Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Глоса Л.Ф.,
суддів
прокурора Таран Т.С. і Прокопенка О.Б.,
Кравченко Є.С.,
розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 16 листопада 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Вишгородського районного суду від 31 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 3 березня 2010 року щодо ОСОБА_5,
вироком суду
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця та жителя м. Києва ,
такого, що не мав судимості,
засуджено за ч. 1 ст. 368 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу у сумі 17000 грн без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 3 березня 2010 року вирок залишено без змін.
За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він, обіймаючи посаду начальника ритуальної служби комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради та будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими функціями, 3 вересня 2009 року приблизно о 10 годині 10 хвилин на території кладовища «Дідовиця» в м. Вишгороді Київської області отримав від ОСОБА_6 хабар у сумі 17 000 грн за виділення, визначення на місцевості та бронювання земельної ділянки з метою подальшого захоронення ОСОБА_7 та ОСОБА_8
У касаційному поданні прокурор, який брав участь при розгляді справи судом першої інстанції, порушує питання про скасування постановлених по справі судових рішень із направленням справи на новий судовий розгляд, мотивуючи свою позицію тим, що суд безпідставно не призначив ОСОБА_5, застосувавши ст. 69 КК України, додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, внаслідок чого вважає, що призначене ОСОБА_5 покарання не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особу внаслідок м'якості. У доповненнях до касаційного подання, прокурор зазначає також про те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, оскільки у ній з достатньою повнотою не спростовано наведені в апеляції прокурора доводи.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Кравченко Є.С., яка підтримала касаційне подання прокурора та доповнення до нього, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши наведені у касаційному поданні та доповненні до нього доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає до задоволення частково з таких підстав.
Відповідно до вимог кримінально-процесуального закону ухвала апеляційної інстанції має бути належно мотивована і відповідати вимогам статті 377 КПК України.
Усі зазначені в апеляції доводи мають бути ретельно вивчені, проаналізовані з урахуванням наявних у справі й додатково поданих матеріалів з тим, щоб жоден з них не залишився без відповіді в апеляційній ухвалі. При цьому в ухвалі необхідно навести обґрунтовані міркування, які спростовують або підтверджують викладені в апеляції доводи, і послатися на відповідні докази.
Проте, як видно із матеріалів кримінальної справи, ці вимоги закону апеляційним судом не були виконані.
З матеріалів кримінальної справи вбачається, що на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 31 грудня 2010 року надійшла апеляція прокурора, у якій прокурор просив скасувати вирок суду у частині непризначення на підставі ст. 69 КК України додаткового покарання ОСОБА_5 у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, вважаючи, що призначене засудженому покарання не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особу внаслідок м'якості, та просив постановити суд апеляційної інстанції свій вирок, яким ОСОБА_5 визнати винним за ч. 1 ст. 368 КК України з призначенням покарання у виді штрафу у сумі 17000 грн. з позбавленням права обіймати службові посади строком на 3 роки.
Порушуючи вимоги ст. 377 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, відхиляючи апеляцію прокурора щодо м'якості призначеного ОСОБА_5 покарання, в достатній мірі не зазначила підстав, за яких її не задовольняє.
При цьому апеляційний суд лише навів обставини, на які послався суд при призначенні покарання. Аргументи прокурора щодо безпідставного застосування до ОСОБА_5 ст. 69 КК України в частині непризначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, судом апеляційної інстанції не спростовані.
Крім того, суд апеляційної інстанції, перевіряючи апеляцію прокурора щодо м'якості призначеного ОСОБА_5 покарання, не врахував, що ОСОБА_5, будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими функціями, одержав хабар, вчинивши злочин, який відноситься до категорії середньої тяжкості, у сфері службової діяльності, внаслідок чого було заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам. Судом апеляційної інстанції також не враховано, що непризначення ОСОБА_5 відповідно до ст. 69 КК України додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльність дає йому можливість працювати на посаді, обіймаючи яку, він вчинив злочин, що нівелює передбачену ст. 50 КК України мету покарання - виправлення засудженого.
Допущені судом апеляційної інстанції порушення вимог кримінально-процесуального закону є істотними, тому колегія суддів Верховного Суду України вважає, що ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_5 підлягає скасуванню.
При новому розгляді справи апеляційному суду в разі необхідності слід провести повне або часткове слідство, та більш глибоко проаналізувати доводи прокурора про м'якість призначеного засудженому покарання місцевим судом.
Зокрема, апеляційному суду необхідно в достатній мірі врахувати доводи касатора про те, що ОСОБА_5 вчинив злочин у сфері службової діяльності, внаслідок чого було заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам і цей злочин, віднесений до категорії середньої тяжкості, і, проаналізувавши вищенаведене, прийняти законне і обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 394-396 КПК України (у редакції законів України № 2533-ІІІ від 21 червня 2001 року і № 3323-ІV від 12 січня 2006 року), колегія суддів
Касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 3 березня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у той же суд в іншому складі суду.
Судді:
Л.Ф. Глос Т.С. Таран О.Б. Прокопенко