Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Пилипчука П.П.
суддів Редьки А.І., Канигіної Г.В.
за участю прокурора Сорокіної О.В.
і захисника ОСОБА_5
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 листопада 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_5 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 січня 2010 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Миколаївської області від 11 березня 2010 року щодо ОСОБА_6.
Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 січня 2010 року
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м. Миколаєва, не судимого,
- засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України на 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, за ч. 2 ст. 315 КК України на 5 років позбавлення волі; на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_6 призначено 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
ОСОБА_6 засуджено за вчинення таких злочинів.
За невстановлених досудовим слідством обставин, він незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс вагою 33,4 г, який зберігав за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 з метою його незаконного збуту.
18 квітня 2008 року близько 17 години ОСОБА_6 у дворі АДРЕСА_1 незаконно збув ОСОБА_7 1,5 г особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу за 25 грн.
16 травня 2008 року близько 18 години ОСОБА_6 у дворі АДРЕСА_1 повторно незаконно збув шляхом дарування ОСОБА_8 1,0 г особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу. Тоді ж ОСОБА_6 схиляв ОСОБА_8 до вживання канабісу.
26 травня 2009 року близько 19 години ОСОБА_6 повторно за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 незаконно збув ОСОБА_9 1,6 гр. особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу за 25 грн.
Того ж дня під час обшуку у вказаній квартирі за місцем його проживання було виявлено та вилучено 29,3 г особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Миколаївської області від 11 березня 2010 року вирок щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.
У касаційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_5 порушує питання про скасування судових рішень та постановлення щодо ОСОБА_6 виправдувального вироку у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону. Вважає, що досудове і судове слідство у справі проведено з обвинувальним ухилом, неповно і однобічно, з численними порушеннями процесуального закону, а висновки суду про винність ОСОБА_6 ґрунтуються на припущеннях і недопустимих доказах.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, захисника, який просив задовольнити касаційну скаргу, прокурора, яка просила касаційну скаргу захисника задовольнити частково, судові рішення скасувати, а справу направити на нове розслідування, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, керуючись законом. Законним є вирок, постановлений за умови правильного застосування кримінального закону і дотримання при провадженні у справі кримінально-процесуального закону.
Згідно зі ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Однак, як вбачається з матеріалів кримінальної справи (і як про це правильно вказується у касаційній скарзі), ці вимоги закону при її досудовому розслідуванні і розгляді судами дотримані не були, обставини справи були розглянуті поверхово, докази належним чином не досліджені, а частина з них зібрана і досліджена з істотним порушенням встановленого кримінально-процесуальним законом порядку.
Суд дійшов висновку, що винність ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, підтверджується, зокрема, такими доказами:
- показаннями свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_9, які показали, що вони дали добровільну згоду на проведення оперативної закупки наркотичних засобів - канабісу у ОСОБА_6 і, зробивши таку закупку безпосередньо, наркотичні засоби передали працівникам міліції. Ні працівники міліції, ні поняті під час придбання наркотиків присутні не були;
- показаннями допитаних як свідків понятих ОСОБА_10, ОСОБА_11 в суді, ОСОБА_12 - на досудовому слідстві, які підписали протоколи оперативної закупки, про те, що зазначені протоколи були складені і підписані після того, як закупники поверталися з двору АДРЕСА_1 і показували пластикові пакети з наркотичними засобами;
- даними, зафіксованими у протоколі обшуку від 26 травня 2008 року, згідно з яким при обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 вилучено пакет з наркотичним засобом та 25 грн., які при просвічуванні, як і руки ОСОБА_6, люмінесціювали;
- даними, зафіксованими у висновку експерта про те, що вилучені у ОСОБА_7 речові докази є наркотичним засобом - канабісом;
- показаннями на досудовому слідстві свідка ОСОБА_13, який показав, що випадково познайомився з ОСОБА_6, котрий пропонував йому “покурити коноплю”, а після того дав йому безоплатно згорток з наркотичним засобом, який він добровільно відніс у відділ міліції.
При цьому у вироку немає посилань на показання засудженого та їх спростування. В цих показаннях ОСОБА_6 заперечував свою винність у вчиненні зазначених злочинних дій і посилався на фальсифікацію органами слідства матеріалів справи з метою заволодіння його квартирою, яка не приватизована; стверджував, що наркотики не вживав і не продавав; пояснював, що в кімнаті, де начебто знайдені помічені гроші і пакет з коноплею, проживав ОСОБА_17; заявляв, що до початку обшуку до квартири двічі заходили якісь люди і наносили йому побої, пізніше зайшли працівники міліції в цивільному одязі, бризнули на нього з балончика, наділи наручники і посадили на канапу, звідки він не міг спостерігати за перебігом обшуку.
При розгляді справи суд першої інстанції всупереч вимогам кримінально- процесуального закону не приділив належної уваги питанням про те, чи відповідають дійсності твердження ОСОБА_6 і його захисника про те, що під час досудового слідства було істотно порушено право обвинуваченого на захист і що зібрані під час досудового розслідування справи є недопустимими.
Між тим, без належної перевірки не можна зробити висновку про те, чи проводилась взагалі закупка наркотичних засобів у ОСОБА_6, оскільки, як убачається із так званих протоколів оперативної закупки, показань ОСОБА_7, ОСОБА_9, свідків понятих ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_11 закупки безпосередньо проводили ОСОБА_7 чи ОСОБА_9, а поняті, хоча й підписали протоколи закупки, проте участі у закупці наркотиків не брали і ОСОБА_6 не бачили і не знали, чи проводилась фактично закупка їм невідомо. Із справи також не видно, яким чином ОСОБА_7 та ОСОБА_9 (які є однією й тією ж особою - а. с. 267 - 270) стало відомо, що ОСОБА_6 на час закупки перебуватиме у дворі будинку чи в квартирі, про прикмети якого вони ніяких пояснень не давали.
Не перевірено, чи був обшук житла ОСОБА_6, з огляду на обставини його проведення, виправданим і законним. Як показав в судовому засіданні ОСОБА_6, перед обшуком в квартирі його двічі побили, а під час обшуку його заарештували, наділи наручники і посадили на канапі, звідки він не міг спостерігати за перебігом обшуку. Показання ОСОБА_6 про те, що він був побитий і під час обшуку в квартирі перебував у наручниках на канапі підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_14
Залишилися недостатньо дослідженими дані про особу понятих ОСОБА_11, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_10, ОСОБА_12, які на час участі їх в слідчих діях (проведенні оперативних закупок, обшуку житла ОСОБА_6 тощо), будучи студентами технікуму, проходили виробничу практику в Ленінському РВВС та могли бути зацікавленими особами.
Як на доказ винності ОСОБА_6 у схиленні ОСОБА_13 до вживання наркотиків і збуті йому шляхом дарування 1,0 г канабісу суд послався на показання ОСОБА_13 на досудовому слідстві, від яких той у суді відмовився. Не маючи змоги усунути суперечності між названими доказами і спростувати показання в суді свідка, суд витлумачив всі сумніви на користь обвинувачення, а не підсудного. При цьому не дивлячись на повне заперечення своєї винності ОСОБА_6 і відмову свідка ОСОБА_13 в судовому засіданні від викривальних показань на досудовому слідстві щодо ОСОБА_6 з посиланням на те, що працівники міліції застосували до нього заходи фізичного впливу і примусили його свідчити проти обвинуваченого. Понятими при добровільній видачі ОСОБА_13 наркотиків були ОСОБА_1 і ОСОБА_16, котрі по даному епізоду не допитані.
Апеляційний суд, залишаючи апеляції засудженого і його захисника без задоволення, на порушення вимог ст. 377 КПК України в ухвалі обмежився перерахуванням доказів, на які є посилання у вироку і загальним формулюванням про правильність висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, і не навів мотивів, з яких доводи ОСОБА_6 є безпідставними.
Внаслідок зазначених порушень під час досудового і судового слідства права обвинуваченого на захист і сумнівів щодо допустимості доказів, на яких ґрунтуються висновки про винуватість ОСОБА_6, постановлені по даній справі судові рішення підлягають скасуванню. У зв'язку з тим, що для усунення зазначених порушень кримінально-процесуального закону, необхідно проведення слідчих (а можливо й розшукових) дій, справу належить направити но нове розслідування.
При новому розслідуванні справи необхідно вжити передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
На підставі наведеного та керуючись пунктом 2 розділу XIII Закону України “Про судоустрій і статус суддів” № 2453-VI від 7 липня 2010 року, ст. 394 КПК України (у редакції Законів України № 2533-III від 21 червня 2001 р. і № 3323-IV від 12 січня 2006 р.), ст. 396 КПК України (у редакції Закону України № 2533-III від 21 червня 2001 року), колегія суддів
Касаційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_5 задовольнити частково.
Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 січня 2010 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Миколаївської області від 11 березня 2010 року щодо ОСОБА_6 скасувати, справу - направити на нове розслідування.
Запобіжним заходом щодо ОСОБА_6 обрати тримання під вартою.
Судді :
Пилипчук П.П. Редька А.І. Канигіна Г.В.