15 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 160/27851/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Шлай А.В., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Міністерства оборони України
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2024, (суддя суду першої інстанції Юрков Е.О.), прийняте в порядку письмового провадження в м. Дніпро, в адміністративній справі №160/27851/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
18.10.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.08.2024 № 18/в, в частині відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у призначенні одноразово грошової допомоги у зв'язку із частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення (травми, контузії), отриманої під час виконання обов'язків військової служби;
- зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразової грошової допомоги у зв'язку із частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення (травми, контузії), отриманої під час виконання обов'язків військової служби.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що у період з 24.02.2022 року по 18.10.2023 року проходив військову службу. 18.10.2023 року позивача внаслідок важкого поранення звільнено з військової служби. 19.03.2024 року вперше органами МСЕК позивачу встановлено 15% втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби, що мала місце 24.11.2022 року, а тому, за його твердженнями має право на призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог чинного законодавства. Проте, витягом з протоколу №18/в засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.08.2024 року, комісія дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги Позивачу , якого звільнено з військової служби 18.10.2023 року, а 19.03.2024 року встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби. Позивач вважає зазначене рішення комісії Міністерства оборони України протиправним та таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства та без врахування усіх обставин справи та таким, що підлягає скасуванню.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 27.11.2024 задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнав протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.08.2024 № 18/в, в частині відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у призначенні одноразово грошової допомоги у зв'язку із частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення (травми, контузії), отриманої під час виконання обов'язків військової служби. Зобов'язав Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призначенні одноразово грошової допомоги у зв'язку із частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення (травми, контузії), отриманої під час виконання обов'язків військової служби та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки обставинам та висновків суду у даній справі.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в позові.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що особам, яким встановлений ступень втрати працездатності без встановлення інвалідності в понад тримісячний термін після звільнення, виплати ОГД не передбачені.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що що ОСОБА_1 з 24.02.2022 року по 18.10.2023 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 1216 від 17.12.2022 року “Про результати службового розслідування за фактом отримання поранення старшим солдатом ОСОБА_2 » встановлено, що 24.11.2022 близько 10 години 50 хвилин під час обстрілу з боку Збройних Сил Російської Федерації в районі н.п. Бахмут Донецької області отримав поранення номер обслуги 2 міномета 1 мінометного взводу мінометної військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_3 , після чого був евакуйований до медичного закладу. На момент отримання поранення перебував в засобах індивідуального захисту (бронежилет та кевларова каска).
Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 про обставини травми від 15.12.2023 року № 04/3142 встановлено, що поранення слід вважати таким, що сталося під час виконання мною обов'язків військової служби при захисті Батьківщини, при безпосередній участі в заходах національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, не пов'язане із вчиненням кримінального або адміністративного правопорушення, та не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесних ушкоджень.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 № 591 від 07.12.2022 поранення було визнано таким, що ТАК пов'язане із проходженням військової служби.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №295-РС від 15.10.2023 року ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу з 18.10.2023 року.
Вислуга років позивача на момент звільнення складає: календарна 7 років 07 місяців 07 днів.
Довідкою міжрайонної Зарічної МСЕК серії 12ААА №031014 від 19.03.2024 року позивачу встановлена ступінь втрати працездатності у відсотках - 15% (одноразово) внаслідок поранення, так, пов'язане із захистом Батьківщини. Витяг із протоколу ВЛК № 409 від 31.01.2024 року.
Отримавши зазначену Довідку позивач звернувся до ТЦК та СП для відправки, та отримання одноразової грошової допомоги, встановленої пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Витягом з протоколу №18/в засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.08.2024 року - старшому солдату в запасі ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), якого 18.10.2023 звільнено з військової служби та 19.03.2024 під час первинного огляду органами МСЕК встановлено 15% втрати працездатності внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, що сталося 24.11.2022 (довідка МСЕК серія 12ААА № 031014 від 19.03.2024).
Згідно з підпунктом 7 пункту 2 статті 16 Закону України “Про соціальний і Правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено виплату одноразової грошової допомоги у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше, ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Заявника звільнено з військової служби 18.10.2023, а 19.03.2024 встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби.
Позивач, не погоджуючись з рішенням Міністерства оборони України, звернувся до суду з позовом.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з частковою втратою працездатності.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 року №2232-ХІІ згідно із статтею 41 якого виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтею 1 Закону № 2011-XII передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою статті 16 Закону № 2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до частини десятої статті 16-3 Закону № 2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджений Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно із пунктом 11 якого військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:
- заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;
- завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
Відповідно до пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Згідно із пунктом 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Відповідно до пункту 15 Порядку № 975 рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.
При цьому, за приписами пункту 7 Порядку №975, у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках, серед іншого від 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Згідно із пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону № 2011-XII, на який відповідач посилається в обґрунтування своєї позиції та прийняття оскаржуваного рішення, передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Посилаючись на вказані норми представник відповідача вважає, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки ступінь втрати працездатності внаслідок захворювання, пов'язаного з захистом Батьківщини, був встановлений після спливу трьох місяців після звільнення позивача з військової служби.
Натомість суд першої інстанції правильно вказав, що насамперед вказана норма передбачає право на отримання спірної допомоги, якщо військовослужбовець отримав поранення, захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, при цьому днем виникнення права на отримання такої допомоги в разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності дійсно відповідно до пункту 3 Порядку №975, на який посилається відповідач, є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії саме від якої залежить розмір спірної допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 24.02.2022 року по 18.10.2023 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 1216 від 17.12.2022 року “Про результати службового розслідування за фактом отримання поранення старшим солдатом ОСОБА_2 » встановлено, що 24.11.2022 близько 10 години 50 хвилин під час обстрілу з боку Збройних Сил Російської Федерації в районі н.п. Бахмут Донецької області отримав поранення номер обслуги 2 міномета 1 мінометного взводу мінометної військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_3 , після чого був евакуйований до медичного закладу. На момент отримання поранення перебував в засобах індивідуального захисту (бронежилет та кевларова каска).
Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 про обставини травми від 15.12.2023 року № 04/3142 встановлено, що поранення слід вважати таким, що сталося під час виконання мною обов'язків військової служби при захисті Батьківщини, при безпосередній участі в заходах національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, не пов'язане із вчиненням кримінального або адміністративного правопорушення, та не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесних ушкоджень.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 № 591 від 07.12.2022 поранення було визнано таким, що ТАК пов'язане із проходженням військової служби.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №295-РС від 15.10.2023 року ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу з 18.10.2023 року.
Довідкою міжрайонної Зарічної МСЕК серії 12ААА №031014 від 19.03.2024 року позивачу встановлена ступінь втрати працездатності у відсотках - 15% (одноразово) внаслідок поранення, так, пов'язане із захистом Батьківщини. Витяг із протоколу ВЛК № 409 від 31.01.2024 року.
Отримавши зазначену Довідку позивач звернувся до ТЦК та СП для відправки, та отримання одноразової грошової допомоги, встановленої пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Як слідує з протоколу №18/в засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.08.2024 року - старшому солдату в запасі ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), якого 18.10.2023 звільнено з військової служби та 19.03.2024 під час первинного огляду органами МСЕК встановлено 15% втрати працездатності внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, що сталося 24.11.2022 (довідка МСЕК серія 12ААА № 031014 від 19.03.2024). Заявника звільнено з військової служби 18.10.2023, а 19.03.2024 встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби.
Суд зазначає, що довідкою огляду МСЕК серія 12ААА № 031014 від 19.03.2024, позивачу встановлено втрату працездатності внаслідок травми, захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби з 19.03.2024.
Враховуючи, що позивач був звільнений з військової служби 18.10.2023 року, а ступінь втрати працездатності внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини було встановлено 19.03.2024 року, суд вважає, що відповідач дійшов помилкового висновку, що ступінь втрати працездатності позивача внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини встановлено у понад тримісячний термін після звільнення з військової служби, тому що відповідно до пункту 3 Порядку № 975 - днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата огляду, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Тобто в даному випадку суд вважає, що такий строк не пропущений, оскільки відсутність довідки медико-соціальної експертної комісії з зазначенням ступеня втрати працездатності є непереборною обставиною, яка не залежала від волі позивача щодо вчасного звернення із відповідною заявою про призначення одноразової грошової допомоги, а відтак відповідач не врахувавши всі обставини безпідставно відмовив у призначенні позивачеві одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням 15% втрати працездатності без встановлення інвалідності, відповідно до статті 16 Закону № 2011-XII та згідно Порядку №975.
Тому, суд вважає, що позивач у відповідності до підпункту 7 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII має право на отримання одноразової грошової допомоги як військовослужбовець, що отримав поранення, захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.
Також, суд зазначає, що встановлення законодавцем обмеженого строку є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги.
У випадку пропуску такого строку виключними підставами для визнання судом поважними причин такого пропуску може бути лише наявність об'єктивно непереборних обставин, які пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Разом з тим, це не означає, що зі збігом цього строку особа безумовно втрачає соціальні гарантії, які надані їй Законом, зокрема можливість реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у виключних випадках із застосуванням судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову).
Вищезазначене узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 23 жовтня 2018 року у справі № 161/69/17 та від 12 березня 2019 року у справі №760/18315/16-а, у яких колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що строк може вважатись присічним за умови, якщо особа протягом цього строку має можливість в будь-який час звернутися за захистом своїх соціальних прав, а саме, права на отримання грошової виплати; не вважається завершеним строк за умови об'єктивної відсутності можливості особи безперешкодного звернення за захистом відповідного соціального права; таке обмеження буде порушенням права особи на соціальне забезпечення та проявом дискримінації.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду також сформулювала позицію щодо можливості поновлення преклюзивного строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними і не залежали від волі та дій особи, зокрема, у постановах від 20 червня 2018 року у справі №553/1642/15-ц, від 29 серпня 2018 року у справі № 755/17365/15-ц та від 20 березня 2019 року у справі № 456/450/16-ц, де зазначила, що строкові обмеження для реалізації особою свого майнового права без можливості поновлення такого строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними і не залежали від волі та дій такої особи, не є необхідним у правовій державі; таке обмеження буде непропорційним і неправомірним обмеженням прав особи та неправомірним втручанням у право на мирне володіння своїм майном та реалізації майнових прав.
Відтак, в цьому конкретному випадку позивач вчинив всі необхідні дії для умов своєчасного проходження медичного огляду для встановлення ступеня втрати працездатності, первинний огляд позивача відбувся у визначений законом строку, однак вирішення питання часткової втрати працездатності медичними установами відбулось поза межами тримісячного строку, не з вини позивача, відтак він не має зазнавати негативних наслідків від того, що огляд не відбувся у межах тримісячного строку.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 22 серпня 2019 року у справі № 826/7472/18, від 08 вересня 2022 року у справі № 200/4753/20-а, від 15 листопада 2023 року у справі № 160/11386/20, від 15 грудня 2023 року у справі № 380/2772/21 та від 08 квітня 2024 року у справі № 540/3059/20.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни чи скасування судового рішення - відсутні.
Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 в адміністративній справі № 160/27851/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя А.В. Шлай
суддя А.А. Щербак