16 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 280/9543/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Шлай А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.12.2024, (суддя суду першої інстанції Новікова І.В.), прийняте в порядку письмового провадження в місті Запоріжжі, в адміністративній справі №280/9543/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
14 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області яким просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1 розділу XV Закону №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати відповідача провести нарахування грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п.7-1 розділу XV Закону №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та здійснити її виплату.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у серпні 2024 року вона звернулася до відповідача з заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги, відповідно пункту 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач зазначає, що відповідачем було відмовлено у призначенні їй грошової допомоги з посиланням на те, що надана позивачем довідка 07.06.2024 №03-06/278 не відповідає встановленим вимогам, оскільки не містить усієї необхідної інформації, яка підтверджує право на отримання грошової допомоги. Разом з тим, позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки надані документи, у т.ч. трудова книжка, підтверджують наявність необхідного стажу для призначення одноразової грошової допомоги. Вважаючи це рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулась з цим позовом до суду.
Запорізькій окружний адміністративний суд рішенням від 03.12.2024 задовольнив адміністративний позов ОСОБА_1 , визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п.7-1 розділу XV Закону №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести ОСОБА_1 нарахування грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п.7-1 розділу XV Закону №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та здійснити її виплату. .
Не погодившись з рішенням суду Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 з 03.02.2024 отримує пенсію за віком, призначену відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Підстави для нарахування та виплати позивачу визначеної пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком - відсутні, оскільки обов'язковим документом для визначення права на зазначений вид грошової допомоги є довідка про періоди роботи, які дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е»- “ж» ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» з зазначенням інформації про: наявність відпусток без збереження заробітної плати та відпусток на час догляду за дитиною до трьох років; також довідка повинна містити посилання на первинні документи (накази, особові рахунки, відомості на видачу заробітної плати тощо). Відповідач зазначає, що оскільки належної довідки позивачем не надано, то підстави для призначення одноразової допомоги відсутні.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 03.02.2024 отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У серпні 2024 року позивач звернулася до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення їй грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п.7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом ГУ ПФУ в Запорізькій області позивачу відмовлено у призначення грошової допомоги з посиланням на те, що довідку від 07.06.2024 №03-06/278, яку позивачка долучила до звернення, не можливо взяти до уваги, оскільки інформація про період роботи, який в ній зазначена не містить повної інформації щодо перебування у відпустці без збереження заробітної плати та у відпустці на час догляду за дитиною до трьох років, довідка складена без посилання на первинні документи (накази, особові рахунки, відомості на видачу заробітної плати, тощо).
Вважаючи рішення протиправним позивач звернулася до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п.7-1 розділу XV Закону №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
За приписами пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 (далі - Порядок).
Пунктом 5 Порядку встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Відповідно до пункту 7 Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Статтею 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі, не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Пунктом 2-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV передбачено, що особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до статті 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, відповідно до пункту "е" статті 55.
Пунктом "е" статті 55 Закону №1788-XII було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців.
Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі - Закон №213-VIII), зокрема, підвищено спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію (абзаци 1 - 11 пункту "е" статті 55 Закону №1788-XI), а Законом України від 24.12.2015 року №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 911-VIII) встановлено як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 55 років для осіб, зазначених у пункті "е" статті 55 Закону №1788-XI.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.
У вищевказаному рішенні Конституційного Суду України зазначено, що положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону №1788-XI зі змінами, внесеними Законом №911-VIII у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у пункті "а" статті 54 Закону №1788-XI, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах "е", "ж" статті 55 Закону №1788-XI, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.
Отже, позивач має право на призначення пенсії за вислугою років на умовах пункту "е" статті 55 Закону № 1788-XII за наявності спеціального стажу роботи - не менше 25 років.
З матеріалів справи вбачається, що позивач працювала на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зокрема на посаді вчителя закладу загальної середньої освіти Мелітопольської гімназії №25 Мелітопольської міської ради Запорізької області з 01.09.1991, а відповідно має понад 30 років спеціального стажу.
Відповідач відмовив позивачу у призначені грошової допомоги стало те, що надана позивачем довідка Управління освіти Мелітопольської міської ради Запорізької області від 07.06.2024 №03-06/278 не може бути взята до уваги, оскільки інформація про період роботи, яка в ній зазначена не містить повної інформації щодо перебування у відпустці без збереження заробітної плати та у відпустці на час догляду за дитиною до трьох років; довідка складена без посилання на первинні документи (накази, особові рахунки, відомості на видачу заробітної плати тощо). Відповідно до ст. 1 Закону України "Про позашкільну освіту" від 22 червня 2000 року №1841-III (далі - Закон №1841-III), система позашкільної освіти - освітня підсистема, що включає, зокрема, державні, комунальні, приватні заклади позашкільної освіти.
За приписами ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Крім того, відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (далі Порядок - № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Тобто, аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що саме трудова книжка працівника є основним документом, що підтверджує його стаж роботи.
При цьому пунктом 20 Порядку № 637 встановлено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці мають бути вказані періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, додаткові підтверджуючі довідки необхідно надавати у разі відсутності в трудовій книжці відповідних записів.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16-а та інших.
Досліджена судом першої інстанції трудова книжка позивача, підтверджує, що позивач працювала на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зокрема на посаді вчителя закладу загальної середньої освіти Мелітопольської гімназії №25 Мелітопольської міської ради Запорізької області з 01.09.1991, а відповідно має понад 30 років спеціального стажу.
При цьому, як встановлено судом, вказані записи не містять виправлень, описок, підчищень, а тому є належними та допустимими доказами, які підтверджують період її роботи.
Таким чином, належними документами підтверджено, що позивач працювала на посадах, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. “е» ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Разом з тим, суд вважає безпідставним твердження відповідача про те, що довідка Управління освіти Мелітопольської міської ради Запорізької області від 07.06.2024 №03-06/278 яку надала позивача не містить повної інформації щодо перебування у відпустці без збереження заробітної плати та у відпустці на час догляду за дитиною до трьох років; довідка складена без посилання на первинні документи (накази, особові рахунки, відомості на видачу заробітної плати тощо).
Так зі змісту довідки Управління освіти Мелітопольської міської ради Запорізької області від 07.06.2024 №03-06/278 зазначено, що позивач за період з 01.09.2012 року по теперішній час у відпустці без збереження заробітної плати не перебувала, а за період з 03.03.1982 по 01.09.2012 року інформацію неможливо надати у зв'язку з окупацією м.Мелітополь.
Колегія суддів зазначає, що ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції заявником не надано доказів того, що відомості довідки від 07.06.2024 №03-06/278 не підтверджені первинними документами, не надано зокрема акту перевірки довідки, запитів, надісланих на отримання підтверджуючої інформації, відповідей на запит.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що пенсійний орган наділений повноваженнями на перевірку відомостей, для умов якої він вправі право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Оскільки відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами факту не підтвердження інформації зазначеної у довідці, колегія суддів вважає зазначені доводи відповідача необґрунтованими.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни чи скасування - відсутні.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.12.2024 в адміністративній справі №280/9543/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя Н.П. Баранник
суддя А.В. Шлай