П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/29337/24
Категорія: 112010200 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту: 27.11.2024 р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута згідно п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про:
- визнання таким, що не відповідає Конституції України, ст. 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року 2262-XII (далі - Закон №2262-XII) з 16 листопада 2023 року у розмірі 70% відповідного забезпечення та скасування рішення ГУПФ України в Одеській області щодо призначення пенсії у разі втрати годувальника ОСОБА_1 у розмірі 13 175,51 грн;
- зобов'язання ГУПФ України в Одеській області встановити розмір пенсії у разі втрати годувальника ОСОБА_1 з 16 листопада 2023 року у розмірі 70% загального розміру пенсії померлого ОСОБА_2 від суми 46 999,94 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказувала, що ОСОБА_2 отримував пенсію як інвалід війни І групи і протягом останніх років активно відстоював свої права на отримання відповідно його статусу розміру пенсії і неодноразово звертався до суду з цих питань. У матеріалах справи Одеського окружного адміністративного суду 420/15046/23, у додатках до адміністративного позову знаходиться відповідь ГУПФ України в Одеській області від 26 травня 2023 року на адвокатський запит адвоката В. Грішиной. У цій відповіді вказується загальний розмір пенсії ОСОБА_2 станом на травень 2023 року у сумі 46 999,94 грн. Ця сума вказується у рішенні як встановлений факт і у відповідності ст. 78 КАС України не підлягає доказуванню. Таким чином, пенсія ОСОБА_1 при втраті годувальника вираховується наступним розрахунком: 46 999,94 грн. Х 70 % = 32 899,96 грн. Згідно з цим розрахунком ПФ України кожного місяця недоплачує позивачці 19 724,46 грн.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що розмір пенсії позивача на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2022 року по справі 420/26842/21, перерахунок якої проведено починаючи з 01 травня 2021 року, розмір пенсії на зазначену дату становить 39 820,38 грн. По-друге, безпідставною є вимога позивача стосовно виплати пенсії без обмеження її максимального розміру, оскільки згідно ст. 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року №3668-VI (далі - Закон №3668-VI) максимальний розмір пенсій (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону №2262-ХІІ, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 до ГУПФ України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправними дії ГУПФ України в Одеській області при призначенні ОСОБА_1 з 16 листопада 2023 року пенсії у разі втрати годувальника в розмірі 70% відповідного забезпечення померлого ОСОБА_2 у розмірі 13 175,51 грн, без урахування судових рішень по справам №№420/24359/21, 420/26842/21, 420/15410/23, 420/15046/23.
Зобов'язано ГУПФ України в Одеській області встановити розмір пенсії у разі втрати годувальника ОСОБА_1 з 16 листопада 2023 року у розмірі 70% загального розміру пенсії померлого ОСОБА_2 , з урахуванням судових рішень по справам №№420/24359/21, 420/26842/21, 420/15410/23, 420/15046/23, а саме виходячи з розміру 46 999,94 грн, та виплатити різницю між призначеною та фактично виплаченою пенсією, починаючи з дня призначення, а саме з 16 листопада 2023 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з бюджетних асигнувань ГУПФ України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
В апеляційній скарзі ГУПФ України в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги:
- з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Таку думку висловив Верховний Суд України в постанові від 31 березня 2021 року по справі №240/12017/19. З позовом позивач звернувся в 2024 році, при цьому позовні вимоги стосуються перерахунку починаючи з 16 листопада 2023 року, а тому позивачем було пропущено строки позовної давності без поважних на те підстав;
- необґрунтованим є зобов'язання щодо стягнення з Головного управління витрат по сплаті судового збору, оскільки згідно з ч.1 ст. 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) кошти Пенсійного фонду використовуються на: виплату пенсій, передбачених цим Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладе на органи Пенсійного фонду; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУПФ України в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.
За життя чоловік позивачки ОСОБА_2 отримував пенсію як інвалід війни І групи і протягом останніх років активно відстоював свої права на отримання відповідно його статусу розміру пенсії і неодноразово звертався до суду з цих питань.
Так, 07 лютого 2022 року Одеським окружним адміністративним судом у справі №420/24359/21 (суддя Бутенко А.В.) було задоволено позов та визнано протиправними дії ГУПФ України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_2 в перерахунку та виплаті пенсії з 01 квітня 2019 року на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення №ЮО96894 від 09 вересня 2021 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 05 березня 2019 року, з урахуванням зазначених в ній основних та додаткових видів грошового забезпечення. Зобов'язано ГУПФ України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату основного розміру пенсії ОСОБА_2 з 01 квітня 2019 року, на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення №ЮО96894 від 09 вересня 2021 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 05 березня 2019 року, з урахуванням вже виплачених сум.
22 березня 2022 року Одеським окружним адміністративним судом у справі 420/26842/21 (суддя Андрухів В.В.) було задоволено позов та визнано протиправними дії ГУПФ України в Одеській області щодо обмеження з 01 травня 2021 року пенсії ОСОБА_2 (з урахуванням надбавок та доплат до пенсії) максимальним розміром. Зобов'язано ГУПФ України в Одеській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_2 (з урахуванням надбавок та доплат до пенсії) з 01 травня 2021 року в повному обсязі без обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум.
07 серпня 2023 року Одеським окружним адміністративним судом у справі №420/15410/23 (суддя Танцюра К.О.) було задоволено позов та визнано протиправними дії ГУПФ України в Одеській області щодо ненарахування ОСОБА_2 з 01 липня 2021 року доплати до пенсії у розмірі 2 000 грн., відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 14 липня 2021 року №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" (далі - Постанова №713) та зобов'язано ГУПФ України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 з 01 липня 2021 року щомісячну доплату у розмірі 2 000 грн. відповідно до Постанови №713.
20 вересня 2023 року Одеським окружним адміністративним судом у справі 420/15046/23 (суддя Хом'якова В.В.) було задоволено позов та визнано протиправним дії ГУПФ України в Одеській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_2 на суму підвищення пенсії, установленою Постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" (далі - Постанова №168) та зобов'язано ГУПФ України в Одеській області здійснити з 01 березня 2023 року нарахування та виплату ОСОБА_2 пенсії як інваліду війни з урахуванням підвищення пенсії, згідно з Постановою №168, без обмеження максимального розміру такої пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
Згідно відповіді ГУПФ України в Одеській області від 26 травня 2023 року №1500-0308-В/66243 на адвокатський запит адвоката В. Грішиної, згідно Постанови №168 з 01 березня 2023 року ОСОБА_2 була нарахована індексація. Загальний розмір пенсії ОСОБА_2 складає 46 999,94 грн. Також пенсійним органом на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2022 року по справі №420/26842/21, ОСОБА_2 проведено перерахунок пенсії з 01 травня 2021 року без обмеження максимального розміру, тому розмір пенсії визначений на зазначену дату тобто 39 820,38 грн.
Таким чином, ОСОБА_1 вказувала, що при призначенні пенсії при втраті годувальника її розмір повинен становити 32 899,96 грн (46 999,94 грн х 70 %).
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що обмеження відповідачем розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, є протиправним.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.
Колегія суддів часткового погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.
Відповідно ч.1 ст. 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За правилами ч.1 ст.10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно ст. 1 Закону №2262-XII члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Статтею 29 Закону №2262-XII передбачено, що пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.
Відповідно приписів ст. 30 Закону №2262-XII право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
За положеннями ст. 31 Закону №2262-XII, члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Відповідно п."а" ч.1 ст. 36 Закону №2262-XII, пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах: членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, а саме батькам (одному з батьків), дружині (чоловікові), іншому непрацездатному члену сім'ї загиблого (померлого) годувальника, якщо право на пенсію має один непрацездатний член сім'ї, - у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї; якщо право на пенсію мають два і більше непрацездатних членів сім'ї (крім батьків, дружини (чоловіка) - у розмірі 50 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків.
Згідно ч.1 ст. 40 Закону №2262-ХІІ пенсія в разі втрати годувальника встановлюється на весь період, протягом якого член сім'ї померлого вважається непрацездатним (ст. 30), а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", - довічно.
Як вбачається з матеріалів справи позивач є пенсіонеркою, та дружиною померлого ОСОБА_2 .
Таким чином, позивач, як член сім'ї (дружина) померлого військовослужбовця (інваліда першої групи), відповідно до вимог п."а" ч.1 ст. 36 Закону №2262-XII, вправі претендувати на призначення пенсії в разі втрати годувальника - у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника.
Разом з тим, суд першої інстанції зобов'язав відповідача встановити позивачу розмір пенсії в разі втрати годувальника не у розмірі 70% грошового забезпечення (заробітної плати) померлого годувальника, як визначено п."а" ч.1 ст. 36 Закону №2262-XII, а у розмірі 70% загального розміру пенсії померлого годувальника. При цьому, в судовому рішенні суду першої інстанції відсутнє правове обґрунтування такого висновку суду.
