П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/34038/24
Перша інстанція: суддя Тарасишина О.М.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІНФІЛД АГРО ТЕХНОЛОДЖІЗ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картку відмови,
01 листопада 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «БІНФІЛД АГРО ТЕХНОЛОДЖІЗ» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товару №UA500370/2024/000067/3 від 30.09.2024 року та картку відмови №UA500370/2024/000103 від 09.07.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ «БІНФІЛД АГРО ТЕХНОЛОДЖІЗ» надало всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару. Подані декларантом документи для митного оформлення товару за ціною контракту відповідають вимогам ст.53 Митного кодексу України, є належними, допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей.
Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв'язку з тим, що в документах, які надані декларантом, наявні розбіжності, з огляду на які неможливо підтвердити задекларовану вартість товару. У зв'язку з вищевикладеним Одеською митницею обґрунтована прийняті рішення про коригування митної вартості товарів, імпортованих позивачем.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду 15 січня 2025 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «БІНФІЛД АГРО ТЕХНОЛОДЖІЗ» задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити повністю. Апелянт вказує, що подані декларантом документи не містили належних, об'єктивних, та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України.
Аргументуючи свою позицію, апелянт зазначає про неврахування судом першої інстанції, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України, під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів встановлено, що в поданих документах містились розбіжності, а також декларантом не надано витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів.
Додатково апелянт вказує, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
1) у наданому до митного оформлення сертифікату страхування від 14.06.2024 року № 40-1509-00535/00001 містяться відомості щодо дати реквізитів коносаментів №1 та №2 які видані пізніше ніж сам сертифікат страхування;
2) до митного оформлення надані платіжні інструкції по оплаті товару, страхування та фрахту, які не містять підписів (власноручний або електронний) відповідальної особи платника, яка має право розпоряджатись рахунком та будь яких відміток про виконання платіжної операції надавачем платіжних послуг;
3) до експертного висновку ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» від 26.06.2024 року № 3- 1/760 не надані додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби - інші інформаційні джерела, які роз'яснюють і підтверджують припущення та розрахунки. Таким чином у зазначеному висновку відсутнє документальне підтвердження числових значень;
4) наданий до митного оформлення зовнішньоекономічний контракт та договір фрахтування не пронумеровані та окрім останнього не підписані сторонами угоди, сторінки містять сліди неодноразового сканування та повторного друку, що може свідчити, що даний документ може містити ознаки підробки, а наведені в ньому відомості - можуть бути неправдивими;
5) підписи відповідальних осіб NIPPON JORDAN FERTILIZER на поданих до митного оформлення товаротранспортних та комерційних документах не співпадають;
6) у поданих до митного оформлення митній декларації країни відправлення від 12.06.2024 №5932 1 та від 12.06.2024 № 5948 1 одержувачем вантажу значиться інший суб'єкт господарювання, який не є стороною зовнішньоекономічної угоди.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у яких товариство заперечує проти її задоволення та просить суд залишити без змін оскаржуване рішення.
Відповідно до ч.3 п.1 ст.311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Одеської митниці задоволенню не підлягає, виходячи з такого.
Судом апеляційної інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.
21.05.2024 року між Nippon Jordan Fertilizer Co. W.L.L. (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «БІНФІЛД АГРО ТЕХНОЛОДЖІЗ» (покупець) укладено контракт №46, за умовами якого продавець погоджується продати, а покупець купити товар, а саме мінеральні добрива NPK 10-26-26 у кількості 3500 т. +/- 10% в опціоні покупця за ціною 500,00 USD за одну тону та мінеральні добрива NPK 8-16- 30 у кількості 2500 т. +/- 10% в опціоні покупця за ціною 420,00 USD за одну тону. Загальна вартість контракту становить 2 800 000,00 USD (1 750 000,00 USD - мінеральні добрива NPK 10-26- 26 та 1 050 000 USD - мінеральні добрива NPK 8-16-30). Пакування - насип. Умови поставки - FOB порт Акаба, Йорданія, згідно Інкотермс 2020. Порт розвантаження Ізмаїл/Чорноморськ, Україна. Контрактом визначені умови оплати, а саме: 100% передоплата. Страхування - за рахунок покупця.
Також позивачем укладено договір транспортної експедиції №2/SPED/2024 від 27.05.2024 року з UAB Fertis (Литва) для забезпечення доставки законтрактованого товару. Вартість вантажного перевезення товару за договором транспортної експедиції №2/SPED/2024 становила 216 900,00 USD.
Крім того, ТОВ БІНФІЛД АГРО ТЕХНОЛОДЖІЗ» укладено договір страхування №40-1509-00535 та отримано страховий сертифікат №40-1509-00535/00001 від 14 червня 2024 року. Згідно страхового сертифікату страхова премія становить 249 158,00 грн (страховий тариф 0,22%). Таким чином вартість страхування мінеральних добрив NPK 10-26-26 становила 155 723,75 грн, а вартість страхування мінеральних добрив NPK 8-16-30 становила 93 434,34 грн.
З метою здійснення митного оформлення товарів, 03.07.2024 року ТОВ «БІНФІЛД АГРО ТЕХНОЛОДЖІЗ» подано до Одеської митниці митну декларацію №24UA500370003885U2, у якій митну вартість товару декларантом визначено за ціною контракту виходячи з наступних розрахунків:
- мінеральні добрива NPK 10-26-26: - вартість товару за контрактом 1 750 000,00 USD - вартість перевезення 126 525,00 USD - вартість страхування 155 723,75 грн (або 3 821,67 USD станом на дату розмитнення за курсом 40,7476 грн. за 1 USD) Таким чином, загальна митна вартість Мінеральних добрив NPK 10-26-26 становить 1 880 346,67 USD (або 537,24 USD за одну тону товару).
- мінеральні добрива NPK 8-16-30: - вартість товару за контрактом 1 050 000,00 USD - вартість перевезення 90 375,00 USD - вартість страхування 93 434,25 грн (або 2 293,00 USD станом на дату розмитнення за курсом 40,7476 грн. за 1 USD) Таким чином, загальна митна вартість Мінеральних добрив NPK 8-16- 30 становить 1 142 668,600 USD (або 457,07 USD за одну тону товару).
На підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення ТОВ «БІНФІЛД АГРО ТЕХНОЛОДЖІЗ» до митного органу, разом з декларацією, подано наступні документи: сертифікат якості б/н від 24.06.2024 року;·сертифікат якості б/н від 24.06.2024 року;·сертифікат якості С:NPK 02/06/2024 від 24.06.2024 року; сертифікат якості С:NPK 02/06/2024 від 24.06.2024 року; рахунок-проформа 17/2024 від 29.05.2024 року; рахунок-фактура (iнвойс) 61/2024 від 24.06.2024 року;·рахунок-фактура (iнвойс) 62/2024 від 24.06.2024 року; коносамент №1 від 24.06.2024 року; коносамент №2 від 24.06.2024 року; вантажна відомість б/н від 24.06.2024 року; сертифікат про походження товару №48949 від 25.06.2024 року; сертифікат про походження товару №48950 від 25.06.2024 року; банківський платіжний документ, що стосується товару №5663 від 25.06.2024 року;· платіжний документ, що підтверджує вартість товару №9 від 29.05.2024 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №FI2929 від 24.06.2024 року; платіжна інструкція в іноземній валюті №33 від 25.06.2024 року; документ, що підтверджує вартість страхування №40-1509-00535/00001 від 14.06.2024 року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №3-1/760 від 26.06.2024 року; страховий поліс №40-1509-00535/00001 від 14.06.2024 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 46 від 21.05.2024 року; договір про надання послуг митного брокера №YAE-005/24 від 03.01.2024 року;· договір (контракт) про перевезення №2/SPED/2024 від 27.05.2024 року;·сертифікат ваги № А:NPK 02/06/ від 24.06.2024 року;· копія митної декларації країни відправлення №59321 від 12.06.2024 року; копія митної декларації країни відправлення №59481 від 12.06.2024 року; лист страхової компанії від 05.07.2024 року № 05/07/2024-1.
За результатами митного оформлення відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA500370/2024/000039/1 від 09.07.2024 року.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, 31.07.2024 року позивач подав в адміністративному порядку до Державної митної служби України скаргу №2024/07-31-01 (вх. Держмитслужби № 20921/13/1 від 06.08.2024). За наслідком розгляду скарги, Держмитслужба прийняла рішення №15/15-02-02/135039 від 24.09.2024 року, яким скасувала рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 09.07.2024 року № UA500370/2024/000039/1 та зобов'язала Одеську митницю прийняти нове рішення відповідно до законодавства.
На виконання рішення Держмитслужби №15/15-02-02/135039 від 24.09.2024 року Одеська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товару №UA500370/2024/000067/3 від 30.09.2024 року. Підставами вказано:
1) у наданому до митного оформлення сертифікату страхування від 14.06.2024 року № 40-1509-00535/00001 містяться відомості щодо дати реквізитів коносаментів №1 та 2, які видані пізніше, ніж сам сертифікат страхування;
2) до митного оформлення надані платіжні інструкції по оплаті товару, страхування та фрахту, які не містять підписів (власноручний або електронний) відповідальної особи платника, яка має право розпоряджатись рахунком та будь яких відміток про виконання платіжної операції надавачем платіжних послуг;
3) до експертного висновку ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» від 26.06.2024 року № 3- 1/760 не надані додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби - інші інформаційні джерела, які роз'яснюють і підтверджують припущення та розрахунки. Таким чином у зазначеному висновку відсутнє документальне підтвердження числових значень;
4) наданий до митного оформлення зовнішньоекономічний контракт та договір фрахтування не пронумеровані та окрім останньої сторінки не підписані сторонами угоди, сторінки містять сліди неодноразового сканування та повторного друку, що може свідчити, що даний документ може містити ознаки підробки, а наведені в ньому відомості - можуть бути неправдивими;
5) підписи відповідальних осіб NIPPON JORDAN FERTILIZER на поданих до митного оформлення товаротранспортних та комерційних документах не співпадають;
6) у поданих до митного оформлення митній декларації країни відправлення від 12.06.2024 №5932 1 та від 12.06.2024 № 5948 1 одержувачем вантажу значиться інший суб'єкт господарювання, який не є стороною зовнішньоекономічної угоди.
Не погоджуючись з правомірністю рішення про коригування митної вартості та прийняттям картки відмови, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано до Одеської митниці відповідні документи, які підтверджують митну вартість товарів за митною декларацією, у відповідності до положень ч.2 ст.53 Митного кодексу України та які не містять розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Доводи відповідача про те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками не заслуговують на увагу, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі МК України).
Згідно ч.1ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.
Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).
Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.
Згідно ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної ТОВ «БІНФІЛД АГРО ТЕХНОЛОДЖІЗ» митної вартості товару, Одеська митниця зазначила, що у наданому до митного оформлення сертифікату страхування від 14.06.2024 року № 40-1509-00535/00001 містяться відомості щодо дати реквізитів коносаментів №1 та №2, які видані пізніше, ніж сам сертифікат страхування.
На переконання відповідача вказані розбіжності можуть свідчити про підроблення сертифікату страхування, а наведені в ньому відомості можуть бути неправдивими. Це ставить під сумнів наданий позивачем розрахунок страхових сплат, як складову митної вартості.
Відповідно до наявних у матеріалах справи документів, ТОВ БІНФІЛД АГРО ТЕХНОЛОДЖІЗ» з страховою компанією ПАТ «СК «УСГ» укладено договір страхування №40-1509-00535 від 14 червня 2024 року та отримано страховий сертифікат №40-1509-00535/00001 (т.1 а.с.160-181, 208-209).
Страховою компанією ПАТ «СК «УСГ» надано роз'яснення щодо особливості укладання страхового сертифікату у листі від 05.07.2024 року № 05/07/2024-1, в якому зазначено, що до умов договору страхування №40-1509-00535 від 14 червня 2024 року, прийняття на страхування окремого (кожного) вантажу за цим договором відбувається на підставі надання страхувальником електронною поштою страховику заяви на страхування вантажу по окремому перевезенню. Заявка повинна бути направлена до початку навантаження вантажу в/на транспортний засіб в порту (місці) відправлення. Страховик розглядає подану інформацію і, у разі її відповідності ступеню ризику за яким було укладено цей договір, надсилає страхувальнику страховий сертифікат, що є підтвердженням прийняття відповідного вантажу страховиком до страхування (т.2 а.с.6).
