П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/7131/24
Перша інстанція: суддя Дерев'янко Л.Л.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Турецької І. О.,
суддів - Градовського Ю. М., Єщенка О. В.
розглянувши, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
Короткий зміст позовних вимог.
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просив:
визнати протиправними дії щодо обчислення та виплати за період з 01.02.2020 по 10.02.2023 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 - 2023 роки, грошової допомоги при вирішені соціально побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
зобов'язати здійснити перерахунок та виплату за період з 01.02.2020 по 10.02.2023 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 - 2023 роки, грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 (далі - Постанова № 704), з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що в період проходження військової служби відповідач здійснював нарахування грошового забезпечення у заниженому розмірі, зокрема, посадовий оклад, оклад за військовим званням, додаткові види грошового забезпечення, а також інші виплати, виплачувалися виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01.01.2018, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.
На переконання позивача, він має право на перерахунок грошового забезпечення, у зв'язку з відновленням, за рішенням суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, попередньої редакції пункту 4 Постанови №704), згідно якої складові грошового забезпечення, слід визначати шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року на відповідні тарифна коефіцієнти.
Відтак, оскільки у спірний період, нарахування та виплата грошового забезпечення здійснені в заниженому розмірі, а саме із розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, позивач вважає такі дії протиправними.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 у період з 01.02.2020 по 10.02.2023 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 - 2022 роки, грошової допомоги при вирішені соціально побутових питань за 2020-2022 роки, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Зобов'язано відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату за період з 01.02.2020 по 10.02.2023 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 - 2022 роки, грошової допомоги при вирішені соціально побутових питань за 2020-2022 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови №704, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні іншої частин позовних вимог суд відмовив.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що з 29.01.2020, тобто з дня набрання чинності, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від у справі №826/6453/18, позивач має право на визначення грошового забезпечення, з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Покликаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 08.02.2023 у справі №420/10137/22, суд зазначив, що обрахунок посадового окладу, окладу за військовим званням та інших виплат з урахуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2018 є протиправним, та не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.
Суд врахував те, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб в 2020-2022 роках був більшим за розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2018 році, а також те, що розмір прожиткового мінімуму є основною складовою для визначення розміру посадового окладу та інших виплат (матеріальної допомоги на оздоровлення, грошової допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами), а тому дійшов висновку, що позивачка має право на виплату грошового забезпечення у встановленому законодавством розмірі.
Разом із цим, суд встановив, що позивачу грошова допомога на оздоровлення та грошова допомога для вирішення соціально побутових питань виплачені лише за 2020-2022 роки, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, в частині визнання протиправними дії військової частини щодо обрахунку грошової допомоги на оздоровлення та грошової допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2023 рік та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок таких виплат.
Також суд вважав що відсутні підстави для перерахунку та виплати позивачу грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, оскільки позивач вибув до нового місця служби, і не є особою, звільненою з військової служби, яка має право на такі виплати.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.
Вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, ВЧ НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, просить рішення суду в частині задоволених вимог скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Скаржник не погоджується з висновком суду про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавством про державний бюджет на 01 січня відповідного календарного року, оскільки у спірний період нарахування та виплата грошового забезпечення, а також інших одноразових додаткових видів грошового забезпечення, здійснювалося у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме: з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, як це передбачено положеннями Постанови № 704.
Як вважає скаржник, суд першої інстанції, під час ухвалення рішення, не врахував, що попри скасування з 29.01.2020, в судовому порядку пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103 (далі - Постанова №103), яким внесені зміни до пункту 4 Постанови №704, сама Постанова №704, досі викладена у редакції Постанови №103, де в пункті 4 зазначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
За таких підстав, на його переконання, відсутні правові підстави для обчислення грошового забезпечення позивача, з урахуванням його складових, з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про Державний бюджет на відповідний календарний рік.
На переконання скаржника, розрахунковою величиною для визначення розміру посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовцям, в тому числі і позивачу, має застосовуватися розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018.
