18 квітня 2025 року № 320/47090/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ВАТ "Меридіан" ім. С.П.Корольова до Державної аудиторської служби України, Північного офісу Держаудитслужби про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Відкрите акціонерне товариство «Меридіан» ім. С.П. Корольова (далі - позивач) з позовом до Державної аудиторської служби України (далі - відповідач 1, Держаудитслужба), Північного офісу Держаудитслужби (далі - відповідач 2), в якому просить:
- визнати неправомірною та незаконною бездіяльність Державної аудиторської служби України;
- визнати неправомірним та незаконним процедурне рішення Північного офісу Держаудитслужби про відмову у прийнятті заяви позивача до розгляду;
- зобов'язати Державну аудиторську службу України прийняти адміністративний акт, яким скасувати повністю (в повному обсязі) акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» за період з 01.01.2021 по 31.03.2024 № 262606-30/330 від 16.08.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджуючись із організацією, порядком проведення та оформленням результатів ревізії, а також з обставинами, посиланнями, розрахунками та висновками в акті ревізії, він звернувся до Держаудитслужби із заявою щодо початку адміністративного провадження та прийняття адміністративного акту.
Однак, вказана заява безпідставно та в порушення вимог статей 21, 44 Закону України «Про адміністративну процедуру» була надіслана до Північного офісу Держаудитслужби, а Північним офісом Держаудитслужби в порушення вимог статей 1, 45 Закону України «Про адміністративну процедуру» незаконно, безпідставно та необґрунтовано прийнято процедурне рішення щодо відмови у прийнятті заяви до розгляду. Крім того, в порушення вимог статей 22, 45 вказаного Закону рішення було прийняте з перевищенням повноважень та не уповноваженою на це особою.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представником Держаудитслужби подано відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечував, з огляду на його безпідставність та необґрунтованість. Відповідач вказав, зокрема, що акт ревізії це службовий документ, який підтверджує факт проведення уповноваженими органами відповідної перевірки, а висновки, викладені у ньому, не породжують обов'язкових юридичних наслідків.
Представником Північного офісу Держаудитслужби подано відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позову, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Водночас, висновки, викладені у акті ревізії, на думку відповідача 2, не породжують обов'язкових юридичних наслідків та не можуть бути предметом спору.
Також, відповідач 2 зазначив, що акт ревізії не є адміністративним актом в розумінні Закону № 2073-IX, що, в свою чергу, робить неможливим його скасування, а під час розгляду заяви позивача про початок адміністративного провадження та прийняття адміністративного акту відповідач діяв на підставі та в межах вимог чинного законодавства, тому просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідачів у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, просили суд відмовити у задоволенні позову.
Суд за згодою сторін перейшов до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до пункту 1.6.3 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північного офісу Держаудитслужби на III квартал 2024 року та на підставі направлень на проведення ревізії від 05.08.2024 №№ 797-800, виданих керівником Північного офісу Держаудитслужби, в період з 06.08.2024 по 12.08.2024 проведена планова ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова за період з 01.01.2021 по 31.03.2024.
За результатами проведеної ревізії складено акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова за період з 01.01.2021 по 31.03.2024 від 16.08.2024 № 262606-30/330.
ВАТ «Меридіан» ім. С.П. Корольова подано до Держаудитслужби заяву про початок адміністративного провадження та прийняття адміністративного акту від 06.09.2024 №12/815, у якій просив прийняти адміністративний акт яким скасувати повністю акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова за період з 01.01.2021 по 31.03.2024 від 16.08.2024 № 262606-30/330.
Листом Північного офісу Держаудитслужби від 13.09.2024 №262616-14/6159-2024 повідомлено позивача, що його заяву від 06.09.2024 №12/815 зареєстровано за вх.№262600-12-7317-24 від 13.09.2024.
За результатами розгляду заяви Північним офісом Держаудитслужби листом від 20.09.2024 № 262616-14/6291-2024 повідомлено позивача про залишення заяви без розгляду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII (далі - Закон № 2939-XII), головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб'єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб'єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.
Основні завдання, повноваження і права Північного офісу Держаудитслужби визначено нормами Закону № 2939-XII, статтею 113 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI, Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 03.02.2016 № 43, та Положенням про Північний офіс Держаудитслужби, затвердженим наказом Державної аудиторської служби України від 02.06.2016 № 23, та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 4 Закону № 2939-ХІІ передбачено, що інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Відповідно до статті 15 Закону № 2939-ХІІ, законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Пунктом 7 частини першої статті 10 Закону № 2939-ХІІ визначено, що органам державного фінансового контролю надано право, зокрема пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.
Частиною 2 статті 15 Закону № 2939-ХІІ визначено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
В акті фіксуються факти порушення чинного законодавства, Указів Президента, постанов Верховної Ради, Кабінету Міністрів України, наказів, розпоряджень, положень та інструкцій міністерств і відомств, які регулюють фінансово-господарську діяльність підприємств.
Пунктом 2 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 550), визначено, що інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
Пунктами 4, 5 Порядку № 550 передбачено, що планові та позапланові виїзні ревізії проводяться контролюючими органами відповідно до Закону та цього Порядку.
Планові виїзні ревізії проводяться відповідно до планів контрольно-ревізійної роботи, затверджених в установленому порядку, позапланові виїзні ревізії - за наявності підстав, визначених Законом.
Пунктом 35 Порядку № 550 передбачено, що результати ревізії оформляються актом, який повинен мати наскрізну нумерацію сторінок. На першому аркуші акта ревізії, який оформляється на бланку органу державного фінансового контролю, зазначається назва документа (акт), дата і номер, місце складення (назва міста, села чи селища).
Акт ревізії містить:
вступну частину, в якій зазначаються підстава для проведення ревізії, тема ревізії, повне найменування об'єкта контролю, його місцезнаходження, адреса електронної пошти, відомості про організаційно-правову форму та форму власності, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, дати початку і закінчення ревізії, період, який підлягав ревізії, перелік посадових осіб органу державного фінансового контролю та залучених фахівців, які проводили ревізію, перелік осіб, які відповідали за фінансово-господарську діяльність об'єкта контролю у період, що підлягав ревізії, інші відомості щодо організаційної структури об'єкта контролю, наявності підпорядкованих йому підприємств, установ, організацій, перебігу ревізії та перешкоджання у її проведенні, а також факти відмови від підписання або неможливість підписання документів у разі наявності;
констатуючу частину, в якій наведено інформацію про результати ревізії в розрізі кожного питання програми із зазначенням, за який період, яким способом (вибірковим, суцільним) та за якими документами перевірено ці питання, висновок про наявність або відсутність порушень законодавства, визначений у разі наявності в установленому законодавством порядку розмір збитків, завданих державі чи об'єкту контролю внаслідок таких порушень, а також іншу інформацію, що стосується діяльності та фінансового стану об'єкта контролю, та факти, що стосуються періоду, який підлягає ревізії.
Виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції органу державного фінансового контролю, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.
Згідно з приписами пункту 3 Порядку № 550 акт ревізії - документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення до акта ревізії (за їх наявності) та висновки до них є невід'ємною частиною акта.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що акт ревізії органу державного фінансового контролю лише фіксує наявність/відсутність порушень законодавства за результатами ревізії певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи.
За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За визначенням, що міститься у статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що за владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.
Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов'язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб'єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.
Отже, акт застосування норм права (індивідуальний акт) - це індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; акт застосування норм права адресується конкретним суб'єктам і створює права та/чи обов'язки лише для цих суб'єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує свою дію фактами його застосування, тоді як дія індивідуального акта закінчується у зв'язку з припиненням існування конкретних правовідносин.
У даному випадку акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова за період з 01.01.2021 по 31.03.2024 від 16.08.2024 № 262606-30/330, в якому відображено узагальнений опис виявлених порушень законодавства, що, в свою чергу, відповідає встановленим правилам складання акта, не є правовим документом, який встановлює відповідальність об'єкта контролю та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС України.
Дії службової особи щодо включення до акта певних висновків не можуть бути предметом розгляду у суді. Заперечення, зауваження до акта перевірки (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта. Це свідчить про те, що дії, пов'язані з включенням до акта висновків, є обов'язковими, тоді як самі висновки такими не є.
Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків.
Враховуючи викладене, суд вважає, що акт ревізії не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, діяльність яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені органом фінансового контролю порушення вимог чинного законодавства України об'єктом контролю, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, у тому числі викладення у ньому висновків ревізії, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
Поряд з цим, суд зазначає, що 15 грудня 2023 року набрав чинності Закон України від 17 лютого 2022 року № 2073-IX «Про адміністративну процедуру» (далі - Закон № 2073-IX), який регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб'єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у спосіб прийняття й виконання адміністративних актів (частина перша статті 1 Закону № 2073-IX).
Статтею 4 Закон № 2073-IX визначено, що адміністративна процедура здійснюється на засадах верховенства права, у тому числі законності та юридичної визначеності; рівності перед законом; обґрунтованості; безсторонності (неупередженості) адміністративного органу; добросовісності і розсудливості; пропорційності; відкритості; своєчасності і розумного строку; ефективності; презумпції правомірності дій та вимог особи; офіційності; гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; гарантування ефективних засобів правового захисту.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 2073-IX адміністративний орган здійснює адміністративне провадження виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, а також на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Адміністративний орган зобов'язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону (частина третя статті 8 Закону № 2073-IX).
Згідно з частиною другою статті 11 Закону № 2073-IX адміністративний акт повинен прийматися з дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для права, свободи чи законного інтересу особи і цілями, на досягнення яких спрямований адміністративний акт.
За визначеннями, наведеними у статті 2 Закону № 2073-IX:
адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов'язків окремої особи (осіб).
адміністративна справа - справа, що стосується публічно-правових відносин щодо забезпечення реалізації права, свободи чи законного інтересу особи та/або виконання нею визначених законом обов'язків, захисту її права, свободи чи законного інтересу, розгляд якої здійснюється адміністративним органом.
Зі змісту позову вбачається, що позовні вимоги позивача фактично зводиться до визнання акта ревізії протиправним та його скасування.
Суд зазначає, що при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначити їх розмір у встановленому законодавством порядку та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Законність та правильність обчислення розміру визначення збитків, може бути предметом перевірки у судовому порядку тільки за позовом органу державного фінансового контролю до винних осіб, а не у справі за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.
Як зазначалось вище, акт ревізії не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, його висновки не породжують обов'язкових юридичних наслідків, тому він не можу бути предметом спору.
Позивач звернувся до відповідачів із заявою в порядку Закону № 2073-IX з метою скасування акта ревізії як адміністративний акт. Проте, виходячи з аналізу викладених вище положень, акт ревізії не є адміністративним актом в розумінні Закону № 2073-IX, що, в свою чергу, робить неможливим його скасування.
В даному випадку, актом індивідуальної дії, який стосується прав або інтересів позивача, буде вимога про усунення порушень, яка буде винесена органом державного фінансового контролю за наслідками вказаного акта ревізії.
Окрім цього, судом встановлено, що матеріали ревізії, в тому числі, акт ревізії від 16.08.2024 № 262606-30/330, та державного фінансового аудиту Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова долучено до матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000615 від 15.12.2023 з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 364 КК України, що підтверджується листом Першого Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України від 19.09.2024 №513-069/2/27745.
Відповідно до статті 222 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв'язку з участю в ньому, про їх обов'язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.
За вказаних обставин, у своєму листі Першим Головним підрозділом детективів Національного антикорупційного бюро України попереджено Північний офіс Держаудитслужби про можливість подальшого розголошення таких відомостей виключно з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.
За приписами частини другої статті 1 Закону № 2073-IX, дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час: 2) конституційного провадження, кримінального провадження, судового провадження, виконавчого провадження (крім виконання адміністративних актів), оперативно-розшукової діяльності, розвідувальної діяльності, контррозвідувальної діяльності, вчинення нотаріальних дій, виконання покарань, застосування законодавства про національну безпеку і оборону, громадянство, надання притулку в Україні, захист економічної конкуренції.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 45 Закону № 2073-IX не підлягає розгляду заява, що стосується суспільних відносин, на які не поширюється дія цього Закону.
В контексті викладеного слід звернути увагу, що акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства об'єктом контролю, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта, або у випадку можливого використання такого акта, як доказу вчинення правопорушення (кримінального) при розгляді відповідного кримінального провадження. Крім того, як уже зазначалось судом вище, акт ревізії не є адміністративним актом в розумінні Закону № 2073-IX.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що Північний офіс Держаудитслужби при прийнятті рішення, викладеного у листі від 20.09.2024 № 262616-14/6291-2024, про залишення заяви позивача без розгляду діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачами доведено правомірність та обґрунтованість вчинення ними дій та прийняття рішень, з приводу яких подано позов.
З урахуванням викладеного, системно проаналізувавши положення чинного законодавства України та надавши оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову та відсутність підстав для його задоволення.
Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 КАС України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова (03124, м. Київ, б-р Вацлава Гавела, 8, код ЄДРПОУ 14312973) до Державної аудиторської служби України (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 4, код ЄДРПОУ 40165856) та Північного офісу Держаудитслужби (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 18, код ЄДРПОУ 40479560) про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.