Справа № 580/7831/24 Суддя (судді) першої інстанції: Кульчицький С.О.
17 квітня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Єгорової Н.М.,
суддів - Коротких А.Ю., Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
У серпні 2024 року позивач - ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, яким просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 27 березня 2024 року № 231050004716 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 10 червня до 10 серпня 1985 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20 березня 2024 року, зарахувавши до стажу роботи, що надає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 період з 01 жовтня 2010 року до 11 жовтня 2017 року.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року позов задоволено повністю:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 27 березня 2024 року №231050004716 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пільгової пенсії за віком за списком №2;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158 б, код ЄДРПОУ 20490012) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи з 10 червня 1985 року до 10 серпня 1985 року до страхового стажу та період роботи з 01 жовтня 2010 року по 11 жовтня 2017 року до пільгового стажу необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до п. 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158 б, код ЄДРПОУ 20490012) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 20 березня 2024 року про призначення пільгової пенсії за віком за списком №2 та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.
Не погодившись з таким рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Відповідач наголошує на неможливості зарахувати періоду роботи позивача з 10 червня до 10 серпня 1985 року до страхового стажу, оскільки такий записаний у трудову книжку на підставі архівної довідки, яку позивач не надавала пенсійному органу.
Також, відповідач зазначає, що у трудовій книжці про період роботи позивача з 01 жовтня 2010 року до 11 жовтня 2017 року відсутні відомості, які підтверджують право на пільгове пенсійне забезпечення та надана Пільгова довідка не відповідає Додатку № 5 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. Зокрема, в Довідці не зазначено посаду, не вказано, що особа працювала повний робочий день, довідка засвідчена неналежними особами, невірно зазначено нормативні підстави її видання.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 20 березня 2024 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно статті 114 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV.
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у порядку екстериторіальності рішенням від 27 березня 2024 року № 231050004716 відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у зв'язку з тим, що за період роботи з 10 червня до 10 серпня 1985 року відсутня архівна довідка. Також, не зараховані періоди роботи згідно пільгової Довідки № 17 від 05 лютого 2024 року, тому що така довідка не відповідає Додатку № 5 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (а. с. 19).
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася до суду з позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що виключно у випадку не підтвердження записами трудової книжки пільгового стажу особи виникає необхідність подання додаткових документів, та/або, у випадку необхідності пошуку свідків чи звернення до даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. В той же час, копія трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 містить записи про те, що позивач дійсно у спірному періоді з 10 червня до 10 серпня 1985 року працювала на шахті "Богачівська" учнем майстра-штукатура госпцеху, та у період з 01 жовтня 2010 року до 11 жовтня 2017 року працювала на ДП "Корсунь-Шевченківський гранкар'єр "Сівач" приватного акціонерного товариства "Сівач".
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:
"На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком№ 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах".
За приписами статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XIІ) право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість, згідно з пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII (далі - Закон № 213-VIII), який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Так, згідно висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20:
"…Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України").
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV".
Щодо незарахування до пільгового стажу позивача спірних періодів роботи, з підстав того, що пільгова Довідка № 17 від 05 лютого 2024 року (а. с. 26) не відповідає додатку 5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 та відсутності архівної довідки, слід зазначити наступне.
За приписами статті 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383), встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637.
12 серпня 1993 року Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Згідно з пунктами 1 та 3 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктами 20, 23-24 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).
Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі документів.
Верховний Суд вже розглядав справи з таким предметом спору, зокрема, у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17, від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17, від 25 квітня 2019 року у справі № 336/6112/16-а, від 31 жовтня 2019 року у справі № 688/4170/16-а, від 18 травня 2021 року у справі № 229/2330/17, від 24 червня 2021 року у справі № 758/15648/15-а та від 20 вересня 2022 року у справі № 291/1321/17, Верховний Суд дійшов висновку про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про протиправність оскаржуваного рішення щодо незарахування до пільгового стажу позивача спірні періоди роботи, з підстав того, що пільгова довідка № 17 від 05 лютого 2024 року не відповідає додатку 5 до Порядку № 637 та відсутності архівної довідки, тому що наявність такої довідки за наявності трудової книжки є необов'язковим. Відповідачем в оскаржуваному рішенні не зазначено про невідповідність записів трудової книжки позивача, тощо.
До того ж, відповідно до Розділу І "Гірничі роботи" підрозділу 2 «Роботи на поверхні кар'єрів, розрізів, шахт і рудників» Постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36, робота меркшейдером дає право на державну пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 (підпункт 1.1б).
Як вбачається із записів трудової книжки позивача НОМЕР_2 , остання з 02 серпня 1991 року зарахована на роботу меркшейдером на Шахті «Верболозовская» П/о «Александрияуголь» де працювала по 19 березня 2007 року до звільнення за скороченням посади. З 01 жовтня 2007 року позивач призначена на посаду "меркшейдера" на Прудянському гранкар'єрі, де працювала до 30 вересня 2010 року. З 01 жовтня 2010 року прийнята на посаду меркшейдера ДП "Корсунь-Шевченківський гранкар'єр "Сівач" приватного акціонерного товариства "Сівач" (а. с. 10-15).
Як вірно вказує суд першої інстанції та не заперечується відповідачем, професії (посади) на яких працювала позивач у спірні періоди, відносяться до відповідного Списку № 2, чинного на період її роботи.
Проаналізувавши обставини справи, вказані вище норми та зазначені правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 27 березня 2024 року № 231050004716, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 є протиправним та не відповідає приписам частини другої статті 2 КАС України.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Н.М. Єгорова
Судді А.Ю. Коротких
Є.В. Чаку