Справа № 320/36323/24 Суддя (судді) першої інстанції: Балаклицький А. І.
17 квітня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Єгорової Н.М.,
суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування повідомлення, зобов'язання вчинити дії, -
У червні 2024 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області, яким просив:
- визнати протиправним та скасувати повідомлення про відмову в прийнятті документів від 07 травня 2024 року №80141100000529;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління ДМС України в м. Києві та Київській області прийняти рішення про оформлення ОСОБА_3 посвідки на тимчасове проживання в Україні.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року позовні вимоги задоволено повністю.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, не враховано обставини, що мають значення для справи.
Апелянт наголосив, що під час проведення перевірки було встановлено, що позивач знаходиться в Єдиному реєстрі божників, що в свою чергу відповідно до пп. 10 п. 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання є підставою для відмови в оформленні або видачі посвідки.
Позивач подав до суду відзив, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Звернув увагу суду на те, що на момент звернення до відповідача з заявою про отримання посвідки на тимчасове проживання (07 травня 2024 року) ним виконано постанову Чернівецького апеляційного суду від 31 травня 2023 року у справі №725/2871/23 та сплачено штраф у сумі 5100 грн про що 18 квітня 2024 року повідомлено Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заявою про закінчення виконавчого провадження №472404275.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином Республіки Вірменія, що підтверджується паспортом № НОМЕР_1 , проживає на території України за адресою АДРЕСА_1 .
24 січня 2021 року зареєстрований в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, отримав дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства від 29 квітня 2024 року серія АА № 094999, дійсний до 29 квітня 2026 року.
05 червня 2023 року ОСОБА_2 направлено до посольства Російської Федерації в Республіці Вірменія заяву про вихід з громадянства Російської Федерації з додатками.
07 травня 2024 року позивач звернувся до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області з заявою про отримання посвідки на тимчасове проживання на території України, до якої долучив: копію паспорта громадянина Республіки Вірменія в нотаріально завіреному перекладі; картку платника податків; дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства серії АА №094999, виданий Київським міським центром зайнятості 29 квітня 2024 року, для працевлаштування ОСОБА_4 на посаді заступника директора ТОВ "ВСК"; поліс медичного страхування; зобов'язання роботодавця ТОВ "ВСК" від 03 травня 2024 року повідомити центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, та центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці, зайнятості населення, трудової міграції, трудових відносин, соціального діалогу, про дострокове розірвання чи припинення трудового договору (контракту), з таким іноземцем.
Повідомленням про відмову в прийнятті документів від 07 травня 2024 року №80141100000529 позивачу відмовлено у прийнятті документів для посвідки на тимчасове проживання відповідно до пп. 6, 10 п.61 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №322, іноземцем подано не в повному обсязі документи для оформлення посвідки; виявлено факти невиконання іноземцем рішення державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення.
Вважаючи протиправним повідомлення про відмову в прийнятті документів від 07 травня 2024 року №80141100000529 позивач звернувся до суду з позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем безпідставно складено повідомлення про відмову в прийнятті документів від 07 травня 2024 року №80141100000529, яка фактично є рішенням про відмову в оформленні або видачі посвідки на тимчасове проживання, що свідчить про безпідставність та необхідність скасування такого рішення. Також суд першої інстанції зазначив про те, що єдиним правомірним варіантом поведінки відповідача було прийняття рішення про оформлення ОСОБА_3 посвідки на тимчасове проживання в Україні, а тому у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, у зв'язку з чим повний та ефективний захист порушеного права позивача потребує зобов'язання Центрального міжрегіонального управління ДМС України в м. Києві та Київській області прийняти рішення про оформлення ОСОБА_3 посвідки на тимчасове проживання в Україні.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні та порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України, на час прийняття рішення про відмову в оформленні посвідки на тимчасове проживання, визначався та встановлювався Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року № 3773-VI.
Пунктом 18 ч. 1 ст.1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року № 3773-VI визначено, що посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування або укладення гіг-контракту або під час перебування на законних підставах на території України у випадку, передбаченому частиною тринадцятою цієї статті, отримали дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні та посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.
Згідно з ч. 4 ст. 5 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною четвертою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування, дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства (крім іноземців та осіб без громадянства, які згідно із законодавством України мають право на працевлаштування без отримання такого дозволу) та зобов'язання роботодавця або резидента Дія Сіті повідомити центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, та центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці, зайнятості населення, трудової міграції, трудових відносин, соціального діалогу, про дострокове розірвання чи припинення трудового договору (контракту), гіг-контракту з таким іноземцем або особою без громадянства, якщо інше не передбачено законом чи міжнародним договором України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №322 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання (далі - Порядок №322).
Відповідно до п.п. 1, 4 Порядок №322 посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні. Посвідка видається строком на один рік, крім випадків, визначених цим пунктом.
Згідно з п. 3 Порядку №322 посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України та які: досягли 16-річного віку або не досягли 16-річного віку, але самостійно прибули в Україну з метою навчання, - на підставі заяв-анкет, поданих ними особисто.
Пунктом 16 Порядку №322 передбачено, що документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб'єкт) та територіальних органів / територіальних підрозділів ДМС за місцем проживання іноземця або особи без громадянства.
Згідно з п. 21 Порядку №322 працівник територіального органу / територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32, 33 і 39 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування іноземця або особи без громадянства в Україні, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті. У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб'єкт інформують іноземця або особу без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням іноземця або особи без громадянства відмова надається у письмовій формі. Іноземець або особа без громадянства мають право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв'язку з якими їм було відмовлено в прийнятті документів, за умови дотримання строків, визначених пунктами 17 і 19 цього Порядку.
Згідно з п. 32 Порядку №322 для оформлення посвідки іноземець або особа без громадянства подають:
1) дійсний паспортний документ іноземця (або паспортні документи - у разі, коли іноземець має одночасно громадянство (підданство) кількох держав (множинне громадянство) або документ, що посвідчує особу без громадянства, з візою типу D, якщо інше не передбачено законодавством і міжнародними договорами України;
2) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника (у разі подання документів законним представником);
3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;
4) дійсний поліс медичного страхування на весь строк дії посвідки;
5) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати;
6) документ, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, з даними про реєстраційний номер облікової картки платника податків (у разі наявності).
До заяви-анкети додаються оригінали документа, зазначеного у підпункті 3 цього пункту, і документа, що підтверджує сплату адміністративного збору, та копії документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 і 6 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору, засвідчені працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта шляхом проставлення відмітки "Згідно з оригіналом" та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів і дати.
Відповідно до пп.1 п. 33 Порядку № 322 крім документів, зазначених у пункті 32, залежно від категорії іноземців та осіб без громадянства, визначених статтею 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", подаються для іноземців або осіб без громадянства, які відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування або укладення гіг-контракту, або під час перебування на законних підставах на території України у випадку, передбаченому частиною тринадцятою статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", отримали дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні:
- дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства (для іноземців та осіб без громадянства, працевлаштування яких відповідно до законодавства України здійснюється без дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, замість такого дозволу подається трудовий договір (контракт) або гіг-контракт, а для осіб, які мають статус закордонного українця, - трудовий договір (контракт) або гіг-контракт та посвідчення закордонного українця). Оригінал документа повертається іноземцеві або особі без громадянства, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта шляхом проставлення відмітки "Згідно з оригіналом" та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів і дати;
- зобов'язання роботодавця або резидента Дія Сіті повідомити ДМС та державній службі зайнятості про дострокове розірвання чи припинення трудового договору (контракту), гіг-контракту з таким іноземцем або такою особою без громадянства.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами 07 травня 2024 року позивач звернувся до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області з заявою про отримання посвідки на тимчасове проживання на території України, до якої долучив:
- копію паспорта громадянина Республіки Вірменія в нотаріально завіреному перекладі;
- картку платника податків;
- дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства серії АА №094999, виданий Київським міським центром зайнятості 29 квітня 2024 року, для працевлаштування ОСОБА_4 на посаді заступника директора ТОВ "ВСК";
- поліс медичного страхування від 10 травня 2023 року №0112848;
- зобов'язання роботодавця ТОВ "ВСК" від 03 травня 2024 року повідомити центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, та центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці, зайнятості населення, трудової міграції, трудових відносин, соціального діалогу, про дострокове розірвання чи припинення трудового договору (контракту), з таким іноземцем.
Разом з тим, відповідачем прийнято повідомленням про відмову в прийнятті документів від 07 травня 2024 року №80141100000529, яким позивачу відмовлено у прийнятті документів відповідно до пп. 6, 10 п. 61 Порядку № 322, оскільки подано не в повному обсязі документи для оформлення посвідки та виявлено факти невиконання іноземцем рішення державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення.
Згідно з п. 35 Порядку №322 після прийняття до розгляду заяви-анкети та доданих до неї документів працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС здійснює заходи з ідентифікації особи, на ім'я якої оформляється посвідка, а також перевірку інформації, зазначеної нею в заяві-анкеті, та поданих документів.
Відповідно до п. 61 Порядку №322 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли: іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17-19 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки (пп. 6); виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім примусовим поверненням чи примусовим видворенням за межі України або реадмісією, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну (пп. 10).
Отже п. 61 Порядку №322 визначено підстави для відмови в оформленні та видачі посвідки після прийняття до розгляду заяви-анкети та доданих до неї документів працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, водночас судом встановлено, що згідно з повідомленням від 07 травня 2024 року №80141100000529 ОСОБА_2 відмовлено у прийнятті документів для оформлення посвідки на тимчасове проживання на підставі пп. 6, 10 п. 61 Порядку №322, що суперечить положенням вищезазначеного порядку, та свідчить про протиправність оскаржуваного повідомлення.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідач приймаючи повідомлення про відмову в прийнятті документів від 07 травня 2024 року №80141100000529 не зазначив яких саме документів необхідних для оформлення посвідки не було надано позивачем, що свідчить про його необґрунтованість та наявність підстав для скасування.
Відповідно до п. 62 Порядку №322 рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником.
Таким чином, п. 62 Порядку №322 передбачено прийняття саме рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідки у разі наявності відповідних підстав після прийняття до розгляду заяви-анкети та доданих до неї документів, а тому висновки суду першої інстанції про те, що повідомлення про відмову в прийнятті документів від 07 травня 2024 року №80141100000529 фактично є рішенням про відмову в оформленні або видачі посвідки на тимчасове проживання є помилковими.
Щодо вимог позивача про зобов'язання Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийняти рішення про оформлення ОСОБА_3 посвідки на тимчасове проживання в Україні, колегія суддів зазначає наступне.
Як вже було зазначено судом, п. 35 Порядку №322 встановлено, що після прийняття до розгляду заяви-анкети та доданих до неї документів працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС здійснює заходи з ідентифікації особи, на ім'я якої оформляється посвідка, а також перевірку інформації, зазначеної нею в заяві-анкеті, та поданих документів.
Відповідно до п. 37 Порядку №322 рішення про оформлення посвідки приймається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих документів та відсутності підстав для відмови в її видачі не пізніше ніж протягом десятого робочого дня з дати прийняття документів.
Частиною 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано всіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкт владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки відповідачем не приймалось рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідки ОСОБА_3 після прийняття до розгляду заяви-анкети та доданих до неї документів, а тому висновки суду першої інстанції про те, що у відповідача відсутня дискреція, у зв'язку з чим захист порушеного права позивача потребує зобов'язання Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області прийняти рішення про оформлення ОСОБА_3 посвідки на тимчасове проживання в Україні, є помилковими та передчасними.
На переконання колегії суддів належним способом захисту порушеного права позивача в розрізі спірних правовідносин є зобов'язання Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про отримання посвідки на тимчасове проживання на території України та додані до неї документи та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про невідповідність висновків суду першої інстанції матеріалам справи та порушення норм матеріального права, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про часткове задоволення позову.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів виходить з положень ст. 139 далі - КАС України.
Відповідно до ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3).
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 6).
Як вбачається з матеріалів справи позивачем за подання позовної заяви до суду першої інстанції згідно з квитанцією від 24 червня 2024 року №4FSB-LRSY-13QE сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, то на користь позивача слід присудити понесені нею судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань призначених для Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області - задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування повідомлення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати повідомлення про відмову в прийнятті документів від 07 травня 2024 року №80141100000529.
Зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 42552598, місцезнаходження: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 4-А) повторно розглянути заяву ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про отримання посвідки на тимчасове проживання на території України та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у сумі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 42552598, місцезнаходження: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 4-А).
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя Н.М. Єгорова
Судді Є.О. Сорочко
Є.В. Чаку