17 квітня 2025 року м. Харків Справа № 905/1226/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Здоровко Л.М.,
розглянувши в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вх.№3163Д/2) та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська" (вх.№3173Д/2)
на рішення Господарського суду Донецької області від 16.12.2024 (повне рішення складено 16.12.2024, суддя Левшина Г.В.),
у справі №905/1226/24
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська", с.Сергіївка, Донецька область,
про стягнення штрафу в сумі 49730,00 грн,
Акціонерне товариство "Українська залізниця", м. Київ, звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська", с.Сергіївка, про стягнення штрафу в сумі 49730,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на невірне зазначення відповідачем маси відправленого вантажу за накладною №49493927, що підтверджується комерційним актом №454201/8 від 18.06.2024, наслідком чого є нарахування штрафу за невірно зазначену масу вантажу на підставі ст.118 Статуту залізниць України.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 16.12.2024 позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська", с.Сергіївка про стягнення штрафу в сумі 49730,00 грн. задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська" (85333, Донецька область, Покровський район, с.Сергіївка, пров. Верхній, буд. 44; код ЄДРПОУ: 36975983) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, ЄДРПОУ 40075815) штраф в сумі 9946,00 грн. та судовий збір в сумі 3028,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Акціонерним товариством "Українська залізниця" 30.12.2024 через підсистему "Електронний Суд" до Східного апеляційного господарського суду подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Донецької області від 16.12.2024 в частині відмови у задоволенні позов у сумі 39784,00 грн скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог повністю; витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на відповідача.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги позивач вказує про таке:
- недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України. Зазначений штраф відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків. Можливості зменшення розміру такого штрафу Статутом не передбачено. У даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із зазначених положень Статуту залізниць України, якими чітко визначено розмір штрафу;
- саме відповідачем при заповненні накладної внесені невірні відомості щодо маси вантажу, що стало підставою для складання комерційного акту та нарахування штрафу. Вказане є наслідком господарської діяльності відповідача, його власного комерційного розрахунку та ризику, а не виникло в силу об'єктивних та незалежних від відповідача обставин;
- відповідачем не надано сертифіката Торгово-промислової палати України, яким би засвідчувалася дія обставин непереборної сили. Крім того, особа звільняється від відповідальності у зв'язку з дією обставин непереборної сили у тому випадку, коли саме вказані обставини перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із неможливістю виконання такого зобов'язання належним чином;
- відповідачем не надано належних доказів, що даний випадок є винятковим або наявні будь-які обставини, з якими Закон пов'язує можливість зменшення нарахованих боржнику штрафних санкцій.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2024 справу № 905/1226/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Плахов О.В., суддя Мартюхіна Н.О.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2025 у зв'язку з відпусткою судді Плахова О.В. для розгляду справи №905/1226/24 сформовано новий склад суду, а саме: головуючий суддя (суддя-доповідач) Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Мартюхіна Н.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Донецької області від 16.12.2024 у справі №905/1226/24; постановлено розглянути апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Донецької області від 16.12.2024 у справі №905/1226/24 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження); встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 15 днів з дня вручення даної ухвали; витребувано у Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/1226/24.
До Східного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний Суд" 31.12.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська" подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, відповідач просить рішення Господарського суду Донецької області від 16.12.2024 у справі № 905/1226/24 скасувати в частині часткового задоволення позовних вимог та стягнення на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворицького, буд.8, код 40081237) штрафу у розмірі 9946,00 грн та витрат по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн, у зв'язку з чим викласти абз. 1 резолютивної частини рішення в наступній редакції: "В задоволенні позову відмовити у повному обсязі"; судові витрати по справі покласти на позивача.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги відповідач вказує про таке:
- судом першої інстанції не надано належної правової оцінки доводам відповідача, стосовно того, що відповідачем фактично завантажено вагон менше вказаної ваги в перевізному документі на 2250 кг, що в свою чергу не є значним, отже позивач взагалі не отримав жодних збитків під час надання послуг. Позивачем у позові не наведено чи створювалась небезпека дорожньому руху за вказаних обставин справи;
- судом першої інстанції проігноровано факт, що станція Удачна прийняла у відповідача вагон з вантажем без зауважень щодо невірно зазначеної маси вантажу чи без будь-яких інших претензій. У той же час, оскільки вугільний концентрат є сипучим вантажем, то при слідуванні у поїзді він міг зміститися якоюсь своєю частиною при гальмуванні чи наборі швидкості і взагалі висипатись з вагону, або за цей час вода яка була у вагоні, могла вилитись з нього у зв'язку із чим і виникла ситуація зі зменшенням ваги вантажу;
- позивачем не надано суду та відповідачу будь-яких документів, обґрунтувань, що підтверджували би обставини на які посилається позивача для підтвердження вини щодо неправильно вказаної маси вантажу в залізничній накладній, відсутні будь-які інші фінансові документи, що підтверджували б зазначену позивачем в його позові правову позицію.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.01.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська" на рішення Господарського суду Донецької області від 16.12.2024 у справі №905/1226/24 - залишено без руху.
07.01.2025 через підсистему "Електронний суд" Товариством з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська" подано заяву про усунення недоліків поданої апеляційної скарги (вх.№200), до якої додано докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3220,80 грн (копія платіжної інструкції від 27.12.2024 №1094911).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська" на рішення Господарського суду Донецької області від 16.12.2024 у справі №905/1226/24; постановлено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська" на рішення Господарського суду Донецької області від 16.12.2024 у справі №905/1226/24 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження); встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Крім того, судовою колегією постановлено про спільний розгляд апеляційних скарг Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська" на рішення Господарського суду Донецької області від 16.12.2024 у справі №905/1226/24.
Сторони повідомлені про відкриття апеляційного провадження щодо поданих у справі апеляційних скарг у порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), шляхом направлення ухвал суду в електронному вигляді до електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
Таким чином, судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи, направленні на повідомлення учасників справи про відкриття апеляційного провадження у даній справі і її розгляд у порядку письмового провадження без виклику сторін.
13.01.2025 через підсистему "Електронний суд" Товариством з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська" подано відзив на апеляційну скаргу (вх.№465), в якому просить рішення Господарського суду Донецької області у справі №905/1226/24 залишити без змін; апеляційну скаргу позивача - без задоволення.
У запереченнях на подану позивачем апеляційну скаргу вказує, що судом враховано характер вчиненого відповідачем порушення та визначення наявності підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу до одного розміру провізної плати.
16.01.2025 через підсистему "Електронний суд" Акціонерним товариством "Українська залізниця" подано відзив на апеляційну скаргу (вх.№692), в якому просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
В заперечення на подану відповідачем апеляційну скаргу, зокрема, вказує, що саме на вантажовідправника покладається обов'язок заповнення залізничної накладної на перевезення вантажу. При цьому, залізниця не зобов'язана перевіряти дані, зазначені у накладних, фактичним даним при прийнятті вантажу до перевезення. З приводу посилань відповідача про недотримання порядку зважування позивач вказує, що з п.10 Правил приймання вантажів до перевезення вбачається, що порядок зважування (із зупинкою і розчіпленням вагонів або із зупинкою без розщеплення для даного типу вантажу) залежить від типу використаних вагонних ваг, при цьому, вимог щодо використання однотипних ваг та ідентичного порядку зважування при визначенні/перевірки маси вантажу на станції відправки та станції призначення (на шляху прямування) нормативні документи не містять.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2025 у зв'язку з відпусткою судді Мартюхіної Н.О. для розгляду справи №905/1226/24 сформовано новий склад суду, а саме: головуючий суддя (суддя-доповідач) Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Здоровко Л.М.
Відповідно до ч. 1, 10 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).
Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло.
За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, а також проаналізувавши докази, котрі стосуються фактів, на які сторони посилаються в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.
У червні 2024 року за залізничною накладною на групу вагонів №49493927 зі станції Удачна Донецької залізниці на станцію Запоріжжя-Кам'янське Придніпровської залізниці було відправлено вагони з вантажем - концентрат вугілля кам'яного для коксування, марка К-100 у вологому стані. Вантаж маркований катком-ущільнювачем та поперечними смугами 1,5- 2м, відправник ТОВ "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська".
При оформлені залізничної накладної №49493927 у вагоні №63835458 відповідачем вказано масу вантажу - 70000 кг.
Як свідчить розділ 26 вищевказаної накладної, маса вантажу визначена на вагонних вагах (150 т), Заводський №ВВЕТ-150№071201300 ВВЕТ-150№088 вантажовідправником.
Правильність внесених відомостей до вищезазначеної накладної підтверджена відміткою представника відправника.
18.06.2024 на проміжній станції Чаплине Придніпровської залізниці здійснена перевірка маси вантажу у вагоні №63835458 і виявлено, що маса вантажу у вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у накладній. За результатом перевірки складено акт загальної форми №20, з якого вбачається, що фактична маса брутто вагона склала 91100 кг, тара вагона з ПД 23350 кг. Маса вантажу нетто за ПД 70000 кг. Фактична маса вантажу нетто 67750 кг, що менше документу на 2250 кг.
У зв'язку з вищенаведеним складено комерційний акт №454201/8 від 18.06.2024, в якому зазначено, що вагон було подано на контрольне зважування. При зважуванні на справних 150-ти тонних вагонних вагах станції Чаплине зав.№1465 (держ. повірка 15.11.2023) виявилось: брутто 91100 кг, тара з документа 23350 кг, нетто 67750 кг, що менше документа 2250 кг.
Відповідно до розділу "Д. Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку" комерційного акту №454201/8 виявлено наступне: навантаження вище бортів 5 см, марковано поперечними борознами, без виїмок та поглиблень, люка зачинено, течі вантажу немає. При повторному зважуванні вага вагону підтвердилася, вантаж, якого бракує в вагоні, вміститися міг. Зав. вантажним двором по штатному розкладу відсутній. Зважування здійснювала ПР ПВ Кічигіна Н.Д. в присутності ДС Дрозд Г.М., ПР ПВ Гайдук Ю.М.
Згідно відміток накладної №49493927 вантаж виданий одержувачу 20.06.2024 (графа 52 накладної).
Позивач на підставі ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України у зв'язку із неправильним зазначенням відповідачем маси вантажу у залізничній накладній №49493927 у вагоні №63835458 нарахував відповідачу штраф у розмірі 49730,00 грн.
Несплата відповідачем штрафу зумовила звернення позивача до суду з вказаним позовом.
16.12.2024 ухвалено оскаржуване судове рішення.
Дослідивши матеріали справи на підставі приписів чинного законодавства, судова колегія виходить з наступного.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Частиною 3 ст. 909 Цивільного кодексу України визначено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
Статтею 920 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (Статутами).
Статтею 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (далі - Статут), визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Враховуючи викладене та приписи статей 11 ЦК України та 174 ГК України, накладна є підставою для виникнення у сторін визначених в ній прав та обов'язків.
Пунктом 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 та зареєстрованих в Мін'юсті України 24.11.2000 за №863/5084 (із змінами та доповненнями) (далі - Правила оформлення перевізних документів), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну). У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною. Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП).
Згідно з п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику. Порядок підтвердження приймання вантажу до перевезення за електронною накладною (із накладенням ЕЦП) визначається договором між вантажовласником і залізницею. Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил.
Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса; вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Маса вантажів визначається відправником.
Згідно із додатком 3 Правил оформлення перевізних документів, графа 24 накладної "Маса вантажу, визначена відправником" заповнюється відправником, якщо маса вантажу визначена ним. Вказуються маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом). У графі 26 накладної "Спосіб визначення маси" відправником зазначається спосіб визначення маси вантажу (на вагах, за стандартом, за трафаретом, за обміром, за розрахунками, умовно), тип ваг (товарні, вагонні, елеваторні тощо), їх вантажопідйомність та ким було визначено масу вантажу (залізницею/відправником). Якщо масу вантажу визначено за стандартом, то в цій графі зазначається також стандартна маса брутто/нетто одного вантажного місця.
