Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
18 квітня 2025 р. № 520/2025/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до стажу державної служби, що дає право на пенсію державної служби відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, періоди роботи: з 17.09.1984 по 13.10.1997 на посаді секретаря судового засідання Куп'янського міського суду Харківської області; з 10.08.2001 по 09.12.2001 на посаді діловода Куп'янського міського суду Харківської області; з 10.12.2001 по 25.10.2002 на посаді секретаря судового засідання Куп'янського міського суду Харківської області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 15.11.2024 переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015р. № 889-VIII для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку з урахуванням: довідки про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №04-49/489 від 05.11.2024 року (Додаток 4 до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого Постановою КМУ від 12.07.2024 №823); довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби № 04-49/491 від 05.11.2024 року (Додаток 6 до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого Постановою КМУ від 12.07.2024 №823);
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області різницю між призначеною пенсією державного службовця за віком у відповідності до ст. 37 Закону України "Про державну службу" та фактично виплаченою пенсією за віком за період з 15.11.2024 по день фактичного виконання судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області вчинено протиправними дії щодо відмови їй в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII та зарахуванні періодів роботи: з 17.09.1984 по 13.10.1997 на посаді секретаря судового засідання Куп'янського міського суду Харківської області; з 10.08.2001 по 09.12.2001 на посаді діловода Куп'янського міського суду Харківської області; з 10.12.2001 по 25.10.2002 на посаді секретаря судового засідання Куп'янського міського суду Харківської області, що дають право на пенсію державної служби відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 17.02.2025 відкрито спрощене провадження по справі в порядку статті 263 КАС України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Витребувано в Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області заяву разом із усіма доданими до неї матеріалами, на підставі якої було прийнято оскаржуване рішення.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому виклав свої заперечення проти позову, зазначивши про необґрунтованість позову. Відповідач зазначив, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 204450021384 від 22.11.2024 ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії - переведенні з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв'язку з відсутністю необхідного стажу державної служби. ОСОБА_1 повторно звернулась до Головного управління 20.12.2024 з заявою про переведення з пенсії за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу». За принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 26.12.2024 №204450021384 ОСОБА_1 з 20.12.2024 переведено на пенсію за віком відповідно Закону України “Про державну службу». Стаж державної служби, обчислений на підставі наданих документів складає 13 років 00 місяців 25 днів. До стажу державної служби не зараховано періоди роботи з 10.08.2001 по 09.12.2001 на посаді діловода Куп'янського міського суду Харківської області та з 10.12.2001 по 25.10.2002 на посаді секретаря судового засідання Куп'янського міського суду Харківської області, оскільки в трудовій книжці відсутні записи про присвоєння рангу державного службовця. Просить відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України), суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та з 19.10.2024 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - 34 роки 2 місяці 15 днів, що вбачається з форми РС-право, наявної в матеріалах справи.
Позивач 15.11.2024 звернулася до пенсійного органу з заявою про переведення її з пенсії за віком, призначеної згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003, на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII.
За принципом екстериторіальності заяву позивача було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та прийнято рішення № 204450021384 від 22.11.2024 про відмову позивачу в переведенні з пенсії за віком згідно Закону № 1058 на пенсію за віком згідно Закону № 889, згідно поданої 15.11.2024 заяви. (а.с. 20)
У рішенні № 204450021384 від 22.11.2024 зазначено, що станом на 01.05.2016 позивач має 17 років 8 місяців 19 днів стажу роботи на посадах державної служби та згідно з трудовою книжкою на момент досягнення пенсійного віку не працює (звільнена 15.01.2020), тому прийнято рішення відмовити позивачу в проведенні перерахунку пенсії на підставі її заяви від 15.11.2024 № 1982.
Позивач не погоджується з діями Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови в переведенні її на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, у зв'язку з чим звернулася до суду з позовом, згідно якого просить суд, зокрема, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 15.11.2024 переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015р. № 889-VIII з урахуванням наданих нею довідок про складові заробітної плати.
Також, позивач просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до її стажу державної служби, що дає право на пенсію державної служби відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, періоди роботи: з 17.09.1984 по 13.10.1997 на посаді секретаря судового засідання Куп'янського міського суду Харківської області; з 10.08.2001 по 09.12.2001 на посаді діловода Куп'янського міського суду Харківської області; з 10.12.2001 по 25.10.2002 на посаді секретаря судового засідання Куп'янського міського суду Харківської області.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ, який набрав чинності з 01.05.2016 (далі за текстом - Закон № 889-VІІІ), визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
Відповідно до ст. 90 Закону № 889-VІІІ, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі за текстом - Закон № 1058-IV).
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами, Закон України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993, далі Закон № 3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону №3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Проаналізувавши вищенаведені норми, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії державного службовця за віком після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Аналогічні правові висновки щодо застосування зазначених норм права було викладено у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 500/5183/17, від 11.04 2023 у справі №1.380.2019.003855.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та з 19.10.2024 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - 34 роки 2 місяці 15 днів, що вбачається з форми РС-право, наявної в матеріалах справи.
З метою переведення з пенсії за віком, призначеної згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003, на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII, позивач 15.11.2024 звернулася до пенсійного органу з відповідною заявою.
За принципом екстериторіальності заяву позивача було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та прийнято рішення № 204450021384 від 22.11.2024 про відмову позивачу в переведенні з пенсії за віком згідно Закону № 1058 на пенсію за віком згідно Закону № 889, згідно поданої 15.11.2024 заяви. (а.с. 20)
Також, з матеріалів справи судом встановлено, що після прийняття ГУ ПФУ в Харківській області зазначеного вище рішення, позивач повторно зверталася до пенсійного органу з заявою про переведення її з пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу».
За принципом екстериторіальності заяву позивача було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 26.12.2024 № 204450021384 ОСОБА_1 з 20.12.2024 переведено на пенсію за віком відповідно Закону України “Про державну службу». Стаж державної служби, обчислений на підставі наданих документів складає 13 років 00 місяців 25 днів.
Матеріали справи містять відповідний протокол перерахунку пенсії позивача, з якого вбачається переведення позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з 20.12.2024.
Як вже було зазначено судом, у межах даної справи позивач оскаржує дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо відмови їй в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" та просить зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області здійснити переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Разом з тим, матеріалами справи підтверджено та позивачем не спростовано, що позивача з 20.12.2024 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". Так, на момент звернення позивача до суду з зазначеними позовними вимогами (29.01.2025) позивач вже отримувала пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу".
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Тобто, суд констатує про відсутність порушеного права позивача щодо переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
При цьому, жодних доводів з приводу незгоди позивача з розміром чи порядком обрахунку призначеної пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" позивач у позовній заяві не зазначила.
Позивачем взагалі не було повідомлено суд про переведення її з 20.12.2024 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", оскільки зміст позовної заяви та додані позивачем до позовної заяви документи містять лише відомості про те, що позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та щодо того, що позивачу відмовлено в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", що позивач оскаржує в межах даної справи.
Суд звертає увагу, що відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 25.06.2020 по справі №520/2261/19 визначений статтею 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень, довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Таким чином, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Суд зазначає, що звернення до суду є способом захисту не наявних суб'єктивних прав, а лише порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах, а тому встановлена судом відсутність порушеного права та з огляду на передчасність звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні позові.
Така правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 07.02.2019 у справі №144/1883/15-а, від 01.07.2019 у справі № 460/1019/16-а, від 08.11.2019 у справі №157/1231/15-а, від 23.09.2020 у справі №809/295/17, від 12.05.2021 у справі №640/11938/20.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, позивач фактично ініціювала спір у суді задля захисту своїх прав, які вже є відновленими в досудовому порядку.
При цьому, рішення ГУ ПФУ в Одеській області області про переведення позивача на пенсію згідно Закону України "Про державну службу" є чинним та не є предметом розгляду по цій справі, оскільки позовна заява таких відомостей не містить.
Позивачем не доведено порушення її прав з боку відповідача в частині відмови в переведенні її на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". Судом таких обставин також не встановлено. Доводи позивача, викладені в позовній заяві щодо відмови відповідача в переведенні її на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" спростовуються наявними в матеріалах справи документами щодо призначення позивачу пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" на момент звернення до суду з даним позовом.
У зв'язку з викладеним позов у цій частині не підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до стажу державної служби, що дає право на пенсію державної служби відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, періоди роботи: з 17.09.1984 по 13.10.1997 на посаді секретаря судового засідання Куп'янського міського суду Харківської області; з 10.08.2001 по 09.12.2001 на посаді діловода Куп'янського міського суду Харківської області; з 10.12.2001 по 25.10.2002 на посаді секретаря судового засідання Куп'янського міського суду Харківської області, та щодо урахування наданих позивачем довідок про заробітну плату при переведенні позивача на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу", суд зазначає, що позивачем жодних доводів та підстав з приводу зазначених вимог у позовній заяві не викладено, оскільки, як вже було встановлено судом, позовна заява фактично ґрунтується на доводах позивача про протиправність дій відповідача щодо відмови їй в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", яким судом вже надана правова оцінка.
Розрахунок пенсії позивача за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" проведений ГУ ПФУ в Одеській області, про що прийнято рішення від 26.12.2024 № 204450021384, яким, зокрема, зараховано до стажу державної служби позивача період роботи: з 17.09.1984 по 13.10.1997. Зазначене рішення є чинним.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Суд зазначає, що рішення ГУ ПФУ в Одеській області, розрахунок пенсії позивача за віком згідно ЗУ "Про державну службу" та складові такої пенсії не є предметом розгляду в даній справі, оскільки позовна заява таких підстав та мотивів не містить.
При цьому, позивач, у разі незгоди з зазначеним рішенням ГУ ПФУ в Одеській області, має право оскаржити його у встановленому законом порядку.
Отже, в межах даної справи відсутні підстави для встановлення судом правомірності чи протиправності дій чи бездіяльності пенсійного органу при розрахунку пенсії позивача відповідно до Закону України "Про державну службу".
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу в судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
За викладених обставин суд дійшов висновку про залишення позову без задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, п. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Дмитро ВОЛОШИН