Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
Головуючого Короткевича М.Є.
суддів Таран Т.С., Прокопенка О.Б.
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 30 листопада 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженої ОСОБА_4 та її захисника - адвоката ОСОБА_5 на судові рішення щодо ОСОБА_4,
вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 5 серпня 2009 року
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянка України, несудима,
працююча начальником поштового відділення ЦПЗ № 3
в м. Лубни Полтавської області,
засуджена за ч. 1 ст. 115 КК України до 9 років 6 місяців позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 31 березня 2010 року вирок залишено без зміни.
ОСОБА_4 визнана винуватою в тому, що вона 1 січня 2009 року у період часу з 10 до 12 години, знаходячись у квартирі АДРЕСА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, у ході раптово виниклих неприязних відносин із гр.ОСОБА_6, маючи на меті позбавити його життя, умисно завдала ОСОБА_6 ножем удари в область плеча, грудної клітки та шиї, спричинивши ОСОБА_6 тілесні ушкодження, від яких він помер на місці події.
У касаційних скаргах:
- засуджена ОСОБА_4 стверджує, що ОСОБА_6 чіплявся до її неповнолітньої доньки, а після її зауваження погрожував їх убити та застосував насильство відносно неї; що насправді вона завдала менше ударів ножем, ніж зазначено в судово-медичній експертизі, а стан алкогольного сп'яніння об'єктивно не підтверджений; що показання доньки в суді першої інстанції спотворені, унаслідок чого суд зробив хибні висновки про відсутність реальної загрози з боку ОСОБА_6. Засуджена посилається також на те, що судом не враховано всіх обставин, які пом'якшують покарання, та просить перекваліфікувати її дії з ч. 1 ст. 115 на ст. 118 КК України або скасувати судові рішення і направити справу на новий розгляд;
- адвокат ОСОБА_5 просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ст. 118 КК України, для чого необхідно провести повторну психолого-психіатричну експертизу. Також захисник стверджує, що засуджена не мала умислу на вбивство потерпілого, а призначене їй покарання не відповідає її особі та вчиненому діянню.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг засудженої та її захисника, колегія суддів вважає, що в задоволенні касаційних скарг слід відмовити.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_6 за обставин, установлених судом, підтверджений дослідженими та викладеними у вироку доказами. Той факт, що ОСОБА_4 умисно завдала ОСОБА_6 ударів кухонним ножем, від яких він помер на місці події, не оспорювався захистом у ході слідства та суду. Згідно з висновком судово-медичного дослідження трупа, смерть ОСОБА_6 настала від одного з ножових ударів, а саме від проникаючої колото-різаної рани передньої поверхні грудної клітки з пораненням серця, що ускладнилося втратою крові та шоком.
Обставини конфлікту між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 свідчать про те, що засуджена позбавила його життя саме на ґрунті особистих неприязних стосунків, які раптово виникли під час сварки. Згідно з показаннями доньки засудженої - свідка ОСОБА_7, ОСОБА_6 дійсно чіплявся до неї, однак припинив це після зауважень матері. Потім між ОСОБА_4 і ОСОБА_6 виникла сварка, під час якої він ударив матір скляною пляшкою по голові, замахнувся на неї саму і кричав, що уб'є їх. Коли мати схопила ножа, свідок вибігла з кухні та стала кликати на допомогу сестру матері - ОСОБА_8 та її співмешканця ОСОБА_9, які відпочивали в іншій кімнаті квартири. А коли вони з ОСОБА_8 повернулися до кухні, ОСОБА_6 уже був мертвий. ОСОБА_4 дала в суді такі ж показання стосовно розвитку конфлікту з ОСОБА_6. У справі проведено судово-медичну експертизу, яка підтвердила наявність у ОСОБА_4 легкого тілесного ушкодження у вигляді синця на обличчі.
Наведені обставини події злочину вірно оцінені судом як такі, що не становили реальної загрози для життя або здоров'я засудженої чи її доньки та не давали їй підстав для заподіяння ОСОБА_6 істотної шкоди. Його діяння по відношенню до ОСОБА_4 не утворювали суспільно небезпечного посягання, а свідок ОСОБА_7 взагалі не була присутня у кімнаті в момент нанесення ОСОБА_6 ножових ударів. Також суд правомірно звернув увагу на те, що під час даного конфлікту у квартирі перебували ще двоє дорослих людей - сестра засудженої та ї співмешканець, до яких ОСОБА_4 могла звернутися по допомогу. Крім того, із висновку судово-медичного дослідження трупа вбачається, що на момент смерті ОСОБА_6 перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння.
Таким чином, діяння ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК України, і підстави вважати, що засуджена скоїла умисне вбивство ОСОБА_6 при перевищенні меж необхідної оборони, відсутні.
Суд апеляційної інстанції, який провів судове слідство, перевірив також правомірність врахування як такої, що обтяжує покарання, обставини перебування засудженої у момент злочину в стані алкогольного сп'яніння, оскільки вона підтверджена у матеріалах справи та не заперечувалася самою ОСОБА_4. Отже, доводи касаційної скарги засудженої із цього приводу є безпідставними.
Твердження в касаційній скарзі захисника ОСОБА_5 про необхідність перекваліфікації діянь засудженої на ст. 118 КК України у зв'язку з відсутністю в неї умислу на вбивство ОСОБА_6 не ґрунтуються на законі, оскільки вказана норма встановлює відповідальність саме за умисне вбивство, скоєне при перевищенні меж необхідної оборони.
Що стосується доводів адвоката про необхідність більш ретельного дослідження психологічного стану ОСОБА_4 на момент скоєння вбивства, то судом апеляційної інстанції в рамках судового слідства було призначено стаціонарну судову комплексну психолого-психіатричну експертизу, у результаті якої встановлено, що у період часу, до якого відноситься подія злочину, ОСОБА_4 не перебувала в стані фізіологічного афекту, а перебувала в стані емоційного збудження, що виникло в ході психотравмуючої ситуації. Вона не перебувала в стані психозу, слабоумства, тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, не страждала на будь-яке психічне захворювання і за своїм психічним станом могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_4 не виявляє таких індивідуально-психологічних особливостей, які були б істотно виражені та чинили б значний вплив на її поведінку в ситуації інкримінованого їй діяння.
Покарання ОСОБА_4 призначене відповідно до вимог ст. 65 КК України, а обрана засудженій міра покарання, на думку колегії суддів, є необхідною і достатньою для її виправлення та попередження нових злочинів. Судом було враховано і ступінь тяжкості вчиненого злочину, і дані про особу засудженої, і обставини, що впливають на міру покарання. Зокрема, обставиною, що обтяжує покарання, визнано скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння, а обставинами, що пом'якшують покарання, - відсутність попередньої судимості та наявність на утриманні неповнолітньої дитини. Також апеляційний суд, відхиляючи апеляції захисту, правомірно врахував і позитивні характеристики ОСОБА_4 за місцем проживання та роботи, і ставлення засудженої до своїх діянь, яке не свідчить про її щире каяття.
Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для призначення справи до касаційного розгляду з метою скасування або зміни судових рішень відносно ОСОБА_4 з мотивів, що викладені в касаційних скаргах засудженої та її захисника.
Керуючись ст. 394 КПК України та абз. 1 п. 2 розділу ХІІІ Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року, колегія суддів
відмовити в задоволенні касаційних скарг засудженої ОСОБА_4 та її захисника - адвоката ОСОБА_5.
судді:
Короткевич М.Є. Таран Т.С. Прокопенко О.Б.