П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/15041/24
Перша інстанція: суддя Бжассо Н.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Турецької І. О.,
суддів - Градовського Ю.М., Єщенка О. В.
розглянувши, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року у справі за позовом адвоката Оставненко Інни Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
Короткий зміст позовних вимог.
У травні 2024 року адвокат Оставненко І.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області) та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ в Донецькій області), в якому були заявлені такі вимоги:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 24.04.2024 № 155250003650 про відмову у перерахунку пенсії;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області здійснити ОСОБА_1 призначення та виплату пенсії, відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 60 % від усіх сум заробітної плати, згідно з довідкою про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 15.04.2024 №20-Б та довідкою про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 15.04.2024 №21-Б, виданих Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради, починаючи з 17.04.2024 з урахуванням вже отриманих сум пенсії.
Окрім цього, позивачка просила звернути судове рішення до негайного виконання в межах одного місяця.
В обґрунтування заявлених вимог адвокат зазначає, що її довірителька перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію за віком, призначену на підставі Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Далі адвокат пояснює, що ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення/перерахунок пенсії, відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ «Про державну службу» (далі - Закон №889-VІІІ), до якої надала пакет необхідних документів, в тому числі, довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.
За результатами розгляду вказаної заяви ГУ ПФУ в Донецькій області, визначене за принципом екстериторіальності, прийняло рішення про відмову у переведенні на пенсію, згідно Закону №889-VІІІ у зв'язку з відсутністю стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби.
Адвокат зауважує, що положеннями статті 46 Закону №889-VІІІ визначені особливості стажу державної служби, зокрема, пункт 2 якої передбачає, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, що свідчить про протиправність відмови із зазначених вище підстав.
Також адвокат указує, що оскаржуване рішення порушує гарантоване положеннями статті 46 Конституції України, право позивачки на соціальний захист, зокрема, право на призначення пенсії на підставі положень Закону України «Про державну службу».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Взнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Донецькій області про відмову в перерахунку пенсії від 24.04.2024 № 155250003650.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 призначення та виплату пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 60 % від усіх сум заробітної плати згідно з довідкою про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 15.04.2024 №20-Б та довідкою про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 15.04.2024 №21-Б, виданих Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради починаючи з 17.04.2024, з урахуванням вже отриманих сум пенсії.
В задоволенні вимог щодо звернення до негайного виконання судового рішення суд відмовив.
Суд стягнув солідарно з ГУ ПФУ в Донецькій області та ГУ ПФУ в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн.
Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на час звернення до територіального органу Пенсійного фонду позивачка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV та на день набрання чинності Законом №889-VІІІ займала посаду державної служби та мала понад 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби при страховому стажі понад 31 рік, а тому вважав, що остання має право на призначення пенсії відповідно до Закону №889-VІІІ.
За таких підстав, на думку суду, територіальний орган Пенсійного фонду дійшов протиправного висновку, що позивачка не має права на призначення пенсії, відповідно до положень Закону №889-VІІІ.
При цьому, суд дослідив надані позивачкою довідки та дійшов висновку, що вони складені за формами, що відповідають формам затвердженим Постановою № 1-3 та містять відображення складових заробітної плати, на які нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому мають бути враховані відповідачем під час обрахунку пенсії.
Як указав суд, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач діяв не на підставі, не у спосіб та не в межах, визначених пенсійним законодавством України, у зв'язку з чим суд вважав, що спірне рішення слід скасувати, а порушене право позивачки підлягає відновленню шляхом зобов'язання відповідача здійснити переведення позивачки на пенсію, відповідно до положень Закону №889-VІІІ, з урахуванням наданих позивачкою довідок.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, ГУ ПФУ в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
В апеляційній скарзі скаржник, мотивуючи правомірність прийнятого рішення про відмову в переведенні на пенсію, відповідно до положень Закону №889-VІІІ стверджує, що у позивачки відсутній стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Скаржник зауважує, що статтею 3 Закону №889-VІІІ визначене коло осіб, на яких поширюється дія даного Закону, при цьому, за твердженням скаржника, до кола таких осіб не віднесені посадові особи органів місцевого самоврядування.
З огляду на відсутність у позивачки необхідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, скаржник вважає, що оскаржуване рішення про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію держслужбовця є правомірним.
Адвокат Чувакової О.Б. у відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на доводи, які ідентичні доводам, викладеним у позовній заяві, та які узгоджуються із висновками суду першої інстанції, зазначає про безпідставність апеляційної скарги.
Рішення суду адвокат вважає законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просить в задоволенні скарги відмовити, а рішення суду - залишити без змін.
Враховуючи, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону № 1058-IV.
17.04.2024 позивачка звернулася до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про переведення на пенсію, відповідно до положень Закону №889-VІІІ у розмірі 60 % від усіх сум заробітної плати (а.с.12).
До заяви, в тому числі, позивачка надала довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 15.04.2024 №20-Б та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 15.04.2024 №21-Б, видані Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради.
Заява позивачки про призначення/перерахунок пенсії розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Донецькій області.
24.04.2024, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 ГУ ПФУ в Донецькій області прийняло рішення №155250003650 про відмову у перерахунку пенсії у зв'язку з відсутністю стажу на держслужбі (а.с.19).
В оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що в ході розгляду звернення виявлено, що заявниця на день набрання чинності Законом №889-VІІІ не працювала на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби.
За таких умов, ГУ ПФУ в Донецькій області відмовило ОСОБА_1 в переведенні на пенсію держслужбовця.
