18 квітня 2025 року м. Рівне №460/3522/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВійськова частина НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у не звільненні з військової служби відповідно до поданого рапорту та зобов'язання відповідача прийняти рішення про звільнення з військової служби на підставі поданого рапорту.
Ухвалою суду від 26.02.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 28.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Згідно з позовною заявою вимоги ґрунтуються на тому, що ОСОБА_1 є солдатом військової частини НОМЕР_1 , має матір, яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду, а також проживає разом з нею. Тому, 20.12.2024 звернувся до командира з письмовим рапортом з проханням звільнити його з військової служби за сімейними обставинами відповідно до абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Однак, за результатом розгляду рапорту відповідачем відмовлено у його реалізації, посилаючись на те, що установлена наявність інших осіб II ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 . Позивач наголошує, що є єдиним членом сім'ї своєї матері, що може здійснювати постійний догляд за нею. Вважає відмову протиправною, а тому просить позов задовольнити повністю.
Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідженням письмових доказів, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно з витягом з реєстру територіальної громади №2024/013456514 від 06.11.2024, адреса місця проживання позивача: АДРЕСА_1 .
Позивач має матір - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 01.10.1988.
ОСОБА_2 відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №817259 від 21.03.2024, є особою з інвалідністю ІІ групи (інвалідність встановлена на строк до 01.04.2025; дата чергового переогляду 21.03.2025).
Відповідно до висновку ЛКК №2291 від 06.11.2024 ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду.
14.12.2024 розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 14.12.2024.
Згідно з довідкою №280 від 17.12.2024 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4
20.12.2024 позивач звернувся до командира 2 навчальної роти - старшого викладача 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 з письмовим рапортом з проханням звільнити його з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи та відсутністю інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення.
ІНФОРМАЦІЯ_5 на підставі листа військової частини НОМЕР_1 №1941/640 від 31.01.2025, №1520 від 03.02.2025 та у зв'язку з поданням ОСОБА_1 рапорту про звільнення зі служби, здійснено обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд, про що складено Акт №11409 від 10.02.2025.
Відповідно до змісту Акту №11409 від 10.02.2025 не заперечується потреба у догляді та інвалідність ОСОБА_2 , її родинний зв'язок з позивачем. Вказано, що інші особи, які можуть здійснювати постійний догляд за особою, що його потребує, першого ступеня споріднення відсутні (з чоловіком розведена, батьки померли). Встановлено наявність інших осіб другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 , а саме: брат ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 , сестра ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_7 , сестра ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_8 , брат ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_9 , оскільки висновків про потребу в постійному догляді МСЕК чи ЛКК або рішень експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи не пред'явлено.
Після отримання Акту №11409 від 10.02.2025, командиром військової частини НОМЕР_1 надано відповідь на рапорт ОСОБА_1 , яким рапорт залишено без задоволення, оскільки встановлено наявність інших осіб другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 .
Вважаючи порушеним своє право на звільнення з військової служби, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
За змістом статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
В подальшому, указами Президента України воєнний стан неодноразово продовжувався та триває й на даний час.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-XII).
Згідно з частинами першою та другою статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною першою статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Відповідно до частини другої цієї статті, проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. А частиною третьою цієї статті визначено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Згідно з частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII видами військової служби є: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави для звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
Суд враховує, що підпункт «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ (як помилково вказано позивачем у рапорті, з урахуванням при цьому зазначення пункту 3 частини 12 статті 26 Закону) у відповідній редакції діяв до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-IX, що набули чинності з 18.05.2024. Після внесених змін, підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Так, у редакції чинній на момент подання позивачем рапорту, пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII передбачено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, зокрема: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (абзац 13).
В подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» №4170-IX від 19.12.2024, що набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 січня 2025 року, абзац 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII викладено в такій редакції: «необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи».
Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону №2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).
Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Таким чином, законодавець передбачив механізм реалізації відповідного права шляхом подання військовослужбовцем рапорту на звільнення зі служби з відповідних підстав.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (далі - Інструкція №170).
Підпунктом 26 пункту 5 Додатку 19 Інструкції №170 визначено перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я:
документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді.
Судом встановлено, що позивачем до рапорту подано копії таких документів: паспорт громадянина України ОСОБА_1 , РНОКПП ОСОБА_1 , свідоцтво про народження, паспорт громадянина України ОСОБА_2 , РНОКПП ОСОБА_2 , пенсійне посвідчення ОСОБА_2 , довідка до акту огляду МСЕК ОСОБА_2 , висновок про наявність порушення функцій організму ОСОБА_2 , висновок ЛКК щодо ОСОБА_2 , свідоцтво про розірвання шлюбу, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , заява ОСОБА_2 (зареєстрованої в реєстрі №1113), заява ОСОБА_2 (зареєстрованої в реєстрі №1219), довідка Загвіздянської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, витяг з реєстру Загвіздянської територіальної громади.
Відповідачем факт подання позивачем до рапорту вказаного переліку документів не заперечується. Командиром військової частини НОМЕР_1 рапорт ОСОБА_1 залишено без задоволення, оскільки встановлено наявність інших осіб другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 (матір'ю позивача). До такого висновку відповідач дійшов з урахуванням Акту обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд №11409 від 10.02.2025 ІНФОРМАЦІЯ_10 .
Позивач реалізуючи визначене нормами чинного законодавства своє право на звільнення, звернувся з рапортом про звільнення з військової служби у зв'язку із сімейними обставинами відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII, через такі сімейні обставини, як необхідність постійного догляду за своєю матір'ю особою з інвалідністю ІІ групи.
Обов'язковими умовами для отримання права на звільнення з військової служби за вказаною підставою є:
- наявність одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи;
- необхідність здійснювати постійний догляд за такою особою;
- відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Зазначені обставини мають існувати в сукупності та бути підтвердженими доданими до рапорту доказами.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем: наявність у матері позивача - ОСОБА_2 (підтверджено родинні зв'язки), яка є особою з інвалідністю II групи станом на дату подання рапорту (підтверджено довідкою до акта огляду МСЕК) та необхідність здійснювати постійний догляд за нею (наявний висновок ЛКК закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді), відсутність інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (з чоловіком розведена, батьки померли).
В даному випадку спірним є факт наявності/відсутності у матері позивача - ОСОБА_2 інших членів сім'ї другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків) щодо можливості здійснення постійного догляду за нею.
Статтею 51 Конституції України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Згідно з частиною першою статті 172 Сімейного кодексу України дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.
Частиною першою статті 202 Сімейного кодексу України визначено, що повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Згідно зі статтею 203 Сімейного кодексу України дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.
Суд зазначає, що абзац тринадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII регламентує можливість звільнення військовослужбовця з військової служби через необхідність постійного догляду за одним із батьків - в даному випадку особою з інвалідністю ІI групи. При цьому, така підстава є правомірною за умови, якщо інший член сім'ї першого або другого ступеня споріднення через об'єктивні причини не може виконувати відповідні обов'язки (такі обставини встановлюються і враховуються в кожному конкретному випадку).
Тобто, вказану норму слід тлумачити не лише як їх юридичну чи фізичну відсутність, але й як об'єктивну неможливість виконання такими членами сім'ї, зокрема другого ступеня споріднення обов'язків по здійсненню постійного догляду за особою, з певних об'єктивно існуючих причин.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.02.2025 у справі №380/16966/24 виснував, що «відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону.
Так, відповідно до змісту Акту №11409 від 10.02.2025 встановлено наявність інших осіб другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 , а саме: брат ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 , сестра ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_7 , сестра ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_8 , брат ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_9 , оскільки висновків про потребу в постійному догляді МСЕК чи ЛКК або рішень експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи не пред'явлено.
Водночас, щодо вказаних осіб в Акті №11409 від 10.02.2025 встановлено таке:
брат ОСОБА_5 , зі слів ОСОБА_2 , зв'язок не підтримує, так як брат прийняв віру, яка не дозволяє спілкування за межами вірування;
сестра ОСОБА_6 являється громадянкою Німеччини, що підтверджується копією паспорта № НОМЕР_4 від 23.11.2015, зі слів ОСОБА_2 постійно проживає в Німеччині;
сестра ОСОБА_9 являється інвалідом 3 групи, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_5 від 22.10.2019;
брат ОСОБА_8 являється громадянином російської федерації, що підтверджується копією паспорта № НОМЕР_6 від 15.05.2018, зі слів ОСОБА_2 брат постійно проживає в рф, зв'язок не підтримує.
За таких обставин, брат ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 , сестра ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_7 , сестра ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_8 , брат ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_9 - через наведені об'єктивні причини не можуть виконувати обов'язки по здійсненню постійного догляду за ОСОБА_2 .
Відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім'ї особи, які належать до першого ступеня спорідненості є її батьки, чоловік або дружина, а також діти такої особи, у тому числі усиновлені. Згідно статтею 1262 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім'ї особи, які належать до другого ступеня спорідненості є її рідні брати та сестри, баба та дід, як з боку батька, так і з боку матері, а також її онуки.
Суд наголошує, що відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Таким чином, законодавством визначені критерії, за наявності яких особи складають сім'ю, яким є, зокрема спільне проживання.
Як встановлено судом, згідно з довідкою №280 від 17.12.2024 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Тобто, брат ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 , сестра ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_7 , сестра ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_8 , брат ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_9 - не проживають разом з ОСОБА_2 .
Більше того, як слідує з Акту №11409 від 10.02.2025, сестра ОСОБА_6 проживає в Німеччині (є громадянкою Німеччини), а брат ОСОБА_8 взагалі являється громадянином російської федерації, а також там проживає. Крім того, сестра ОСОБА_9 являється інвалідом 3 групи (підтверджується пенсійним посвідченням), а з братом ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , зв'язок не підтримує, так як брат прийняв віру, яка не дозволяє спілкування за межами вірування.
