про відмову у забезпеченні позову
17 квітня 2025 р. № 400/2361/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В. С., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаЧорноморської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, вул. Захисників України,126,Чорноморка,Миколаївський район, Миколаївська область,57515,
прозаява про забезпечення позову,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Чорноморської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, в якому просить:
- визнати противним рішення Чорноморської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 13 лютого 2025 року №18;
- зобов'язати Чорноморську сільську раду Миколаївського району Миколаївської області надати дозвіл на встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку з кадастровим номером 4825184800:03:000:0137 площею 0,07 га на право розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм).
17 квітня 2025 року позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-яких дій, чи прийняття будь-яких рішень, стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 4825184800:03:000:0137 площею 0,07 до завершення розгляду даної справи та набранням рішенням суду законної сили.
В обґрунтування заяви позивач зазначив, що відповідно до вимог позовної заяви ним оскаржується рішення Чорноморської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області відносно земельної ділянки, яку позивач має намір одержати в користування. Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 4825184800:03:000:0137 площею 0,07 га є сформованою, існує загроза, що за час розгляду справи вказана земельна ділянка буде передана стороннім особам або видалена з Національної кадастрової системи. А у випадку передачі спірної земельної ділянки третім особам приведуть до ускладнень чи унеможливлення виконання рішення суду.
Дослідивши доводи та підстави, викладені в заяві про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з частиною другою статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен ураховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Суд наголошує на тому, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити, чи є хоча б одна з названих обставин і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами. Суд також повинен ураховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до частини шостої статті 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
Отже, ухвала про забезпечення позову повинна бути судом умотивована із зазначенням: 1) висновків про існування: обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд повинен з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх доводів, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог і бути співмірними з позовними вимогами.
Суд наголошує, що інститут забезпечення адміністративного позову дійсно є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. Однак, застосовуючи такий інститут, необхідно перш за все враховувати його мету та запобігати вирішенню спору у справі шляхом задоволення заяви про забезпечення позову.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 30.04.2021 по справі № 120/4469/20-а.
Суд зазначає, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи користування.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 по справі № 815/6309/16.
Надання чи відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не тягне за собою юридичних наслідків для позивача, а є лише певним етапом у процесі передачі земельної ділянки у користування.
Надання дозволу на встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку з кадастровим номером 4825184800:03:000:0137 площею 0,07 га, не покладає на орган місцевого самоврядування обов'язку щодо надання цієї земельної ділянки у власність чи користування.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.04.2020 по справі № 569/14686/16-а
Позивачем не доведено та документально не підтверджено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, що унеможливило б захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі. Крім того, до заяви не додано жодних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
З огляду на викладене, у задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити.
Керуючись статтями 150, 152, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, відмовити.
Ухвалу про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення в порядку, визначеному ст. 295-297 КАС України.
Суддя Віталій Станіславович Брагар