18 квітня 2025 року м. Рівне №460/4852/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та скасування постанови,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - позивач) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач) про:
визнання протиправними дій відповідача щодо винесення постанови про накладення штрафу в сумі 5100 грн, від 04.03.2025;
скасування постанови про накладення штрафу на позивача в сумі 5100 грн, від 04.03.2025 за ВП № 76820261.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.
За змістом позовної заяви, вимоги позивача ґрунтуються на тому, що на виконанні у відповідача перебуває виконавче провадження № 76820261 з примусового виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 у справі № 460/12854/23 в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі заяви від 23.02.2023, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні. 04.03.2025 державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 76820261 винесено постанову про накладення штрафу, якою на позивача як боржника за невиконання рішення суду накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. Спірну постанову, так само як і дії щодо її винесення, позивач вважає протиправними, оскільки рішення суду в справі № 460/12854/23 виконано ним в межах повноважень в установленому чинним законодавством порядку. Так, за наслідками повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії позивачем прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 05.06.2024 № 172350003159, позаяк, відповідно до акту перевірки факту проживання від 07.03.2023 № 1700-1102-1/1609, в будинкових книгах для прописки громадян по смт. Томашгород Рокитнівського району Рівненської області (інші документи діловодом на перевірку не надавались) прослідковуються записи відносно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а саме зазначено реєстрацію за місцем проживання в смт. Томашгород Сарненського (колишнього Рокитнівсього) району Рівненської області з 26.04.1986 по 02.06.1986 та з 14.11.1990 по даний час. Отже, період постійного проживання (роботи) ОСОБА_1 у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993, підтверджений актом перевірки факту проживання від 07.03.2023 №1700-1102-1/1609, становить 02 роки 02 місяці 25 днів, у зв'язку з чим останній не набув права на призначення пенсії зі зниженням пенсії. Позивач стверджує, що заява ОСОБА_1 від 23.02.2023 була розглянута ним з урахуванням рішення суду у справі № 460/12854/23, а тому оскаржувана постанова прийнята державним виконавцем безпідставно. З наведених підстав, позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
09.04.2025 через відділ документального забезпечення (канцелярію) суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що у нього на виконанні перебуває виконавче провадження № 76820261 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 460/12854/23, виданого Рівненським окружним адміністративним судом 07.10.2024, щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі заяви від 23.02.2023, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні. На вимогу державного виконавця відповідач повідомив, що за результатами такого розгляду 05.06.2024 винесено рішення № 172650006213 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку у відповідності до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв'язку з відсутністю необхідного проживання ОСОБА_1 у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років. На переконання відповідача, зміст вказаного рішення свідчить про те, що воно прийняте з абсолютним і повним ігноруванням висновків, наведених Рівненським окружним адміністративним судом у рішенні від 27.12.2023 у справі № 460/12854/23. Так, у названому судовому рішенні суд констатував, що матеріалами справи підтверджено факт проживання ОСОБА_1 в зоні гарантованого добровільного відселення лише 3 роки, як власника посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що дає позивачу право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку додатково на 1 рік за 2 повні роки проживання в такій зоні, але не більше 6 років. Також, у рішенні від 27.12.2023 у справі № 460/12854/23 суд зазначив, що згідно з довідкою Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області від 16.06.2023 № 379, ОСОБА_1 постійно проживав та був зареєстрований в Рівненській області Сарненського району смт. Томашгород з 26.04.1986 по 16.02.2023 (дата видачі довідки №379). Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 № 106, смт. Томашгород Рівненської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. Таким чином, на думку відповідача, на виконання рішення суду в справі № 460/12854/23 при повторному розгляді питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку безпідставно та умисно не враховано правову оцінку, надану Рівненським окружним адміністративним судом у відповідному судовому рішенні. З огляду на вказане, на підставі статей 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому провадженні № 76820261 прийнято оскаржувану постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100 грн та зобов'язано відповідача виконати рішення протягом десяти робочих днів. Відповідач наголошує, що спірна постанова про накладення штрафу прийнята ним у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим є правомірною та скасуванню не підлягає. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.
ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою суду від 19.03.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
27.03.2025 через відділ документального забезпечення суду представником позивача подано заяву про усунення недоліків позову.
Ухвалою суду від 01.04.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, з врахуванням особливостей провадження у категорії справ з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця у відповідності до вимог статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17.04.2025. Також вказаною ухвалою до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 17.04.2025 постановлено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.
Розглянувши матеріали, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/116019152), залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2024 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/119209226), у справі № 460/12854/23 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 , а саме:
визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 02.03.2023 № 172650006213;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі заяви від 23.02.2023, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні;
у задоволенні решти позовних вимог, - відмовлено.
07.10.2024 Рівненським окружним адміністративним судом видано ОСОБА_1 виконавчий лист № 1 по адміністративній справі № 460/12854/23 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі заяви від 23.02.2023, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
20.01.2025 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Восінською І.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 76820261 з примусового виконання виконавчого листа № 1 у адміністративній справі № 460/12854/23, виданого Рівненським окружним адміністративним судом 07.10.2024.
17.02.2025 державним виконавцем Восінською І.А. у виконавчому провадженні № 76820261 винесено вимогу № 4262, якою боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, зобов'язано негайно надати інформацію щодо виконання рішення суду у справі № 460/12854/23 з наданням підтверджуючих документів.
На виконання вказаної вище вимоги виконавця, позивач згідно з супровідним листом від 24.02.2025 № 1700-0802-5/12113 скерував до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції копію рішення про відмову у призначенні пенсії від 05.06.2024 № 172650006213 на виконання рішення суду від 27.12.2023 № 460/12854/23 (далі - Рішення № 172650006213). Згідно з Рішенням № 172650006213, за результатами розгляду документів доданих до заяви: до страхового стажу зараховано всі періоди; до періоду проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано періоди проживання згідно з довідкою від 16.02.2023 № 379, виданою Рокитнівською селищною радою Сарненського району Рівненської області, оскільки актом перевірки факту проживання від 07.03.2023 № 1700-1102-1/1609 виявлено розбіжності періодів проживання зазначених в довідці та будинкових книгах; таким чином, документами не підтверджено постійне проживання заявника в смт. Томашгород Сарненського району Рівненської області; період постійного проживання (роботи) заявника у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить - 2 роки 2 місяці 25 днів (з 26.04.1986 по 02.06.1986 та з 14.11.1990 по 31.12.1992 - Рівненська область, Рокитнівський район, смт. Томашгород), чого не достатньо для визначення права на зниження пенсійного віку.
04.03.2025 державним виконавцем Восінською І.А. у виконавчому провадженні № 76820261 винесено постанову про накладення штрафу, якою за невиконання рішення суду накладено на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн. Підставою для прийняття такої постанови, як слідує з її змісту, слугував висновок державного виконавця про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області при повторному розгляді питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі заяви від 23.02.2023 не враховано висновків суду, викладених у рішенні від 21.05.2024.
Позивач, вважаючи протиправними вказану вище постанову про накладення штрафу та дії щодо її винесення, звернувся з адміністративним позовом до суду.
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.
Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до статті 1 вказаного Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Положеннями пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII закріплено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів.
Статтею 18 Закону № 1404-VIII встановлені обов'язки і права виконавців.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до частини шостої статті 26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Частина четверта статті 19 Закону № 1404-VIII встановлює, що сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Згідно з частиною першою статті 63 Закону № 1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до частини другої статті 63 Закону № 1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з частиною першою статті 75 Закону № 1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Виходячи з аналізу вказаних норм суд дійшов висновку, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Також, суд зазначає, що поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами.
Поряд з цим, статтею 129-1 Конституції України проголошено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно зі статтею 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з частиною другою статті 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Суд зазначає, що фактичним виконанням рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 у справі № 460/12854/23 є не сам по собі повторний розгляд Головним управління Пенсійного фонду України в Рівненській області заяви ОСОБА_1 від 23.02.2023, а прийняття за результатом такого розгляду рішення, яке враховує висновки суду, викладені у названому судовому рішенні.
Згідно з резолютивною частиною рішення суду у справі № 460/12854/23, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме:
визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 02.03.2023 № 172650006213;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі заяви від 23.02.2023, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Такий висновок суду щодо вирішення позовних вимог, як стверджується мотивувальною частиною рішення суду в справі № 460/12854/23, ґрунтувався на тому, що (дослівно):
"Отже, матеріалами судової справи підтверджено факт проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення лише 3 роки, як власника посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що дає позивачу право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку додатково на 1 рік за 2 повні роки проживання в такій зоні, але не більше 6 років."
За наведених обставин, суд констатує, що прийняте відповідачем Рішення № 172650006213 в частині твердження про проживання ОСОБА_1 в зоні гарантованого добровільного відселення менше 3 років станом на 01.01.1993 прямо суперечить цитованому вище висновку суду, зробленому в рішенні від 27.12.2023 у справі № 460/12854/23.
Відтак, суд приходить до висновку про те, що рішення суду в справі № 460/12854/23 не виконане позивачем у спосіб, що встановлений судовим рішенням, позаяк, висновки суду, висловленні у такому рішенні, не були враховані пенсійним органом при повторному розгляді заяви ОСОБА_1 .
В свою чергу, надання правової оцінки аргументам щодо виявлення розбіжностей у періодах проживання зазначених в наданій позивачем довідці органу місцевого самоврядування та будинкових книгах, про що пенсійним органом складено акт перевірки факту проживання від 07.03.2023 № 1700-1102-1/1609, мало бути предметом доказування у ході розгляду справи № 460/12854/23 по суті, а не на стадії виконання рішення суду в названій справі.
Суд враховує, що розглядаючи справу № 5-рп/2013, Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Сформовані та вже усталені позиції Європейського суду з прав людини стосовно виконання судових рішень полягають у наступному: право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ("Шмалько проти України", заява N 60750/00, пункт 43). Суд також виходить з того, що важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень протоколу ("Бурдов проти Росії", заява N 589498/00, пункт 34).
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Hornsby v. Greece" (заява N 18357/91, пункт 40), "Деркач та Палек проти України" (заяви N 34297/02 та N 39574/02, пункт 18): право на суд, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін; ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок; право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні; виконання судового рішення, яке набрало законної сили підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок ("Immobiliare Saffi v. Italy", заява N 22774/93, пункт 74).
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
З огляду на встановлені обставини, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства та доказів, наявних в матеріалах справи, перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваної постанови, суд дійшов висновку що вони відповідають приписам Закону № 1404-VIII та наведеним у частині другій статті 2 КАС України критеріям, відтак позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 287 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та скасування постанови, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 18.04.2025.
Учасники справи:
Позивач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076);
Відповідач - Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Замкова, буд. 29, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 43316386);
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Суддя Ольга ПОЛІЩУК