають 999 грн. 81 коп.;
- товар, поставлений за видатковою накладною № РН-0002408 від 19.06.2024, на суму 9 500 грн. 00 коп. (зобов'язання з поставки вказаного товару вважається виконаним 19.06.2024, податкова накладна зареєстрована 04.07.2024) підлягав оплаті в такому порядку: 80% вартості товару в сумі 7 600 грн. 00 коп. підлягали оплаті в строк по 04.07.2024 включно; в цій частині товар не оплачений відповідачем, отже 3% річних підлягають нарахуванню в період з 05.07.2024 по 03.02.2025 та в цей період складають 133 грн. 37 коп.; 20% вартості товару в сумі 1 900 грн. 00 коп. підлягали оплаті в строк по 09.07.2024 включно; в цій частині товар також не оплачений відповідачем, отже 3% річних підлягають нарахуванню в період з 10.07.2024 по 03.02.2025 та в цей період складають 32 грн. 56 коп.;
- товар, поставлений за видатковою накладною № РН-0002565 від 19.06.2024, на суму 171 971 грн. 90 коп. (зобов'язання з поставки вказаного товару вважається виконаним 24.06.2024, податкова накладна зареєстрована 04.07.2024) підлягав оплаті в такому порядку: 80% вартості товару в сумі 137 577 грн. 52 коп. підлягали оплаті в строк по 09.07.2024 включно; в цій частині товар не оплачений відповідачем, 3% річних підлягають нарахуванню в період з 10.07.2024 по 03.02.2025 та в цей період складають 2 357 грн. 91 коп.; 20% вартості товару в сумі 34 394 грн. 38 коп. підлягали оплаті також в строк по 09.07.2024 включно; в цій частині товар також не оплачений відповідачем, отже 3% річних підлягають нарахуванню в період з 10.07.2024 по 03.02.2025 та в цей період складають 589 грн. 48 коп.;
- товар, поставлений за видатковою накладною № РН-0002569 від 19.06.2024, на суму 93 093 грн. 08 коп. (зобов'язання з поставки вказаного товару вважається виконаним 24.06.2024), враховуючи вимоги частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, підлягав оплаті в строк по 15.07.2024 включно; товар не оплачений відповідачем, отже 3% річних підлягають нарахуванню в період з 16.07.2024 по 03.02.2025 та в цей період складають 1 549 грн. 72 коп.;
- товар, поставлений за видатковою накладною № РН-0002570 від 19.06.2024, на суму 11 760 грн. 00 коп. (зобов'язання з поставки вказаного товару вважається виконаним 24.06.2024, податкова накладна зареєстрована 04.07.2024) підлягав оплаті в такому порядку: 80% вартості товару в сумі 9 408 грн. 00 коп. підлягали оплаті в строк по 09.07.2024 включно; в цій частині товар не оплачений відповідачем, отже 3% річних підлягають нарахуванню в період з 10.07.2024 по 03.02.2025 та в цей період складають 161 грн. 24 коп.; 20% вартості товару в сумі 2 352 грн. 00 коп. підлягали оплаті також в строк по 09.07.2024 включно.; в цій частині товар також не оплачений відповідачем, отже 3% річних підлягають нарахуванню в період з 10.07.2024 по 03.02.2025 та в цей період складають 40 грн. 31 коп.. Всього 3% річних складають 5 864 грн. 40 коп.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 5 864 грн. 40 коп.
З приводу клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій (пені) на 90% суд зазначає таке.
Судом під час прийняття рішення у даній справі проаналізовано фактичні обставин справи на предмет можливості застосування до них права суду на зменшення розміру штрафних санкцій, за наслідками чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (штрафу, пені).
Санкції за прострочку виконання грошових зобов'язань передбачені статтями 217, 230, 231 Господарського кодексу України. При цьому, частина 1 статті 229 Господарського кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 218 Господарського кодексу України та статті 614 Цивільного кодексу України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій або бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Між тим, суд звертає увагу, що:
- прострочення у даній справі суд розцінює як істотне, оскільки прострочення станом на момент прийняття рішення у справі складає близько 9 місяців;
- ступінь виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару складає 0%; товар ні у визначені договором строки ні в процесі розгляду справи навіть частково оплачений відповідачем не був;
- всі обставини, на які посилається відповідач (пов'язані з воєнним станом та відшкодуванням ПДВ), вже існували на момент укладення договору поставки;
- сторони знаходяться в рівних економічних умовах та штрафні санкції є співрозмірними порівняно з допущеним відповідачем порушенням та його наслідками (розмір стягнутої судом пені становить близько 11% від суми основного боргу 382 226 грн. 73 коп.);
- відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У статті 44 Господарського кодексу України зазначено, що одним з принципів підприємницької діяльності є комерційний ризик;
- відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів;
- відсутність будь-яких об'єктивних поважних причин невиконання відповідачем зобов'язань за договором;
- інфляційні процеси в Україні та зростання загального рівня цін і зниження купівельної спроможності гривні за період прострочення та час розгляду справи в суді;
- особливе значення порушення зобов'язань в умовах воєнного стану, під час якого суб'єкти господарювання додатково відчувають негативний вплив, пов'язаний з військовою агресією (систематичні повітряні тревоги, аварійні та планові відключення електропостачання тощо), вплив яких перебуває поза волею учасників господарювання.
Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вказане, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій (пені) у даній справі та відмовляє у задоволенні відповідного клопотання відповідача.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
З приводу клопотання позивача щодо зазначення в рішенні суду на підставі статті 238 Господарського процесуального кодексу України про нарахування 3 % річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду суд зазначає таке.
Відповідно до частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що можливість нарахування відсотків є правом суду, а не його обов'язком при прийнятті рішення.
Суд зазначає, що умова в судовому рішенні про нарахування на майбутнє відсотків без обмеження у часі перетворить такий судовий акт на кабальний, оскільки навіть у разі об'єктивної неможливості боржника виконати це судове рішення припинити нарахування на майбутнє відповідних відсотків буде неможливо (аналогічна правова позиція викладена в пунктах 125, 126 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 №910/14524/22).
З огляду на вказане суд не вбачає підстав для зобов'язання органу (особи), який здійснюватиме примусове виконання рішення, нараховувати 3% річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення.
Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає таке.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У той же час, згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки позовну заяву у даній справі було подано до суду через систему "Електронний суд", судовий збір, який підлягав сплаті позивачем, становить 5 507 грн. 68 коп.
При цьому відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Суд відзначає, що, у зв'язку з внесенням позивачем судового збору у більшому розмірі, частина судового збору (2 841 грн. 70 коп.) підлягає поверненню позивачу з державного бюджету в порядку, передбаченому пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" (після надходження відповідного клопотання за ухвалою суду).
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору в сумі 5 175 грн. 98 коп.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Топстар" до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про стягнення заборгованості за договором поставки № 225 від 28.02.2024 у загальному розмірі 458 973 грн. 18 коп. - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (вулиця Симбірцева, будинок 1А, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50029; ідентифікаційний код 00191307) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Топстар" (вулиця Юрія Савченка, будинок 47А, м. Дніпро, 49006; ідентифікаційний код 33183798) 382 226 грн. 73 коп. - основного боргу, 43 240 грн. 41 коп. - пені, 5 864 грн. 40 коп. - 3% річних та 5 175 грн. 98 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене та підписане 18.04.2025.
Суддя Ю.В. Фещенко