Якщо в п. 1.12. відповідного страхового сертифікату не зазначено інше, відповідальність страховика починається з моменту, коли застрахований вантаж буде зданий перевізникові в пункті відправлення (на складі / місці складування/ в порту / залізничній станції / аеропорту відправлення), триває протягом усього перевезення за обумовленим в п. 1.2. відповідного страхового сертифікату маршрутом перевезення, включаючи перевантаження і перевалки, а також зберігання на складах у пунктах перевантажень і перевалок, і закінчується в момент здачі застрахованого вантажу перевізником вантажоодержувачу в пункті призначення (на складі / місці складування / в порту /залізничній станції / аеропорту призначення), але в будь якому разі не раніше дати страхового сертифікату.
Відповідно заявки страхувальника, 14.06.2024 року страховик підтвердив прийняття до страхування вантажу: добрива NPK 10-26-26, NPK 8-16-30, що перевозиться судном «GOLDEN LEO», IMO 9181833 та надіслав відповідний страховий сертифікат № 40-1509-00535/00001 від 14.06.2024 року.
Враховуючи покриття ризиків у період навантаження, інформація, що буде змінюватись у процесі навантаження та вимагає додаткового уточнення, була зазначена відповідно - «TBA» (to be announced), а саме: № та дата коносаменту, остаточна вага та вартість вантажу.
Після отримання фінального коносаменту, інформація, що була зазначена «ТВА», змінена страховиком, що, на переконання колегії суддів спростовує доводи митного органу про підроблення сертифіката страхування.
Крім того, позивач надав митному органу документ про сплату страхових платежів на суму, що відповідає укладеному договору.
Також відповідач вказав, що до митного оформлення надані платіжні інструкції по оплаті товару, страхування та фрахту, які не містять підписів (власноручний або електронний) відповідальної особи платника, яка має право розпоряджатись рахунком та будь яких відміток про виконання платіжної операції надавачем платіжних послуг. Нанесені на квитанції печатка та підпис нанесені із застосуванням комп'ютерних редакторів. Таким чином, виникли достатні підстави вважати, що в наданих документах зазначені недостовірні відомості, які потребують уточнення.
Колегія суддів зауважує, що платіжні інструкції є регістром бухгалтерського обліку та формується в автоматичному режимі в системі клієнт-банк, тому позивач не має впливу на її форму.
Зазначаючи про неналежне оформлення банківських виписок, відповідач не вказує, яким чином даний недолік впливає на неможливість визначення митної вартості за наявності інших документів, які відповідають вимогам щодо змісту і форми та розкривають суть операції, тому колегія суддів відхиляє вказаний довід.
Ще одним доводом митного органу зазначено, що до експертного висновку ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» від 26.06.2024 року № 3- 1/760 не надані додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби - інші інформаційні джерела, які роз'яснюють і підтверджують припущення та розрахунки. Таким чином у зазначеному висновку відсутнє документальне підтвердження числових значень.
Вказуючи на обов'язок подання всіх супутніх документів, відповідач послався на п.56 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440.
В свою чергу колегія суддів зауважує, що до митного оформлення надано ціновий висновок, а не звіт про оцінку майна. Ціновий висновок носить інформаційний характер та слугує додатковим джерелом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, який застосовується у сукупності з іншими поданими документами.
В такому випадку наданий ціновий висновок додатково підтверджує заявлену позивачем митну вартість, оскільки узгоджується з іншими наданими документами та відповідає зазначеним в них числовим значенням.
Оцінюючи доводи Одеської митниці стосовно того, що наданий до митного оформлення зовнішньоекономічний контракт та договір фрахтування не пронумеровані та окрім останньої стороінки не підписані сторонами угоди, сторінки містять сліди неодноразового сканування та повторного друку, що може свідчити, що даний документ може містити ознаки підробки, а наведені в ньому відомості - можуть бути неправдивими, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 67 ГК України визначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Так само національні та міжнародні норми не встановлюють обов'язку скріплення підписом чи печаткою кожного аркушу договору, визначають обов'язкову наявність певних реквізитів, яким відповідають укладені позивачем зовнішньоекономічний контракт та договір фрахтування: остання сторінка зазначених контрактів містить підписи сторін та печатки. Більш того, кожна сторінка контракту завірена підписом та печаткою декларанта.
