Справа № 754/12968/24 Суддя першої інстанції: Грегуль О.В.
16 квітня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Штульман І.В.,
суддів - Мельничука В.П., Черпака Ю.К.,
при секретарі - Рожок В.В.,
за участі - позивача ОСОБА_1 та його представника Музичко Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 03 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
У вересні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач; ОСОБА_1 ) звернувся в Деснянський районний суд міста Києва з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_1 ), після уточнення якого 21 січня 2025 року, просив скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05 вересня 2024 року №783 про притягнення його до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 17 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 було повернуто.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2025 року скасовано ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2024 року про повернення позовної заяви та направлено справу для продовження розгляду справи до того ж суду першої інстанції.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 03 лютого 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Не погоджуючись із рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 03 лютого 2025 року, ОСОБА_1 12 лютого 2025 року подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та постановити нове, яким задовольнити його позовні вимоги повністю. Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що 26 червня 2024 року ним було отримано повістку №ВД-46787 про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 08 годину 30 хвилин 27 червня 2024 року. Однак, у зв'язку з великою кількістю осіб, які були викликані до ІНФОРМАЦІЯ_1 на той самий день і час, він не зміг потрапити до відповідача. Позивач ОСОБА_1 вважає, що всупереч пункту 29 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі - Порядок №560), йому не було роз'яснено про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
10 березня 2025 року позивач ОСОБА_1 подав до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення, в яких зазначив, що поданий відповідачем 25 лютого 2025 року відзив на позовну заяву, з урахуванням приписів статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не повинен прийматися до уваги судом апеляційної інстанції при розгляді справи, оскільки вказаний документ був поданий після надання ним апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду, тобто з пропуском строку. Також у вказаних додаткових поясненнях ОСОБА_1 просив задовольнити апеляційну скаргу.
У встановлений судом строк відзиву відповідача на апеляційну скаргу не надійшло.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16 квітня 2025 року.
За змістом частини п'ятої статті 286 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження з повідомленням учасників справи.
За приписами частини другої статті 309 КАС України, у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк - до 16 квітня 2025 року.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення позивача та його представника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 03 лютого 2025 року - без змін, виходячи з такого.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_2 повісткою від 26 червня 2024 року №ВД-46787 викликав позивача ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 27 червня 2024 року о 08 год 30 хв у кабінет №4 з метою уточнення облікових даних (а.с.75). Достовірно знаючи про необхідність явки до відповідача на 27 червня 2024 року о 08 год 30 хв у кабінет №4, ОСОБА_3 у вказаній у повістці день та час позивач не прибув у кабінет №4 ІНФОРМАЦІЯ_1 вищезазначений кабінет №4 для уточнення облікових даних не прибув, причини своєї неявки відповідачу не повідомив.
04 вересня 2024 року уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 , - офіцером адміністративного відділення молодшим лейтенантом ОСОБА_4 складено протокол №783 про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що позивач ОСОБА_1 не прибув за викликом у вказаний в повістці від 26 червня 2024 року №ВД-46787 строк у кабінет №4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
У вказаному протоколі викладені пояснення позивача наступного змісту: «Адміністративного правопорушення не вчиняв, 27.06.24 з'явився в ТЦК по повістці. Однак оскільки була велика черга військовозобов'язаних, то в ТЦК не потрапив. Дані уточнив в ЦНАПІ 27.06.24».
Постановою від 05 вересня 2024 року №783, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 25500 грн (а.с.69).
Вважаючи постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 від 05 вересня 2024 року №783 протиправною, ОСОБА_1 звернувся в Деснянський районний суд міста Києва з цим позовом.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що сама по собі незгода позивача з оспорюваною постановою не може свідчити про відсутність у його діях/бездіяльності складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.
Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до частини першої статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина друга статті 210-1 КУпАП).
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громад (частина третя статті 210-1 КУпАП).
Отже, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є адміністративним правопорушенням, за яке передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено введення в Україні воєнного стану із 5 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і діє до сьогоднішнього часу.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.
