18 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 160/21143/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 року в адміністративній справі №160/21143/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними та скасування наказів та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 з не направлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває на обліку та в числі військової частини НОМЕР_1 , на проходження військово-лікарської комісії для визначення стану його здоров'я і його придатності для подальшої служби;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 направити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває на обліку та в числі військової частини НОМЕР_1 на проходження військово-лікарської комісії до військової частини НОМЕР_2 (за місце проживання) для визначення стану здоров'я та придатності до подальшої служби, забезпечивши направленням відповідної форми та необхідними для проходження військово-лікарської комісії документами;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.03.2024 року № 93;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.04.2024 року №104;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 23.06.2024 року № 1450 Про результати проведення службового розслідування» в частині пункту 2 (наступного змісту: у разі повернення до місця служби солдата ОСОБА_1 , який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , за самовільне залишення місця служби та відсутність на службі без поважних причин з 19.03.2024 року по теперішній час в умовах воєнного стану, умисне порушення вимог абзаців 2,4 статті 11, статті 12, статті 14, статті 16, абзацу 1 статті 49, статті 127, статті 128 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, абзацу 2 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, притягнути до дисциплінарної відповідальність); в частині пункту 3 (наступного змісту: начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 : відповідно до пункту 15 розділу 1 наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018р. № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам» солдату ОСОБА_1 з 19.03.2024 року припинити виплату грошового забезпечення; відповідно до пункту 5 розділу XVI наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам» солдата ОСОБА_1 позбавити премії за березень 2024 року повністю); в частині пункту 4 (наступного змісту: начальнику відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_3 : відповідно до пункту 15 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260, до наказу виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 за березень 2024 року не включати солдата ОСОБА_1 ); в частині підпункту 5.2. пункту 5 (матеріали службового розслідування відправити до ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві, для внесення відомостей до ЄРДР за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 408 Кримінального кодексу України);
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошове забезпечення, усі інші види забезпечення, премії, додаткову винагороду з 19.03.2024 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 з ненаправлення ОСОБА_1 на проходження військово-лікарської комісії для визначення стану його здоров'я і його придатності для подальшої служби.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 направити ОСОБА_1 на проходження військово-лікарської комісії для визначення стану здоров'я та придатності до подальшої служби, забезпечивши направленням відповідної форми та необхідними для проходження військово-лікарської комісії документами.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що суд першої інстанції неповно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, неправильно застосовано норми матеріального права.
У рішенні суду, що оскаржується, було проігноровано те, що наказом військової частини НОМЕР_1 від 29.03.2024 №93 солдата ОСОБА_1 не тільки знято з усіх видів забезпечення з 29.03.2024, з котлового забезпечення з 30.03.2024, але й на підставі пункту 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 рядовому ОСОБА_1 , який знаходиться в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 який самовільно залишив військову частину або місце служби 19 березня 2024 року, виплату грошового забезпечення призупинено з 19 березня 2024 року.
З урахуванням приписів статті 24 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» та «Положення №1153/2008, підставою для призупинення виплати грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення військовослужбовця може бути призупинення військової служби військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, і таке призупинення здійснюється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Військова частина НОМЕР_1 під час зняття ОСОБА_1 з усіх видів забезпечення з 29.03.2024р., з котлового забезпечення з 30.03.2024р., призупинення виплати грошового забезпечення з 19 березня 2024 року та премії - за березня 2024 року, допустила наступні порушення: вчинила вказані дії без проведення службового розслідування (службове розслідування було проведено 23.06.2024р.), вчинила вказані дії без внесення відомостей до ЄРДР (відповідні відомості до ЄРДР були внесені тільки 25.09.2024р.).
Одна з основних обставин, яку потрібно встановити під час проведення службового розслідування - це вина особи. ОСОБА_1 вчинив усі можливі дії, які від нього залежали, з метою уникнення можливого порушення, яке полягає у самовільному залишенні військової частини, що спростовує думку відповідача по справі та суду щодо наявності в діях військовослужбовця вини.
Протиправна бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо з ненаправлення ОСОБА_1 на військово-лікарську комісію призвела до безпідставного призупинення усіх виплат військовослужбовцю та проведення службового розслідування.
Суд першої інстанції помилково дійшов до висновку щодо наявності вини у ОСОБА_1 та самовільного залишення ним військової частини.
Суд не вбачав підстав для визнання наказу від 23.06.2024р. № 1450 протиправним, та зауважив, що позивачем не було надано своїх пояснень при проведенні розслідування, оскільки він був відсутній як за місцем несення служби у ВЧ НОМЕР_1 , так і за місцем проходження лікування згідно з направлення від 19.03.24р. у вч НОМЕР_2 , а не з вини відповідача. Наказ №93 від 29.03.2024р. та наказ №104 від 09.04.2024р. були прийняті без проведення службового розслідування. Судом помилково було встановлено вину ОСОБА_1 , якому ставиться в провину самовільне залишення військової частини.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд помилково дійшов до висновку щодо правомірного позбавлення ОСОБА_1 реалізації свого права на подання пояснень та доказів під час проведення службового розслідування.
Суд першої інстанції не врахував те, що відповідач по справі, під час проведення службового розслідування, не перевірив наявність чи відсутність фактів, умов,чинників тощо, які б давали обґрунтовані підстави стверджувати про відсутність інших причин відсутності військовослужбовця на місці служби.
Відповідач надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду у суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний на військову службу по мобілізації, з 23.01.2023 року зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується військовий квитком серія НОМЕР_4 .
В подальшому позивач був призначений на посаду навідника 2 механізованого відділення-бойова машина 1 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_5 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.04.2023 року № 109 солдата ОСОБА_1 призначено на посаду заступника командира бойової машини - навідником-оператором 2 механізованого відділення - бойової машини 1 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.04.2023 року №119, солдата ОСОБА_1 призначено на посаду старшого навідника 2 механізованого відділення - бойової машини 1 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_5 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.05.2023 року №129, солдат ОСОБА_1 прибув до складу сил та засобів оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 », які залучаються та беруть безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
22.07.2023 року рядовий ОСОБА_2 отримав поранення (мінно-вибухова травма, вибухове осколкове сліпе поранення лівого колінного суглобу, акубаротравма) внаслідок мінометного обстрілу з боку противника в районі населеного пункту Приютне Пологівського району Запорізької області, під час ведення бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку російської федерації, що підтверджується довідкою про обставини травми від 20.04.2024 року за № 432.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.07.2023 року № 211 солдата ОСОБА_1 звільнено від займаних посади та зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , з 18.07.2023 року відповідно до підпункту 15 пункту 16 положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України у зв'язку з довготривалим лікуванням.
Як убачається із довідки про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України від 23.04.2024 року за № 7530, рядовий ОСОБА_1 в період з 03.05.2023 року по 22.07.2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи на посаді старшого навідника 2 механізованого відділення - бойової машини 1 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_5 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
25.12.2023 року солдату ОСОБА_1 проведено медичний огляд позаштатною постійно діючою військово-лікарської комісією військової частини НОМЕР_6 , що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії № 4001 від 25.12.2023 року. У довідці вказано, що травма відноситься до тяжких та пов'язана з проходженням військової служби. Зазначено, що солдат ОСОБА_1 потребує лікування (реабілітації) в умовах військової частини НОМЕР_6 строком на 30 календарних днів.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.01.2024 року № 28 солдат ОСОБА_1 прибув з лікувального закладу військової частини НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.02.2024 року № 56, солдата ОСОБА_1 направлено на лікування до КП «Новомосковська ЦРЛІЛ», м. Новомосковськ.
01.03.2024 року солдату ОСОБА_1 проведено медичний огляд ВЛК КП «Новомосковська центральна регіональна лікарня інтенсивного лікування», що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії № 94 від 01.03.2024 року. У довідці вказано, що травма відноситься до тяжких та пов'язана з проходженням військової служби. Зазначено, що солдат ОСОБА_1 потребує реабілітаційного лікування опорно-рухового апарату протягом 21 доби.
19.03.2024 року військовослужбовець ОСОБА_1 направлений на реабілітаційне лікування до військової частини НОМЕР_2 з діагнозом «стан після МВТ (22.07.2023 року) у вигляді повільно консолідуючого після МОС вогнепального уламкового перелому, ч/3 лівої стегнової кістки з наявністю стороннього тіла металевої щільності (04.03.2024 року)», що підтверджується направленням від 19.03.2024 року за № 5250, виписаним начальником штабу - заступником командира військової частини НОМЕР_1 та начальником медичної служби військової частини НОМЕР_1 майор м/с.
Зазначене підтверджується відповіддю відповідача на адвокатський запит від 06.07.2024 року за № 2069/5/7.16/ НОМЕР_7 , де також вказано, що 19.03.2024 року ОСОБА_1 був направлений до військової частини НОМЕР_2 для реабілітаційного лікування, проте до лікарняного закладу не прибув, до підрозділу не повернувся, доказів законної відсутності на службі не надав, з 19.03.2024 року вважається таким, що самовільно залишив місце служби та відсутній на службі без поважних причин. Направлення на військово-лікарську комісію військовослужбовців, які відсутні на службі неможливе. Виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 призупинено.
21.03.2024 року ОСОБА_1 був оглянутий лікарем-травматологом, який зазначив про необхідність направлення позивача на ВЛК для визначення придатності до військової служби.
26.03.2024 року ОСОБА_1 направив рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 з проханням надати направлення на ВЛК для визначення придатності до військової служби до в/ч НОМЕР_2 у зв'язку з погіршенням стану здоров'я. У рапорті вказано, що ОСОБА_1 проживає у м. Харкові із зазначенням адреси. До рапорту додану копію військового квитка, копія амбулаторної картки, копія направлення на лікування, копія довідки ВЛК. Документи просив надіслати засобами СЕДО до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рапорт був направлений через ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується супровідним листом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 26.03.2024 року за № 487/8, з якого вбачається направлення рапорту ОСОБА_1 з додатками командиру військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.03.2024 року № 93 солдату ОСОБА_1 виплату грошового забезпечення призупинено з 19.03.2024 року, знято з усіх видів забезпечення з 29.03.2024 року, а з котлового забезпечення - з 30.03.2024 року.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.04.2024 року № 104 солдата ОСОБА_1 зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
21.06.2024 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 за № 3005 було призначене службове розслідування у термін до 21.07.2024 року, за результатами якого був складений акт службового розслідування за фактом самовільного залишення місця служби солдатом ОСОБА_1 . Під час проведення службового розслідування встановлено, що солдат ОСОБА_1 був направлений на реабілітаційне лікування відповідно до направлення № 5250 від 19.03.2024 року до військової частини НОМЕР_2 , натомість до лікувального закладу не з'явився. Відсутність ОСОБА_1 була виявлена 29.03.2024 року о 8-00 годині під час ранкової перевірки особового складу.
23.06.2024 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 за № 1450 були затверджені результати проведення службового розслідування, з яких вбачається, що ОСОБА_1 самовільно залишив місце служби та відсутній на службі з 19.03.2024 року по теперішній час.
Листом від 24.06.2024 року № 1314/23/1/1172, наданому у відповідь на адвокатський запит № 8803/адв від 18.06.2024 року, ТВО начальника медичного управління військової частини НОМЕР_8 , було повідомлено, що рішення щодо направлення військовослужбовця ОСОБА_1 на огляд військово-лікарської комісією буде прийматися після його повернення його до розташування військової частини НОМЕР_1 .