Таким чином, відсутність підписів та печаток на кожній сторінці зовнішньоекономічного контракту та договору фрахтування не є порушенням в оформлені документів, яка обумовлює відмову у їх прийнятті митним органом.
Також колегія суддів відхиляє доводи відповідача, що підписи відповідальних осіб NIPPON JORDAN FERTILIZER на поданих до митного оформлення товаротранспортних та комерційних документах не співпадають, оскільки договір підписано генеральним директором компанії NIPPON JORDANFERTILIZER, а інші документи - фінансовим директором.
В той же час, митними органами жодним чином не спростована правомочність підпису тієї чи іншої особи на зазначених документах.
Ще однією підставою для висновку про те, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності вказано, що у поданих до митного оформлення митній декларації країни відправлення від 12.06.2024 №5932 1 та від 12.06.2024 № 5948 1 одержувачем вантажу значиться інший суб'єкт господарювання, який не є стороною зовнішньоекономічної угоди.
Колегія суддів зазначає, що дійсно в митних деклараціях зазначений отримувач вантажу ТОВ «Денолте Україна».
Відповідно до договору №08/04/24 про перевантаження імпортних вантажів від 08.04.2024 року ТОВ «Денолте Україна» надає ТОВ «БІНФІЛД АГРО ТЕХНОЛОДЖІЗ» послуги по вивантаженню з суден та фасуванню мінеральних добрив, який надався відповідачу під час процедури митного оформлення товару.
Крім зазначеного вище, Одеська митниця в оскаржуваному рішенні вказала, що в платіжній інструкції в іноземній валюті від 29.05.2024 року № 9 про сплату товару на користь NIPPON JORDANFERTILIZER (Йорданія), вказаний код країни отримувача 440, що відповідно до Переліку кодів країн світу для статистичних цілей, затвердженого наказом Державної служби статистики України від 08.01.2020 року № 32 «Про затвердження Переліку кодів країн світу для статистичних цілей», відповідає країні «Литва», що свідчить про переказ коштів за межі Йорданії.
У зв'язку з цим, відповідач вважав, що декларантом не надано належних документальних підтверджень ціни, що фактично сплачена за оцінювані товари.
Позивачем визнано, що вказаний код країни « 440» був помилково зазначений при формуванні платежу та в подальшому виправлений уповноваженим банком на код « 400», що відповідає до постанові НБУ №216 від 28.07.2008 року (т.1 а.с.193).
Відповідачу надано платіжну інструкцію в іноземній валюті №9 від 29.05.2024 року. Колегія суддів зауважує, що у п.57А Swift-повідомлення вказано місце знаходження банку отримувача - Йорданія (т.1 а.с.193).
Відповідно до п.2.4 постанови правління Національного банку України від 28 липня 2008 року №216 «Про затвердження Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України», банк не має права робити виправлення в платіжному дорученні в іноземній валюті або банківських металах, яке подане платником, за винятком випадку зміни з ініціативи уповноваженого банку (виключно в разі реорганізації, зміни системи обліку в уповноваженому банку, виконання ним вимог нормативно-правових актів Національного банку) номера рахунку платника, найменування та коду уповноваженого банку, що обслуговує платника, та/або в разі зміни, неправильного зазначення платником коду операції за стандартною класифікацією платіжного балансу, коду країни бенефіціара.
Отже відповідач мав прийняти виправлену платіжну інструкцію в іноземній валюті №9 від 29.05.2024 року.
Також митний орган звернув увагу, що для підтвердження витрат на транспортування оцінюваних товарів декларантом до митного оформлення надано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 25.06.2024 року № 33, інвойс від 24.06.2024 року № FI2929, вантажні відомості (Cargo Manifest) від 24.06.2024 року, коносаменти від № 1, 2.
Інвойс від 24.06.2024 року № FI2929 містить інформацію лише про вартість витрат на перевезення добрив насипом, однак відсутні відомості про винагороду та комісію експедитора. Ненадання скаржником на розгляд заявки та актів виконаних робіт (послуг) не дає можливості упевнитись у повноті та вартості всіх наданих експедитором послуг, пов'язаних з перевезенням товарів або що є умовою їх перевезення, у тому числі додаткових, які відповідно до частини десятої статті 58 Кодексу повинні включатись до ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар.
