17 листопада 2010 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Яреми А.Г.,
суддів: Левченка Є.Ф., Романюка Я.М.,
Лихути Л.М., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування майнової шкоди, а також за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 та акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія” про відшкодування майнової шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Кельменецького районного суду від 25 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 17 лютого 2010 року,
У лютому 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про відшкодування майнової шкоди. Позивач зазначав, що 4 лютого 2009 року на вул. Бесарабській в смт. Кельменці Чернівецької області сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої зіткнулися належний йому автомобіль “ВАЗ-2109” під його керуванням та автомобіль “ВАЗ-2102” під керуванням відповідача. В результаті зіткнення його автомобіль зазнав технічних ушкоджень. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з відповідача 1 843 грн. 68 коп. майнової шкоди.
У червні 2009 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 та акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія” про відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням його автомобіля в результаті зазначеної вище дорожньо-транспортної пригоди. Посилаючись на те, що саме ОСОБА_6 є особою, винною в дорожньо-транспортній пригоді, ОСОБА_7 просив стягнути з ОСОБА_6 7 495 грн. на відшкодування майнової шкоди.
Рішення Кельменецького районного суду від 25 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 17 лютого 2010 року, первісний позов задоволено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовити.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову та відмову у зустрічному суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_7 порушив Правила дорожнього руху України і саме ці його дії призвели до зіткнення транспортних засобів.
Однак з таким висновком погодитися не можна.
Відповідно до п. 12.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Згідно з п. 1.10. Правил дорожнього руху України небезпека для руху - зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об'єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її), яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися. Перешкода для руху - нерухомий об'єкт у межах смуги руху транспортного засобу або об'єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу.
Судом установлено, що 4 лютого 2009 року приблизно о 16 годині ОСОБА_6, керуючи належним йому автомобілем “ВАЗ-2109”, зі швидкістю приблизно 40 км/год. рухався по вул. Бесарабській в смт. Кельменці Чернівецької області. В цей час ОСОБА_7, керуючи автомобілем “ВАЗ-2102”, який стояв припаркованим на правому узбіччі вулиці, розпочав рух ліворуч. З метою уникнення зіткнення автомобілів ОСОБА_6 розпочав маневр об'їзду автомобіля “ВАЗ-2102” під керуванням ОСОБА_7, однак, перебуваючи вже на смузі зустрічного руху, виявив, що ОСОБА_7 здійснює маневр розвороту, та застосував екстрене гальмування, але уникнути зіткнення не вдалося.
Суд на зазначені положення Правил дорожнього руху України та обставини справи уваги не звернув, належної оцінки їм на порушення вимог ст. 212 ЦПК України не дав та дійшов помилкового висновку про відповідність дій водія ОСОБА_6 Правилам дорожнього руху України, не з'ясувавши, чи немає у виникненні дорожньо-транспортної пригоди вини обох її учасників та не визначивши розміру часток вини кожного з них.
Висновок експерта-автотехніка про те, що в разі руху автомобіля під керуванням ОСОБА_6 в межах своєї смуги руху зіткнення автомобілів також могло би відбутися не є незаперечним доказом відсутності вини ОСОБА_6 у дорожньо-транспортній пригоді, оскільки такий висновок не є категоричним і зроблений за умови руху цього автомобіля без сповільнення, тоді як згідно із встановленими обставинами справи водій ОСОБА_6, виявивши небезпеку для руху, змінив напрям свого руху та виїхав на смугу зустрічного руху, де вжив заходи екстреного гальмування і довжина сліду гальмування становить 14 м.
Таким чином, судом допущено порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, і відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та передачі справи на новий розгляд. Оскільки зазначені порушення було допущено судом першої інстанції і не було усунено апеляційним судом справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338, п. 2 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.
Рішення Кельменецького районного суду від 25 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 17 лютого 2010 року скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Г. Ярема
Судді: Є.Ф. Левченко
Л.М. Лихута
Я.М. Романюк
Ю.Л. Сенін