1 грудня 2010 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Яреми А.Г.,
суддів: Левченка Є.Ф., Луспеника Д.Д.,
Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Одеської залізниці, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, за касаційною скаргою Одеської залізниці на рішення апеляційного суду Одеської області від 18 лютого 2010 року,
У березні 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 15 червня 2007 року водій ОСОБА_4, який керував мопедом «Хонда Діо», на якому вона знаходилась в якості пасажира, виїхав на перон залізничної станції Чубівка в Котовському районі Одеської області та здійснив зіткнення з поїздом № 124 сполученням Одеса-Київ, у результаті чого їй були завдані важкі тілесні ушкодження. З урахуванням викладеного, уточнивши позовні вимоги, позивачка просила стягнути з відповідачів у солідарному порядку матеріальну шкоду в розмірі 62 956 грн. 70 коп., витрати на придбання протезів у розмірі 40 746 грн. 31 коп., 200 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди, а також стягувати на її користь щомісяця мінімальну заробітну плату за втрату працездатності та здійснення за нею стороннього догляду.
Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 29 липня 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3: матеріальну шкоду в розмірі 6 937 грн. 30 коп.; шкоду, пов'язану з втратою або зменшенням працездатності, та витрати, пов'язані з необхідністю організації стороннього догляду, у розмірі мінімальної заробітної плати щомісяця, починаючи з 15 червня 2007 року; 152 550 грн. на відшкодування моральної шкоди; витрати на правову допомогу в розмірі 3 тис. грн. У решті позову відмовлено. Розподілено судові витрати.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 18 лютого 2010 року рішення місцевого суду скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з Одеської залізниці на користь ОСОБА_3: матеріальну шкоду в розмірі 12 695 грн. 75 коп.; витрати на придбання протезів у розмірі 40 746 грн. 37 коп.; витрати, пов'язані з необхідністю організації стороннього догляду в період з 18 серпня 2008 року до 18 лютого 2010 року, у розмірі 11 680 грн.; 30 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди; Ухвалено стягувати щомісяця по 869 грн. у зв'язку з втратою працездатності, починаючи з 18 лютого 2010 року, безстроково; щомісяця по 869 грн. у зв'язку зі здійсненням за нею стороннього догляду, починаючи з 18 лютого 2010 року, безстроково. Розподілено судові витрати. У решті позову відмовлено.
У касаційній скарзі Одеська залізниця просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Ураховуючи положення п. 2 розд. ХІІІ “Перехідні положення” Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ “Про судоустрій і статус суддів”, справа розглядається за правилами ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію Закону від 7 липня 2010 року.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_3 і стягуючи на підставі ст. ст. 1187, 1195, 1199 ЦК України на її користь матеріальну та моральну шкоду з ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що шкода відшкодовується особою, винною в заподіянні цієї шкоди, а вироком Котовського міськрайонного суду Одеської області від 5 березня 2008 року встановлено вину саме ОСОБА_4 у завданні позивачці шкоди.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи частково позов, виходив із того, що шкода позивачці завдана внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки - поїзда сполученням Одеса-Київ, а володільцем цього джерела підвищеної небезпеки є Одеська залізниця, отже, відшкодовувати завдану ОСОБА_3 шкоду повинна Одеська залізниця.
Одночасно судом зазначено, що мопед «Хонда Діо» має об'єм двигуна менше 50 куб. см, керування цим транспортним засобом не потребує посвідчення водія та реєстраційного посвідчення, тобто Правила дорожнього руху прирівнюють указаний транспортний засіб до велосипеда, а тому мопед не є джерелом підвищеної небезпеки.
Проте повністю погодитись з таким висновком апеляційного суду не можна, оскільки суд їх дійшов із порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.
Так, судами встановлено, що 15 червня 2007 року ОСОБА_4, керуючи мопедом «Хонда Діо» з одним місцем для сидіння, у порушення п. 6.5 Правил дорожнього руху на місці для малогабаритного вантажу як пасажира перевозив ОСОБА_3 Крім того, порушивши п. 6.1 Правил дорожнього руху, ОСОБА_4 виїхав на перон залізничного вокзалу станції Чубівка Одеської залізниці, не справився з керуванням і здійснив зіткнення з поїздом № 124 сполученням Одеса-Київ, унаслідок чого позивачка впала на колію, де руховим складом поїзда їй були завдані важкі тілесні ушкодження. За висновком медико-соціальної експертної комісії вона визнана інвалідом 1 групи безстроково та потребує постійного стороннього догляду й протезування. Вироком Котовського міськрайонного суду Одеської області від 5 березня 2008 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 291 КК України, за порушення чинних на транспорті правил (а.с. 24-27).
Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, яка створює підвищену небезпеку для особи, що цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Апеляційний суд дійшов правильного висновку про відповідальність Одеської залізниці як володільця джерела підвищеної небезпеки.
Разом з тим у порушення вимог ст. ст. 212-214, 316 ЦПК України апеляційний суд неповно з'ясував фактичні обставини справи в частині визначення відповідальності ОСОБА_4, неправомірні дії якого також призвели до наслідків, за яких позивачка зазнала тілесних ушкоджень. Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала.
Установивши неправомірні дії відповідача ОСОБА_4, апеляційний суд не визначав його частку у відшкодуванні завданої ОСОБА_3 шкоди.
За таких обставин рішення апеляційного не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу Одеської залізниці задовольнити.
Рішення апеляційного суду Одеської області від 18 лютого 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Г. Ярема
Судді: Є.Ф. Левченко
Д.Д. Луспеник
Я.М. Романюк
Ю.Л. Сенін