Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
у складі:
головуючого Косарєва В.І.,
суддів Глоса Л.Ф і Ковтюк Є.І.,
за участю прокурора Парусова А.М.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 23 листопада 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора м. Києва на судові рішення щодо ОСОБА_4,
встановила:
вироком Дарницького районного суду м. Києва від 10 грудня 2009 року
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженку с. Крупське Золотоніського району, жительку м. Києва, раніше не судиму,
засуджено:
- за ч. 2 ст. 368 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права обіймати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські посади строком на 3 роки;
- за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 369 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки;
- за ч. 3 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки і 6 місяців;
- за ч. 3 ст. 364 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права обіймати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські посади строком на 3 роки.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права обіймати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські посади строком на 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.
На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_4 покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця свого проживання, роботи та періодично з'являтися для реєстрації в зазначені органи.
Згідно з вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватою та засуджено за те, що вона 31 липня 2007 року, працюючи на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу документальних перевірок суб'єктів господарювання - юридичних осіб управління аудиту юридичних осіб Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва, будучи службовою особою - працівником правоохоронного органу, маючи спеціальне звання інспектора податкової служби 1 рангу, зловживаючи своїм службовим становищем, усупереч інтересам служби умисно з корисливих мотивів з метою особистого збагачення одержала хабар, поєднаний з вимаганням, у розмірі 30 000 грн. від директора ТОВ “БВК Веста” ОСОБА_5, а також учинила підбурювання останнього до замаху на давання хабара службовим особам ДПІ у Дарницькому районі м. Києва та шляхом обману заволоділа грошовими коштами директора ТОВ “БВК Веста” ОСОБА_5 у сумі 67 500 грн., яка становила великий розмір, за проведення планової документальної перевірки зазначеного підприємства у неповному обсязі та стислі строки.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17 червня 2010 року вирок щодо ОСОБА_4 залишено без зміни.
У касаційному поданні та в його доповненні прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_4 у зв'язку із неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступені тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через м'якість з направленням справи на новий судовий розгляд. За доводами касаційного подання, неправильне застосування кримінального закону полягало в тому, що суд при призначенні покарання засудженому за сукупністю злочинів, призначених за окремі злочини у мінімальній межі, встановленій законом, помилково застосував принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, оскільки в даному випадку однакові за своїм видом і розміром покарання поглиненню не підлягають, а також суд призначив ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 369 КК України покарання у виді обмеження волі, не врахувавши те, що вона є інвалідом 2-ї групи, і такий вид покарання до неї не міг застосовуватися. Крім того, прокурор вважає, що, ухвалюючи рішення про звільнення засудженої від відбування покарання з випробовуванням, суд належним чином не врахував характер та ступінь тяжкості вчинених нею злочинів, не мотивував, які саме дані про її особу давали підстави дійти висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без реального відбування покарання у виді позбавлення волі.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню.
Твердження прокурора про те, що суд неправильно застосував кримінальний закон, заслуговують на увагу.
Так, суд при призначенні покарання, застосовуючи принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, припустився помилки, оскільки не звернув уваги на вимоги ч.1 ст. 70 КК України та роз'яснень, що містяться в п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року (із змінами, внесеними згідно з Постановою № 11 від 6 листопада 2009 року) “Про практику призначення судами кримінального покарання”, відповідно до яких однакові за видом та розміром покарання поглиненню не підлягають, крім випадку, коли вони призначені у максимальних межах санкцій статей КК.
Крім того, відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 КК України покарання у виді обмеження волі не може бути призначено, зокрема, інвалідам першої і другої групи.
Із змісту долучених до матеріалів кримінальної справи медичних документів убачається, що ОСОБА_4 за загальним захворюванням було встановлено другу групу інвалідності, що відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України унеможливлювало призначення їй покарання у виді обмеження волі.
Отже, призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд допустив порушення кримінального закону, про що правильно зазначено в поданні прокурора та в його доповненні.
Крім того, вирок щодо ОСОБА_4 підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд і через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої через м'якість призначеного покарання.
У відповідності до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно з роз'ясненнями п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Зазначених вимог закону суд не дотримався. Як убачається з матеріалів справи, суд у мотивувальній частині вироку не визнав жодної обставини, що пом'якшувала покарання засудженій, яка б свідчила про можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про призначення ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст. 75 КК України належним чином не мотивовано.
Крім того, суд при призначенні ОСОБА_4 покарання належним чином не врахував характер та ступінь тяжкості вчинених засудженою злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії середньої тяжкості та тяжких.
Окрім того, застосувавши ст. 75 КК України, незаконно звільнив ОСОБА_4 від відбування як основного, так і додаткового покарання.
У зв'язку з вищезазначеним, колегія суддів вважає, що доводи касаційного подання щодо неправильного застосування кримінального закону та м'якості призначеного ОСОБА_4 покарання є обґрунтованими.
Апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляції прокурора, не звернув увагу на допущенні помилки і постановив незаконне рішення, яке, як і вирок місцевого суду, підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.
Якщо при новому розгляді справи буде доведена винуватість ОСОБА_4 у вчиненні зазначених злочинів, то покарання їй належить призначити відповідно до вимог закону.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394-396 КПК України (у редакції Законів України № 2533-Ш від 21 червня 2001 р. і № 3323-ІУ від 12 січня 2006 р.), колегія суддів
ухвалила:
задовольнити касаційне подання заступника прокурора м. Києва.
Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 10 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 17 червня 2010 року щодо ОСОБА_4 скасувати , а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд в іншому складі суду.
Судді:
Косарєв В.І. Глос Л.Ф. Ковтюк Є.І.