До того ж скаржник зазначає, що суд першої інстанції протиправно не врахував положення Постанови Кабінету Міністрів України №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704», згідно яких посадовий оклад розраховується виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на доводи, ідентичні доводам викладеним у позовній заяві та які узгоджуються із висновками суду першої інстанції, зазначає про безпідставність поданої апеляційної скарги.
Рішення суду позивач вважає законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення - залишити без змін.
Ураховуючи, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України, зокрема, у період з 21.11.2017 по 10.02.2023 у ВЧ НОМЕР_1 .
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 10.02.2023 №35 (по стройовій частині), майор ОСОБА_1 командир роти - старший викладач навчальної роти базової загальновійськової підготовки визнаний таким, що справи та посаду здав та вибув до нового місця служби, з 10.02.2023 виключений зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.
Позивач звернувся до ВЧ НОМЕР_1 із заявою щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 01.02.2020 по 10.02.2023 із врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року та виплати грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2023 роки з урахуванням перерахованого грошового забезпечення.
У відповідь на вказане звернення ВЧ НОМЕР_1 листом від 09.07.2024 повідомила позивача про відсутність правових підстав для здійснення такого перерахунку та виплати перерахованого грошового забезпечення.
Вважаючи відмову ВЧ НОМЕР_1 протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За такого правового регулювання, колегія суддів переглядає висновки суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги та не вступає в обговорення та оцінку судового рішення суду першої інстанції, в тій частині, яка не оскаржена.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке.
Відповідаючи на доводи скаржника стосовно правомірності застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01.01.2018 для визначення розміру посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовцям, а також додаткових видів грошового забезпечення, колегія суддів зазначає таке.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
Згідно частин 2, 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Згідно абзацу 1 частини 4 статті 9 Закону №№ 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
30.08.2017 постановою Кабінету Міністрів України № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі і вище Постанова №704) затверджена тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пункт 4 Постанови № 704 (в первинній редакції) встановлює, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
24.02.2018 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), якою п. 4 Постанови № 704 викладений в такій редакції:
«Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Отже, з 24.02.2018 була змінена розрахункова величина, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме - замість «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» передбачено використання «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».
Проте, зміст приміток до додатків 1 та 14 Постанови № 704 не був приведений у відповідність з нормою п. 4 цієї ж постанови.
На підставі пункту 4 Постановою № 704 в редакції Постанови № 103, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Водночас, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі № 826/6453/18, визнаний протиправним та скасований пункт 6 Постанови № 103, яким, зокрема, були внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704.
Отже, з 29.01.2020 не підлягають застосуванню зміни до пункту 4 Постанови № 704, внесені пунктом 6 Постанови № 103.
Таким чином, відповідно до пункту 4 Постанови № 704 в редакції, яка діяла до внесення змін пунктом 6 Постанови № 103, та вимог пункту 1 Приміток до додатку 1 та Примітки до додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29.01.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Слід також зазначити, що правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій визначає Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-III (далі - Закон №2017-III).
Згідно статті 6 Закону №2017-III базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.
Згідно частини 3 статті 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 №966- XIV (далі - Закон №966- XIV) прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
При цьому відповідно до пунктів 1, 3 частини 2 статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України, порядок встановлення державних стандартів.
Тобто, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів (окладів за військове (спеціальне) звання) із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили - закону.
В свою чергу, Закони України про Державний бюджет за 2020-2023 не містять застережень щодо застосування, як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018.
Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, враховуючи, що з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військове (спеціальне) звання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить положенням законів про Державний бюджет України за 2020-2023 роки.
Тобто, розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Натомість, як встановлено колегією суддів, виплата позивачу посадового окладу та окладу за військовим званням, а також матеріальної допомоги на оздоровлення у спірний період здійснювалась із розрахунку шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 Постанови № 704.
