18 квітня 2025 року м. Харків Справа №922/488/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.
розглянувши заяву Новобаварської окружної прокуратура міста Харкова про забезпечення позову (вх.№4776 від 16.04.2025) за апеляційною скаргою першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх.№509Х/1), апеляційною скаргою Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (вх.№510Х/1) та апеляційною скаргою Харківської міської ради (вх.№511Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 29.11.2022 у справі №922/488/22 (м. Харків, суддя Добреля Н.С., повне судове рішення складено 06.12.2022)
за позовом Керівника Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області, м. Харків,
до 1. Харківської міської ради, м.Харків,
2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м.Харків,
3. Фізичної особи-підприємця Манжай Альбіни Володимирівни, м.Харків,
4. Фізичної особи ОСОБА_1 , м.Харків,
5. Фізичної особи ОСОБА_2 , м.Харків,
6. Фізичної особи ОСОБА_3 , смт.Пересічне, Дергачівського району Харківської області,
7. Фізичної особи ОСОБА_4 , с.Томашівка, Недригайлівського району Сумської області,
8. Фізичної особи ОСОБА_5 , м.Харків,
про скасування рішення, визнання недійсним договору та витребування майна, -
Керівник Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, фізичної особи-підприємця Манжай Альбіни Володимирівни, Фізичної особи ОСОБА_1 , фізичної особи ОСОБА_2 , фізичної особи ОСОБА_3 , фізичної особи ОСОБА_4 , фізичної особи ОСОБА_5 , в якій просив суд:
1) визнати незаконним та скасувати п. 74 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 21.02.2018 №1008/18;
2) визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 13.06.2018 №5585-В-С, укладений між територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діяло Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, та фізичною особою-підприємцем Манжай А.В., посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Тихоновою І.В. (реєстровий №127);
3) визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію змін об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1365545163101 (проведену на підставі рішення державного реєстратора Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області Волги І.В. від 28.09.2018 з індексним номером 43253422), відповідно до яких нежитлові приміщення 1-го поверху №27-32, загальною площею 78,9 кв.м, в житловому будинку літ. «А-4» по АДРЕСА_1 (право власності на які на той час було зареєстроване за ОСОБА_6 ) змінено на житлову квартиру АДРЕСА_2 ;
4) визнати незаконною та скасувати проведену рішеннями приватного нотаріуса ХМНО Д'яченка В.Є. від 21.03.2019 державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на:
- квартиру з реєстраційним номером 1791071763101, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (рішення про державну реєстрацію з індексним номером 46061289);
- квартиру з реєстраційним номером 1791141963101, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (рішення про державну реєстрацію з індексним номером 46063368);
- квартиру з реєстраційним номером 1791209663101, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (рішення про державну реєстрацію з індексним номером 46064481);
- квартиру з реєстраційним номером 1791302263101, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (рішення про державну реєстрацію з індексним номером 46066158);
5) скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1791071763101, зареєстрованого на підставі договору купівлі-продажу від 12.04.2019 (номер запису про право власності: 31155495), припинивши вказане право;
6) скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1791141963101, зареєстрованого на підставі договору купівлі-продажу від 13.11.2019 (номер запису про право власності: 34128533), припинивши вказане право;
7) скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1791209663101, зареєстрованого на підставі договору купівлі-продажу від 03.04.2019 (номер запису про право власності: 33589540), припинивши вказане право;
8) скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1791302263101, зареєстрованого на підставі договору купівлі-продажу від 24.04.2019 (номер запису про право власності: 31329860), припинивши вказане право;
9) витребувати у ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь Харківської міської об'єднаної територіальної громади в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 04059243) нежитлові приміщення 1-го поверху №27-32, загальною площею 78,9 кв.м, в житловому будинку літ. «А-4» по АДРЕСА_1 , які є предметом договору купівлі продажу від 13.06.2018 №5585-В-С, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Тихоновою І.В. (реєстровий №127).
Позовні вимоги обґрунтовано незаконним вибуттям спірних нежитлових приміщень з власності Харківської міської територіальної громади шляхом проведення приватизації, а саме, викупу орендарем зазначеного майна з порушенням вимог законодавства, що є підставою для задоволення позову. Зокрема, прокурор зазначав, що відповідне рішення міської ради є незаконним, таким, що суперечить положенням діючого на той час законодавства, та підлягає скасуванню, а договір купівлі-продажу, укладений на його підставі - визнанню недійсним, у зв'язку з чим вищевказані нежитлові приміщення підлягають витребуванню.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.12.2022 у задоволенні позову відмовлено частково.
Визнано незаконним та скасовано п.74 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 21.02.2018 №1008/18.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 13.06.2018 №5585-В-С, укладений між територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діяло Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, та фізичною особою-підприємцем Манжай А.В., посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Тихоновою І.В. (реєстровий №127).
Стягнуто з Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь Харківської обласної прокуратури (вулиця Богдана Хмельницького, 4, Харків, Харківська область, 61000 код 02910108) 1745,60 грн судового збору.
Стягнуто з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14095412) на користь Харківської обласної прокуратури (вулиця Богдана Хмельницького, 4, Харків, Харківська область, 61000 код 02910108) 1745,60 грн судового збору.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця Манжай Альбіни Володимирівни ( АДРЕСА_4 ) на користь Харківської обласної прокуратури (вулиця Богдана Хмельницького, 4, Харків, Харківська область, 61000 код 02910108) 1745,60 грн. судового збору.
В іншій частині позову відмовлено.
Перший заступник керівника Харківської обласної прокуратури з рішенням Господарського суду Харківської області не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 29.11.2022 у справі №922/488/22 в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог прокурора. Судові витрати за подання позову та апеляційної скарги відшкодувати на користь Харківської обласної прокуратури.
Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради також з рішенням Господарського суду Харківської області не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 29.11.2022 у справі №922/488/22. Скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 29.11.2022 у справі №922/488/22 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Харківська міська рада також з рішенням Господарського суду Харківської області не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 29.11.2022 у справі №922/488/22. Скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 29.11.2022 у справі №922/488/22 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 апеляційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради задоволено. Апеляційну скаргу Харківської міської ради задоволено. Рішення Господарського суду Харківської області від 29.11.2022 у справі №922/488/22 скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування п. 74 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 21.02.2018 №1008/18, та про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 13.06.2018 №5585-В-С, укладеного між територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діяло Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, та Фізичною особою-підприємцем Манжай А.В., посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Тихоновою І.В. (реєстровий №127). Прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 29.11.2022 у справі №922/488/22 залишено без змін з мотивів, наведених у цій постанові.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції та рішенням суду першої інстанції, прокурор звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.02.2025 касаційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 у справі №922/488/22 скасовано. Справу №922/488/22 направлено на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.
05.03.2025 справа №922/488/22 надійшла до Східного апеляційного господарського суду. Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2025 для розгляду справи №922/488/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя-доповідач Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Россолов В.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 прийнято справу №922/488/22 за апеляційною скаргою першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх.№509Х/1), апеляційною скаргою Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (вх.№510Х/1) та апеляційною скаргою Харківської міської ради (вх.№511Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 29.11.2022 до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя-доповідач Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Россолов В.В. Об'єднано апеляційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх.№509Х/1), апеляційну скаргу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (вх.№510Х/1) та апеляційну скаргу Харківської міської ради (вх.№511Х/1) в одне апеляційне провадження. Призначено розгляд справи №922/488/22 на 24.04.2025 о 10:15 у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.
Від ОСОБА_4 надійшло клопотання (вх.№3431 від 19.03.2025), в якому просить приєднати до матеріалів апеляційного провадження у справі №922/488/22 наступні додаткові письмові докази: а) звіт експерта з технічного обстеження будівель та споруд №02-03/25- п за результатами обстеження технічного стану квартири № 53-В та можливості її подальшої експлуатації за призначенням за адресою: вул. Академіка Грищенка, 40 місто Харків, Новобаварський район, Харківська область; б) договір №02-03/25-п надання послуг з проведення технічного обстеження будівель від 03.03.2025, укладений між ФОП Карпенко Катерина Олександрівна та ОСОБА_4 ; в) платіжну інструкцію №3ТНЗ-А8ХХ-1403-4НМК від 10.03.2025; г) акт приймання-передачі наданих послуг від 13.03.2025 за Договором №02-03/25-п від 03.03.2025.
Від ОСОБА_3 надійшло клопотання (вх.№3432 від 19.03.2025), в якому остання просить приєднати до матеріалів апеляційного провадження у справі №922/488/22 наступні додаткові письмові докази: а) звіт експерта з технічного обстеження будівель та споруд №03-03/25- п за результатами обстеження технічного стану квартири АДРЕСА_5 ; б) договір №03-03/25-п надання послуг з проведення технічного обстеження будівель від 03.03.2025, укладений між ФОП Карпенко Катерина Олександрівна та ОСОБА_3 ; в) платіжну інструкцію №1.103817135.1 від 10.03.2025; г) акт приймання-передачі наданих послуг від 13.03.2025 за Договором №03-03/25-п від 03.03.2025.
Від Новобаварської окружної прокуратура міста Харкова надійшла заява про забезпечення позову та залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (вх.№4776 від 16.04.2025), в якій прокуратура просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту (із забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії) на об'єкти нерухомого майна, право власності на які на теперішній час зареєстроване за наступними особами:
- об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1791071763101, право власності на який на теперішній час зареєстроване за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ), як на квартиру АДРЕСА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 12.04.2019, посвідченого під реєстровим № 919 приватним нотаріусом Харківського МНО Харченко Л.Л. (номер відомостей про речове право: 31155495);
- об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1791141963101, право власності на який на теперішній час зареєстроване за ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ), як на квартиру АДРЕСА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 13.11.2019, посвідченого під реєстровим № 325 приватним нотаріусом Харківського МНО Аверіною М.Е. (номер відомостей про речове право: 34128533);
- об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1791209663101, право власності на який на теперішній час зареєстроване за ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ), як на квартиру АДРЕСА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 03.04.2019, посвідченого під реєстровим № 814 приватним нотаріусом Харківського МНО Харченко Л.Л. (номер відомостей про речове право: 33589540);
- об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1791302263101, право власності на який на теперішній час зареєстроване за ОСОБА_7 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 ), як на квартиру АДРЕСА_9 на підставі договору купівлі-продажу від 20.02.2025, посвідченого під реєстровим № 216 приватним нотаріусом Харківського МНО Литвин Г.Р. (номер відомостей про речове право: 58648855).
Залучити ОСОБА_7 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 , не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС), яка зареєстрована по АДРЕСА_10 , до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-8.
Судові витрати покласти на відповідачів та стягнути за такими реквізитами: Харківська обласна прокуратура, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету- 2800.
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову прокурор вказує, що наявність у відповідачів на теперішній час правомочностей власника майна вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпорядитись спірним майном на користь третіх осіб або змінити фактичний стан чи юридичний статус відповідного нерухомого майна. На думку прокурора, відповідачі, знаючи про наявність судового спору, з метою утруднення у майбутньому виконання судового рішення, свідомо можуть здійснювати дії щодо розпорядження спірним майном, ініціювати питання щодо зміни призначення та виду його функціонального використання, що у подальшому призведе до необхідності звернення до суду з іншими позовними заявами. Також заявник вказує, що з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що вже після ухвалення КГС ВС постанови від 12.02.2025 у справі №922/488/22 про скасування постанови суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд, ОСОБА_5 (відповідачем-8) відчужено частину спірного нерухомого майна на користь ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу від 20.02.2025, на підтвердження чого додано до заяви інформаційну довідку з Державного реєстру прав та копію договору купівлі-продажу.
Відповідно до ч.1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, колегія суддів вказує про наступне.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 01.05.2023 у справі №914/257/23, від 06.03.2023 у справі №916/2239/22.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
За змістом наведеної норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Згідно з положеннями частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду.
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 16.11.2023 у справі №921/333/23, від 13.07.2022 у справі №904/4710/21.
Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.
До предмету дослідження на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у цій справі є вимоги прокурора щодо визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на порушення процедури приватизації нерухомого майна шляхом викупу.
Разом з тим, у контексті спірних правовідносин, прокурор має довести наявність зв'язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обґрунтувати, яким чином заходи забезпечення позову забезпечать реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача.
Так, стверджуючи про наявність підстав для забезпечення позову, прокурор зазначив, що наявне обґрунтоване припущення про існування реальної загрози того, що відповідачі, виступаючи зареєстрованими власниками спірного майна, можуть розпорядитись останнім шляхом вчинення дій (правочинів) щодо нього на користь будь-яких третіх осіб та/або вчинити дії щодо зміни об'єкта нерухомого майна (зміна цільового призначення та/або поділ/об'єднання тощо), що, в свою чергу, призведе до неможливості реального поновлення інтересів власника відповідного нерухомого майна (держави в особі відповідного органу) в межах даної справи, без нових звернень до суду. Відтак, вказане фактично знівелює мету судового захисту та матиме наслідком непоновлення прав та інтересів держави.
Водночас, колегія суддів зазначає, що відповідні твердження прокурора мають бути підтверджені належними та допустимими доказами у розумінні положень Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 ст.76 ГПК України унормовано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Передбачена статтею 77 ГПК України вимога процесуального законодавства щодо допустимості доказів знаходить своє вираження в тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Судом встановлено, що у даному випадку прокурором не наведено фактичних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про вчинення відповідачами певних дій, які направлені на проведення відчуження спірного нерухомого майна з метою ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.
