20 жовтня 2010 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Патрюка М.В.,
суддів: Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П.,
Мазурка В.А., Перепічая В.С.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ майна подружжя за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 22 грудня 2008 року та рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 25 травня 2009 року,
У квітні 2007 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про поділ майна подружжя.
Зазначала, що вони із відповідачем знаходилися у зареєстрованому шлюбі з 1983 року до 1989 року, офіційно шлюб було розірвано у 1999 році, проте до 2003 року вони продовжували проживати однією сім'єю.
За час спільного проживання ними було придбано:автомобіль ВАЗ 2103, гараж, холодильник «Норд», телевізор «Самсунг», відеоплеєр, магнітофон, мотоцикл «Схід».
Посилаючись на те, що шлюб між ними розірвано, провести добровільно поділ майна відповідач не бажає, ОСОБА_6 просила позов задовольнити, поділити зазначене майно та виділити їй в особисту власність гараж, а решту майна залишити відповідачу.
Рішенням Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 22 грудня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 25 травня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано й у справі ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_6 просить ухвалені у справі судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції й відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що спірний гараж не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки перебуває лише у користуванні відповідача, транспортні засоби - автомобіль та мотоцикл придбані відповідачем відповідно у 1994 та у 1995 роках, коли сторони в шлюбі не перебували, жодних доказів які б свідчили про наявність іншого майна у спільній власності подружжя позивачкою не надано.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна.
Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 23 листопада 1983 року по 27 вересня 1988 року, з 11 серпня 1999 року по 20 вересня 2003 року.
Відповідно до ст. ст. 22, 28 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.
Суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 23 постанови № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
Всупереч вимогам ст. ст. 213-214 ЦПК України апеляційний суд належним чином не перевірив доводів позивачки щодо обсягу спільно нажитого майна, зокрема телевізора, холодильника, магнітофона, відеоплеєра.
Не ґрунтуються на вимогах закону і висновки щодо поділу гаражу.
Поза увагою суду залишилися роз'яснення, що містяться в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 28 червня 1991 року «Про практику розгляду судами цивільних справ, пов'язаних із діяльністю гаражно-будівельних кооперативів», відповідно до яких член ГБК, який повністю вніс свій пай за гараж, наданий йому в користування, набуває право власності на це майно і вправі розпоряджатись ним на свій розсуд - продавати, заповідати, здавати в оренду, обміняти, вчиняти відносно нього інші угоди, що не заборонені законом. Внесені подружжям в період шлюбу пайові внески, а після повного внесення паю - наданий в користування гараж є спільною сумісною власністю подружжя.
Визначаючи розмір часток подружжя в спільній власності на пай і гараж, суд бере до уваги вкладення на це майно, зроблені ким-небудь із подружжя за рахунок роздільної власності.
З огляду на викладене рішення апеляційного суду не можна визнати законним та обґрунтованим й воно підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий апеляційний розгляд.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 25 травня 2009 року скасувати, справу передати на новий апеляційний розгляд.
Ухвала оскарження не підлягає.
Головуючий М.В. Патрюк
Судді: Т.Є. Жайворонок
Н.П. Лященко
В.А. Мазурок
В.С. Перепічай