П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/16928/23
Суддя першої інстанції: Хом'якова В.В.
Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Одеса
Повний текст судового рішення складений 22.05.2024
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Єщенка О.В., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
08.07.2023 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій щодо не зарахування до її страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи на посаді лікаря патологоанатома патологоанатомічного відділення з 01.01.2004 по 02.10.2005, на посаді завідувача онкологічного патологоанатомічного відділення з 03.10.2005 по 28.02.2022; зобов'язання зарахувати до її страхового стажу у подвійному розмірі періоди роботи у комунальному некомерційному підприємстві «Одеське обласне патологоанатомічне бюро» Одеської обласної ради: з дати призначення пенсії з 17.05.2012 - період роботи з 01.01.2004 по 02.10.2005 на посаді лікаря патологоанатома патологічного відділення та з 03.10.2005 по 31.07.2012 на посаді завідувача онкологічного патологоанатомічного відділення; з дати перерахунку пенсії з 01.12.2017 - період роботи з 01.08.2012 по 30.11.2017 на посаді завідувача онкологічного патологоанатомічного відділення; з дати перерахунку пенсії з 01.04.2020 - період роботи з 01.12.2017 по 28.02.2020 на посаді завідувача онкологічного патологоанатомічного відділення; з дати перерахунку пенсії з 01.04.2022 - період роботи з 01.03.2020 по 28.02.2022 на посаді завідувача онкологічного патологоанатомічного відділення.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно не зараховано спірні періоди робити позивачки на посадах у медичних закладах, на які поширюється дія ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 у подвійному розмірі з підстав того, що після 01.01.2004 зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи не передбачено ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон №1058) №1058-IV від 09.07.2003. Так, на час звернення позивачки за перерахунком пенсії дія ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» діяла і підлягала застосуванню суб'єктом владних повноважень.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2024 позов задоволено з підстав того, що робота у патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я відповідно до ст.60 Закону «Про пенсійне забезпечення» зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Разом з тим, зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не пов'язано із набранням чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01.01.2004. Суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивачки є зобов'язання пенсійного органу зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі період роботи на посаді лікаря патологоанатома патологоанатомічного відділення з 01.01.2004 по 02.10.2005 роки та на посаді завідувача онкологічного патологоанатомічного відділення з 03.10.2005 по 28.02.2022 роки з дати призначення пенсії та з дат подальших перерахунків пенсії, а саме: з 01.12.2017, з 01.04.2020, з 01.04.2022.
Щодо строку звернення до суду з позовом, суд першої інстанції зазначив, що протиправна невиплата пенсії у належному розмірі або протиправна відмова у здійсненні перерахунку пенсії відносяться до триваючих правопорушень, у зв'язку з чим, звернення до суду за захистом своїх прав, не обмежується будь-яким строком.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що оскільки з 01.01.2004 набрав чинності Закон №1058, яким не передбачаються пільги у вигляді зарахування стажу в подвійному розмірі для посад, на яких працювала позивачка, тому з 01.01.2004 відсутні законні підстави для обчислення стажу в подвійному розмірі. Крім того, посилання суду першої інстанції на ст.60 Закону №1788, як на підставу для зарахування спірних періодів роботи в подвійному розмірі є безпідставними, оскільки, на думку апелянта, положення вказаної статті суперечать положенням ст.24 Закону №1058 стосовно порядку обчислення страхового стажу, а тому не можуть бути застосовані. Також, позов підлягає залишенню без розгляду, з огляду на пропуск позивачкою шестимісячного строку звернення до суду.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та з 17.05.2012 отримує пенсію за віком згідно Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як зазначає позивачка, відповідачем протиправно обчислено періоди її роботи на посаді лікаря патологоанатома патологоанатомічного відділення з 01.01.2004 по 02.10.2005, на посаді завідувача онкологічного патологоанатомічного відділення з 03.10.2005 по 28.02.2022 в одинарному розмірі.
20.06.2023 позивачка звернулася до відповідача із заявою, в якій просила перевірити правильність розрахунку пенсії, стажу та заробітку, а також зарахувати до страхового стажу у подвійному розмірі періоди роботи на посаді патологоанатома з 01.01.2004 по 28.02.2022. /а.с.32/
04.07.2023 пенсійний орган листом №17591-17344/О-02/8-1500/23 повідомив, що розмір пенсії за віком обчислено відповідно до Закону №1058 при страховому стажу 70 років 3 місяці (стаж враховано по 28.02.2022). До страхового стажу враховано період роботи з 06.08.1981 по 31.12.2003 в подвійному розмірі відповідно до норм ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», проводити обчислення стажу в подвійному розмірі після 01.01.2004 немає правових підстав, оскільки це не передбачено статтею 24 Закону №1058. /а.с.29/
Не погоджуючись із діями відповідача щодо не зарахування стажу в подвійному розмірі, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон №1058) №1058-IV від 09.07.2003.
Так, ст.8 Закону №1058-IV передбачає право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Згідно приписів ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Закон України №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» набрав чинності 01.01.2004.
До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (надалі - Закон №1788-XII).
Так, відповідно до ст.60 Закону №1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Відповідно до вимог ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається із записів копії трудової книжки НОМЕР_1 , позивачка працювала у комунальному некомерційному підприємстві «Одеське обласне патологоанатомічне бюро» Одеської обласної ради у періоди: з 01.01.2004 по 02.10.2005 - на посаді лікаря патологоанатома патологоанатомічного відділення, з 03.10.2005 по 28.02.2022 - на посаді завідувача онкологічного патологоанатомічного відділення. /а.с.36-37/
При цьому, відповідач не заперечує факт трудової діяльності позивачки у спірні періоди на вказаних посадах, однак посилається на відсутність підстав для обчислення стажу в подвійному розмірі після 01.01.2004, оскільки таке обчислення не передбачено ст.24 Закону №1058-IV.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправної бездіяльності відповідача у вчиненні таких дій, оскільки ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною на теперішній час, а положення ст.24 Закону №1058-IV не скасовують та не зупиняють її дію.
Так, у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Законом України «Про пенсійне забезпечення», вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон України «Про пенсійне забезпечення» був прийнятий раніше за Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення», то він мав би виключити із Закону України «Про пенсійне забезпечення» усі інші положення, чого зроблено не було.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 22.12.2021 у справі №688/2916/17, від 27.02.2020 у справі №462/1713/17.
За таких обставин, доводи апелянта щодо відсутності підстав для зарахування до страхового стажу позивачки в подвійному розмірі спірних періодів її роботи в комунальному некомерційному підприємстві «Одеське обласне патологоанатомічне бюро» Одеської обласної ради є безпідставними та такими, що ґрунтуються на не правильному тлумаченні норм чинного законодавства.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірних висновків, що позовні вимоги підлягають захисту шляхом зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивачки в подвійному розмірі період її роботи у комунальному некомерційному підприємстві «Одеське обласне патологоанатомічне бюро» Одеської обласної ради на посаді лікаря патологоанатома патологоанатомічного відділення з 01.01.2004 по 02.10.2005, на посаді завідувача онкологічного патологоанатомічного відділення з 03.10.2005 по 28.02.2022 відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII, з дати призначення пенсії (07.05.2012) та з дат подальших перерахунків пенсії (01.12.2017, 01.04.2020, 01.04.2022).
Водночас, відповідно до п.1 ч. ст.92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов'язки повинні визначатися виключно законом, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом.
Статтею 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
В свою чергу, спеціальне законодавство у сфері соціального захисту, а саме ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV визначає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб'єкт владних повноважень або суд у випадку визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб'єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.
У триваючих правовідносинах суб'єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до особи у правовідносинах, що виникають у сфері реалізації права громадян на соціальний захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо).
Так, предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.
Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб'єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків, якщо інше прямо не передбачено законом.
Вказані висновки викладені Верховним Судом у постанові від 19.08.2024 у справі №360/764/23.
Так, у даній справі оскаржуються дії відповідача, які полягають у відмові щодо зарахування періодів роботи позивачки до страхового стажу у подвійному розмірі з 01.01.2004 по 28.02.2022. При цьому, листом від 04.07.2024, відповідач відмовив у задоволенні викладених у зверненні вимог позивачки від 20.06.2023 щодо зарахування періодів її роботи до страхового стажу у подвійному розмірі на підставі ст.60 Закону №1788.
Колегія суддів зауважує, що дія - це активна поведінка, під час якої приймаються певні рішення, вчиняються певні активні дії, які змінюють існуюче (статичне) положення, а бездіяльність - це пасивна поведінка, тобто невиконання будь-яких активних дій в конкретних умовах.
Отже, відповідачем у даній справі вчинені певні активні дії шляхом відмови у задоволенні вимог позивачки, викладені у заяві, які фактично і є предметом оскарження у даній справі. Тобто, пенсійним органом було допущено триваюче порушення, яке фактично позбавило позивачку права на отримання належних сум пенсійних виплат протягом значного часу.
Триваюче право повинно бути захищено, а триваюче порушення - припинено, тобто протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень може бути оскаржена до суду в будь-який час за весь період, протягом якого вона триває. У протилежному випадку, з огляду на відсутність дієвого механізму спонукання до виконання свого обов'язку, суб'єкт владних повноважень отримав би легітимацію з боку держави у формі забезпечення можливості зловживання правом та безкінечне продовження протиправної поведінки.
На підставі наведеного, з урахуванням змісту заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що позивачкою дотримано строк для звернення до суду з даним позовом.
Разом з тим, посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі 240/12017/19 не є релевантними до спірних правовідносин.
За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді О.В. Єщенко О.В. Яковлєв