Самі лише посилання прокурора на те, що відповідачі мають можливість розпоряджатися майном, а також припущення щодо відчуження такого майна, не є достатньою підставою для забезпечення позову у визначений прокурором спосіб.
Так само відсутні будь-які докази на підтвердження доводів щодо ймовірності здійснення відповідачами дій, спрямованих на зміну функціонального або цільового призначення майна, його поділу або інших дій, спрямованих на зміну чи відчуження майна.
З матеріалів справи вбачається, що спірні об'єкти нерухомості знаходяться у власності відповідачів з 2019 року, а судове провадження у даній справі триває з 2022 року, що свідчить про сталість володіння нерухомим майном відповідачами 5-7.
Стосовно посилання прокурора на обставини відчуження частини спірного майна 8-м відповідачем, як на підставу для забезпечення позову у даній справі, колегія суддів вказує про наступне.
З доданих до заяви про забезпечення документів вбачається, що ОСОБА_5 (відповідачем-8) відчужено частину спірного нерухомого майна (щодо якого на теперішній час в Державному реєстрі прав відкрито розділ на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1791302263101, як на квартиру АДРЕСА_9 ) на користь ОСОБА_7 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 ) за договором купівлі-продажу від 20.02.2025, посвідченим приватним нотаріусом Харківського МНО Литвин Г.Р. (реєстровий №216), номер відомостей про речове право - 58648855.
Суд зазначає, що сам по собі факт відчуження частини спірного майна одним із відповідачів ( ОСОБА_5 ) до подання заяви про забезпечення позову не є безумовною підставою для накладення арешту на інші об'єкти нерухомого майна, право власності на які зареєстроване за відповідачами, які не вчиняли аналогічних дій.
Законодавство не передбачає автоматичного застосування арешту до всіх об'єктів, лише з огляду на дії однієї особи.
Забезпечення позову не може бути спрямоване на усунення лише гіпотетичних ризиків, без надання доказів, які б свідчили про реальну загрозу невиконання рішення суду, зокрема внаслідок дій нового власника щодо подальшого відчуження, поділу чи зміни призначення майна.
Крім того, арешт майна, який застосовується без індивідуальної оцінки поведінки кожного власника та без доведення об'єктивних обставин ризику, не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості та співмірності, необхідність чого визначена вищенаведеними правовими позиціями Верховного Суду та практикою ЄСПЛ (зокрема, рішення у справі «Гагаєва проти росії», «Кечко проти України»).
Водночас, колегія суддів зазначає про наявність законодавчо визначених механізмів захисту порушених прав у випадку відчуження частини нерухомого майна в процесі розгляду справи, про витребування якого заявлено в позові.
Суд вказує, що відповідно до частини 1 статті 319 Цивільного кодексу України вільне розпорядження майном на власний розсуд становить невід'ємне право кожного власника. Крім того, інститут забезпечення позову спрямований саме проти несумлінних дій відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18), згідно ж приписів частини 5 статті 12 ЦК України поведінка особи завжди презюмується добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом. Суд в межах розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову робить висновки про наявність реальної загрози тієї чи іншої поведінки відповідача відносно спірного майна виходячи з поданих заявником (позивачем) доказів, а не з огляду на припущення заявника (позивача).
Крім того, суд враховує, що накладення арешту на майно фізичних осіб, які не вчинили жодних дій з розпорядження таким майном, становить необґрунтоване втручання у право власності, яке охороняється статтею 41 Конституції України та Протоколом №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Апеляційний господарський суд звертає увагу, що звернення із позовною вимогою про витребування нерухомого майна не нівелює обов'язок заявника належним чином обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову на момент її подання з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.ст.73,74 ГПК України, подавати докази, обґрунтовувати наявність ймовірних та фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Таким чином, прокурором заява про вжиття заходів забезпечення позову не підтверджена належними та допустимими доказами, не містить достатнього обґрунтування існування ризиків невиконання чи утруднення виконання майбутнього судового рішення у справі. Тобто, заява прокурора ґрунтується на припущеннях щодо можливого ухилення відповідачів від виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову.
Безпідставне застосування заходів забезпечення позову може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Відповідно до пункту 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви прокурора про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно із забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії та відмову у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 136,137,140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Відмовити у задоволенні заяви Новобаварської окружної прокуратура міста Харкова про забезпечення позову (вх.№4776 від 16.04.2025) у справі №922/488/22.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями. Порядок та строки оскарження ухвали передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна ухвала складена 18.04.2025.
Головуючий суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук