Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
у складі:
головуючого Косарєва В.І.,
суддів Глоса Л.Ф. і Ковтюк Є.І.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 23 листопада 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Автономної Республіки Крим на постанову Київського районного суду Автономної Республіки Крим від 24 червня 2010 року щодо ОСОБА_4,
встановила:
зазначеною постановою
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого 04.03.2009 року за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки,
звільнено на підставі ч. 4 ст. 309 КК України від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України, а кримінальну справу закрито.
Органом досудового слідства ОСОБА_4 обвинувачувався в тому, що він 2 квітня 2010 року на вулиці Братській у м. Сімферополі у невстановленої особи за 100 грн. придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - опій. Зазначений наркотичний засіб він перевіз на вулицю Тарабукіна, де виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб опій ацетильований, вагою 2 мл., частину якого вжив шляхом ін'єкції, а частину перевіз на маршрутному таксі на АДРЕСА_2, де зберігав для власного вживання, тобто без мети збуту.
У цей же день близько 17 години за вище вказаною адресою працівниками міліції у нього було виявлено й вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб опій ацетильований, вага якого у висушеному стані становила 0, 195 г.
У апеляційному порядку справа щодо ОСОБА_4 не переглядалася.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування постанови щодо ОСОБА_4 у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону з направленням справи на новий судовий розгляд. Своє прохання обґрунтовує тим, що суд, звільняючи ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України, не перевірив, чи дійсно ОСОБА_4 розпочав лікування добровільно з метою вилікуватися від наркоманії, а не з метою ухилитися у таких спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 309 КК України особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч.1 цієї статті.
Згідно з роз'ясненнями п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 26 квітня 2002 року “Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів” (із змінами, внесеними постановою № 16 від 18 грудня 2009 року), за змістом норм, передбачених ч. 4 ст. 307 та ч. 4 ст. 309 КК України, особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності незалежно від того, коли вона вчинила дії, які дають для цього підстави, але до закінчення судового слідства.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину в пред'явленому обвинуваченні визнав повністю та надав суду довідку Кримської Республіканської установи “Наркологічний диспансер” про те, що він страждає психічними і поведінковими розладами внаслідок вживання опіоідів та з 11 червня 2010 року добровільно розпочав курс лікування від наркоманії та продовжував лікуватися (а.с.92).
З огляду на те, що ОСОБА_4, який вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України, добровільно розпочав курс лікування від наркоманії до закінчення судового слідства, суд обґрунтовано звільнив його від кримінальної відповідальності. Саме з урахуванням цих обставин прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не заперечував проти звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності.
Окрім того, в матеріалах справи відсутні дані на підтвердження того, що ОСОБА_4 розпочав лікування від наркоманії не добровільно.
За таких обставин суд обґрунтовано звільнив ОСОБА_4 на підставі ч. 4 ст. 309 КК України від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України, а кримінальну справу закрив.
Істотних порушень органами досудового слідства чи судом норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судового рішення, не встановлено.
З урахуванням наведеного, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційного подання.
На підставі наведеного та керуючись ст. 394 КПК України (у редакції Законів України № 2533-ІІІ від 21 червня 2001 р. і № 3323-ІУ від 12 січня 2006 р.), колегія суддів
ухвалила:
відмовити у задоволенні касаційного подання заступника прокурора Автономної Республіки Крим.
Судді:
Косарєв В.І. Глос Л.Ф. Ковтюк Є.І.