18 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 160/21143/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 року в адміністративній справі №160/21143/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними та скасування наказів та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 з не направлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває на обліку та в числі військової частини НОМЕР_1 , на проходження військово-лікарської комісії для визначення стану його здоров'я і його придатності для подальшої служби;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 направити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває на обліку та в числі військової частини НОМЕР_1 на проходження військово-лікарської комісії до військової частини НОМЕР_2 (за місце проживання) для визначення стану здоров'я та придатності до подальшої служби, забезпечивши направленням відповідної форми та необхідними для проходження військово-лікарської комісії документами;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.03.2024 року № 93;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.04.2024 року №104;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 23.06.2024 року № 1450 Про результати проведення службового розслідування» в частині пункту 2 (наступного змісту: у разі повернення до місця служби солдата ОСОБА_1 , який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , за самовільне залишення місця служби та відсутність на службі без поважних причин з 19.03.2024 року по теперішній час в умовах воєнного стану, умисне порушення вимог абзаців 2,4 статті 11, статті 12, статті 14, статті 16, абзацу 1 статті 49, статті 127, статті 128 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, абзацу 2 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, притягнути до дисциплінарної відповідальність); в частині пункту 3 (наступного змісту: начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 : відповідно до пункту 15 розділу 1 наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам» солдату ОСОБА_1 з 19.03.2024 року припинити виплату грошового забезпечення; відповідно до пункту 5 розділу XVI наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам» солдата ОСОБА_1 позбавити премії за березень 2024 року повністю); в частині пункту 4 (наступного змісту: начальнику відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_3 : відповідно до пункту 15 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260, до наказу виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 за березень 2024 року не включати солдата ОСОБА_1 ); в частині підпункту 5.2. пункту 5 (матеріали службового розслідування відправити до ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві, для внесення відомостей до ЄРДР за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 408 Кримінального кодексу України);
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошове забезпечення, усі інші види забезпечення, премії, додаткову винагороду з 19.03.2024 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 з ненаправлення ОСОБА_1 на проходження військово-лікарської комісії для визначення стану його здоров'я і його придатності для подальшої служби.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 направити ОСОБА_1 на проходження військово-лікарської комісії для визначення стану здоров'я та придатності до подальшої служби, забезпечивши направленням відповідної форми та необхідними для проходження військово-лікарської комісії документами.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
25.10.2024 року представник позивача подав заяву до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, в якій просив ухвалити додаткове судове рішення у справі №160/21143/24 щодо стягнення витрат на правничу допомогу розмірі 22 500,00 грн.
Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року в адміністративній справі №160/21143/24 заяву задоволено частково.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. (п'ять тисяч гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 .
Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні заяви.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з не повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Апелянт вказує, що розмір зазначених витрат на правничу допомогу у даній справі не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, не є доведеним належними, допустимими та достатніми доказами.
Розмір витрат на правничу допомогу має зазначатись не тільки у доказах, щодо обсягу наданих послуг, але і в самому договорі про надання правничої допомоги.
Договір про надання професійної правничої допомоги № 79 від 07.06.2024 року не містить «тарифів», щодо вартості відповідних послуг.
Згідно з практикою ЄСПЧ, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04.
Представник позивача відзив на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційний суд, переглядаючи додаткове рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 05.06.2018 року у справі №904/8308/17 встановлено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно із практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача до заяви надано наступні документи:
- копію ордеру на надання правової допомоги адвокатом Кіншовим Дмитром Сергійовичем від 05.08.2024 (Серія АХ №1201631);
- копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 07.06.2024 року №79;
- копію рахунку від 07.06.2024 року №1 на підставі договору про надання правової допомоги від 07.06.2024 року №79 на суму 11 500 грн.;
- копію рахунку від 20.08.2024 року №2 на підставі договору про надання правової допомоги від 07.06.2024 року №79 на суму 6 000 грн;
- копію рахунку від 16.09.2024 року №3 на підставі договору про надання правової допомоги від 07.06.2024 року №79 на суму 2 500 грн;
- копію рахунку від 30.09.2024 року №4 на підставі договору про надання правової допомоги від 07.06.2024 року №79 на суму 2 500 грн;
- копію акту виконаних робіт 14.08.2024 року №1 до договору про надання правової допомоги 07.06.2024 року №79 на суму 11 500 грн;
- копію акту виконаних робіт 18.09.2024 року №2 до договору про надання правової допомоги 07.06.2024 року №79 на суму 6 000 грн;
- копію акту виконаних робіт 22.10.2024 року №3 до договору про надання правової допомоги 07.06.2024 року №79 на суму 5 000 грн;
- копії роздруківок АТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо руху коштів по рахунку НД з приводу операції на суму 22 500,00 грн.
Як встановлено судом першої інстанції, судове засідання у справі №160/21143/24, яке відбулося 16.09.2024 року, тривало понад 10 хв., судове засідання, яке відбулося 30.09.2024 року тривало понад 1 год. 10 хв., судове засідання, яке відбулося 14.10.2024 року тривало понад 2 год. 5 хв.
Тому суд першої інстанції правильно визначив необґрунтованою заявлену суму винагороди адвоката в розмірі 22 500 грн.
Апеляційний суд зазначає, що статтею 59 Конституції України кожному гарантується право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При цьому, наявність у позивача статусу адвоката не впливає на гарантоване Конституцією України право на професійну правничу допомогу та вільний вибір захисника своїх прав.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У справі «East/WestAllianceLimited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 =% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом та дискреційними повноваженнями суду.
Колегія суддів звертає увагу, що вказана справа розглядалась судом за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статті 262 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності, тому дана справа про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії є справою незначної складності.
Вказана обставина вказує на те, що витрати на професійну правничу допомогу у такій справі не можуть бути значними.
Отже, наданими доказами не підтверджено в повному обсязі обґрунтованість та фактичний обсяг витрат позивача на правничу допомогу у цій справі.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції що вартість наданої допомоги є надто завищеною, оскільки спірні правовідносини вже врегульовані у рішеннях за наслідком розгляду аналогічних справ, вчинення адвокатом дій в межах цієї справи не зайняло великої кількості часу.
З огляду на зазначене, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що не зважаючи на предмет спору, складність адміністративної справи, яка не є складною та розглянута судом першої в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, позивач, у зв'язку із неправомірними діями Військової частини НОМЕР_1 , був змушений звернутися до суду за захистом порушеного права, у зв'язку з чим ним було понесено витрати на професійну правничу допомогу, тому враховуючи принцип співмірності та задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 , понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень).
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року в адміністративній справі №160/21143/24 залишити без задоволення.
Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року в адміністративній справі №160/21143/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко