Справа № 420/8609/24
17 квітня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Лебедєва Г.В., розглянувши в порядку письмового заяву ОСОБА_1 про здійснення заходів судового контролю для виконання рішення по адміністративній справі № 420/8609/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування окремих положень наказу, -
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа № 420/8609/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування окремих положень наказу.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 року по справі № 420/8609/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування окремих положень наказу задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано пункти 1, 4, 5, 6, 7, 8, 10, 11 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) «Про підсумки службового розслідування за фактом втрати 120 мм міномету МП 120 №00053 в мінометній батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 » від 27.07.2023 року № 228.
В решті позовних вимог відмовлено.
11.04.2025 року до Одеського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій він просить суд з метою забезпечення виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 року по адміністративній справі № 420/8609/24:
- вжити заходів передбачених п. 5 ч. 1 ст. 151, ч. 6 ст. 373 КАС України, а саме зупинити стягнення з ОСОБА_1 на підставі документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку, яким є наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) «Про підсумки службового розслідування за фактом втрати 120 мм міномету МП 120 №00053 в мінометній батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 » за № 228 від 27.07.2023 року до моменту припинення такого стягнення;
- встановити спосіб виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 року по адміністративній справі № 420/8609/24, зокрема зобов'язати військову частину НОМЕР_3 (код за ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) припинити стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) «Про підсумки службового розслідування за фактом втрати 120 мм міномету МП 120 №00053 в мінометній батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 » за № 228 від 27.07.2023 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 року по адміністративній справі № 420/8609/24;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 року по адміністративній справі № 420/8609/24.
В обґрунтування заяви позивач зазначив, що на підставі пунктів пункти 1, 4, 5, 6, 7, 8, 10, 11 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) «Про підсумки службового розслідування за фактом втрати 120 мм міномету МП 120 №00053 в мінометній батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 » від 27.07.2023 року № 228 з нього стягуються грошові кошти стягуються грошові кошти у загальному розмірі 9 269 180 гривень. Водночас, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 року по адміністративній справі № 420/8609/24 визнано протиправними та скасовано вищевказаний наказ (у частині зазначених пунктів про стягнення коштів). Тобто, наразі відсутні підстави для стягнення з позивача грошових коштів. Однак, посадові особи військової частини НОМЕР_1 досі не вчинили жодних дій щодо виконання вказаного рішення суду (скасування вищевказаних пунктів наказу), тому посадові особи військової частини НОМЕР_3 (де наразі проходить військову службу позивач) досі виконують вимоги вищевказаного наказу та стягують грошові кошти з позивача, що суперечить змісту вищевказаного судового рішення. Окрім того, позивачу досі не повернуто, стягнуті з нього на підставі протиправного наказу, грошові кошти, які перебувають в державному бюджеті без наявних для цього підстав.
Ухвалою суду від 14.04.2025 року призначив розгляд заяви ОСОБА_1 про здійснення заходів судового контролю для виконання рішення по адміністративній справі № 420/8609/24 у судовому засіданні на 17.04.2025 року.
Учасники справи в судове засідання призначене на 17.04.2025 року не з'явилися про день час та місце розгляду справи повідомленні належним чином та завчасно.
Керуючись приписами ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути заяву в порядку письмового провадження.
Розглянувши подану позивачем заяву, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами положень статей 129 та 129-1 Конституції України обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини 2 та 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Отже, зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Як встановлено судом, 27.07.2023 року командиром військової частини НОМЕР_1 винесено наказ (з основної діяльності) № 228 «Про підсумки службового розслідування за фактом втрати 120 мм міномету МП 120 №00053 в мінометній батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 », яким враховуючи результати службового розслідування, зокрема, наказано:
« 1. За порушення вимог статей 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 11, 16, 58, 59, 119, 120 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, вимог абз. З пункту 4 Розділу І, пункту 7 Розділу 1, абз, 1 пункту 2 Розділу 11 Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, пунктів 3.1.1, 3.1.9, 3.1.12 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 № 300, пункту 59 Розділу V Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440, , відповідно до пункту «в» статті 48 керуючись статтею 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, капітана ОСОБА_2 , командира мінометної батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхота військової частини НОМЕР_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення - «сувора догана».
4. Відповідно до пункту 3 статті 6 розділу II Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 31.10.2019 року, капітана ОСОБА_2 , командира мінометної батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 притягнути до підвищеної матеріальної відповідальності у розмірі заподіяної з його вини державі шкоди з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 15 липня 2020 року №604 «Про затвердження переліку озброєння, зброї та боєприпасів до неї, нестача або розкрадання яких відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до їх вартості», 9 269 180,00 (дев'ять мільйонів двісті шістдесят дев'ять тисяч сто вісімдесят гривень) гривень 00 копійок.
5. Помічнику командира частини з фінансово-економічної робота - начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 відповідно до абзацу 10 пункту 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, не виплачувати щомісячну премію за липень місяць 2023 року командиру мінометної батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 капітану ОСОБА_3 .
6. Помічнику командира частини з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 відповідно до п. 3.18 Інструкції з організації та ведення бухгалтерського обліку у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 19.12.2014 №905, внести суму заподіяної шкоди до Книги обліку нестач за номенклатурою служби ракетно-артилерійського озброєння на командира мінометної батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхота військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_2 , у розмірі заподіяної з його вини державі шкоди на суму - 926 918,00 (дев'ятсот двадцять шість тисяч дев'ятсот вісімнадцять) гривень 00 копійок.
7. Помічнику командира частини з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 відповідно до п. 3.18 Інструкції з організації та ведення бухгалтерського обліку у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 19.12.2014 №905, внести суму заподіяної шкоди з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 15 липня 2020 року №604 «Про затвердження переліку озброєння, зброї та боєприпасів до неї, нестача або розкрадання яких відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до їх вартості» до Книги обліку грошових стягнень та нарахувань військової частини НОМЕР_1 , на командира мінометної батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_2 , у розмірі заподіяної з його вини державі шкоди на суму - 9269180,00 (дев'ять мільйонів двісті шістдесят дев'ять тисяч сто вісімдесят гривень) гривень 00 копійок.
8. Помічнику командира частини з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 , відповідно до частини 1 статті 13 розділу III Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», вирахувати з грошового забезпечення командира мінометної батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_2 суму заподіяної з його вини державі шкоди з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 15 липня 2020 року №604 «Про затвердження переліку озброєння, зброї та боєприпасів до неї, нестача або розкрадання яких відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до їх вартості» на суму -9 269 180,00 (дев'ять мільйонів двісті шістдесят дев'ять тисяч сто вісімдесят гривень) гривень 00 копійок та здійснювати стягнення суми завданої шкоди щомісяця із грошового забезпечення в розмірі 20 відсотків його місячного грошового забезпечення до повного її погашення.
9. Помічнику командира частини з фінансово-економічної роботи-начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 , відповідно до абзацу 3 пункту 4 Розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом МОУ від 07.06.2018 року №260, виплатити 80 відсотків щомісячної премії за липень 2023 року наступним військовослужбовцям:
командиру НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 майору ОСОБА_4 ;
помічнику командира НОМЕР_2 батальйону морської піхоти з артилерії військової частини НОМЕР_1 капітану ОСОБА_5 .
10. Начальнику служби ракетно-артилерійського озброєння логістики військової частини НОМЕР_1 занести до книги обліку втрат військового майна, майно на загальну суму 926 918,00 (дев'ятсот двадцять шість тисяч дев'ятсот вісімнадцять) гривень 00 копійок., а саме: 120 мм міномет МП-120-1 од.
11. Начальнику служби ракетно-артилерійської озброєння логістики військової частини НОМЕР_1 : у зв'язку з тим, що в ході службового розслідування встановлено нанесення збитків державі внаслідок протиправних дій з боку капітана ОСОБА_2 , командира мінометної батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 під час перебування на посаді командира мінометної батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 на загальну суму 926918,00 (дев'ятсот двадцять шість тисяч дев'ятсот вісімнадцять) гривень 00 копійок. З урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 15 липня 2020 року №604 «Про затвердження переліку озброєння, зброї та боєприпасів до неї, нестача або розкрадання яких відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до їх вартості», вартість 120 мм міномету МП-120 - 1 одиниці складає; 9269180,00 (дев'ять мільйонів двісті шістдесят дев'ять тисяч сто вісімдесят гривень) гривень 00 копійок, направити матеріали службового розслідування до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорськ (з дислокацією в місті Дніпро з метою визначення наявності (відсутності) в діях капітана ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення;
відповідно до п.6 Розділу І Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 359 від29.06.2005, скласти та подати встановленим порядком картки обліку викраденої (втраченої) зброї на зброю, зазначену в пункті 5.11 даного розділу.».
Позивач, вважаючи протиправними пункти 1, 4, 5, 6, 7, 8, 10, 11 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) «Про підсумки службового розслідування за фактом втрати 120 мм міномету МП 120 №00053 в мінометній батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 » від 27.07.2023 № 228, звернувся до суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , в якій просив:
- визнати протиправними та скасувати пункти 1, 4, 5, 6, 7, 8, 10, 11 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) «Про підсумки службового розслідування за фактом втрати 120 мм міномету МП 120 №00053 в мінометній батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 » від 27.07.2023 № 228;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 безпідставно стягнуті кошти на підставі Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) «Про підсумки службового розслідування за фактом втрати 120 мм міномету МП 120 №00053 в мінометній батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 » від 27.07.2023 № 228 у загальному розмірі 13673 (тринадцять тисяч шістсот сімдесят три) гривні 69 копійок.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 року по справі № 420/8609/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування окремих положень наказу задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано пункти 1, 4, 5, 6, 7, 8, 10, 11 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) «Про підсумки службового розслідування за фактом втрати 120 мм міномету МП 120 №00053 в мінометній батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 » від 27.07.2023 року № 228.
В решті позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи позивачу в позовних вимогах про стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 безпідставно стягнутих коштів на підставі Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) «Про підсумки службового розслідування за фактом втрати 120 мм міномету МП 120 №00053 в мінометній батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 » від 27.07.2023 № 228 у загальному розмірі 13673 (тринадцять тисяч шістсот сімдесят три) гривні 69 копійок, судом в рішення було зазначено:
«…04 липня 2023 року позивач здав посаду командира мінометної батареї першого батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 та вибув до розпорядження військової частини НОМЕР_3 .
В лютому 2024 року, позивач отримав меншу зарплату у військовій частині НОМЕР_3 , після чого звернувся до фінчастини, де йому сказали, що гроші були отримані згідно службового розслідування, по якому була призначена матеріальна відповідальність (стосовно вищевикладених подій).
З наданого до суду листа військової частини НОМЕР_1 від 27.11.2023 року № 182/10023, вбачається, що військова частина НОМЕР_1 , у зв'язку з виключенням зі списків особового складу капітана ОСОБА_1 , надіслала до військової частини НОМЕР_3 Акт приймання передачі дебіторської заборгованості з відшкодування завданих державі збитків.