З урахуванням викладеного, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про правомірність застосування такої величини під час обрахунку грошового забезпечення позивача, оскільки з прийняттям постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18 змінився нормативно-правовий підхід щодо тлумачення норм Постанови № 704 та військовослужбовці знову отримали право на збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військове звання, а отже і грошового забезпечення, у зв'язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Колегія суддів також враховує, що у постановах від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21, від 10.01.2023 у справі №440/1185/21, від 15.03.2023 у справі № 420/6572/22 Верховний Суд зробив такі висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:
« 1) з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.».
Відтак, у спірний період грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного року, відповідно до законів України про Державний бюджет України.
Таким чином, з огляду на наведені вище висновки, доводи апеляційної скарги щодо правомірності застосування при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача у 2020-2022 роках та у січні - лютому 2023 року, такого показника, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018, є необґрунтованими, суперечать нормам чинного законодавства та правовим позиціям Верховного Суду.
Стосовно доводів скаржника про правомірність обрахунку матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018, колегія суддів враховує наступне.
Пункт 2 Постанови № 704 установлює, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Також, Постановою № 704 встановлена для військовослужбовців виплата надбавок, доплат, винагород та премії, а також інших додаткових видів грошового забезпечення та разових виплат, розрахунковою величиною яких є посадовий оклад та оклад за військовим званням.
Зокрема, вказаною постановою встановлена виплата надбавки за особливості проходження служби військовослужбовцям в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, преміювання військовослужбовців відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення, надбавка за кваліфікацію у відсотках посадового окладу, а також разові виплати, допомога на оздоровлення та одноразова грошова допомога при звільненні, передбачені відповідно статтею 10-1 частиною 1 та статтею 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», розрахунковою величиною яких є розмір місячного грошового забезпечення.
Відповідно до статті 10-1 пункту 1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Пунктами 1 та 6 розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 передбачене, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Отже, розмір грошової допомоги для оздоровлення безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.
Як встановлено матеріалами справи, та не заперечується військовою частиною, обчислення грошового забезпечення ОСОБА_1 здійснене без використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного календарного року, що безпосередньо вплинуло на розрахунок грошової допомоги на оздоровлення та допомоги на вирішення соціально-побутових питань, яка виплачується у розмірі місячного грошового забезпечення.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для проведення перерахунку матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідно до законів про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому, суд першої інстанції врахував, що позивачу грошова допомога на оздоровлення та грошова допомога для вирішення соціально побутових питань виплачені лише за 2020-2022 роки, у зв'язку з чим дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, в частині визнання протиправними дії військової частини щодо обрахунку грошової допомоги на оздоровлення та грошової допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2023 рік та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок таких виплат.
Стосовно посилання скаржника на необхідність врахування положень Постанови Кабінету Міністрів України №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704» , колегія суддів зазначає таке.
Так, 12.05.2023 Постановою Кабінету Міністрів України №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704» скасовано дію підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до Постанови №103 та внесені зміни до пункту 4 Постанови №704, відповідно до яких абзац перший зазначеного пункту викладено у наступній редакції:
«Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Зазначені зміни набули чинності 20.05.2023.
Отже, з дати набуття чинності зазначених змін, розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб є стала величина у розмірі 1 762грн..
Наведене свідчить, що з 20.05.2023 Постанова №704 не містить приписів щодо використання розміру прожиткового мінімуму станом на 01 січня календарного року як розрахункової величини для визначення розміру посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб.
Водночас, колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 звільнений з військової служби 10.02.2023 та позовні вимоги, що є предметом апеляційного перегляду, стосуються періоду з 01.02.2020 по 10.02.2023, тобто до набрання чинності наведених вище норм, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що такі доводи скаржника є безпідставними та жодним чином не спростовують висновки суду першої інстанції.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, будь яких аргументів, які б спростовували висновки суду першої інстанції скарга не містить, а тому відсутні підстави для її задоволення.
У відповідності до статей 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення - відсутні.
Розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України не передбачений.
Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя Ю. М. Градовський
суддя О. В. Єщенко
Повне судове рішення складено 18.04.2025.