1 грудня 2010 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Яреми А.Г.,
суддів: Левченка Є.Ф., Луспеника Д.Д.,
Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2009 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 березня 2010 року,
У серпні 2006 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання батьківства відносно неповнолітнього сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та стягнення аліментів на його утримання.
Позивачка посилалась на те, що в серпні 2004 року вона познайомилась із відповідачем, а з вересня 2004 року вони стали підтримувати близькі стосунки, у результаті чого в неї народився син - ОСОБА_5. У зв'язку з тим, що сторони в шлюбі не перебували, а відповідач знаходився з іншою жінкою в зареєстрованому шлюбі, який був розірваний у жовтні 2005 року, вона в свідоцтві про народження дитини вказала батьком ОСОБА_4. Оскільки відповідач заперечує своє батьківство відносно дитини, не надає матеріальної допомоги на її утримання, позивачка просила суд позов задовольнити.
Справа судами розглядалась неодноразово. Останнім рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 березня 2010 року, позов задоволено: визнано ОСОБА_4 батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1; стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, але не менше 30 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 7 серпня 2006 року; стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати, пов'язані з проведенням судово-генетичної експертизи, у розмірі 2 977 грн. 08 коп., витрати на правову допомогу в розмірі 300 грн. і 7 грн. 50 коп. витрат у справі, а на користь держави 51 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить ухвалені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 народила сина - ОСОБА_5, у свідоцтві про народження якого батьком зазначений ОСОБА_4. Дані про батька внесені до актового запису про народження дитини зі слів матері відповідно до ст. 135 СК України. З 4 грудня 1989 року позивачка перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8, який за рішенням суду був розірваний 1 листопада 2006 року (а.с. 77), а 8 лютого 2008 року отримано відповідне свідоцтво (а.с. 76).
Ухвалюючи рішення про встановлення батьківства та стягнення аліментів, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що згідно з висновком молекулярно-генетичної експертизи № 45 від 30 травня 2009 року встановлено, що ОСОБА_4 міг бути біологічним батьком ОСОБА_5, народженого ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, з ймовірністю 99,99%. Крім того, наданими позивачкою доказами підтверджені ті обставини, що між сторонами існували відносини як між чоловіком і жінкою.
Зазначені висновки судів відповідають обставинам справи, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Так, згідно з положеннями ст. 128 СК України підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи. Такі докази надані позивачкою, судом належним чином оцінені відповідно до вимог ст. ст. 58, 59, 212 ЦПК України, у тому числі дана оцінка й висновку молекулярно-генетичної експертизи № 45 від 30 травня 2009 року та доводам відповідача, вказавши про формальність порушень процедури проведення такої експертизи.
Посилання касаційної скарги про те, що позивачка на час народження дитини знаходилась у зареєстрованому шлюбі, не є підставою для скасування рішення, оскільки судом достовірно встановлено, що з 1999 року колишній чоловік позивачки, ОСОБА_8, за місцем проживання не мешкає, на час розгляду справи шлюб між ними був розірваний, а з серпня 2004 року позивачка з відповідачем підтримували стосунки, що притаманні чоловікові та жінці.
Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2009 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Г. Ярема
Судді: Є.Ф. Левченко
Д.Д. Луспеник
Я.М. Романюк
Ю.Л. Сенін