17 листопада 2010 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Патрюка М.В.,
суддів: Жайворонок Т.Є.,
Лященко Н.П., Мазурка В.А.,
Перепічая В.С.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до кредитної спілки військовослужбовців та працівників правоохоронних органів «Офіцерська кредитна спілка» (далі - КС «Офіцерська кредитна спілка») про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 4 лютого 2010 року,
У березні 2009 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 3 травня 2006 року вона працювала на посаді економіста в КС «Офіцерська кредитна спілка» і 9 лютого 2009 року була звільнена на підставі п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) за угодою сторін. На час звільнення з нею не був проведений розрахунок із заробітної плати та не виплачена компенсація за невикористану відпустку. Зазначеними діями відповідача їй завдано моральних страждань. Оскільки на час звернення з позовом до суду розрахунок із нею не проведено, позивака просила стягнути на її користь заборгованість із заробітної плати за січень-лютий 2009 року в сумі 1 850 грн., компенсацію за невикористану щорічну відпустку в сумі 1 096 грн. 22 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні до часу розгляду справи в суді та моральну шкоду в розмірі 100 тис. грн.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 20 листопада 2009 року позов задоволено частково: стягнуто з КС «Офіцерська кредитна спілка» на користь ОСОБА_6 заборгованість із заробітної плати в розмірі 1 669 грн. 07 коп., компенсацію за невикористану щорічну відпустку в розмірі 1 172 грн. 86 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 14 496 грн. 21 коп., моральну шкоду в розмірі 1 тис. грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; вирішено питання про судові витрати.
Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 4 лютого 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
У березні 2010 року ОСОБА_6 звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду Полтавської області від 4 лютого 2010 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 2 розд. XIII «Перехідні положення» Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.
У зв'язку із цим справа підлягає розгляду за правилами ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453 - VI «Про судоустрій і статус суддів».
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний виходив із того, що КС «Офіцерська кредитна спілка» зарахувала належні при звільненні з роботи ОСОБА_6 кошти в рахунок погашення її боргу за кредитним договором, а тому її трудові права не порушені.
З висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
За положеннями ст. ст. 127, 128 КЗпП України, ст. ст. 25, 26 Закону України «Про оплату праці» відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України. Забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.
Указані норми передбачають виключний перелік підстав для відрахування із заробітної плати працівника для покриття заборгованості перед підприємством, а тому розширеному тлумаченню не підлягають.
Судом установлено, що наказом від 3 травня 2006 року №12 ОСОБА_6 прийнято на посаду економіста до КС «Офіцерська кредитна спілка» та наказом від 9 лютого 2009 року №5к звільнено із займаної посади на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін, про що зроблено відповідні записи в трудовій книжкці. З наказом про звільнення ОСОБА_6 ознайомлена 9 лютого 2009 року. На час звільнення з нею не був проведений розрахунок із заробітної плати за січень-лютий 2009 року та не виплачена компенсація за невикористану відпустку. У відповідь на звернення ОСОБА_6 до КС «Офіцерська кредитна спілка» від 9 та 20 лютого 2009 року про виплату належних їй при звільненні сум остання листом від 25 лютого 2009 року повідомила про затримку виплат у зв'язку з порушенням порядку її звільнення та прийняттям спостережною радою спілки рішення про заборону видачі заробітної плати. Відповідно до протоколу засідання спостережної ради спілки від 2 березня 2009 року №11 прийнято рішення про перерахування належних ОСОБА_6 при звільненні сум на погашення її заборгованості за кредитною угодою перед кредитною спілкою. На виконання цього рішення 2 березня 2009 року головою правління кредитної спілки видано наказ №22 3Д про зарахування депонованої суми із заробітної плати ОСОБА_6 у розмірі 2 489 грн. 34 коп. у рахунок погашення заборгованості за кредитною угодою від 9 червня 2008 року №080609-01К. На звернення ОСОБА_6 щодо порушення КС «Офіцерська кредитна спілка» законодавства про працю при її звільненні територіальна державна інспекція праці у Полтавській області провела перевірку, за результатами якої встановлено порушення кредитною спілкою ст. 24 Закону України «Про оплату праці», ст. 115 КЗпП України щодо термінів виплати заробітної плати, ст. 116 КЗпП України стосовно строків виплати ОСОБА_6 належних при звільненні сум, ст. ст. 127, 128 КЗпП України щодо обмежень відрахувань із заробітної плати та інших виплат. За результатами перевірки на керівника спілки складено та передано до суду протокол про адміністративне правопорушення й видано припис, яким зобов'язано усунути вказані порушення.
У порушення вказаних вимог закону апеляційний суд не вказав, на підставі якої норми трудового права адміністрація підприємства належні ОСОБА_6 при звільненні кошти зарахувала в рахунок погашення її боргу за кредитним договором.
Разом з тим апеляційний суд відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги КС «Офіцерська кредитна спілка» щодо правильності розрахунку коштів, які підлягають стягненню з КС «Офіцерська кредитна спілка» на користь ОСОБА_6
Ураховуючи те, що неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.
Керуючись ст. ст. 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Полтавської області від 4 лютого 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає
Головуючий М.В. Патрюк
Судді: Т.Є. Жайворонок Н.П. Лященко
В.А. Мазурок
В.С. Перепічай