18 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 160/24424/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2024р. у справі № 160/24424/24
за позовом:ОСОБА_1
до: про:Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії
10.09.2024р. ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі- ГУ ПФУ в Запорізькій області) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії /а.с.1-2 том 1/.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2024р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження у справі №160/24424/24 та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін /а.с.26-27 том 1/.
Позивач, посилаючись у адміністративному позові на те, що відповідачем безпідставно не було враховано певний стаж роботи і заробітна плата позивача та не здійснений перерахунок пенсії, тому просив суд: - визнати протиправним рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо відмови у перерахунку пенсії; - зобов'язати ГУ ПФУ в Запорізькій області провести йому перерахунок та виплату пенсію, врахувавши стаж: - за час навчання і роботу у колгоспі - 2 роки 7 місяців 1 день; - за час здійснення підприємницької діяльності - 4 роки 5 місяців; - за час роботи в ПП «Стус» - 1 рік 3 місяці 21 день; а всього - 8 років 3 місяці 22 дня, і врахувавши заробітну плату: з 22.09.1977р. по 28.02.1987р., з 01.03.1992р. по 30.06.2000р., з 01.01.2001р. по 31.12.2007р., починаючи з дня призначення пенсії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2024р. у справі №160/24424/24 позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії; зобов'язано ГУ ПФУ в Запорізькій області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням в страховий стаж ОСОБА_1 період підприємницької діяльності 31.07.2001р. по 25.12.2008р., починаючи з дня призначення пенсії; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено /а.с.146-149 том 1/.
Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, за допомогою засобів системи «Електронний суд» 26.12.2024р. подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, яка зареєстрована судом 26.12.2024р.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.01.2025р. у справі №160/24424/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФУ в Запорізькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2024р. у справі № 160/24424/24 та з суду першої інстанції витребувано матеріали адміністративної справи №160/24424/24.
Матеріали адміністративної справи №160/24424/24 надійшли до суду апеляційної інстанції 10.01.2025р.
16.01.2025р. до Третього апеляційного адміністративного суду з Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли дві апеляційні скарга позивача, які були зареєстровані в суді першої інстанції 09.01.2025р. та 14.01.2025р.
16.01.2025р. до Третього апеляційного адміністративного суду з Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга позивача на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2024р. у справі №160/24424/24 та додатки до апеляційної скарги.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.03.2025р. у справі №160/24424/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2024р. у справі №160/24424/24.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.03.2025р. у справі №160/24424/24 справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 01.04.2025р., про що судом апеляційної інстанції у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та порядок було повідомлено учасників справи.
Відповідач - ГУ ПФУ в Запорізькій області, посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного законодавства, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 12.12.2024р. у цій справі та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Позивач, який не погодився з рішенням суду першої інстанції у цій справі в частині відмови у задоволенні частини позовних вимог, в апеляційних скаргах та додатку до апеляційної скарги посилався на те, що ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, оскільки судом першої інстанції не були враховані записи його трудової книжки та архівні довідки про стаж та заробітну плату, тому просив рішення суду першої інстанції від 12.12.2024р. у цій справі скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Під час розгляду справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що 23.05.2024р. ОСОБА_1 , позивач у справі, який з 07.11.2020р. отримує пенсію за віком призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2023р. № 1058-VI, звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про перерахунок пенсії.
Відповідач листом № 10161-9680/К-02/8-0800/24 від 05.06.2024р. повідомив позивача про відмову у перерахунку пенсії / а.с. 19 том 1/, і вважаючи такі відмову безпідставною позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом за захистом свого порушеного права.
Як вбачається з матеріалів цієї адміністративної справи предметом спору у цій справі є не зарахування відповідачем до стажу позивача періоду навчання і роботи у колгоспі - 888 днів, не донарахування відповідачем позивачу стажу у розмірі 4 роки 5 місяців за час здійснення підприємницької діяльності з 31.07.2001р. по 25.12.2008р. та неврахування відповідачем стажу роботи позивача на ПП «Стус» з 07.09.1995р. по 28.12.1996р., а також позивач зазначає, що при призначені пенсії відповідачем не враховано, що позивачу було здійснено виплати пенсії з урахуванням доплат до посадового окладу 10% замість 25%, як водію І класу.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Положеннями ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі - Закон №1058) визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до положень ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII (далі - Закон №1788) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Відповідно до ст. 62 Закону № 1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі- Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Отже, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідно лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки або відсутності у ній необхідних записів, які визначають право на пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018р. у справі №234/13910/17, від 07.03.2018р. у справі № 233/2084/17 та від 25.04.2019р. у справі № 159/4178/16-а.
Відповідно до п.20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
Верховний Суд у постанові №687/975/17 від 21.02.2018р. зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку.
При цьому, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018р. по справі № 677/277/17.
Відповідно до пункту 1 Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975р. №310, основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника (далі - Положення).
Відповідно до пункту 2 Основних положень трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно пункту 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Якщо колгоспник не виробив обов'язковий мінімум трудової участі в громадському господарстві з причин, визнаних правлінням чи загальними зборами колгоспників поважними, адміністрація колгоспу вносила відповідні записи до трудової книжки.
Відповідно до пунктів 1, 2 Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Положень).
Згідно з пунктом 6 Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Відповідно до пункту 8 Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Судом під час розгляду справи встановлено, що згідно записів трудової книжки позивача, у спірний період - з 26.02.1978р. по 08.06.1983р., він працював в колгоспі «Заповіт Леніна», і цей період було враховано Пенсійним фондом під час призначення пенсії позивачу.
У відомостях трудової книжки позивача наявна інформація про встановлений мінімум трудоднів та про вироблення мінімуму трудової участі у господарстві, нараховану заробітну плату.
З огляду на положення ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення, єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.
Приймаючи до уваги вищенаведені норми законодавства, яке регулює відносини, що винили між сторонами у справі, колегія суддів з урахуванням фактичних обставин справи вважає, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що період роботи позивача у колгоспі «Заповіт Леніна» з 27.02.1978р. по 31.12.1983р. відповідачем враховано до страхового стажу позивача, а тому позовні вимоги позивача у цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо страхового стажу, набутого позивачем у період з 07.09.1995р. по 28.12.1996р. колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.
Так в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 / а.с. 118-124 том 1/ міститься запис №11 - 07.09.1995р. прийнятий на роботу як механік-водій ПП «Стус» (наказ №13а від 07.08.1995р.), але цей запис містить виправлення та має суперечливі дані щодо дати прийняття на роботу, а уточнююча довідка ПП «Стус» не може бути прийнята до уваги з огляду на те, що у довідці дата прийняття позивача на роботу не відповідає даті яка зазначена в трудовій книжці (запис №11) та не відповідає даті наказу про прийняття на роботу № 18а від 07.08.1995р.
Верховний Суд у постанові від 28.01.2025р. у справі № 300/8132/23 зробив висновок, що запис у трудовій книжці не є безумовним доказом про період роботи особи у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відповідної інформації; неправильне оформлення печатки підприємства може вказувати на неточності в трудовій книжці та ставити під сумнів достовірність відомостей про зазначені в ній періоди роботи; у разі виявлення неточностей у трудовій книжці для підтвердження трудового стажу можна використовувати дані з реєстрів, довідки, виписки, трудові договори та інші відповідні документи, які містять відомості про періоди роботи.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що період роботи позивача з 07.09.1995р. по 28.12.1996р. не може бути зарахований до страхового стажу, оскільки наявні обґрунтовані сумніви щодо достовірності інформації трудової книжки за цей період.
Стосовно страхового стажу під час здійснення підприємницької діяльності з 31.07.2001р. по 25.12.2008р., то колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.
Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що позивач був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, та був платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвами про сплату єдиного податку від 31.07.2001р., 25.12.2002р., 29.12.2003р., 22.06.2005р. та від 01.01.2005р. Державної податкової адміністрації України, квитанціями про сплату внесків до пенсійного фонду за період 2004-2007 роки та довідкою ОК-5 та сплачував страхові внески.
Відповідно до ст. 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Статтею 1 Закону № 1058 визначено, що персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в установленомуу законодавством порядку.
За змістом ст. 20 Закону № 1058 страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Абзацом 5 ч. 3 ст. 21 Закону № 1058 визначено, що відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону № 1058 відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом, надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», надання страховим організаціям, що здійснюють страхування довічних пенсій, надання аудитору, який відповідно до цього Закону здійснює аудит Накопичувального фонду, обміну інформацією з централізованим банком даних з проблем інвалідності.
Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Порядок обчислення страхового стажу визначено ст. 24 Закону №1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Розділом XV «Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (п.3.1.) визначено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок №22-1), період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 637, в редакції Постанов Кабінету Міністрів України № 793 від 03.10.2018 року та № 1788 від 20.11.2003 року, було визначено, що час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 р., а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків.
Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Згідно із пунктами «а», «б» ст. 3 вказаного Закону№1788-XII право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, в тому числі особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.
З наявних у справі доказів вбачається, що позивачу 31.07.2001р., 25.12.2002р., 29.12.2003р., 01.01.2005р., були видані свідоцтва про сплату єдиного податку, а 01.01.2006р. - довідка про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку.
Отже з урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що відповідачем був застосований формальний підхід під час вирішення питання в частині зарахування до стажу роботи позивача спірного періоду з 31.07.2001р. по 25.12.2008р., оскільки вказані вищі свідоцтва про сплату єдиного податку є належними та допустимими доказами на підтвердження здійснення позивачем підприємницької діяльності та сплати страхових внесків.
Окрім того, відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достатніх доказів, відповідно до ст.ст. 73, 74, 76 КАС України, які свідчать про те, що позивач за період з 31.07.2001р. по 25.12.2008р. не проводив сплату страхових внесків та до нього застосовувалися фінансові санкції як податковими органами, так і органами ПФУ, передбачені п. 9.3.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України» за № 21-1 від 19.12.2003р.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надбавка 25% повинна бути врахованою під час нарахування заробітної плати роботодавцем, а при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата в Україні, з якої сплачено страхові внески.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 12.12.2024р. у цій справі залишити без змін, а апеляційні скарги залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційних скаргах, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2024р. у справі №160/24424/24 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України.
Постанову виготовлено та підписано - 18.04.2025р.
Головуючий - суддя А.О. Коршун
суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова