18 квітня 2025 року справа №320/49565/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку загального позовного провадження у місті Києві адміністративну справу за позовом адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Київської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - відповідач 1), Київської обласної прокуратури (далі - відповідач 2), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів №74 дп-24 від 14.06.2024 «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_1 »;
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Київської обласної прокуратури від 14.06.2024 №869 к «Про застосування дисциплінарного стягнення».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з рішенням КДКП та відповідним наказом Київської обласної прокуратури в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності шляхом накладення догани. Позивач вважає ці акти протиправними, оскільки в його діях відсутній склад дисциплінарного проступку. Крім того, дисциплінарну скаргу було розглянуто з порушенням строків, визначених чинним законодавством. У ході розгляду дисциплінарної справи комісією не було встановлено конкретних і беззаперечних фактів, які б свідчили про вчинення позивачем дій, що ганьблять звання прокурора, ставлять під сумнів його неупередженість, об'єктивність, незалежність, а також чесність і доброчесність органів прокуратури в цілому.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/49565/24 передана до розгляду судді Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позову.
Позивачем подано до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому зазначено, що текст оскаржуваного рішення отримано позивачем 20.06.2024, позовну заяву надіслано до Київського окружного адміністративного суду 19.07.2024, тобто з дотриманням місячного строку з моменту отримання оскаржуваного рішення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.12.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 закрито підготовче провадження у справі №320/49565/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Київської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, а також призначено розгляд справи №320/49565/24 по суті в судовому засіданні на 02 квітня 2025 року о 11:30 год.
У судове засідання 02.04.2025 прибули представники сторін, які підтримали свою правову позицію. Судом ухвалено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
18.01.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач 2 не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки під час службового розслідування встановлено, що прокурор ОСОБА_1 несвоєчасно направив до Баришівського райсуду обвинувальний акт у провадженні № 12021116070000045, що призвело до його закриття на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України. Так ОСОБА_1 , здійснюючи процесуальне керівництво, порушив вимоги КПК України та Порядку № 51, не забезпечив виконання завдань кримінального провадження, чим унеможливив судовий розгляд справи по суті та призвів до неефективного витрачання ресурсів. Відповідно до рішення КДКП від 05.06.2024 № 74дп-24, дії прокурора кваліфіковано як дисциплінарний проступок, за який передбачена відповідальність згідно з п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону № 1697-VII. Отже, рішення КДКП та наказ керівника прокуратури від 14.06.2024 № 869 к ухвалені в межах повноважень та згідно із законом.
До суду надійшла відповідь на відзив відповідача 2, згідно з якою позивач не погоджується з доводами відповідача 2 та підтримує свої позовні вимоги в повному обсязі, адже наказ керівника Київської обласної прокуратури № 869к від 14.06.2024, ухвалений на підставі рішення КДКП № 74дп?24 від 05.06.2024, містить численні порушення: дисциплінарне провадження не встановило жодних фактів проступку, службове розслідування ініційовано без належних підстав та проведено формально, без з'ясування обставин відрядження ОСОБА_1 і розподілу обов'язків старшого прокурора групи, а тому ні рішення комісії, ні наказ керівника прокуратури не ґрунтуються на належних доказах і підлягають скасуванню.
Також 28.01.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач 1 не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки прокурор ОСОБА_1 , здійснюючи процесуальне керівництво у провадженні № 12021116070000045, зобов'язаний був у найкоротший строк після затвердження обвинувального акта 29.06.2021 скерувати його до суду та переконатися в його отриманні, водночас не надав жодних доказів своєчасного направлення або обставин, які могли би це виправдати. Незважаючи на те, що строк досудового розслідування спливав 12.07.2021, а прокурор перебував у відрядженні з 02.07.2021, він не забезпечив подачі акту в межах законодавчо визначеного терміну, внаслідок чого суд закрив провадження за п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК. Верховний Суд у постановах від 12.12.2023 № 355/942/21 та низці рішень (№ 556/1381/18, № 752/3218/20 тощо) чітко підтвердив, що затвердження акта не звільняє сторону обвинувачення від обов'язку своєчасної подачі, а пропуск строків у справах нетяжких злочинів унеможливлює розгляд по суті.
В матеріалах справи наявна відповідь на відзив відповідача 1, згідно з якою позивач вважає доводи КДКП безпідставними, адже скарга не містила жодних обставин дисциплінарного проступку, службове розслідування ініційовано без належних підстав та проведено формально (не допитано автора скарги й старшого прокурора групи, не з'ясовано обставини відрядження ОСОБА_1 і його об'єктивної неможливості доставити обвинувальний акт до суду), матеріали розслідування здобуто з порушенням Закону «Про прокуратуру» та Інструкції № 202, а строки давності притягнення до дисциплінарної відповідальності неправильно обраховано (вчинення проступку припинилося 13.07.2021, відлік строку завершився 13.07.2022). Отже рішення КДКП № 74дп?24 та наказ № 869к є незаконними та підлягають скасуванню.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Зі скарги першого заступника керівника Броварської окружної прокуратури про вчинення дисциплінарного проступку прокурором ОСОБА_1 вбачається, що Баришівським відділом Броварської окружної прокуратури здійснювалося процесуальне керівництво за проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021116070000045 за ч. 2 ст. 190 КК України.
09 квітня 2021 року постановами керівника окружної прокуратури призначено групу прокурорів у складі ОСОБА_2 (старший групи), ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4
10 квітня 2021 року прокурором Мамедовим Р.А. погоджено повідомлення про підозру в цьому провадженні.
01 червня 2021 року рішенням керівника окружної прокуратури строк досудового розслідування було продовжено до 10 липня 2021 року (субота).
29 червня 2021 року прокурор Мамедов Р.А. затвердив обвинувальний акт.
02 липня 2021 року ОСОБА_1 був направлений у службове відрядження до Київської обласної прокуратури й письмовим рапортом передав матеріали провадження уповноваженим особам Баришівського відділу та старшому прокурору групи Оксамиту П.В.
Відповідно до КПК України, останнім робочим днем для подання обвинувального акта до суду був понеділок 12 липня 2021 року.
13 липня 2021 року обвинувальний акт зареєстровано в Баришівському районному суді, тобто вже після спливу строку досудового розслідування.
11 листопада 2022 року Баришівський районний суд закрив кримінальне провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України. ОСОБА_1 подав апеляційну та касаційну скарги, які залишено без задоволення.
На підставі викладеного було встановлено, що ОСОБА_1 не дотримав розумних строків досудового розслідування, і тому його дії (бездіяльність) мають бути підставою для дисциплінарної відповідальності.
26 лютого 2024 року член КДКП прокурор Стуконог О.І. ухвалив рішення про відкриття дисциплінарного провадження за наведеними у скарзі фактами.
За результатами службового розслідування, проведеного Київською обласною прокуратурою, складено висновок, що ОСОБА_1 неналежно виконав службові обов'язки, оскільки, будучи у відрядженні, не подбав про своєчасне подання обвинувального акта до суду.
05 червня 2024 року Кваліфікаційно?дисциплінарна комісія прокурорів ухвалила рішення № 74 дп?24 «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора ОСОБА_1 », на підставі матеріалів дисциплінарної скарги, наказу про розподіл обов'язків, окремих кримінальних і службових документів та пояснень ОСОБА_2
14 червня 2024 року керівник Київської обласної прокуратури видав наказ № 869 к про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 14 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються організація і діяльність прокуратури.
Згідно частини другої статті 131-1 Конституції України організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру».
Згідно з частиною 1 статті 41 Закону № 1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав, зокрема вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури (пункт 5).
Пунктом 6 частини першої статті 43 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VII) передбачено, що прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав, зокрема, систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.
Відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону № 1697-VII дисциплінарне провадження - це процедура розгляду відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Право на звернення до Комісії з дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти.
Дисциплінарне провадження включає такі етапи:
1) відкриття дисциплінарного провадження;
2) проведення перевірки дисциплінарної скарги;
3) розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора;
4) прийняття рішення у дисциплінарному провадженні стосовно прокурора;
5) оскарження рішення, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження;
6) застосування до прокурора дисциплінарного стягнення.
Частиною четвертою статті 46 Закону №1697-VII установлено, що після відкриття дисциплінарного провадження член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, за результатами перевірки.
Згідно з частиною дев'ятою статті 46 Закону №1697-VII перевірка відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності проводиться у строк, який не перевищує двох місяців із дня реєстрації дисциплінарної скарги, а в разі неможливості завершення перевірки протягом цього строку він може бути продовжений відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження, але не більш як на місяць.
Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1697-VII розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження. На засідання запрошуються особа, яка подала дисциплінарну скаргу, прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а у разі необхідності й інші особи. Повідомлення про час та місце проведення засідання відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, має бути надіслано не пізніше як за десять днів до дня проведення засідання.
Згідно із частиною третьою цієї статті висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора розглядається за його участю.
Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, заслуховуються пояснення члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб (частина п'ятою статті 47 Закону № 1697-VII).
Прокурор, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представник мають право давати пояснення, відмовитися від їх надання, ставити питання учасникам провадження, висловлювати заперечення, заявляти клопотання, а також за наявності сумнівів у неупередженості та об'єктивності члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, подавати заяву про його відвід (частина п'ята статті 47 Закону № 1697-VII).
Відповідно до частини 1 статті 48 Закону №1697-VII відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, приймає рішення в дисциплінарному провадженні більшістю голосів від свого загального складу. Перед прийняттям рішення відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, за відсутності прокурора, стосовно якого здійснюється провадження, і запрошених осіб обговорює результати розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора.
Згідно з частинами третьою-четвертою статті 48 Закону №1697-VII при прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення. Рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.
Частиною першою статті 49 Закону №1697-VII передбачено, що на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:
догана;
заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора);
звільнення з посади в органах прокуратури.
З огляду на викладене вище вбачається, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора є повне доведення його вини в ході службового розслідування чи дисциплінарного провадження, метою якого і є саме з'ясування обставин вчинення дисциплінарного проступку, уточнення ступеня вини особи. Такими підставами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях прокурора ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Враховуючи те, що позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, адміністративний суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку та дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Подібна за змістом позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.05.2019 у справі № 815/2658/17 та від 20.02.2024 у справі № 9901/865/18.
В контексті встановлених обставин справи та перевіряючи підставу притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що в провадженні слідчого відділу Броварського РУП ГУНП в Київській області перебувало кримінальне провадження № 12021116070000045 за ч. 2 ст. 190 КК України.
Постановою керівника окружної прокуратури від 09.04.2021 сформовано групу прокурорів у складі ОСОБА_2 (старший групи), ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
10.04.2021 прокурор ОСОБА_1 погодив повідомлення про підозру ОСОБА_5 у порядку ст. 278 КПК України. Одразу після затримання останнього він оперативно прибув до Баришівки, тоді як старший прокурор групи ОСОБА_2 не реагував
Постановою від 01.06.2021 строк досудового розслідування продовжено до 10.07.2021 (субота).
29.06.2021 прокурор Мамедов Р.А. затвердив обвинувальний акт. Він склав і підписав супровідний лист 01.07.2021.
Наказом № 234в від 30.06.2021 ОСОБА_1 направлено у службове відрядження до Київської обласної прокуратури з 02.07.2021 строком на 30 днів. Матеріали провадження та обвинувальний акт передані уповноваженим працівникам Баришівського відділу, про що він поінформував старшого прокурора групи.
Як було встановлено під час судового розгляду справи, 12.07.2021 ОСОБА_1 у телефонному режимі запитав ОСОБА_2 , чи акт подано; у відповідь почув, що матеріали вже в суді. Проте їх зареєстровано тільки 13.07.2021, тобто після спливу строку.
У листопаді 2021 року захисник подав клопотання про закриття провадження за п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК. ОСОБА_1 за дорученням старшого прокурора групи надав письмові пояснення 10.11.2022, які підтримав ОСОБА_2 у суді.
11.11.2022 Баришівський районний суд ухвалив закрити провадження. ОСОБА_1 не брав участі в засіданні; позицію обвинувачення відстоював старший прокурор.
26.06.2023 Київський апеляційний суд відмовив у задоволенні апеляції; 12.12.2023 - касаційні інстанції залишили рішення в силі.
26.02.2024 член КДКП ОСОБА_6 відкрив дисциплінарне провадження, посилаючись на скаргу першого заступника керівника окружної прокуратури.
05.06.2024 КДКП ухвалила рішення № 74дп?24 про дисциплінарний проступок ОСОБА_1 , обмежившись вибірковим аналізом матеріалів і без належного з'ясування всіх обставин, порушивши порядок, встановлений ст. 46- 48 Закону «Про прокуратуру».
14.06.2024 керівник Київської обласної прокуратури видав наказ № 869 к про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення.
Суд зазначає, неналежне виконання службових обов'язків, яке визнається дисциплінарним проступком і тягне за собою дисциплінарну відповідальність, полягає у невиконанні чи формальному, із порушенням Конституції, законів України (зокрема КПК) та підзаконних актів.
Для встановлення факту такого проступку необхідно з'ясувати, чи ухилявся прокурор від вчинення законодавчо передбачених дій у межах своїх повноважень, або виконував їх завідомо неякісно, із порушенням норм права й професійної етики. Підставою дисциплінарної відповідальності також є винесення незаконних та необґрунтованих процесуальних рішень, бездіяльність, ігнорування скарг учасників процесу або потурання порушенням закону з боку осіб, на яких поширюються його повноваження.
Отже, для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності Комісія має чітко встановити характер проступку (дія чи бездіяльність) та визначити, які саме норми матеріального та процесуального права були порушені.
Кожен дисциплінарний проступок, як і будь?яке інше правопорушення, містить єдність об'єктивних і суб'єктивних ознак (склад правопорушення). Об'єктивну сторону складають протиправне діяння або бездіяльність, можливі шкідливі наслідки, причинний зв'язок між дією й наслідками, а також час і місце вчинення. Суб'єктивну - вина особи.
Таким чином, оцінюючи законність дій чи бездіяльності прокурора, Комісія зобов'язана встановити всі складові дисциплінарного проступку.
Щодо підстави призначення досудового розслідування суд зазначає, що відповідно до правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеної в рішенні від 04.03.2019 у справі № 9901/5/19, підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання або невиконання вимог Конституції, законів України (зокрема КПК), підзаконних актів, професійної етики.
Для встановлення факту дисциплінарного проступку необхідно визначити:
наявність дії або бездіяльності;
порушення конкретних норм матеріального чи процесуального права;
об'єктивні ознаки проступку (час, місце, наслідки, причинний зв'язок);
суб'єктивну сторону - вину.
В той же час КДКП не з'ясувала жодного з елементів складу дисциплінарного проступку, не опитала жодної особи та не витребувала документів.
Так, у рішенні КДКП від 05.06.2024 зазначено, що навіть спосіб і час фактичного направлення обвинувального акта до суду не були встановлені.
Незважаючи на це, Комісією ініційовано службове розслідування, чим порушено ст. 77 Закону України «Про прокуратуру».
Пункт 3 Розділу ІІ Інструкції про порядок проведення службових розслідувань (затвердженої наказом Генерального прокурора від 16.06.2021 № 202) містить вичерпний перелік підстав для призначення службового розслідування.
У скарзі заступника керівника Броварської окружної прокуратури не наведено фактів, які б підпадали під цей перелік.
Такі дані не встановлені і під час відкриття провадження членом КДКП ОСОБА_6 .
Проти даних обставин під час судового розгляду справи відповідачами спростувань не надано.
Щодо обчислення строків досудового розслідування у кримінальному провадженні № 355/942/21 суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 219 КПК України, строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань або винесення постанови про його початок згідно зі ст. 615 цього Кодексу, і до моменту звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або ухвалення рішення про закриття провадження.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 219 КПК України, розслідування злочину має бути завершено в межах двох місяців з дня повідомлення особі про підозру.
Частина 4 вказаної статті передбачає можливість продовження строку в порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 КПК України.
Водночас, ч. 5 цієї ж статті встановлює, що строк ознайомлення сторін з матеріалами провадження відповідно до ст. 290 КПК України не включається до загального строку досудового розслідування.
Як вже було зазначено судом, 10.04.2021 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України. Двомісячний строк спливав 10.06.2021, однак постановою керівника Броварської окружної прокуратури від 01.06.2021 його продовжено до трьох місяців - до 10.07.2021 (субота) включно.
Так, згідно з ч. 7 ст. 115 КПК України, якщо останній день строку припадає на неробочий день, таким вважається наступний робочий день (крім строків тримання під вартою та перебування в медзакладі для психіатричної експертизи).
Отже, 10.07.2021 - субота, тому строк закінчувався 12.07.2021 (понеділок). Відтак, без урахування строку на ознайомлення з матеріалами, обвинувальний акт мав бути поданий не пізніше 17:00 12.07.2021.
Однак, враховуючи 1 день на ознайомлення стороною захисту (що підтверджується правовою позицією Верховного Суду у справі № 713/877/21 від 22.06.2022), строк продовжувався ще на один день - до 13.07.2021. У цей день обвинувальний акт і було подано до Баришівського районного суду.
У зв'язку з вищезазначеним, позивачем подано апеляційну скаргу, проте ухвалою Київського апеляційного суду від 26.06.2023 у її задоволенні відмовлено. Вважаючи судовий розгляд апеляційної скарги, позивач за погодженням із старшим прокурором групи, подав касаційну скаргу відповідно до наказу Офісу Генерального прокурора № 309.
Постановою Верховного Суду від 12.12.2023 оскаржувані рішення залишено без змін. При цьому, суд касаційної інстанції також не надав оцінки ряду доводів, викладених у скаргах.
Так суд зазначає, що у вказаній постанові Верховним Судом вперше сформовано нову правову позицію - строк досудового розслідування обчислюється послідовно, а не окремо для постанови про продовження строку.
Таким чином, суд відхиляє твердження Комісії про існування раніше сформованої судової практики в аналогічних правовідносинах.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 43 Закону України «Про прокуратуру», прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:
1) невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків;
2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення;
3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень;
4) порушення встановленого законом порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури;
6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики;
7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку;
8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення;
9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.
Виправдання особи або закриття стосовно неї судом кримінального провадження не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора, який здійснював процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та/або підтримання державного обвинувачення у цьому провадженні, крім випадків умисного порушення ним вимог законодавства чи неналежного виконання службових обов'язків.
Зі змісту рішення КДКП від 05.06.2024 вбачається, що дисциплінарне стягнення накладено на прокурора ОСОБА_1 за неналежне виконання службових обов'язків, зокрема - за незабезпечення надходження обвинувального акта до суду.
Водночас, правових підстав для таких висновків Комісією наведено не було.
Так, Комісія не довела наявність будь-якої норми, відповідно до якої саме прокурор, що підписав обвинувальний акт, зобов'язаний забезпечити його доставлення до суду.
Крім того суд погоджується з доводами позивача про те, що жодна зі застосованих Комісією норм права не містить прямого припису щодо покладення такого обов'язку саме на ОСОБА_1 , тим більше - після 02.07.2021, коли відповідне кримінальне провадження було передано старшому прокурору групи.
В той же час посилання Комісії на положення Розподілу обов'язків між прокурорами Баришівського відділу Броварської окружної прокуратури не підтверджує наявність у ОСОБА_1 обов'язку доставляти обвинувальний акт до суду, а також забезпечувати дотримання процесуальних строків у провадженнях, у яких він не є старшим прокурором групи.
Комісією неправильно застосовано й положення наказу Генерального прокурора №51, адже гідно з п. 2 та п. 5 цього наказу, повноваження щодо організації роботи прокурорів у групі, забезпечення строків, планування процесуальних дій та представництва в суді покладаються виключно на старшого прокурора групи. Крім того, відповідно до п. 3 наказу №51, прокурор, який діє у складі групи, погоджує свої процесуальні дії зі старшим групи, рішення якого є остаточним. Аналогічні положення закріплено і в наказі №309 від 30.09.2021 «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні». Під час дисциплінарного провадження встановлено, що ОСОБА_1 погоджував свої дії зі старшим прокурором групи та не мав повноважень на самостійне керівництво провадженням.
Таким чином суд дійшов висновку, що належне затвердження обвинувального акта зі сторони ОСОБА_1 відбулося в межах наданих йому повноважень, у присутності старшого прокурора групи. Водночас, забезпечення надходження цього акта до суду - це окрема процесуальна дія, яка йому не доручалась.
Крім того суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.04.2018 у справі № 9901/480/18, строки притягнення до дисциплінарної відповідальності обчислюються з моменту вчинення дисциплінарного проступку, а не з моменту його виявлення.
У даній справі моментом вчинення порушення визначено час, коли обвинувальний акт мав бути поданий до суду. Такий акт був затверджений 29.06.2021, а повинен був бути поданий не пізніше 12.07.2021. Фактично він надійшов до Баришівського районного суду 13.07.2021.
Таким чином, річний строк притягнення до дисциплінарної відповідальності завершився 13.07.2022.
Викладене узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, зокрема у справах № 9901/480/18 та № 640/18442/20. У вказаних рішеннях наголошено, що дисциплінарне правопорушення вважається вчиненим після спливу встановленого законом строку для певної дії, якщо така дія не була вчинена.
Також судом встановлено, що з 02.07.2021 заявник перебував у службовому відрядженні до Київської обласної прокуратури. Підтримання публічного обвинувачення у суді здійснювалося іншим прокурором. Жодної участі у засіданнях суду першої інстанції заявник не брав. Заперечення щодо клопотання про закриття кримінального провадження були направлені у листопаді 2022 року - після спливу річного строку притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Таким чином суд дійшов висновку, що, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів №74 дп-24 від 14.06.2024 «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_1 », а також визнання протиправним та скасування наказу керівника Київської обласної прокуратури від 14.06.2024 №869 к «Про застосування дисциплінарного стягнення».
Відповідно до приписів частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, обираючи спосіб відновлення порушеного права позивача, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
На підставі вищевикладених положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи та межі позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За наведених обставин у сукупності, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Решта доводів учасників справи висновків суду по суті справи не змінюють.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 КАС України.
Позивачем під час розгляду справи було сплачено судовий збір на суму 2 422,40 грн., тому судові витрати підлягають стягненню на користь за рахунок бюджетних асигнувань обох відповідачів.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Київської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів №74 дп-24 від 14.06.2024 «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_1 ».
Визнати протиправним та скасувати наказ керівника Київської обласної прокуратури від 14.06.2024 №869 к «Про застосування дисциплінарного стягнення».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів на користь ОСОБА_1 «РНКОПП НОМЕР_1 » судовий збір у сумі 1 211,20 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 «РНКОПП НОМЕР_1 » судовий збір у сумі 1 211,20 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.