Згідно з п. 17 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 05.09.2023 року №788), загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом.
До розрахункових способів визначення маси вантажу належать: за трафаретом (підсумовування маси вантажу, зазначеної на кожному вантажному місці), за стандартом (множення суми стандартної маси вантажного місця на кількість місць вантажу), за вимірюванням висоти наливу (з подальшим визначенням густини та об'єму вантажу за таблицею калібрування цистерн, розробленою заводом-виробником цистерни).
За домовленістю відправника, перевізника та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу.
Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Усі зважувальні прилади, які використовуються для визначення маси вантажів, повинні мати справний технічний стан та повинні відповідати вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.
Відповідно до п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.
В графі 55 залізничної накладної №49493927 від 16.06.2024 зазначено, що правильність внесених відомостей підтверджує майстер Данілова Тетяна Анатоліївна, ЕЦП 16.06.2024 16:23 (а.с. 43). Відповідно до графи 24 вказаної накладної маса вантажу визначена відправником. Відповідно до відомості вагонів до вказаної накладної маса вантажу у вагоні №63835458 складає 70000 кг, тара вагона 24000/233350, вантажність 70,0 т.
Тобто, з матеріалів справи вбачається, що на станції відправлення вантаж прийнятий до перевезення без зауважень та без перевірки маси та кількості вантажу, про що свідчить електронний цифровий підпис працівника станції відправлення у накладній.
Відповідно до ст. 24 Статуту вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення (п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення).
Таким чином, позивач наділений виключно правом перевірити правильність відомостей про вантаж, визначених у накладній, а не обов'язком здійснювати перевірку маси та кількості вантажу завантаженого відправником, яким він користується на власний розсуд.
Згідно зі ст. 52 Статуту маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.
Відповідно до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення обставин, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини, або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу.
Під час контрольного зважування на станції Чаплине Придніпровської залізниці було виявлено, що маса вантажу вказана відправником не відповідає фактичній масі, встановленій при проведенні контрольного зважування вантажу, а саме: у вагоні №63835458 маса нетто по накладній - 70000 кг, маса нетто при перевірці - 67750 кг, різниця -2250 кг, про що складено комерційний акт № 454201/8 від 18.06.2024 (форма ГУ-22).
Відповідно до пункту 22 Правил видачі вантажів перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення.
Згідно з відомостями графи 26 залізничної накладної № 49493927 від 16.06.2024 зважування вантажу на станції відправлення здійснено на вагонних вагах (150 т) заводських №ВВЕТ-150№071201300, ВВЕТ-150№088 вантажовідправником.
Аналогічним способом визначалась маса вантажу й позивачем на станції Чаплине Придніпровської залізниці.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи технічного паспорту ваг №1 засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) "вагонні ваги" станції Чаплине Придніпровської залізниці, виробником яких є м. Армавір "Завод випробувальних машин", механічні, модифікація РС-150Ц13В, дата прийняття в експлуатацію 1978р., заводський номер 1465, строк експлуатації, встановлений виробником для ЗВТ - 12 років, границі зважування ЗВВТ найбільше навантаження 150 т, міжповірочний інтервал ЗВВТ - 12 місяців. Прийняті до обліку СП "Дніпровська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Дніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" під №1.
Згідно особливих відміток технічного паспорта (п.13) продовжено термін експлуатації ваг до 03.11.2024. Зважування небезпечних вантажів всіх класів.
Згідно відміток про повірку технічного паспорта, 02.06.2024 ваги пройшли повірку і відповідають вимогам МПУ, наступний термін повірки 02.10.2024.
Таким чином, станом на дату складання комерційного акту засіб вимірювальної техніки позивача був повірений належним чином.
Згідно з п.2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 № 334) комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах.
Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.
Пунктом 8 Правил складання актів (стаття 129 Статуту) передбачено, що комерційний акт може бути складений як на станції призначення, так і на станції відправлення або попутній станції.
На кожному акті проставляється штемпель станції. Другий примірник акту видається одержувачу на його вимогу.
Отже, допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, в розумінні частини 1 статті 77 ГПК України, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею.
Комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці (п.10 Правил складання актів).
Тобто приписи п.10 Правил складання актів на виконання ст.129 Статуту залізниць є імперативними щодо суб'єктного складу працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів, однак, зазначена норма не виключає можливості залучення до складення комерційного акта й інших працівників залізниці, поряд з особами, підписи яких є обов'язковим реквізитами комерційного акта.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2018 у справі №910/3930/17, від 18.06.2018 у справі №910/11397/17 та постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.11.2018 у справі №916/2450/17, від 21.08.2019 у справі №905/2360/18.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 64 та ч. 3 ст. 65 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство, як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов'язків між працівниками підприємства.
Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів, і такими доказами можуть підтверджуватися повноваження осіб на підписання комерційного акта.
Дану правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 23.11.2018 у справі №916/2450/17, від 21.05.2018 у справі №916/2001/17, від 23.06.2018 у справі №916/1993/17.
Місцевим господарським судом встановлено, що комерційний акт №454201/8 від 18.06.2024 підписаний начальником станції Дрозд Г.М., приймальником поїздів Кічігіною Н.Д., приймальником поїздів Гайдук Ю.М.
Повноваження працівників станції Чаплине Придніпровської залізниці підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а саме: наказом начальника Державного підприємства "Придніпровська залізниця" щодо призначення Дрозд Г.М. директором станції Чаплине Відокремленого структурного підрозділу "Дніпровська дирекція залізничних перевезень" від 10.08.2011 №НОК-739/ОС, наказом начальника залізничної станції Чаплине від 16.02.2024 №9 "Щодо призначення відповідальних працівників, які мають право підписувати комерційні акти", робочою інструкцією приймальника поїздів від 03.04.2024.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що комерційний акт №454201/8 від 18.06.2024 складений у відповідності до вимог пред'явлених до його складання Правилами складання актів та є належним доказом неправильного зазначення у залізничній накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником, в розумінні частини 1 статті 77 ГПК України.
Пунктом 27 Правил видачі вантажів передбачено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже.
У даній справі вантажовідправником відправлено концентрат вугілля кам'яного для коксування, марки К-100, у вологому стані (графа 20-22 накладної №49493927).
Норма природної втрати вантажу у вагоні №63835458 складає 1400кг (70000*2%/100). За даними комерційного акту нестача вантажу у вагоні складає 2250 кг, що більше норми природної втрати вантажу.
При цьому, згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В даному випадку стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від “достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Твердження відповідача про те, що судом проігноровано факт, що зважування вугілля відбувалося насипом, вагони не є закритими, що могло спричинити потрапляння будь-яких предметів, у тому числі осадів, не має під собою доказової спроможності, з огляду на те, що предметом даного розгляду є обставини перевезення вантажу у меншому розмірі, ніж вказано у провізних документах відповідачем у справі.
У свою чергу доводи відповідача, що вантаж при слідуванні у поїзді міг зміститися якоюсь частиною при гальмуванні чи наборі швидкості і взагалі висипатися з вагону або за цей час вода, яка була у вагоні, могла вилитися з нього у зв'язку з чим виникла ситуація зі зменшення ваги вантажу, ґрунтуються на припущеннях, доказів на підтвердження вказаних обставин матеріали справи не містять.
Згідно зі ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.
Чинне законодавство України пов'язує застосування до вантажовідправника наслідків, встановлених ст. 118 Статуту залізниць України, із фактом неправильного зазначення у накладній маси вантажу, який підтверджується наявними у справі належними доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Позивачем за неправильно зазначену у залізничній накладній №49493927 масу вантажу у вагоні №63835458 нарахований відповідачу штраф в розмірі 49730,00 грн.
Колегією суддів перевірено наданий позивачем розрахунок штрафу, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок здійснено арифметично вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства.
Оскільки саме відповідач, як відправник, визначив масу вантажу, заповнив і підписав накладну, яка є основним перевізним документом, що надається залізниці відправником разом з вантажем, і є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, а згідно зі ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для нарахування відповідачу штрафу у розмірі 49730,00 грн.
Вказане спростовує доводи відповідача щодо відсутності вини вантажовідправника у невідповідності відомостей, зазначених у перевізному документі.
З приводу доводів апеляційної скарги позивача щодо необґрунтованості зменшення господарським судом першої інстанції розміру штрафу до 1 провізної плати судова колегія зазначає таке.
Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання (постанова Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №914/1517/18).
Положення статей 233 ГК України та 551 ЦК України при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій є універсальними у правозастосуванні (пункт 8.26. постанови Верховного Суду від 09.03.2023 у справі №902/317/22).
Відсутність у Статуті залізниць України норми про можливість зменшення неустойки за клопотанням боржника не може обмежувати право останнього на звернення до суду з клопотанням на підставі частини третьої статті 551 ЦК України та частини першої статті 233 ГК України. Суд має розглянути таке клопотання з урахуванням наведених заявником доводів та конкретних обставин справи.
Наведений підхід підтверджується усталеною судовою практикою з цього питання. Так, Верховний Суд у постановах від 05.04.2018 у справі №905/1180/17, від 11.09.2018 у справі №905/64/18, від 13.03.2018 у справі №905/1243/17, від 13.02.2018 у справі №905/725/17, від 26.03.2020 у справі №916/2154/19, від 27.03.2023 у справі №904/934/22 дійшов висновку про можливість зменшення розміру штрафу, передбаченого статтею 116 Статуту залізниць України, на підставі статей 551 ЦК України та 233 ГК України.
Встановлення розміру штрафу за невірно зазначену масу вантажу Статутом залізниць України, а не договором, не позбавляє суд права зменшити розмір нарахованого штрафу, за наявності підстав передбачених законодавством.
Відсутність можливості зменшення розміру штрафу, передбаченого законодавством, та його стягнення без урахування судом конкретних обставин справи, зокрема, характеру вчиненого порушення, негативних наслідків (в тому числі і можливих), та їх співмірності з розміром штрафних санкцій, може призвести до ситуації, коли за різні по характеру та наслідкам правопорушення, судом може бути стягнений один і той саме розмір штрафу, що, в свою чергу, не сприятиме виконанню завдання господарського судочинства щодо справедливого вирішення справи судом.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №905/1409/21).
Також, в чинному законодавстві України не міститься переліку обставин, які мають істотне значення, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Отже, звертаючись з клопотанням про зменшення розміру штрафу, відповідач повинен довести наявність обставин, які зумовлюють застосування зазначеної норми, зокрема, надмірність розміру штрафу порівняно зі збитками позивача.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №910/16925/18.
Виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд керується аксіомою цивільного судочинства: "Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem", яка означає: "У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права". Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи (вказана правова позиція викладене у Постанові КЦС ВС від 21.08.2024 у справі №462/7300/20 провадження №61-3945св24).
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів відзначає, що застосування п'ятикратного штрафу від провізної плати в першу чергу має дуже стимулюючу функцію для недопущення порушень і сприяння безпеці руху на залізниці, яка є стратегічним об'єктом (адже збитки, спричинені можливими аваріями відшкодовуються незалежно від сплати штрафу).
Разом з тим, зазначення в накладній маси - в частині зазначення в перевізному документі більшого розміру, ніж фактично завантажено (так зване недовантаження) ніяким чином не впливає на правильну та безпечну організацію руху залізничного транспорту.
Крім того, фактична маса вантажу не перевищувала вантажопідйомність вагонів, а отже вчинене відповідачем правопорушення не могло створювати небезпеку під час перевезення. Протилежного позивачем не доведено. Тобто, позивач не довів ані настання, ані обґрунтовану можливість настання будь-яких негативних наслідків від вчиненого відповідачем порушення, а стягнення штрафу в заявленому розмірі за факт невірного зазначення особою маси вантажу в накладній не може вважатись розумним та справедливим.
Відтак, за висновком суду, у даному випадку відсутня легітимна мета та розумність застосування п'ятикратного розміру штрафу від провізної плати за визначені п. 122 Статуту залізниці України порушення, при недоведеності обставини, що такі дії могли призвести до аварії на залізниці.
Суд зазначає, що відповідальність, за недоведеністю умисно недобросовісних дій відправника з метою заподіяння шкоди залізниці, а також недоведеності завдання збитків залізниці, не може мати наслідком стягнення ще п'яти провізних плат. Застосування такого розміру штрафної санкції не відповідає ступеню порушення та очевидно є надмірним тягарем для учасника у сфері перевезення залізничним транспортом.
Отже, стягнення штрафу у заявленому розмірі не відповідатиме критерію співмірності.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Підприємництвом, за положеннями ст. 42 Господарського кодексу України, є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.
Суд зауважує на тому, що позивач є також господарюючим суб'єктом, як і відповідач, та несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.
24.02.2022 Російською Федерацією було розпочато повномасштабні військові дії проти України, у зв'язку з чим Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022. Строк воєнного стану неодноразово продовжувався і не скасований на дату ухвалення судового рішення.
Наведені факти є загальновідомими обставинами, а отже в силу приписів частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування. При цьому, ці обставини (повинні бути) відомі обом сторонам.
Оскільки АТ "Укрзалізниця" займає монопольне становище, то відповідач позбавлений можливості обрати іншого контрагента у цій сфері взаємовідносин.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" внесено до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Наразі позивач виконує вкрай важливі функції зі здійснення евакуаційних рейсів, перевезення гуманітарної допомоги, військових та військових вантажів по всій Україні, та регулярно несе значні фінансові витрати при обмеженій можливості отримання прибутку з оплачуваних пасажирських та вантажних перевезень.
В свою чергу, порушення відповідачем зобов'язань, основним видом діяльності якого є добування кам'яного вугілля, мало місце після початку військової агресії Російської Федерації. Тобто, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 №1109, підприємство відповідача відноситься до переліку секторів критичної інфраструктури. Відповідач в умовах воєнного стану також має для країни вкрай важливе стратегічне значення.
Відтак, судом враховується, що сторони здійснюють підприємницьку діяльність в умовах воєнного стану. Поряд з цим, вчинене відповідачем правопорушення не завдало збитків залізниці та не вплинуло на майновий стан позивача, у той час як стягнення штрафу в заявленому розмірі вочевидь перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та за встановлених обставин не спрямовано на розумне стимулювання боржника виконувати зобов'язання, а є фактично доходом позивача.
На підставі викладеного, керуючись принципами справедливості та співрозмірності, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про зменшення штрафу розміру штрафу до 1 провізної плати, тобто до 9946,00 грн, з чим погоджується й суд апеляційної інстанції.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи відповідача щодо існування у даному випадку форс-мажорних обставин.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Частина друга статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.
Частиною першою цієї статті встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Разом з тим, відповідачем до матеріалів справи не надано сертифіката Торгово-промислової палати України, яким би засвідчувалася дія обставин непереборної сили.
Крім того, судова колегія зауважує, що особа звільняється від відповідальності у зв'язку з дією обставин непереборної сили у тому випадку, коли саме вказані обставини перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із неможливістю виконання такого зобов'язання належним чином.
В той же час, в даному випадку відповідачем порушено зобов'язання в частині зазначення у залізничній накладній недостовірних відомостей щодо кількості місць та маси відправленого вантажу.
Тобто, вказані обставини є наслідком суб'єктивної поведінки учасника господарських правовідносин, а не виникнення обставин непереборної сили.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Доводи скаржників по суті поданих скарг в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції, яке відповідає приписам ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська" та апеляційна скарга Акціонерного товариства “Українська залізниця» не підлягають задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Донецької області від 16.12.2024 у справі №905/1226/24, яке відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, має бути залишене без змін.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційних скарг відмовлено, то судові витрати понесені заявниками апеляційних скарг у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, ст. 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська" залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 16.12.2024 у справі №905/1226/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 17.04.2025.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя Л.М. Здоровко