П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/35745/24
Перша інстанція: суддя Тарасишина О.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Градовського Ю.М., суддів: Єщенка О.В., Турецької І.О., розглянувши питання про відкриття за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,
У листопаді 2024р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ВЧ НОМЕР_1 , у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 29.01.2020р. по 18.07.2022р. грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1.01.2020р., встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1.01.2021р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1.01.2022р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1.01.2023р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 Постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейським та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ від 15.01.2004р. №44;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020р. по 18.07.2022р. грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1.01.2020р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1.01.2021р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1.01.2022р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1.01.2023р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 Постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ від 15.01.2004р. №44.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 29.01.2020р. по 18.07.2022р. грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1.01.2020р., встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1.01.2021р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1.01.2022р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1.01.2023р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 Постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейським та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ від 15.01.2004р. №44.
Зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020р. по 18.07.2022р. грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1.01.2020р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1.01.2021р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1.01.2022р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1.01.2023р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 Постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ від 15.01.2004р. №44.
Не погодившись із даним судовим рішенням, ВЧ НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 3.04.2025р. апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 залишено без руху, у зв'язку із необхідністю подачі доказів про сплату судового збору у розмірі 1 453,44грн..
15.04.2025р. до суду надійшла заява ВЧ НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
В обґрунтування поданої заяви апелянт зазначив, що ВЧ НОМЕР_1 , входячи в систему органів Міністерства оборони України, може використовувати виділені бюджетні кошти лише за цільовим призначенням, які розподіляються в централізованому порядку. У свою чергу, з урахуванням реалій воєнного стану, пріоритетним напрямком використання виділених Міністерству оборони України коштів є їх направлення на стримування та відбиття військової агресії російської федерації, що і обумовлює наявність об'єктивних причин нестачі коштів на сплату судового збору.
Таким чином, приймання ВЧ НОМЕР_1 безпосередньої участі у військових діях під час запровадженого воєнного стану в Україні, також те, що затримка в сплаті судового збору, яка пов'язана з тим, що Міністерством оборони України, як розпорядником бюджетних коштів, пріоритетним напрямком визначено виділення коштів необхідних на забезпечення відбиття збройної агресії російської федерації, є поважними підставами для задоволення клопотання про відстрочку від сплати судового збору.
Розглянувши заяву про відстрочення сплати судового збору, судова колегія виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються ЗУ «Про судовий збір».
Відповідно до ч.1 ст.8 ЗУ «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно з ч.2 ст.8 Закону № 3674-VI суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати, та єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.
Майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити. Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні і допустимі, у розумінні ст.ст.73,74 КАС України, докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Таким чином, для застосування судом положень ч.1 ст.133 КАС України повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001р. у справі «Креуз проти Польщі», вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.
Колегія суддів зазначає, що апелянтом надано до суду копії виписок з рахунку ВЧ НОМЕР_1 станом на 2.12.2024р., 19.12.2024р., 3.01.2025р., 21.01.2025р., 4.02.2025р., однак вказані виписки не є доказом на підтвердження відсутності коштів за КЕКВ 2800 на дату подачі апеляційної скарги (27.03.2025р.) або на дату заявлення клопотання про відстрочення сплати судового збору (15.04.2025р.).
Судова колегія вважає, що апелянтом не наведено доводів та не надано доказів існування умов, визначених ст.8 ЗУ "Про судовий збір", що були б підставою для відстрочення сплати судового збору, а тому відсутні підстави для відстрочення сплати судового збору.
Суд зазначає, що законодавством регламентовано процесуальні гарантії забезпечення доступу до правосуддя і забезпечення практичної можливості їх реалізації покладено на суд. Разом із тим, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «CASE OF KREUZ v. POLAND», заява №28249/95, «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні поданої апелянтом заяви про відстрочення сплати судового збору.
Згідно з ч.5 ст.298 КАС України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Відповідно до ч.6 та ч.7 ст.298 КАС України про повернення апеляційної скарги постановляється ухвала, яка може бути оскаржена в касаційному порядку. Копія ухвали про повернення апеляційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному ст.251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи те, що вимоги ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 3.04.2025р. у встановлений судом строк не виконані, наявні підстави для повернення апеляційної скарги ВЧ НОМЕР_1 в порядку, передбаченому ч.5 ст.298 КАС України.
На підставі наведеного, зважаючи на те, що скаржниками не виконано вимоги ухвали без руху, при наявності у останнього достатнього часу для виконання вимог ухвали та усунення недоліків апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги скаржнику.
Керуючись ст.ст.169,296,298 КАС України, суд
У задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору відмовити.
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії повернути апелянту.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів.
Головуючий-суддя Ю.М. Градовський
Судді О.В. Єщенко
І.О. Турецька