Врахуючи наведене, колегія суддів, вважає, що, в даному випадку судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права.
При вирішені даної справи, колегія суддів, вважає необхідним дослідити врахування пенсійним органом при розрахунку пенсії позивача всіх складових грошового забезпечення її чоловіка ОСОБА_2 , передбачених Постановою №704,
Як вбачається з матеріалів справи, позивачці була призначена пенсія по втраті годувальника у розмірі 70% грошового забезпечення: посадовий оклад - 8 320 грн.; оклад за військове звання - 1 480 грн.; процентна надбавка за вислугу років 50% - 4 900 грн.; премія 0%.
Вказана сума склала 14 700 грн.
Разом з тим, ч.4 ст. 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
З огляду на викладене, позивачка має право на отримання пенсії по втраті годувальника з урахуванням відповідного грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника, відповідно ст. 36 Закону №2262-XII та Постанови №704, із врахуванням посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Доказів врахування пенсійним органом при розрахунку пенсії ОСОБА_1 в разі втрати годувальника всіх складових грошового забезпечення її чоловіка ОСОБА_2 , передбачених Постановою №704, матеріали справи не містять.
Колегія суддів також враховує, що згідно ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно ч.6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.
Як вже зазначалося вище чоловік позивачки ОСОБА_2 неодноразово звертався до суду з позовними заявами які були задоволені у справах:
- №420/24359/21 щодо здійснення йому перерахунку та виплати основного розміру пенсії з 01 квітня 2019 року, на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення №ЮО96894 від 09 вересня 2021 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 05 березня 2019 року, з урахуванням вже виплачених сум;
- №420/26842/21 щодо здійснення нарахування та виплати йому пенсії (з урахуванням надбавок та доплат до пенсії) з 01 травня 2021 року в повному обсязі без обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум;
- №420/15410/23 щодо нарахування та виплати йому з 01 липня 2021 року щомісячної доплати у розмірі 2 000 грн. відповідно до Постанови №713;
- 420/15046/23 щодо нарахування та виплати йому пенсії як інваліду війни з урахуванням підвищення пенсії, згідно з Постановою №168, без обмеження максимального розміру такої пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
Таким чином, право покійного ОСОБА_2 на вказані виплати встановлене рішенням суду у вищезазначених справах не підлягає доказуванню при розгляді даної справи, відповідно вимог ч.4 ст. 78 КАС України.
Колегія суддів наголошує, що отримання чоловіком позивачки ОСОБА_2 пенсії в загальному розмірі 46 999,94 грн. також не заперечує і пенсійний орган у відповіді на адвокатський запит від 26 травня 2023 року №1500-0308-8/66243.
Підсумовуючи викладене, колегії суддів вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання відповідача встановити позивачу розмір пенсії у разі втрати годувальника у розмірі 70% грошового забезпечення покійного ОСОБА_2 , визначеного згідно ст. 36 Закону №2262-XII та Постанови №704, із урахуванням судових рішень по справам №№420/24359/21, 420/26842/21, 420/15410/23, 420/15046/23.
Враховуючи, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, колегія суддів, керуючись п.4 ч.1, ч.4 ст. 317 КАС України, вважає необхідним змінити рішення суду першої інстанції, виклавши абзац 3 його резолютивної частини у наступній редакції: "Зобов'язати ГУПФ України в Одеській області встановити розмір пенсії у разі втрати годувальника ОСОБА_1 з 16 листопада 2023 року у розмірі 70% грошового забезпечення ОСОБА_2 , визначеного згідно ст. 36 Закону №2262-XII та Постанови №704, із врахуванням посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням судових рішень по справам №№420/24359/21, 420/26842/21, 420/15410/23, 420/15046/23, та виплатити різницю між призначеною та фактично виплаченою пенсією, починаючи з дня призначення, а саме з 16 листопада 2023 року.".
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст. 315, п.4 ч.1, ч.4 ст. 317, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року змінити, виклавши абзац 3 його резолютивної частини у наступній редакції:
"Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області встановити розмір пенсії у разі втрати годувальника ОСОБА_1 з 16 листопада 2023 року у розмірі 70% грошового забезпечення ОСОБА_2 , визначеного згідно ст. 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704, із врахуванням посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням судових рішень по справам №№420/24359/21, 420/26842/21, 420/15410/23, 420/15046/23, та виплатити різницю між призначеною та фактично виплаченою пенсією, починаючи з дня призначення, а саме з 16 листопада 2023 року".
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 17 квітня 2025 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.