Дослідивши надані позивачем документи на підтвердження витрат на транспортування (інвойс № FI2929 від 24.06.2024 року, платіжну інструкцію в іноземній валюті № 33 від 25.06.2024 року та акт виконаних робіт №1 від 03.07.2024 року до договору транспортної експедиції №2/SPED/2024 від 27.05.2024 року), колегія суддів зауважує на вірності розрахунків між UAB «FERTIS» (експедитор) та ТОВ «БІНФІЛД АГРО ТЕХНОЛОДЖІ3», їх повноті та узгодженості.
Крім того, відповідач вказує, що декларантом до митного оформлення не надано транспортного (перевізного) документа Charter Party від 25.05.2024 року б/н, інформація про який наявна в коносаментах від 24.06.2024 року B/L №№ 1, 2. При цьому слід зауважити, що зазначений Charter Party від 25.05.2024 б/н укладено раніше, ніж договір транспортної експедиції від 27.05.2024 року № 2/SPED/2024, що може свідчити про наявність у скаржника інших договорів на перевезення товарів та понесення при цьому додаткових витрат на таке перевезення.
Матеріали справи містять лист UAB «FERTIS» від 27.05.2024 року щодо дати укладення договору 25.05.2024 року (у вихідний день) та вказано, що комерційна пропозиція отримана позивачем 25.05.2024 року і підписання Charter Party стало саме наслідком прийняття позивачем такої комерційної пропозиції, що в подальшому у перший робочий день (27.05.2024 року) було юридично закріплено договором транспортної експедиції № 2/SPED/2024.
У даному випадку, Charter Party виступав у ролі попередньої угоди, а його підписання до укладення договору транспортної експедиції не вказує на наявність розбіжностей.
Також Одеська митниця вказала на розбіжності у номері поданого до митного оформлення сертифіката походження (№ 48950), який не відповідає номеру (№ 202448950) його електронної версії при скануванні QR-коду.
Колегія суддів зауважує, що виявлена розбіжність між номером сертифіката походження у паперовій та електронній версіях обумовлена технічними особливостями формування електронних сертифікатів. У паперовій версії сертифіката походження вказується базовий номер документа (№48950). Водночас в електронній версії при генеруванні QR -коду до цього номера автоматично додається префікс, який включає рік або інші додаткові ідентифікаційні дані, що використовуються для забезпечення точності та унікальності електронного документа. Таким чином, номер 202448950 є результатом додавання року видачі сертифіката (2024) до його базового номера (№48950).
Крім того, виявлена відмінність у форматі номерів не змінює факту того, що сам сертифікат походження залишається чинним і є дійсним документом для митного оформлення товару. Як паперова, так і електронна версії сертифіката походження відображають імпортера, назву товару, кількість товару, номери інвойсів, які повністю збігаються з умовами контракту №46 від 21.05.2024 року.
Таким чином, надані документи на підтвердження митної вартості не містили будь-яких розбіжностей, які вказують на заниження заявленої митної вартості, а відповідач не обґрунтував підстав для витребування додаткових документів, оскільки в наданих при митному оформленні документах не було розбіжностей. Тому вимога протягом 10 календарних днів надати додаткові документи на підтвердження вартості товару: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;.
Цей висновок підтверджується позицією Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 року по справі №815/329/17, де суд зазначив, що витребування митницею додаткових документів можливе тільки у разі наявності обґрунтованих сумнівів митниці щодо розбіжностей, наявності ознаки підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари у наданих до митного оформлення документах. При цьому митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Сам факт ненадання декларантом в установлений строк додаткових документів або ж відмови у їх наданні за відсутності оцінки достатності документів, первісно наданих декларантом, на підтвердження ціни угоди щодо товарів, що імпортуються, не є беззаперечною умовою для висновку про відсутність підстав для застосування першого методу визначення митної вартості.
Оцінюючи наведені обставини у сукупності, судова колегія вважає вірними висновки суду, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню. Отже, до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за методом за ціною договору подібних (аналогічних) товарів.
За таких обставин, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.
Вищевказане свідчить, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 05 листопада 2024 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст. ст.308,311,315,316,320,322,325,328 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко