Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
Яреми А.Г.,
Данчука В.Г.,
Левченка Є.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві 17 листопада 2010 року справу за позовом ОСОБА_4 до Сумської міської ради, виконавчого комітету Сумської міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: відкрите акціонерне товариство "Сумихімпром", товариство з обмеженою відповідальністю "Сумське підприємство обслуговування житла", ОСОБА_7, про визнання членом сім'ї померлого, визнання права користування жилим приміщенням, усунення перешкод у користуванні кімнатою, вселення, визнання рішення незаконним та ордеру недійсним, визнання свідоцтва про право власності на житло недійсним та відшкодування моральної шкоди за касаційними скаргами ОСОБА_5, відкритого акціонерного товариства "Сумихімпром" на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 2 лютого 2010 року та рішення Апеляційного суду Сумської області від 30 березня 2010 року,
У квітні 2007 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Сумської міської ради, виконавчого комітету Сумської міської ради та ОСОБА_5, посилаючись на те, що згідно з ордером на жиле приміщення від 31 грудня 1991 року ОСОБА_8 надано кімнату № НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1, який на той час мав статус гуртожитку і потім набув статусу жилого будинку.
З 1992 року він постійно проживав разом з ОСОБА_8 у зазначеному жилому приміщенні та вів з останньою спільне господарство.
У вересні 2006 року ОСОБА_8 померла.
Вважаючи, що він вселився в спірне жиле приміщення як особа, що постійно проживала разом з наймачем і вела спільне господарство, а тому він набув права користування вказаною кімнатою, позивач з урахуванням доповнень своїх вимог просив: визнати його членом сім'ї наймача; визнати за ним право користування жилим приміщенням; визнати рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 27 лютого 2007 року № 77 незаконним; визнати ордер від 15 березня 2007 року № 1785, виданий на ім'я ОСОБА_5, і свідоцтво про право власності на зазначене приміщення, видане на ім'я ОСОБА_5 та ОСОБА_6, недійсними; усунути йому перешкоди в користуванні вказаною кімнатою шляхом зобов'язання ОСОБА_5 і ОСОБА_6 звільнити зазначену кімнату від належного їм майна й виселення їх з кімнати в раніше займане жиле приміщення, а також відшкодувати моральну шкоду.
Справа судами розглядалася неодноразово.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 19 червня 2009 року позовні вимоги задоволено частково, ухвалено: визнати ОСОБА_4 членом сім'ї померлої ОСОБА_8; визнати за ОСОБА_4 право користування кімнатою № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1; визнати рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 27 лютого 2007 року № 77 у частині надання зазначеної кімнати ОСОБА_5 незаконним; визнати ордер від 15 березня 2007 року № 1785, виданий на ім'я ОСОБА_5, і свідоцтво про право власності на вказану кімнату, видане на ім'я ОСОБА_5 та ОСОБА_6, недійсними; усунути ОСОБА_4 перешкоди в користуванні вказаною кімнатою, зобов'язавши ОСОБА_5 і ОСОБА_6 звільнити зазначену кімнату від належного їм майна й виселивши їх з кімнати в раніше займане жиле приміщення. В задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовлено в зв'язку з їх необґрунтованістю.
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 19 серпня 2009 року вказане рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про визнання членом сім'ї наймача, визнання права користування жилим приміщенням, визнання рішення виконавчого комітету незаконним, визнання ордера і свідоцтва про право власності на зазначене приміщення недійсними й усунення перешкод у користуванні кімнатою скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції; в частині відмови в задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди - залишено без змін.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 1 вересня 2009 року залучено до участі в справі як співвідповідача ОСОБА_6
Рішенням того ж суду першої інстанції від 2 лютого 2010 року позовні вимоги задоволено частково, ухвалено: визнати ОСОБА_4 членом сім'ї ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1; визнати за ОСОБА_4 право користування кімнатою № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1; визнати рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 27 лютого 2007 року № 77 у частині надання зазначеної кімнати ОСОБА_5 незаконним; визнати ордер від 15 березня 2007 року № 1785, виданий на ім'я ОСОБА_5, і свідоцтво про право власності на вказану кімнату, видане на ім'я ОСОБА_5 та ОСОБА_6, недійсними; усунути ОСОБА_4 перешкоди в користуванні вказаною кімнатою, зобов'язавши ОСОБА_5 і ОСОБА_6 звільнити зазначену кімнату від належного їм майна й виселивши їх з кімнати в раніше займане жиле приміщення. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено за їх безпідставністю. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 30 березня 2010 року вказане рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_4 до Сумської міської ради, виконавчого комітету Сумської міської ради, ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди скасовано і провадження в справі в цій частині закрито; в частині вирішення спору між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди рішення скасовано; в іншій частині рішення залишено без змін.
У касаційних скаргах ОСОБА_5 і відкрите акціонерне товариство "Сумихімпром" порушують питання про скасування судових рішень і передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права.
Колегія суддів дійшла висновку про те, що підстави для скасування судових рішень відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про те, що судами допущено порушення або неправильне застосування норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційні скарги ОСОБА_5, відкритого акціонерного товариства "Сумихімпром" відхилити, рішення Зарічного районного суду м. Суми від 2 лютого 2010 року та рішення Апеляційного суду Сумської області від 30 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду України А.Г. Ярема
В.Г. Данчук
Є.Ф. Левченко