18 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 280/9310/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.12.2024р. у справі № 280/9310/24
за позовом:ОСОБА_1
до: про:Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
06.10.2024р. ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Вельможко А.І., за допомогою засобів системи «Електронний суд» звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, позов зареєстрований судом 07.10.2024р. /а.с.1-4/.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.10.2024р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження у справі №280/9310/24 та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін /а.с.19-20/.
Представник позивача, посилаючись у адміністративному позові на те, що відповідач безпідставно відмовив позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 через недосягнення позивачем пенсійного віку, тому просила суд: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 29.07.2024р. № 084050019134 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1; - зобов'язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020р. з 13.07.2024р.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.12.2024р. у справі №280/9310/24 позовні вимоги задоволено /а.с.31-34/.
Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, за допомогою засобів системи «Електронний суд» 24.12.2024р. подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, яка зареєстрована судом 24.12.2024р.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.12.2024р. у справі №280/9310/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФУ в Івано-Франківській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.12.2024р. у справі № 280/9310/24 та з суду першої інстанції витребувано матеріали адміністративної справи №280/9310/24.
Матеріали справи №280/9310/24 надійшли до суду апеляційної інстанції 14.01.2025р.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.02.2025р. у справі №280/9310/24 справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 08.04.2025р., про що судом апеляційної інстанції у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та порядок було повідомлено учасників справи.
Відповідач - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного законодавства, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 05.12.2024р. у цій справі та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.
Позивач та його представник правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час розгляду справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що 22.07.2024р. ОСОБА_1 , позивач у справі, звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Рішенням ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 29.07.2024р. № 084050019134, яке прийнято за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
З наданої суду ксерокопії вищезазначеного рішення / а.с. 13 зворотна сторона-14/ вбачається, що відповідачем в обґрунтування прийняття рішення зазначено , що відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць - жінкам після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку жінкам на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Вік заявниці на дату звернення 45 років 10 днів. Стаж роботи за Списком №1 становить 10 років 3 місяці 11 днів.
Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Адміністративна справа №280/9310/24 є типовою справою щодо зразкової справи № 360/3611/20 (Пз/9901/32/20) від 21.04.2021р., а тому відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи з урахуванням зміни мотивувальної частини рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.04.2021р. постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021р..
Згідно ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 1 частин 2 цього Закону передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції Закону до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За конституційним поданням народних депутатів України Закон № 213-VIII перевірявся на відповідність Конституції України та рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020р. у справі N 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. № 213-VIII (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).
У рішенні від 23.01.2020р. Конституційний Суд України зробив висновок щодо неконституційності підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах та визнав неконституційною, зокрема, статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. № 213-VIII (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).
У пункті третьому резолютивної частини рішення КСУ від 23.01.2020р. № 1-р/2020 викладена юридична позиція щодо порядку виконання цього Рішення, а саме: застосуванню підлягають положення Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015р. на посадах, визначених у вказаних нормах.
Також у пункті 4.4. мотивувальної частини рішення від 23 січня 2020р. № 1-р/2020 Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Конституційний Суд України та практика Європейського суду з прав людини беззастережно свідчать про те, що збільшення пенсійного віку для отримання пенсії на пільгових умовах для осіб, які відпрацювали в особливих умовах, набули на момент підвищення пенсійного віку необхідний стаж, який передбачав право на пільгову пенсію, є звуженням цього права.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020р. у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже з урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції стосовно того, що на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, позивачці виповнилось 45 років 10 днів, її страховий стаж складає 38 років 4 місяці 10 днів, в тому числі спеціальний стаж на посадах передбачених Списком №1 становить 10 років 3 місяці 11 днів, що є достатнім для призначення пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону №1058.
Приймаючи до уваги вищенаведене та враховуючи, що відповідач прийняв рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 без урахування рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020р. щодо визнання неконституційними положень про підвищення віку виходу на пенсію для пільгових категорій осіб, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне рішення про задоволення заявлених позивачем у справі позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про задоволення позовних вимог позивача, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 05.12.2024р. у цій справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.12.2024р. у справі №280/9310/24 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України.
Постанову виготовлено та підписано - 18.04.2025р.
Головуючий - суддя А.О. Коршун
суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов