18 квітня 2025 року м. Рівне №460/15415/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доРегіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Рівненській області (філія ГСЦ МВС)
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Рівненській області (філія ГСЦ МВС) (далі по тексту - відповідач), в якій відповідач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невнесенні до оновленої довідки про розмір грошового забезпечення від 19.08.2024 № 33/38-1079, станом на 01.01.2023 відомостей щодо відсоткового розміру надбавки за особливості проходження служби та премії, встановлених для відповідної категорії військовослужбовців за відповідною (аналогічною) посадою та обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів станом на 2023 рік, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», для перерахунку пенсії з 1 лютого 2023 року;
зобов'язати відповідача підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нові довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 роки у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684,00 грн), встановленого законом на 2023 рік на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до Постанови №704, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах у відсотках, встановлених для відповідної категорії військовослужбовців за відповідною посадою та обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів станом 2023 роки, для перерахунку пенсії з 01 лютого 2023 року.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду № 460/966/24 від 19.08.2024 Державною установою "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Рівненській області" складено довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023, в якій зазначені наступні складові: посадовий оклад - 4700 грн, оклад за військовим (спеціальним) званням Прапорщик внутрішньої служби - 1450,00 грн.; надбавка за вислугу років 35% - 2152,50 грн.; надбавка за класну кваліфікацію або кваліфікаційну категорію - 3% - 141,00 грн.; надбавка за особливості проходження служби 0% - 0 грн.; премія 0% - 0 грн. Усього грошове забезпечення для обчислення пенсії - 8443,50 грн. Тобто, допущено протиправну бездіяльність щодо не визначення у довідках усіх складових у належному розмірі за нормами чинними станом на 2023 рік, що порушує право позивача на перерахунок пенсії в належному розмірі. Відповідно до наказу МВС України від 22.04.2024 № 259 «Про визначення в Міністерстві внутрішніх справ України уповноваженого структурного підрозділу з підготовки та подання до органів Пенсійного України документів для призначення (перерахунку) пенсій», а також на підставі Акту № 1 від 29.04.2024, підписаного у тому числі Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Рівненській області (Філія ГСЦ МВС), саме останній є правонаступником ДУ ТМО в частині компетенції щодо підготовки та направлення в ПФУ довідок про розмір грошового забезпечення пенсіонерам ОВС України. На підставі викладеного позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою суду від 07.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, у встановлений судом строк подав відзив на позов. На обґрунтування заперечення зазначив, що до регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Рівненській області (філія ГСЦ МВС) з питань, порушених у позовній заяві, позивач не звертався, будь-яких відмов щодо підготовки та надання до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області довідок про розміри грошового забезпечення не приймалося, а тому на даний час відсутній предмет спору. Державна установа Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Рівненській області не вибуло зі спірних правовідносин, а РСЦ ГСЦ МВС не є правонаступником зазначеної особи з огляду на наступне. На підставі викладеного, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області і отримує пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за вислугу років.
На виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду № 460/966/24 від 19.08.2024 Державною установою "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Рівненській області" складено довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023, в якій зазначені наступні складові: посадовий оклад - 4700 грн, оклад за військовим (спеціальним) званням Прапорщик внутрішньої служби - 1450,00 грн.; надбавка за вислугу років 35% - 2152,50 грн.; надбавка за класну кваліфікацію або кваліфікаційну категорію - 3% - 141,00 грн.; надбавка за особливості проходження служби 0% - 0 грн.; премія 0% - 0 грн. Усього грошове забезпечення для обчислення пенсії - 8443,50 грн.
Позивач вважає, що допущено протиправну бездіяльність щодо не визначення у довідці усіх складових у належному розмірі за нормами чинними станом на 2023 рік, що порушує його право на перерахунок пенсії в належному розмірі, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд зазначає наступне.
Спірним в межах даної справи є питання розміру складових грошового забезпечення позивача зазначених у довідці виданій Державною установою "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Рівненській області" на виконання рішення суду у справі №460/966/24.
За змістом частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частин першої та третьої статті 124 Основного Закону України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За приписом пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У Рішенні Конституційного Суду України №6-зп від 25.11.1997 суд зазначив, що частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.
Окрім того, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні № 19-рп/2011 від 14.12.2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. За таких обставин, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
У Рішенні № 18-рп/2004 від 01.12.2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття “охоронюваний законом інтерес» слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.
Отже, “охоронюваний законом інтерес» полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб'єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об'єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.
При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Суд наголошує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003).
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з пунктом 9 частини 5 статті 160 КАС України у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням прав, свобод або інтересів позивача.
Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов'язковою умовою визнання протиправними рішень суб'єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб'єкта владних повноважень.
Крім того, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.
Своєю чергою, порушення вимог Закону рішенням, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями/бездіяльністю чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Відповідно до висновку, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 у справі № 800/301/16, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
Аналогічний висновок, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 802/2474/17-а.
За таких обставин, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.
Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Відсутність у заявника прав чи обов'язків у зв'язку із вчиненням оскаржуваних дій не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.
Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Загальні підходи до судового захисту законних інтересів були сформульовані Верховним Судом у постанові від 20.02.2019 у справі № 522/3665/17, які також узгоджуються із постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі № 640/21611/19. У даних постановах Верховний Суд зазначив, що обставинами, які свідчать про очевидну відсутність у позивача порушеного права чи законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є, зокрема, не правовий характер вимог, адже задоволення позовних вимог не породжує правових наслідків для позивача. Це виключає можливість віднесення спору до “юридичного» відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України.
Верховний Суд наголосив про необхідність з'ясування судом обставин, що свідчать про порушення права чи інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб'єкта владних повноважень.
Ознаками “потерпілого» від порушення законного інтересу Верховний Суд вказав:
а) безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов;
б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому. Зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності;
в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду);
г) існує причинно-наслідковий взаємозв'язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.
Зазначені критерії не мають застосовуватись механічно та негнучким способом. У вказаних справах Верховний Суд підсумував, що безпосередньо позивач не є потерпілим від оскаржуваного рішення, оскільки воно не спричинило суттєвого негативного впливу саме на позивача і він не зазнав жодної реальної шкоди.
Суд може робити висновок про неправомірність рішень, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та про порушення у зв'язку із цим прав лише за позовом належного позивача. Оцінка рішень за позовом особи, яка не має права на звернення до суду, яка не є потерпілою у конкретних правовідносинах (є неналежним позивачем), апріорі не може призвести до захисту прав і не узгоджується із завданнями адміністративного судочинства.
Судом з'ясовано, що звертаючись до суду із цим позовом, позивач вказав, що відповідно до наказу МВС України від 22.04.2024 року № 259 «Про визначення в Міністерстві внутрішніх справ України уповноваженого структурного підрозділу з підготовки та подання до органів Пенсійного України документів для призначення (перерахунку) пенсій», а також на підставі Акту № 1 від 29.04.2024, підписаного у тому числі Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Рівненській області (Філія ГСЦ МВС), саме останній є правонаступником ДУ ТМО в частині компетенції щодо підготовки та направлення в ПФУ довідок про розмір грошового забезпечення пенсіонерам ОВС України. Тому вважає протиправною бездіяльність відповідача - Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Рівненській області (філія ГСЦ МВС), яка полягає у невнесенні до оновленої довідки про розмір грошового забезпечення від 19.08.2024 № 33/38-1079, станом на 01.01.2023 відомостей щодо відсоткового розміру надбавки за особливості проходження служби та премії, встановлених для відповідної категорії військовослужбовців за відповідною (аналогічною) посадою та обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів станом на 2023 рік, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», для перерахунку пенсії з 01.02.2023.
Відповідно до пункту 1 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 25.02.2019 №129 (далі - Наказ №129) «Про визначення в Міністерстві внутрішніх справ України уповноваженого підрозділу з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунку) пенсій» визначено уповноваженим підрозділом з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунку) пенсій Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України з покладенням таких функцій на управління координації пенсійних та соціально-гуманітарних питань цього Департаменту.
У подальшому, до цього наказу внесені зміни наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16.04.2021 № 291, пункт 1 викладено в новій редакції, згідно з яким уповноваженим підрозділом з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Департамент персоналу в особі управління координації пенсійних питань та соціальної роботи Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України; а уповноваженими установами за видачу довідок про розмір грошового забезпечення - територіальні медичні об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по областях, місту Києву в особі відповідних секторів (відділів) із соціально-гуманітарних питань цих установ.
22.04.2024 Міністерством внутрішніх справ України прийнято новий наказ № 259 «Про визначення в Міністерстві внутрішніх справ України уповноваженого підрозділу з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунку) пенсій» (далі - Наказ №259).
Відповідно до пункту 1 цього наказу Відділ координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України визначений уповноваженим підрозділом з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунку) пенсій.
Пунктом 2 Наказу № 259 уповноважено ГСЦ МВС на видачу звільненим зі служби військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ довідок про розмір грошового забезпечення відповідно за березень 2019 року та листопад 2019 року для перерахунку пенсій з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 160/8324/19 та судових рішень у справах № 826/3858/18 та № 826/12704/18 з покладенням таких функцій на регіональні сервісні центри Головного сервісного центру МВС (філії ГСЦ МВС) з 01.05.2024.
Наказом ГСЦ МВС від 29.04.2024 № 77 «Про затвердження змін до деяких положень регіональних сервісних центрів ГСЦ МВС (філій ГСЦ МВС) (далі - наказ № 77) затверджено зміни до деяких положень про регіональні сервісні центри ГСЦ МВС (філії ГСЦ МВС).
Пунктом 9 наказу № 77 визначено унести до Положення про регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Рівненській області (філія ГСЦ МВС), затвердженого наказом ГСЦ МВС від 27.04.2020 № 20, зокрема такі зміни: пункт 1 розділу ІІ доповнити підпунктом 7 такого змісту: « 7) організація забезпечення соціального захисту колишніх осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців Національної гвардії України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, членів їхніх сімей, в частині видачі звільненим зі служби військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ довідок про розмір грошового забезпечення.»; 2) пункт 1 розділу ІІІ після підпункту 30 доповнити новими підпунктами 31-33 такого змісту:
« 31) ведення обліку осіб, зокрема колишніх осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців Національної гвардії України (звільнених до набрання чинності Законом України від 13 березня 2014 року № 876- VII «Про Національну гвардію України»), внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, членів їхніх сімей, які отримують пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» для реалізації їх права на пенсійне забезпечення;
32) прийом від колишніх осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців Національної гвардії України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, членів їхніх сімей заяв, документів для забезпечення соціального захисту, в частині видачі звільненим зі служби військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ довідок про розмір грошового забезпечення;
33) оформлення в установленому порядку документів для призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності колишнього працівника міліції, їх направлення до МВС та виплата одноразової грошової допомоги в порядку, установленому законодавством України (здійснюється з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення відповідних головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі)».
Враховуючи викладене, РСЦ ГСЦ МВС лише з 01.05.2024 уповноважений видавати довідки про розмір грошового забезпечення відповідно за березень 2019 року та листопад 2019 року для перерахунку пенсій.
В подальшому, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.06.2024 № 432 «Про внесення змін до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 22 квітня 2024 року № 259» (далі - наказ №432) внесено наступні зміни, а саме пункт 2 наказу викладено в новій редакції: “2. Уповноважити Головний сервісний центр МВС на видачу звільненим зі служби військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за їх зверненнями довідок про розмір грошового забезпечення відповідно за березень 2019 року та листопад 2019 року для перерахунку пенсій з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 160/8324/19 та судових рішень у справах № 826/3858/18 та № 826/12704/18, а також здійснювати відповідно до законодавства України розгляд звернень таких осіб про видачу довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій за інші періоди з покладенням таких функцій на регіональні сервісні центри Головного сервісного центру МВС (філії ГСЦ МВС)».
Тобто, Головний сервісний центр МВС через регіональні сервісні центри з 01.05.2024 уповноважений видавати довідки про розмір грошового забезпечення за березень 2019 року та листопад 2019 року для перерахунку пенсій, додатково наказом МВС України від 21.06.2024 № 432 визначено повноваження РСЦ ГСЦ МВС лише стосовно розгляду звернень щодо видачі інших довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, без покладення функції щодо видачі таких довідок.
Отже, на час розгляду та винесення судом рішення від 05.03.2024 у справі №460/966/24 уповноваженим органом, який має видавати довідки про розмір грошового забезпечення, була Державна установа "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Рівненській області (код ЄДРПОУ 08733995), якою і видано на виконання вказаного рішення довідку про розмір грошового забезпечення від 19.08.2024 №33/38-1079.
В позовній заяві позивач просить визнати протиправною бездіяльність Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Рівненській області (філія ГСЦ МВС) щодо невнесення у довідку усіх складових грошового забезпечення в належному розмірі.
Однак, суд зазначає, що Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Рівненській області (філія ГСЦ МВС) не був стороною у справі №460/966/24 та не видав позивачу довідку про розмір грошового забезпечення від 19.08.2024 №33/38-1079.
Крім того, позивач не звертався до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Рівненській області (філія ГСЦ МВС) про видачу оновленої довідки, чи про внесення змін до вже існуючої довідки.
Таким чином, відсутня протиправна бездіяльність Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Рівненській області (філія ГСЦ МВС) щодо невнесення до оновленої довідки про розмір грошового забезпечення від 19.08.2024 № 33/38-1079, станом на 01.01.2023 відомостей щодо відсоткового розміру надбавки за особливості проходження служби та премії, встановлених для відповідної категорії військовослужбовців за відповідною (аналогічною) посадою та обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів станом на 2023 рік, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», для перерахунку пенсії з 01.02.2023, оскільки відповідач не видавав зазначену довідку.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нові довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 роки у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684,00 грн), встановленого законом на 2023 рік на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до Постанови №704, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах у відсотках, встановлених для відповідної категорії військовослужбовців за відповідною посадою та обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів станом 2023 роки, для перерахунку пенсії з 01.02.2023, то суд зазначає, що позивач не звертався до відповідача у встановленому порядку про видачу оновленої довідки та не отримував відмову у видачі такої довідки.
Таким чином, позивачем не наведено, а в матеріалах справи не містяться будь-яких належних, достатніх та допустимих доказів порушення прав та інтересів позивача саме Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Рівненській області (філія ГСЦ МВС).
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України та статті 17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача, висновки суду ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006).
Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено судом під час розгляду справи, аналізуючи відповідні доводи позивача.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи з'ясовані обставини справи, досліджені наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат у відповідності до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Рівненській області (філія ГСЦ МВС) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Рівненській області (філія ГСЦ МВС) (вул. Вербова, 39,м. Рівне,Рівненська обл.,33020. ЄДРПОУ/РНОКПП 43611870)
Повний текст рішення складений 18.04.2025.
Суддя Олег ГРЕСЬКО