П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/4759/22
Перша інстанція: суддя Мельник О.М.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Турецької І.О.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025р. про встановлення судового контролю по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
У жовтні 2022р. ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ВЧ НОМЕР_1 , в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не проведення ОСОБА_1 виплати грошової компенсації за неотримане речове майно;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсації за неотримане речове майно у розмірі 22 452,85грн..
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024р. адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в сумі 22 452,85грн.
Зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в сумі 22 452,85грн..
В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2024р. апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 - залишено без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024р. - залишено без змін.
15.10.2024р. ОСОБА_1 звернулася із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.03.2024р. у справі №400/4759/22.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.01.2025р. заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду - задоволено.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Миколаївській області подати до Миколаївського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.03.2023р. у справі №400/4759/22 в місячний строк з моменту отримання копії цієї ухвали.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 5.02.2025р. не змінюючи суті, внесено виправлення до ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.01.2025р. по справі №400/4759/22, а саме п.2 резолютивної частини читати правильно: "Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 подати до Миколаївського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 у справі № 400/4759/22 в місячний строк з моменту отримання копії цієї ухвали.".
Не погодившись із ухвалою суду про встановлення судового контролю, ВЧ НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та у задоволенні заяви про встановлення судового контролю відмовити.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення поданої скарги без задоволення, а ухвали суду без змін, з наступних підстав.
Задовольняючи заяву про встановлення судового контролю, суд першої інстанції виходив з того, що судовий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
При цьому, суд вказав, що зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив спірне питання, з огляду на наступні обставини.
Процедура виконання судового рішення, у тому числі встановлення судового контролю визначаються нормами КАС України.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст.129-1 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст.14, 370 КАС України.
Суд зазначає, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-Позивача.
З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Слід зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.
Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.
В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.
Відповідно до ст.381-1 КАС України, яка набрала чинності з 19.12.2024р. згідно з Законом №4094, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому ст.ст.287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами ч.5 ст.382-1 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009р. №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004р. зазначив, що право на судовий захист, передбачене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, що остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося. Одним з механізмів, спрямованих на забезпечення ефективності судового рішення, тобто на його виконання, є судовий контроль.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005р., та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06, від 19 лютого 2009р.).
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що невиконанням рішення суду, яке набуло законної сили, підривається як авторитет судової гілки влади, так і авторитет демократичної держави в цілому.
Як вбачається із матеріалів справи, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.03.2024р. зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в сумі 22 452,85грн..
Однак, згідно платіжної інструкції №1132 від 16.09.2024р. позивачці нараховано та виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 18 742,42грн., що свідчить про невиконання рішення суду у повному обсязі.
Відтак, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у даній справі.
Доводи апелянта про те, що судом під час розгляду справи було не правильно розраховано суму спірної компенсації судова колегія вважає необґрунтованим, оскільки в даному випадку справа перебуває на етапі виконання судового рішення, та відповідно, ВЧ НОМЕР_1 не була позбавлена можливості довести вказані обставини під час оскарження рішення суду першої та апеляційної інстанцій.
Відтак, оскільки рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.03.2024р., яке набрало законної сили 19.06.2024р. чітко визначено суму спірної компенсації, то саме цю суму ВЧ НОМЕР_1 повинна була нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ..
У контексті оцінки доводів апеляційних скарг, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311, 312, 316, 325 КАС України, судова колегія,
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025р. про встановлення судового контролю залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: І.О. Турецька
О.А. Шевчук