01.07.2024 року ОСОБА_1 засобами поштового був скерований рапорт командиру 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у якому просив направити його на проходження військово-лікарської комісії до військової частини НОМЕР_2 .
Рапорт отримано військовою частиною НОМЕР_1 18.07.2024 року за вхідним номером № 3401/715/5/24.
Листом від 23.07.2024 року за № 2069/5/7.16/12691 начальник штабу - заступник командира військової частини НОМЕР_1 повідомив ОСОБА_1 про те, що медичною службою військової служби НОМЕР_1 опрацьовано рапорт, у якому ОСОБА_1 просить надати йому направлення на ВЛК. За результатами опрацювання повідомлено, що рішення щодо направлення його на огляд військово-лікарською комісією буде прийнято після повернення солдата ОСОБА_1 до розташування військової частини НОМЕР_1 . Також повідомлено, що згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 93 від 29.03.2024 року солдат ОСОБА_1 рахується як самовільно залишивший частину.
Разом з тим, судом першої інстанції досліджені:
- копія виписного (перевідного) епікризу Військового госпіталя НОМЕР_9 , з якого вбачається проходження лікування позивачем з 22.07.2023 року по 23.07.2023 року;
- копія виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № е12025 КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І.Мечникова ДОР», з якої вбачається проходження лікування позивачем з 23.07.2023 року по 26.07.2023 року;
- копія виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 12740 КНП «КМКЛШМД», з якої вбачається проходження лікування позивачем з 26.07.2023 року по 31.08.2023 року;
- копія епікризу КНП «Київський міський клінічний госпіталь ветеранів війни», з якого вбачається проходження лікування позивачем з 31.08.2023 року по 12.09.2023 року;
- копія виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 1849 КНП «Київський міський клінічний госпіталь ветеранів війни», з якої вбачається проходження лікування позивачем з 12.09.2023 року по 04.10.2023 року;
- копія перевідного епікризу КНП «Київський міський клінічний госпіталь ветеранів війни» № 2014, з якого вбачається проходження лікування позивачем з 04.10.2023 року по 25.10.2023 року;
- копія виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 18461 КНП «КМКЛШМД», з якої вбачається проходження лікування позивачем з 25.10.2023 року по 27.10.2023 року;
- копія перевідного епікризу КНП «Київський міський клінічний госпіталь ветеранів війни № 2176, з якого вбачається проходження лікування позивачем з 27.10.2023 року по 13.11.2023 року;
- копія виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 1436 Клініки професійних захворювань, з якої вбачається проходження лікування позивачем з 13.11.2023 року по 08.12.2023 року;
- копія виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 2481 ДОЗ м. Києва, з якої вбачається проходження лікування позивачем з 08.12.2023 року по 18.12.2023 року;
- копія епікризу Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, з якого вбачається проходження лікування позивачем з 18.12.2023 року по 22.12.2023 року;
- копія виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 5108 вч НОМЕР_6 , з якої вбачається проходження лікування позивачем з 22.12.2023 року по 25.01.2024 року, пунктом 8 якого рекомендовано командиру військової частини скерувати позивача на ВЛК за місцем ППД частини для визначення ступеня придатності до військової служби;
- копія виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 2142 КП «Новомосковська ЦРЛІЛ», з якої вбачається проходження лікування позивачем з 22.02.2024 року по 01.03.2024 року, виписаний для проходження ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби;
- копія журналу реєстрації амбулаторних хворих за 2024 рік, надану військовою частиною НОМЕР_2 із супровідним листом № 103/1889 від 30.07.2024 року, з якої вбачається, що у журналі міститься запис 2730, згідно якого солдат ОСОБА_1 , вч НОМЕР_1 , прийнятий як первинний хворий;
- матеріали службового розслідування, проведеного відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.06.2024 року № 3005 «Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення місця служби солдатом ОСОБА_1 », з яких вбачається, 19.03.2024 року солдат ОСОБА_1 вибув до військової частини НОМЕР_2 для проходження реабілітаційного лікування, до вч НОМЕР_2 не з'явися, до вч НОМЕР_1 не повернувся. З 19.03.2024 року солдату ОСОБА_1 припинено виплату грошового забезпечення, за березень 2024 року позбавлено премії, виплату додаткової винагороди за березень 2024 не проведено;
- скріншот переписки позивача із абонентом ОСОБА_3 …, з якого вбачається, що абонент ОСОБА_3 … підтвердив позивачеві 26.03.2024 року отримання його рапорту по СЕДО.
- скріншот переписки позивача із абонентом ОСОБА_4 …, з якого вбачається, що абонент ОСОБА_4 … 26.03.2024 року просив позивача надіслати фото додатків до рапорту;
- лист військової частини НОМЕР_2 від 08.09.2024 року за № 553/4875, з якого вбачається, що солдат ОСОБА_5 21.03.2024 року був на амбулаторному прийомі в клініці амбулаторно-поліклінічної допомоги військової частини НОМЕР_2 у травматолога, де було надано рекомендацію направити хворого на ВЛК для визначення придатності до військової служби.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було отримано три рекомендації щодо направлення його для проходження ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби (виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 5108 вч НОМЕР_6 , виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 2142 КП «Новомосковська ЦРЛІЛ», рекомендація лікаря-травматолога клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги військової частини НОМЕР_2 від 21.03.2024 року), проте таке направлення позивач не отримав ані від лікувальних закладів, де він перебував, ані від військової частини НОМЕР_1 .
Також судом першої інстанції досліджено:
- копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, з якого вбачається, що 25.09.2024 року до ЄРДР внесено відомості про заяву, якою повідомлено про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 407 КК України ОСОБА_1 , який 19.03.2024 року не з'явився для проходження лікування до військової частини НОМЕР_2 ;
- довідку від 11.10.2024 року, надану ТОВ «Здорова спина» про те, що позивач з 23.09.2024 року проходить оздоровчу реабілітацію;
- скріншот рапорту від 02.03.2024 року, який не містить підписів вказаних у ньому осіб, а також інформації про його надсилання та отримання;
- скріншот переписки з абонентом ОСОБА_6 …, з якого вбачається надсилання документу під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 на р…» 04.03.2024 року, зміст рапорту не міститься на скріншоті;
- направлення на реабілітаційне лікування від 19.03.2024 року за № 5250, з якого вбачається, що позивач ОСОБА_1 направлений на реабілітаційне лікування до військової частини НОМЕР_10 , строк такого лікування не визначений. Позивачем у судовому засіданні першої інстанції надані пояснення, що цією перепискою він підтверджує надсилання рапорту, на підставі якого 19.03.202 року ним було отримано направлення на проходження реабілітаційного лікування.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За нормами статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 року № 548-XIV, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі.
Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (стаття 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).
Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 року № 124, (далі Інструкція з діловодства у Збройних Силах України), рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення,- звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Також згідно з пунктом 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів із моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.
Враховуючи наведене, суд визнає встановленим факт подання рапорту позивачем 26.03.2024р., отримання рапорту відповідачем 26.03.2024р., прийняття відповідачем рішення за результатами розгляду рапорту у вигляді відмови від направлення позивача на проходження військово-лікарської комісії для визначення стану його здоров'я та придатності до подальшої служби.
Відповідно до досліджених скріншотів переписки позивача, відповідач у березні 2024 року не відмовлявся підготувати направлення на проходження ВЛК за відсутності позивача, вимог щодо особистої явки для отримання направлення відповідачем не висувалося. У передбачений Інструкцією з діловодства у Збройних Силах України строк рапорт розглянутий не був.
Рапорт як офіційна форма звернення військовослужбовця до вищої посадової особи передбачає його опрацювання та надання відповіді по суті порушених в ньому питань.
Згідно із п. 1.1, 1.2 розділу I «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» (далі - Положення), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, встановлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза це медичний огляд військовослужбовців з метою визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби.
Згідно із пунктом 1.1 розділу II Положення, медичний огляд проводиться військово-лікарською комісією з метою визначення придатності військовослужбовців до військової служби.
Підпунктом «б» пункту 6.1, пунктом 6.10 розділу II Положення встановлено, що направлення на медичний огляд військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) проводиться прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами.
Отже, самовільне залишення позивачем військової частини не позбавляє відповідача обов'язку розглянути рапорт військовослужбовця по суті та прийняти рішення відповідно до чинного законодавства, тим більше з огляду на те, що рапорт був поданий позивачем та отриманий відповідачем 26.03.2024 року, службове розслідування зафіксувало факт самовільного залишення позивачем військової частини лише в червні 2024 року, тобто відповідач не мав законних підстав для не розгляду рапорту позивача у встановлені чинним законодавством строки.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції правильно визначив неправомірність бездіяльності відповідача щодо нездійснення належного розгляду рапорту позивача від 26.03.2024 року.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач тривалий час перебував у віданні медичної роти військової частини НОМЕР_1 , де міг бути оглянутий з урахуванням висновків щодо необхідності направлення позивача на проходження військово-лікарської комісії та Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України. Тому суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи сторони відповідача про те, що оформити відповідне направлення можливе лише після огляду позивача медичним підрозділом військової частини НОМЕР_1 .
Також перевіряючи законність дій відповідача в цій справі, встановлено факт неприйняття військової частини НОМЕР_1 рішення по суті рапорту позивача в цілому, тобто усунення від реалізації своєї компетенції, що не відповідає вказаним положенням законодавства та є протиправним.
Так, відповідач не надав прямої відмови позивачу у задоволенні його прохання, відкладаючи вирішення цього питання після виконання позивачем певної умови (явка до військової частини).
Проте, з огляду на значний час, що минув від подання рапорту позивачем (березень 2024 року) до отримання ним відповідей на рапорт (липень 2024 року), на неусталеність позиції відповідача з питання отримання чи не отримання рапорту від 26.03.2024 року, розгляду його чи не розгляду, на значний строк, який минув між вибуттям позивача з вч НОМЕР_1 до моменту проведення службового розслідування (червень 2024 року) та внесенням відомостей до ЄРДР (25.09.2024 року), вбачається протиправна бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка виразилася у ненаправленні позивача на проходження військово-лікарської комісії для визначення стану його здоров'я та придатності до подальшої служби.
Пунктом 6.1. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України передбачено, що направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров'я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.
Проаналізувавши вищенаведені норми чинного законодавства, які регулює спірні правовідносини, суд першої інстанції правильно зазначив, що з метою ефективного захисту прав позивача, який отримав поранення під час захисту Батьківщині, з огляду на отримання позивачем від трьох медичних установ рекомендацій щодо направлення для проходження ВЛК, суд першої інстанції обґрунтовано визначив за необхідне зобов'язати військову частину НОМЕР_1 направити ОСОБА_1 на проходження військово-лікарської комісії для визначення стану здоров'я та придатності до подальшої служби, забезпечивши направленням відповідної форми та необхідними для проходження військово-лікарської комісії документами.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 29.03.2024 року № 93, від 09.04.2024 року № 104, від 23.06.2024 року № 1450 встановлено наступне.
Так, наказом військової частини НОМЕР_1 від 29.03.2024 року № 93 солдата ОСОБА_1 знято з усіх видів забезпечення з 29.03.2024 року, з котлового забезпечення з 30.03.2024 року, з підстав самовільного залишення військової частини.
Відповідно до наявних у справі доказів та наданих свідчень позивача у судовому засіданні першої інстанції встановлено, що позивач з 19.03.2024 року мешкає вдома, з вч НОМЕР_1 вибув 19.03.2024 року, до вч НОМЕР_2 прибув 21.03.2024 року, де був на амбулаторному прийомі.
За наведених обставин, підстав вважати, що військовослужбовець ОСОБА_1 з 19.03.2024 року по день ухвалення рішення проходить військову службу або лікування у вч НОМЕР_2 , куди він вибув з вч НОМЕР_1 згідно з направленням від 19.03.2024 року, а тому має право на отримання грошового та котлового забезпечення, відсутні.
З огляду на наведені вище докази та мотиви суду, що зводяться до встановлення факту відсутності позивача на службі у військовій частині НОМЕР_1 або на лікуванні у вч НОМЕР_2 , куди він вибув з вч НОМЕР_1 згідно з направленням від 19.03.2024, суд не знаходить підстав для задоволення позовної вимоги у цій частині.
Також за результатами службового розслідування вбачається, що 19.03.2024 року солдат ОСОБА_1 вибув до військової частини НОМЕР_2 для проходження реабілітаційного лікування, до вч НОМЕР_2 не з'явся, до вч НОМЕР_1 не повернувся. Зазначені факти підтверджені матеріалами справи та наданими сторонами свідченнями.
Враховуюче викладене суд першої інстанції обґрунтовано не вбачав підстав для визнання зазначеного наказу протиправним, та правильно встановлено, що позивачем не було надано своїх пояснень при проведенні розслідування, оскільки він був відсутній як за місцем несення служби у вч НОМЕР_1 , так і за місцем проходження лікування згідно направлення від 19.03.2024 року у вч НОМЕР_2 , а не з вини відповідача.
Таким чином, позовна вимога у цій частині задоволенню не підлягає, оскільки під час судового розгляду було підтверджено факт відсутності позивача за місцем служби з 19.03.2024 року та лікування з 21.03.2024 року.
Щодо позовних вимог про нарахування та виплату грошового забезпечення, усіх інших видів забезпечення, премії, додаткової винагороди з 19.03.2024 року суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини щодо грошових виплат регулюються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII).
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII).
Відповідно до ч. 3 ст.9 цього Закону грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. (ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII).
Наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 року затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).
Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону № 2011-XII за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Аналогічні положення передбачені Порядком № 260.
Відповідно до п. 15 розділу 1 Порядку № 260, грошове забезпечення не виплачується, зокрема: за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.
Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.03.2023 № 93, військовослужбовців, у тому числі солдата ОСОБА_1 старший навідник 2 механізованого відділення - бойової машини 1 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_5 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , вважати такими, що самовільно залишили військову частині НОМЕР_1 , та з 19.03.2024 та знято з усіх видів забезпечення з 29.03.2024, а з котлового забезпечення з 30.03.2024.
Також відповідно до витягу із п. 35 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.03.2023 № 93, солдата ОСОБА_1 старший навідник 2 механізованого відділення - бойової машини 1 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_5 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , постановлено вважати таким, що самовільно залишив частину.
Позивач підтвердив, що він з 19.03.2024 по теперішній час знаходиться вдома. До вч НОМЕР_1 не повертається через стан здоров'я та відсутність матеріальної можливості.
Отже, факт відсутності військовослужбовця ОСОБА_1 як у вч НОМЕР_1 , так і у вч НОМЕР_2 , куди він був направлений 19.03.2024, встановлено на підставі наявних у справі доказів та свідчень позивача.
Суд зауважує, що отримання грошового забезпечення військовослужбовцем, який не проходить військову службу та лікування в установленому законом порядку, не відповідає принципу справедливості і ставить його у більш вигідне становище із тими військовослужбовцями, які проходять військову службу або лікування.
Так, апеляційним судом та судом першої встановлено, що на підставі пп. 14 п. 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, позивача було виведено у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з 19.03.2024, та знято з усіх видів забезпечення. На підставі п. 15 розділу 1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, з 19.03.2024 припинено виплату грошового забезпечення.
За таких встановлених обставин, суд доходить висновку, що припинення нарахування та виплати грошового забезпечення відбулось у порядку та спосіб, встановлений Порядком № 260, на підставі наказу командира військової частини про припинення виплати грошового забезпечення позивача.
Щодо посилань позивача на те, що він був вимушений поїхати до місця проживання, оскільки йому не надавалась належна медична допомога у військовій частині, суд першої інстанції правильно визначив, що відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Разом з тим, наведені доводи позивача щодо неможливості подальшого перебування у військовій частині стосуються предмету доказування щодо самовільного залишення військової частини саме у кримінальному провадженні, та в межах цієї справи встановлюватися не може.
При цьому, припинення виплати грошового забезпечення стало наслідком видання наказу про визнання позивача таким, що самовільно залишив військову частину, а тому у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо нарахування та виплати додаткової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 року, суд зазначає таке.
Так, відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Позивач посилається, що враховуючи, що він перебував на лікарняному військова частина безпідставно йому не здійснила нарахування грошового забезпечення та додаткової винагороди на підставі постанови КМУ № 168.
Так, відповідно до ст. 254 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі Статут) військовослужбовці зобов'язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов'язаний направити хворого до медичного пункту частини.
Згідно з ст. 255 Статуту, амбулаторний прийом проводиться в медичному пункті військової частини лікарем (фельдшером) у години, встановлені розпорядком дня військової частини.
Військовослужбовці, які захворіли раптово або дістали травму, направляються до медичного пункту частини негайно, у будь-який час доби.
Відповідно до ст. 256 Статуту після огляду лікарем (фельдшером) хворі залежно від характеру хвороби направляються для лікування, який став підставою для припинення виплати грошового забезпечення.
Висновок про часткове або повне звільнення військовослужбовців строкової військової служби від занять, робіт, несення служби у наряді, а офіцерів та військовослужбовців військової служби за контрактом, - від виконання службових обов'язків дається лікарем, а у військових частинах, де лікар за штатом не передбачений, - фельдшером не більше ніж на шість діб. У разі потреби термін звільнення може бути продовжено. Рекомендації лікаря (фельдшера) про часткове або повне звільнення від виконання обов'язків підлягають виконанню посадовими особами (ст. 257 Статуту).
Відповідно до ст. 260 Статуту на стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря військової частини, а для подання невідкладної допомоги за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. До лікувальних закладів хворі доставляються у супроводі фельдшера (санітарного інструктора).
У разі направлення на лікування поза розташуванням частини військовослужбовці повинні бути одягнені відповідно до пори року і мати при собі направлення, підписане командиром військової частини, медичну книжку, документ, який посвідчує особу, необхідні особисті речі, атестат на продовольство, довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) і медичну характеристику, а в разі вибуття на лікування за межі гарнізону - додатково атестат на речове і грошове забезпечення, проїзні документи до місця розташування лікувального закладу і назад.
Разом з цим суд звертає увагу, що позивачем не надано докази перебування на лікарняному у порядку, встановленому Статутом.
Судом встановлено, що 21.03.2024 року позивач був на амбулаторному огляді у вч НОМЕР_2 , у подальшому лікування (реабілітацію) згідно направлення від 19.03.2024 року не проходив.
Отже, судом відхиляються доводи щодо невиплати позивачу грошового забезпечення та додаткової винагороди.
Питання виплати додаткової винагороди з 19.03.2023р. регулюється окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022р. № 912/з/29, згідно з пункту 9.4 якого виплата не виплачується військовослужбовцям, які, зокрема: самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місяць служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
Тому, враховуючи встановлені судом обставини, наведені доводи позивача визнаються судом безпідставними та були відхилені судом першої інстанції.
Відповідно до п. 8 розділу 1 Порядку № 260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується:
- щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;
- одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Як вже зазначалось вище, відповідно до п. 15 розділу 1 Порядку № 260, військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини першої статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року в адміністративній справі №160/21143/24 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року в адміністративній справі №160/21143/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати проголошення.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко