Справа № 420/6152/25
17 квітня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить:
- Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 07.02.2025 року № 155250033249 “Про відмову в призначенні пенсії».
- Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 20.12.1991 року по 29.05.1995 року та з 01.10.1995 року по 01.06.2001 року, та призначити пенсію по інвалідності відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 23.12.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона 30.01.2025 р. звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності (ІІ гр.), відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Заява про призначення пенсії була передана до розгляду ГУ ПФУ в Кіровоградській області за екстериторіальним принципом. Рішенням ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 07.02.2025 року № 155250033249 було відмовлено позивачу у призначенні пенсії по інвалідності, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. За розрахунком ГУ ПФУ в Кіровоградській області, страховий стаж ОСОБА_1 становить 7 років 01 місяць 28 днів. У рішенні зазначено, що: - до страхового стажу не зараховано період роботи з 20.12.1991 по 29.05.1995 року, оскільки запис про звільнення дописаний різними чорнилами, крім того завірено печаткою не придатною для читання; - до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.10.1995 по 01.06.2001 року, оскільки запис про звільнення засвідчений печаткою непридатною для читання; - період починаючи з 01.07.2001 року, оскільки має місце виправлення в даті наказу про прийняття на роботу та відсутній запис про звільнення з роботи.
Позивач вказує, що предметом позову є зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 20.12.1991 по 29.05.1995 року, з 01.10.1995 по 01.06.2001 року, та призначення пенсії по інвалідності відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач не заявляє вимоги про зарахування до стажу періоду роботи з 01.07.2001 року (ТОВ «Сулугуні»), оскільки дійсно у трудовій книжці відсутній запис про звільнення з роботи.
Позивач посилається на ч.1 ст.32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією - для осіб з інвалідністю II та III груп - від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років. Позивач вважає, що необхідний позивачці для призначення пенсії по інвалідності страховий стаж становить 13 років.
Ухвалою від 04.03.2025 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
11.03.2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, зазначивши, зокрема, що позивач звернулась із заявою від 30.01.2025 до територіального органу ПФУ з питання призначення їй пенсії по інвалідності в порядку, визначеному Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) та доданими до заяви документами. За наслідками розгляду заяви позивача від 30.01.2025, а також доданих до заяви документів, ГУ ПФУ в Кіровоградській області прийнято рішення від 07.02.2025 за № 155250033249, відповідно до якого позивачу відмовлено в призначенні такого виду пенсії. Відповідач посилається на ст. 32 Закону № 1058, де вказано, що особам, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, зокрема, для осіб з інвалідністю ІІІ групи, від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років.
Відповідач вважає, що страховий стаж позивача становить 7 років 1 місяць 28 днів. За результатом розгляду документів долучених до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди роботи, згідно записів в трудовій книжці ( НОМЕР_1 ), а саме: з 20.12.1991 по 29.05.1995, оскільки запис про звільнення з роботи дописаний різними чорнилами. Крім того, печатка, якою засвідчено запис непридатна для читання. з 01.10.1995 по 01.06.2001, оскільки запис про звільнення з роботи засвідчений печаткою непридатною для читання. починаючи з 01.07.2001, оскільки має місце виправлення в даті наказу про прийняття на роботу та відсутній запис про звільнення з роботи. Відповідач вказує, що за вищезазначені періоди роботи відсутня інформація про сплату страхових внесків в Індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру.
Відповідач вважає, що необхідно підтвердити записи в трудовій книжці додатковими документами або результатами перевірки. Для зарахування до страхового стажу вищезазначених періодів необхідно надати підтверджуючі документи, видані за місцем роботи (правонаступником/архівним відділом) на підставі первинних документів, та довідку про перейменування (в разі необхідності). Також, відповідач вважає, що права на призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 32 Закону № 1058, з урахуванням наявних документів, позивач не має, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, тому ГУ ПФУ в Кіровоградській області було прийнято рішення від 07.02.2025 за № 155250033249, відповідно до якого позивачу відмовлено в призначенні даного виду пенсії.
11.03.2025 р. від третьої особи ГУ ПФУ в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву , в якому третя особа вважає позовні вимоги незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Третя особа вказала, що необхідний страховий стаж, який визначений статтею 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить для осіб з інвалідністю ІІІ групи від 52 років до досягнення ними 55 років включно - 13 років. За принципом «екстериторіальності» визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - ГУ ПФУ в Кіровоградській області, яким було прийнято рішення від 07.02.2025 року за №155250033249 про відмову позивачу у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу роботи. Згідно розрахунку стажу із необхідного страхового стажу - 13 років, у позивача підтверджено лише 7 років 1 місяць 28 днів страхового стажу, що не дає право на призначення пенсії по інвалідності. Вік позивача на момент звернення з заявою - 52 років. За доданими документами до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи з 20.12.1991 по 29.05.1995 року, оскільки запис про звільнення з роботи дописаний різними чорнилами, крім того завірено печаткою не придатною для читання; з 01.10.1995 по 01.06.2001 року, оскільки запис про звільнення засвідчений печаткою непридатною для читання; - період починаючи з 01.07.2001 року, оскільки має місце виправлення в даті наказу про прийняття на роботу та відсутній запис про звільнення з роботи. За вищезазначені періоди роботи відсутня інформація про сплату страхових внесків і індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру. Третя особа вважає, що для зарахування вищевказаних періодів необхідно підтвердити записи в трудовій книжці додатковими документами, надати уточнюючу довідку про період роботи, видану підприємством за місцем роботи (правонаступником/ архівним відділом) на підставі первинних документів та довідку про перейменування (в разі необхідності).
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджує паспорт НОМЕР_2 (а.с. 15).
Відповідно до Довідки до акту огляду МСЕК серія 12 ААД № 368237 (а.с. 10), 23.12.2024 р. позивачу встановлена друга група інвалідності. Інвалідність встановлена до 01 січня 2026 року.
30.01.2025 р. позивач звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності (ІІ гр.), відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Заява про призначення пенсії була передана до розгляду ГУ ПФУ в Кіровоградській області за екстериторіальним принципом.
Рішенням ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 07.02.2025 року № 155250033249 (а.с.13) було відмовлено позивачу у призначенні пенсії по інвалідності, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. За розрахунком ГУ ПФУ в Кіровоградській області, страховий стаж ОСОБА_1 становить 7 років 01 місяць 28 днів. У рішенні зазначено, щодо страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно записів у трудовій книжці ( НОМЕР_1 ), а саме:
- з 20.12.1991 по 29.05.1995 року, оскільки запис про звільнення дописаний різними чорнилами. Крім того, печатка, якою засвідчено запис непридатна для читання;
- з 01.10.1995 по 01.06.2001 року, оскільки запис про звільнення з роботи засвідчений печаткою непридатною для читання;
- починаючи з 01.07.2001 року, оскільки має місце виправлення в даті наказу про прийняття на роботу та відсутній запис про звільнення з роботи.
Як вбачається із записів у трудовій книжці №8-10, у період з 19.12.1991 р. по 29.05.1995 р. ОСОБА_1 працювала у Одеській філії Українського комерційного банку «Відродження» на посаді провідного спеціаліста обліково-фінансового відділу.
Згідно записів у трудовій книжці №11-12, у період з 01.10.1995 р. по 01.06.2001 р. ОСОБА_1 працювала у Виробничо-комерційній фірмі «Вілард» на посаді головного бухгалтера.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ч.1 ст.32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією - для осіб з інвалідністю II та III груп - від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років.
Отже, необхідний позивачці для призначення пенсії по інвалідності страховий стаж становить 13 років.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, з зазначеного вище вбачається, що страховий стаж отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі за текстом - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Системний аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.
Вказаний висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 у справі №235/805/17, від 06.12.2019 у справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 у справі №500/1561/17, від 05.12.2019 у справі №242/2536/16-а.
Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 року №58 (далі за текстом - Інструкція №58).
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом.-після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до п.2.6 Інструкції, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 Інструкції №58).
Системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірні періоди, ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження її трудового стажу. Разом з тим, доказів, які б спростовували спірні періоди трудової діяльності позивача, відповідач не надав. Зокрема, не надано доказів того, що позивачка не працювала у спірні періоди.
Також слід звернути увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідач не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі №754/14898/15-а.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці.
З огляду на вищевикладене, періоди роботи з 20.12.1991 року по 29.05.1995 року та з 01.10.1995 року по 01.06.2001 року підлягають зарахуванню ОСОБА_1 до страхового стажу, а рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 07.02.2025 року № 155250033249 “Про відмову в призначенні пенсії» є протиправним та підлягає скасуванню.
Що стосується вимоги позивача про зобов'язання відповідача призначити пенсію по інвалідності відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 23.12.2024 року, суд бере до уваги, що для призначення вказаної пенсії необхідний страховий стаж на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, який визначений статтею 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та становить для осіб з інвалідністю ІІІ групи від 52 років до досягнення ними 55 років включно - 13 років.
Отже, позивач ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час настання інвалідності та на день звернення за пенсією досягла віку 52 роки, а тому необхідний для призначення пенсії страховий стаж становить 13 років.
З урахуванням періодів роботи з 20.12.1991 року по 29.05.1995 року та з 01.10.1995 року по 01.06.2001 року, які за висновками суду були протиправно не враховані відповідачем до страхового стажу, позивач вказаним вимогам для призначення пенсії відповідає, а тому в даному випадку дискреційні повноваження у відповідача у питанні призначити пенсію чи відмовити в її призначенні - відсутні. Тому вимога позивача про зобов'язання відповідача призначити пенсію по інвалідності відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо дати призначення пенсії за інвалідністю, слід зазначити, що відповідно до п.2 ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.
Згідно довідки МСЕК №368237 від 23.12.2024 року, ОСОБА_1 було встановлено ІІ групу інвалідності 23.12.2024 року.
З огляду на те, що із заявою про призначення пенсії позивачка звернулась 30.01.2025 року (що вбачається із рішення про відмову від 07.02.2025 року), позивачка має право на призначення пенсії з дня встановлення інвалідності, тобто з 23.12.2024 року.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають повному задоволенню.
Судові витрати позивачем не понесені, а тому розподілу між сторонами не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (адреса: вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, 25009, код ЄДРПОУ 20632802), за участю третьої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 07.02.2025 року № 155250033249 “Про відмову в призначенні пенсії».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 20.12.1991 року по 29.05.1995 року та з 01.10.1995 року по 01.06.2001 року, та призначити пенсію по інвалідності відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 23.12.2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Андрухів