Згідно Акту приймання передачі дебіторської заборгованості з відшкодування завданих державі збитків у зв'язку з вибуттям до нового місця служби капітана ОСОБА_1 військова частина НОМЕР_1 передала, а військова частина НОМЕР_3 прийняла заборгованість з відшкодування завданих державі збитків, яка на день виключення із списків особового складу 9 268 539,61 гривень не погашена. Заборгованість виникла внаслідок втрати (нестачі, крадіжки, знищення, пошкодження, псування або передчасного виведення з ладу) військового майна на суму 9269180 грн. 00 коп., у тому числі за номенклатурою служби ракетно-артилерійського озброєння: дев'ять мільйонів двісті шістдесят дев'ять тисяч сто вісімдесят грн. 00 коп. Із загальної суми заборгованості 9269180 грн. 00 коп., частково погашено 640,39 (шістсот сорок грн. 39 коп.), у тому числі за номенклатурою військового майна служби ракетно-артилерійського озброєння: шістсот сорок грн. 39 коп. Залишок заборгованості, що передається по цьому Акту, становить 9268539 грн. 61 коп., у тому числі за номенклатурою військового майна: дев'ять мільйонів двісті шістдесят вісім тисяч п'ятсот тридцять дев'ять грн. 61 коп.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_3 про заробітну плату від 06.03.2024 року № 157/237 з грошового забезпечення позивача в січні 2024 року утримано 6629,80 грн., в лютому 2024 року утримано 7043,89 грн.. Всього 13673,69 грн.
Таким чином, кошти у розмірі 13673 гривні 69 копійок було стягнуто військовою частиною НОМЕР_3 , яка не є відповідачем по справі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині…».
Рішення суду набрало законної сили 14.01.2025 року.
Позивач звернувся до суду з заявою про здійснення заходів судового контролю для виконання рішення, яка обґрунтована тим, що посадові особи військової частини НОМЕР_3 (де наразі проходить військову службу позивач) досі виконують вимоги вищевказаного наказу та стягують грошові кошти з позивача, а також йому досі не повернуто, стягнуті з нього на підставі протиправного наказу, грошові кошти.
Щодо вимог заяви позивача в частині вжиття заходів передбачених п. 5 ч. 1 ст. 151, ч. 6 ст. 373 КАС України, а саме зупинення стягнення з ОСОБА_1 на підставі документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку, яким є наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) «Про підсумки службового розслідування за фактом втрати 120 мм міномету МП 120 №00053 в мінометній батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 » за № 228 від 27.07.2023 року до моменту припинення такого стягнення, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 6 ст. 373 КАС України за заявою особи, на користь якої ухвалено рішення, суд з метою забезпечення виконання рішення суду може вжити заходів, передбачених статтею 151 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд зазначає, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень.
Відповідно, суд може забезпечити позов лише за наявності двох підстав, а саме: ускладнення або неможливість виконання рішення суду чи відновлення порушених прав позивача внаслідок невжиття заходів забезпечення позову та очевидна протиправність рішення, яким порушуються права, свободи та інтереси особи, що звернулась до суду.
Суд зауважує, що з моменту набрання рішення суду законної сили, пункти 1, 4, 5, 6, 7, 8, 10, 11 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) «Про підсумки службового розслідування за фактом втрати 120 мм міномету МП 120 №00053 в мінометній батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 » від 27.07.2023 року № 228 є скасованими та такими, що втратили чинність.
Будь-яких зобов'язань на відповідача рішенням суду у цій справі не покладено.
Фактично між сторонами виникли нові правовідносини, а тому щодо припинення стягнення грошових коштів на підставі скасованого наказу та повернення вже стягнутих коштів, позивач має право на звернення до суду в загальному порядку шляхом подання відповідного позову, а не шляхом вжиття заходів, передбачених статтею 151 КАС України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення виконання рішення суду.
Стосовно вимог заяви позивача в частині встановлення способу виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 року по адміністративній справі № 420/8609/24, то суд зазначає наступне.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст.378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Отже, під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.
Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Так, позивач просить встановити спосіб виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 року по адміністративній справі № 420/8609/24 шляхом зобов'язання військової частини НОМЕР_3 (код за ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) припинити стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) «Про підсумки службового розслідування за фактом втрати 120 мм міномету МП 120 №00053 в мінометній батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 » за № 228 від 27.07.2023 року.
Разом з тим, як вже було зазначено судом, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 року по адміністративній справі № 420/8609/24 лише скасовано пункти 1, 4, 5, 6, 7, 8, 10, 11 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) «Про підсумки службового розслідування за фактом втрати 120 мм міномету МП 120 №00053 в мінометній батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 » від 27.07.2023 року № 228.
При цьому, на відповідача не покладено будь-яких обов'язків на вчинення дій, тобто рішення суду не має зобов'язального характеру.
Крім того, військова частина НОМЕР_3 (код за ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) не була відповідачем у справі № 420/8609/24.
Таким чином, позивач просить суд змінити рішення по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.
Відтак, заява позивача про встановлення способу виконання судового рішення не є заявою в розумінні ст. 378 КАС України, а є по суті позовними вимогами.
З огляду на вищевикладене, суд уважає, що в задоволенні вимог заяви позивача в частині встановлення способу виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 року по адміністративній справі № 420/8609/24 необхідно відмовити.
Стосовно вимог заяви позивача в частині зобов'язання військової частини НОМЕР_1 подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 року по адміністративній справі № 420/8609/24 та визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 року по адміністративній справі № 420/8609/24 (в порядку ст.. 383 КАС України), суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 5 ст.382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали є остаточною і оскарженню не підлягає.
У постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №640/13988/19 висловлено позицію, відповідно до якої адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічну позицію викладено Верховним Судом у постанові від 10.02.2022 року у справі № 160/13013/19.
Відповідно до частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 383 КАС України заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
Отже, передбачений правовий інститут контролю за виконанням рішення суду підлягає застосуванню виключно у разі вчинення суб'єктом владних повноважень під час виконання судового рішення протиправних дій чи бездіяльності або прийняття протиправних рішень, які, у свою чергу, порушують законні права та інтереси позивача.
При цьому, суд при вирішенні спору повинен встановити природу спірних правовідносин, а саме, які рішення, дії чи бездіяльність відповідача призвели до порушення прав позивача, чи такі пов'язані з виконанням рішення суду, чи вчинені відповідачем у зв'язку з виникненням нових правовідносин. Вказана позиція узгоджується з висновком. викладеним у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2018 року у справі №806/3099/17.
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 звернув увагу, що ст.383 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами застосування цієї статті є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів статті 383 КАС України можливе лише у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача.
За змістом частини 6 статті 383 КАС України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу.
Суд вкотре зазначає, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 року по справі № 420/8609/24 на відповідача не покладено будь-яких обов'язків на вчинення дій, тобто рішення суду не має зобов'язального характеру, що виключає можливість застосування спеціальних правових норм КАС України (статтей 382, 383 КАС України), направлених на забезпечення належного виконання судового рішення.
З огляду на викладене, вимоги заяви позивача в частині зобов'язання військової частини НОМЕР_1 подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 року по адміністративній справі № 420/8609/24 та визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 року по адміністративній справі № 420/8609/24, задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 248, 256, 295, 378, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про здійснення заходів судового контролю для виконання рішення по адміністративній справі № 420/8609/24 шляхом вжиття заходів передбачених п. 5 ч. 1 ст. 151, ч. 6 ст. 373 КАС України, а саме зупинення стягнення з ОСОБА_1 на підставі документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку, яким є наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) «Про підсумки службового розслідування за фактом втрати 120 мм міномету МП 120 №00053 в мінометній батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 » за № 228 від 27.07.2023 року до моменту припинення такого стягнення; встановлення способу виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 року по адміністративній справі № 420/8609/24, зокрема зобов'язання військову частину НОМЕР_3 (код за ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) припинити стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) «Про підсумки службового розслідування за фактом втрати 120 мм міномету МП 120 №00053 в мінометній батареї НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 » за № 228 від 27.07.2023 року; зобов'язання військової частини НОМЕР_1 подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 року по адміністративній справі № 420/8609/24 - відмовити.
Заяву ОСОБА_1 про здійснення заходів судового контролю для виконання рішення по адміністративній справі № 420/8609/24 шляхом визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 року по адміністративній справі № 420/8609/24 (в порядку ст. 383 КАС України) - залишити без задоволення.
Ухвала суду набирає законної сили у строк та порядок визначений ст. 256 КАС України та оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст. 293-297 КАС України.
Суддя Г. В. Лебедєва