Вважаючи, що територіальний орган Пенсійного фонду протиправно відмовив у переведенні на пенсію держслужбовця, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке.
Спірні правовідносини у цій справі стосуються переведення позивачки на пенсію державного службовця за умов, визначених у Законі №889-VIII. На час звернення із відповідною заявою позивачка отримувала пенсію за віком, призначену за нормами Закону №1058-IV.
Відповідаючи на довід скаржника, що відсутність у позивачки стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, свідчить про відсутність у останньої права для призначення пенсії, відповідно до положень Закону №889-VІІІ, колегія суддів зазначає таке.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом №3723-ХІІ.
01.05.2016 набрав чинності Закон №889-VIII, який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців.
Відповідно до статті 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з пунктом 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Так, згідно з пунктом 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
За приписами пункту 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону №3723-XI на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18.
Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, та мають передбачені вік та страховий стаж.
Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №591/6970/16-а.
За своєю суттю спірні правовідносини у цій справі стосуються переведення позивачки на пенсію державного службовця за віком за умов, визначених у Законі №889-VIII. На час звернення із відповідною заявою позивачка отримувала пенсію за віком, призначену за нормами Закону №1058-IV.
Відповідно до приписів частини 5 статті 242 КАС України, колегія суддів до спірних правовідносин, враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №580/3805/22, в якій спір стосується переведення позивачки з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ, які полягають у такому.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Перерахунок пенсії за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії у зв'язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством. Вказані види пенсії відрізняються підставами їх призначення та механізмами визначення їх розміру, а наявність правових підстав для переведення позивачки на пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ пов'язана виключно з дотриманням вимог, визначених пунктами 10 та 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII.
Верховний Суд у наведеній справі виснував, що для правильного вирішення спору необхідно встановити, чи займала позивачка станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VІІІ) посаду державної служби та який стаж державної служби вона мала станом на зазначену дату, оскільки норми розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VІІІ пов'язують збереження в особи права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №3723-XII з наявністю в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Як свідчать матеріали справи, позивачка на час набрання чинності Законом №889-VІІІ працювала в Департаменті праці та соціальної політики Одеської міської ради на посаді начальника відділу грошових виплат і компенсацій управління соціального захисту населення в Київському районі, що підтверджується записами трудової книжки (а.с.17).
Також, записи трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 підтверджують, що на час набрання чинності Законом №889-VІІІ позивачка мала стаж роботи в органах місцевого самоврядування понад 10 років.
В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Донецькій області також указує, що дія Закону №889-VІІІ не поширюється на осіб, які працювали в органах місцевого самоврядування, а тому позивачка не має права на переведення її на пенсію держслужбовця.
Відповідаючи на такий аргумент скаржника колегія суддів зазначає таке.
Служба в органах місцевого самоврядування відповідно до статті 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-ІІІ (далі - Закон №2493-ІІІ) це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Поняття посадової особи місцевого самоврядування наведене у статті 2 Закону № 2493-ІІІ, відповідно до якої посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Посадами в органах місцевого самоврядування відповідно до статті 3 Закону № 2493-ІІІ є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Згідно з частиною 7 статті 21 Закону № 2493-ІІІ (в редакції станом на 01.05.2016) пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
Пенсійне забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалося Законом № 3723-XII.
З 01.05.2016, набрання чинності Законом № 889-УШ пенсійне забезпечення державних службовців регулюється статтею 90 та пунктами 10-12 Прикінцевих положень Закону №889-VIII.
Відповідно до частини 1 статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058-IV.
Пункт 4 частини 2 статті 46 Закону №889-VIII, визначає, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом №2493-ІІІ.
Отже, відповідно до пункту 4 частини 2 статті 46 Закону №889-VIII час перебування ОСОБА_1 на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом №2493-ІІІ, входить до стажу державної служби.
Тож враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що стаж роботи позивачки на посадах в органах місцевого самоврядування не надає останній право на призначення пенсії держслужбовця.
Таким чином, у ГУ ПФУ в Донецькій області не було фактичних та правових підстав для відмови у переведенні на інший вид пенсії позивачки, у якої наявні умови для реалізації права на одержання пенсії державних службовців (згідно із пунктами 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII та відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ).
Аналізуючи наявні в матеріалах справи довідки, суд першої інстанції слушно зауважив, що вони складені за формами, що відповідають формам затвердженим Постановою № 1-3 та містять відображення складових заробітної плати, на які нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому мають бути враховані відповідачем під час обрахунку пенсії.
Слід відмітити, що набуття позивачкою умов передбачених Законом № 1058-IV, сторонами не оспорюється.
Так, згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 досягла пенсійного віку, її страховий стаж становить понад 31 рік, а стаж на посадах віднесених до державної служби на час набрання чинності Законом №889-VIII становить понад 10 років, що свідчить про наявність у позивачки права на призначення пенсії держслужбовця.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що рішення ГУ ПФУ в Донецькій області про відмову в переведенні на пенсію здержслужбовця є протиправним та має бути скасоване.
Також колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що порушене право ОСОБА_1 має бути відновлене шляхом зобов'язання ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити переведення на пенсію, відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 60 % від усіх сум заробітної плати, з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії.
З огляду на наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
Отже, слід констатувати, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції відсутні.
Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення відсутні.
Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.
Розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України не передбачений.
Керуючись статтями 308, 311, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року у справі за позовом адвоката Оставненко Інни Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя Ю. М. Градовський
суддя О. В. Єщенко
Повне судове рішення складено 17.04.2025.