Так, з урахуванням вищенаведених норм та встановлених обставин слідує, що сім'я ОСОБА_2 складається лише з її сина та неповнолітнього онука (в матеріалах справи наявне свідоцтво про народження). Таким чином, суд погоджується з доводами сторони позивача про те, що родичі особи з інвалідністю, які не проживають разом із нею, не є членами її сім'ї.
При цьому, суд враховує, що необхідність здійснювати постійний догляд передбачає саме спільне проживання з особою. Здійснювати такий догляд не може той, хто проживає окремо, більше того в іншій країні.
Сімейним кодексом України також встановлено: обов'язок повнолітніх внуків, правнуків утримувати бабу, діда, прабабу, прадіда (стаття 266); обов'язок по утриманню братів та сестер (стаття 267).
Проте, суд звертає увагу, що при цьому, зокрема статтею 267 Сімейного кодексу України визначено умови, за яких повнолітні брати і сестри зобов'язані утримувати непрацездатних повнолітніх братів і сестер, які потребують матеріальної допомоги, а саме якщо вони (1) не мають чоловіка, дружини, батьків або повнолітніх дочки, сина, за умови, що повнолітні брати та сестри (2) можуть надавати матеріальну допомогу.
У даному випадку ОСОБА_2 має повнолітнього сина, який проживає разом з нею, а за обставин справи слідує, що повнолітні брати та сестри не можуть надавати їй допомогу.
Водночас, поняття «обов'язку утримання» та «обов'язку здійснення постійного догляду» не є тотожними. Утримання особи - це надання матеріальної допомоги. Постійний догляд - це форма догляду за особою з різними фізичними або психічними обмеженнями, що вимагає постійної присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки.
Матеріали справи не містять достатніх доказів щодо наявності членів сім'ї другого ступенів споріднення, які можуть здійснювати постійний догляд за хворою матір'ю позивача.
Отже, позивачем доведено, що окрім нього, інших членів сім'ї, які спільно проживають та могли здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 немає.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини, суд вважає, що позивач надав відповідачу достатні докази для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за матір'ю ОСОБА_2 - особою з інвалідністю IІ групи та відсутності інших членів її сім'ї, зокрема другого ступеня споріднення, які б могли здійснювати такий догляд.
У сукупності вищенаведеного, суд дійшов висновку, що станом на дату подання рапорту позивач мав право на звільнення з військової служби, а відмова відповідача у звільнення з військової служби є протиправною.
За змістом позовних вимог, позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність військової частини, яка полягає у не звільненні з військової служби відповідно до поданого рапорту. Натомість, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач висловлював незгоду з відмовою у задоволенні його рапорту, яка на його думку є незаконною. Також, ОСОБА_1 просить про зобов'язання відповідача прийняти рішення про звільнення з військової служби на підставі поданого рапорту.
Водночас, суд не може залишити поза увагою той факт, що його мати - ОСОБА_2 відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №817259 від 21.03.2024, є особою з інвалідністю ІІ групи, яка встановлена на строк до 01.04.2025 (дата чергового переогляду 21.03.2025). У матеріалах справи відсутні докази чергового переогляду та наявності в ОСОБА_2 статусу особи з інвалідністю після вказаної дати.
Однак, зважаючи на те, що судом встановлено протиправність відмови у звільнення позивача з військової служби, позов підлягає задоволенню саме шляхом визнання протиправною відмови військової частини у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби та зобов'язання відповідача з урахуванням висновків суду, повторно розглянути рапорт з приводу звільнення з військової служби через сімейні обставини, та прийняти за результатами його розгляду в установленому порядку рішення, з обов'язковим врахуванням висновків суду, наведених в мотивувальній частині цього судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У сукупності вищенаведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 605,60 грн.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 15000,00 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За правилами частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
А за правилами частини четвертої цієї статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, до позову долучено: договір №20/02/25-1 від 20.02.2025 про надання позивачу правової допомоги адвокатом Тарасенко Д.Ю., додаток №1 до вказаного договору, яким погоджено гонорар адвоката в сумі 15000,00 грн, рахунок-фактуру №24/02/25 на вказану суму, опис послуг наданих адвокатом Тарасенко Д.Ю. від 24.02.2025,
Долученими до справи документами позивачем доведено факт надання адвокатом Тарасенко Д.Ю. правничої допомоги, однак, суд не може погодитися із його розміром, позаяк при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», «East/West Alliance Limited» проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За наведеного, а також з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку, що присудженню позивачу підлягають витрати на правову допомогу, обґрунтована сума яких складає 7500,00 грн. В решті розрахунок вартості витрат на правову допомогу не є співмірним ні з часом, витраченим адвокатом на супроводження справи, ні з самою складністю справи.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та прийняти за результатами розгляду в установленому порядку рішення, з обов'язковим врахуванням висновків суду, наведених в мотивувальній частині цього судового рішення.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 грн та у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7500,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 18 квітня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_7 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_8 )
Суддя Н.В. Друзенко