Відповідно до статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ "Про оборону України" (далі - Закон №1932-ХІІ) особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Отже, з 24 лютого 2022 року в Україні діє особливий період.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Статтею 3 Закону №2232-ХІІ встановлено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон №3543-ХІІ).
Згідно статті 22 Закону №3543-ХІІ громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період (частина перша).
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (частина третя).
Крім того, відповідно частини третьої статті 22 Закону №3543-ХІІ поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:
- перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;
- смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 26 червня 2024 року ОСОБА_1 було вручено повістку, якою його зобов'язано з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 27 червня 2024 року о 08:30 год у кабінет №4 з метою уточнення облікових даних.
Таким чином, позивачу ОСОБА_1 було достовірно відомо про обов'язковість його явки 27 червня 2024 року на 08:30 год до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 у відповідності до вимог приписів частини третьої статті 22 Закону №3543-ХІІ повідомив ІНФОРМАЦІЯ_1 про причини свої неявки.
Твердження апелянта про протиправність оспорюваної постанови відповідача №783, так як він,- ОСОБА_1 , оновив данні в Центрі надання адміністративних послуг є безпідставним, оскільки оновлення даних у вказаній державній установі не звільняє позивача від обов'язку передбаченого частиною третьою статті 22 Закону №3543-ХІІ, а саме: у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Доводи апелянта про те, що він не зміг потрапити 27 червня 2024 року о 08 годині 30 хвилин в кабінет №4 ІНФОРМАЦІЯ_1 через велику чергу до відповідача суд апеляційної інстанції визнає необґрунтованими, оскільки належних доказів цього позивачем не надано та всупереч наведених вище вимогам Закону №3543-ХІІ ОСОБА_1 не повідомив на протязі 69 (шістдесяти дев'яти) днів ІНФОРМАЦІЯ_1 про причину своєї неявки, яка не є поважною.
Крім того, твердження апелянта про те, що йому не було роз'яснено про наслідки неявки за повісткою і про обов'язок повідомити про причини такої неявки, колегія апеляційного суду також визнає необґрунтованими, оскільки жодних належних доказів цього ОСОБА_1 до суду не надано. Крім того, як встановлено вище, у поясненнях позивача, викладених ним власноручно в протоколі від 04 вересня 2024 року №783 про адміністративне правопорушення, він не зазначав, що при врученні йому повістки, посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 не було роз'яснено зазначену інформацію.
Відповідно до статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності (частина перша).
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності (частина друга).
Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу (частина третя).
Згідно частини п'ятої статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.
Таким чином, відповідач мав право взагалі не складати протокол №783 про адміністративне правопорушення, а був наділений правом відразу винести постанову, а склавши такий 04 вересня 2024 року ним жодним чином не було порушено вимог законодавства. На думку колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, складення протоколу №783 по даній справі є додатковою гарантією забезпечення прав позивача ОСОБА_1 , який отримав копію вказаного протоколу №783 (а.с.71) в якому, відповідно до частини першої статті 256 КУпАП, зазначено про вчинене ним адміністративне правопорушення: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Крім того, правопорушнику ОСОБА_1 , після його виявлення працівником поліції для забезпечення явки 04 вересня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідачем при складанні протоколу №783 було роз'яснено під розписку і зміст статті 63 Конституції України про те, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом, а також в повній мірі права та обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП (знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі), повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 09 годині 30 хвилин 05 вересня 2024 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою м. Київ, вул. Космонавта Поповича, 2-А, кабінет №52 (а.с.71, 72).
Відповідно до частини п'ятої статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про те, що посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час складення протоколу 04 вересня 2024 року та винесення на наступний день постанови №783 (протягом 70 днів з дня виявлення правопорушення), діяли в межах своїх повноважень та з урахуванням чинного законодавства, а відтак оспорювана постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05 вересня 2024 року №783 є правомірною та скасуванню не підлягає.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі позивача доводи висновки суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 03 лютого 2025 року у справі №754/12968/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до частини третьої статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Штульман
Судді В.П. Мельничук
Ю.К. Черпак
Повне судове рішення виготовлено « 16» квітня 2025 року.