Дата документу 20.03.2025
Справа № 2-3812/09
Провадження № 4-с/334/8/25
20 березня 2025 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя
у складі: головуючого судді Ісакова Д.О.,
за участі секретаря судового засідання - Прийменко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжя скаргу ОСОБА_1 на дії, рішення, бездіяльність державного виконавця та зобов'язання вчинити певні дії, орган примусового виконання, рішення посадових осіб якого оскаржується: Дніпровський відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк»,
03 березня 2025 до Ленінського районного суду м.Запоріжжя надійшла скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє прендставник - адвокат Неткал Олександр Олександрович, на дії, рішення, бездіяльність державного виконавця та зобов'язання вчинити певні дії, орган примусового виконання, рішення посадових осіб якого оскаржується: Дніпровський відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк».
В обґрунтування скарги зазначено, що з 22.10.2010 на виконанні у Дніпровському відділі державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) знаходилось виконавче провадження №22111530 з примусового виконання виконавчого листа №2-3812 виданого 10.02.2010 Ленінським районним судом м.Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен банк Аваль» суми боргу в розмірі 190361,98 гривень.
27.12.2012 року вказане виконавче провадження завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», внаслідок чого державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
Як вбачається з даних Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо суб'єкта наявний арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 в межах суми боргу - 190361,98 гривень накладений на підставі постанови про арешт майна та заборони його відчуження №2211530 від 22.10.2010 Ленінським відділом державної виконавчої служби.
Листом від 17.12.2024 №135546/29.22-38 Дніпровського ВДВС у м. Запоріжжі на адвокатський запит повідомив, що в розпорядженні Дніпровського ВДВС у м. Запоріжжі відсутнє виконавче провадження №22111530 з примусового виконання виконавчого листа №2-3812 виданого 10.02.2010 Ленінським районним судом м. Запоріжжя у зв'язку зі знищенням архівних виконавчих проваджень в установленому законом порядку у відповідності до вимог п.9.9. «Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби» внаслідок закінчення трирічного строку їх зберігання.
Разом з тим, Дніпровським ВДВС у м. Запоріжжі зазначено, що повторно на виконання до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виконавчий документ не надходив.
Зазначене виконавче провадження знищене після закінчення терміну зберігання. Накладений арешт на майно боржника - є чинним.
22.01.2025 на адресу Дніпровського ВДВС у м. Запоріжжі направлено заяву №07/25 про зняття арешту з нерухомого майна боржника ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладеного у виконавчому провадженні ВП №22111530.
19.02.2025 на електронну адресу представника боржника - адвоката Неткал О.О. надійшла відповідь від 19.02.2025 №17002, відповідно до якої у знятті арешту заявнику було відмовлено та повідомлено, що зняти арешт у позасудовому порядку не вбачається за можливе, через відсутність в органах державної виконавчої служби матеріалів виконавчого провадження у якому здійснено накладення арешту, оскільки таке провадження закінчено і знищено. Разом з тим зазначено що зняття арешту з майна боржника пов'язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу. Зважаючи на те, що виконавчий документ у рамках виконавчих проваджень №22111530 повернуто стягувачу, відсутні підстави для скасування арешту, накладеного у цьому виконавчому провадженні на майно боржника відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Просив визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), що полягає у не знятті арешту з майна боржника ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладеного у виконавчому провадженні ВП №22111530.
Зобов'язати посадових осіб Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з нерухомого майна боржника ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який накладений в рамках виконавчого провадження ВП №22111530.
Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Неткал О.О. в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд скарги без його участі, заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник Дніпровського ВДВС м.Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Федосеєнкова Т.В. просила в задоволенні скарги відмовити з підстав викладених у відзиві.
Представник стягувача АТ «Райффайзен Банк» в судове засідання не з'явився, просив розглянути справу без участі представника банку.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до статті 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до ст. 448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Судом встановлено, що 10.12.2009 року рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя у цивільній справі №2-3812/09, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості по кредитному договору у розмірі 190361,98 гривень та судові витрати у розмірі 1820,00 гривень.
Рішення суду набрало законної сили 22.12.2009 року.
На виконання рішення суду, судом був виданий виконавчий лист №2-3812/09 відносно боржника ОСОБА_1 , який з 22.10.2010 перебував на виконанні у Дніпровському відділі державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), виконавче провадження №22111530.
27.12.2012 року вказане виконавче провадження завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», внаслідок чого державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна №404915133 від 22.11.2024, щодо суб'єкта наявний арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 в межах суми боргу - 190361,98 гривень накладений на підставі постанови про арешт майна та заборони його відчуження №2211530 від 22.10.2010 Ленінським відділом державної виконавчої служби.
Листом від 17.12.2024 №135546/29.22-38 Дніпровського ВДВС у м. Запоріжжі на адвокатський запит повідомив, що в розпорядженні Дніпровського ВДВС у м. Запоріжжі відсутнє виконавче провадження №22111530 з примусового виконання виконавчого листа №2-3812 виданого 10.02.2010 Ленінським районним судом м. Запоріжжя у зв'язку зі знищенням архівних виконавчих проваджень в установленому законом порядку у відповідності до вимог п.9.9. «Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби» внаслідок закінчення трирічного строку їх зберігання.
Разом з тим, Дніпровським ВДВС у м. Запоріжжі зазначено, що повторно на виконання до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виконавчий документ не надходив.
Зазначене виконавче провадження знищене після закінчення терміну зберігання. Накладений арешт на майно боржника - є чинним.
22.01.2025 представником заявника на адресу Дніпровського ВДВС у м. Запоріжжі було направлено заяву №07/25 про зняття арешту з нерухомого майна боржника ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладеного у виконавчому провадженні ВП №22111530.
Листом від 19.02.2025 №17002, Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), повідомив, що у знятті арешту заявнику було відмовлено та повідомлено, що зняти арешт у позасудовому порядку не вбачається за можливе, через відсутність в органах державної виконавчої служби матеріалів виконавчого провадження у якому здійснено накладення арешту, оскільки таке провадження закінчено і знищено. Разом з тим зазначено що зняття арешту з майна боржника пов'язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу. Зважаючи на те, що виконавчий документ у рамках виконавчих проваджень №22111530 повернуто стягувачу, відсутні підстави для скасування арешту, накладеного у цьому виконавчому провадженні на майно боржника відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Суд враховує, що одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» 1999 року №606-XIV, тобто Закону, який був чинним на час існування виконавчих проваджень, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, --тими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною шостою ст.24 Закону №606-XIV за заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному цим Законом.
Відповідно до частини другої ст.55 Закону №606-XIV державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Пунктом 2 частини першої ст. 25 Закону №606-XIV визначено, що державний виконавець здійснює виконавчі дії по виконанню рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме повернення виконавчого документа стягувану згідно із ст.40 цього Закону.
Згідно з пунктом 2 частини першої ст. 40 Закону №606-XIV виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Відповідно до ст. 38 Закону №606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження згідно із ст.37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувану згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із ст.40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувану або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.
А отже, виходячи із системного аналізу приведених вище норм, слід дійти висновку, що закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.
Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і ;агальними принципами міжнародного права.
В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21),в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц (провадження № 61-12997св21),в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21), на які послалася заявник в касаційній скарзі, викладено правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Встановивши, що виконавче провадження №21949786 з примусового виконання виконавчого листа № 2-7908, виданого 25 грудня 2009 року Рівненським міським судом Рівненської області, було завершене ЗО грудня 2010 року, так як виконавчий документ повернено стягувану на підставі пункту 2 частини першої статті 40 Закону № 606-XIV у зв 'язку з відсутністю у боржника майна на яке може бути звернено стягнення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення скарги, так як державний виконавець не виконав вимог статті 38 Закону № 606-XIV в редакції, яка була чинною станом на 30 грудня 2010 року, та при поверненні виконавчого документа стягувану не зазначив про скасування арешту, накладеного на майно боржника ОСОБА_1. При цьому місцевий суд обґрунтовано виходив з того, що з моменту закінчення виконавчого провадження минуло близько 12 років, виконавче провадження вже знищене у зв'язку із закінченням строку його зберігання. Тому подальше накладення арешту на майно боржника ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження є невиправданим втручанням у її право на мирне володіння своїм майном та обмежує права ОСОБА_1, позбавляє її можливості вільно користуватися та розпоряджатися належним їй на праві власності майном.
Крім того, на час розгляду цієї справи в автоматизованій системі виконавчого провадження відсутні відомості щодо наявності виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчого листа № 2-7908, виданого 25 грудня 2009 року Рівненським міським судом Рівненської області, щодо боржникаОСОБАД та стягувача АКІБ «УкрСиббанк», яке змінило назву на AT «УкрСиббанк», або його правонаступника - ТОВ «Кей-Колект».
Натомість, безпідставно не застосувавши до спірних правовідносин правові висновки Верховного Суду, викладені у вищезгаданих постановах, на які послалася заявник в касаційній скарзі, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що виконавче провадження № 21949786 з примусового виконання виконавчого листа № 2-7908, виданого 25 грудня 2009 року Рівненським міським судом Рівненської області, було знищене за закінченням строку его зберігання і матеріали справи не містять відомостей про те, що стягувач АКІБ «УкрСиббанк», або його правонаступники повторно пред'являли вказаний виконавчий лист до виконання.»
Натомість у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 26 травня 2020 року у справі № 815/7269/15 (адміністративне провадження №К/9901/12587/18) зроблено висновок про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню. Крім того, наслідки завершення виконавчого провадження, зокрема, у разі повернення виконавчого документа стягувачу встановлені пунктом 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 2 квітня 2012 року і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802, яким передбачено, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо). З наведеної норми встановлено, що у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу державний виконавець повинен, зокрема, зазначити наслідки завершення відповідного виконавчого провадження, яким у цьому випадку є зняття арешту з майна і коштів позивача, а тому твердження скаржника, що при поверненні виконавчого документа стягувачу арешти, накладені на майно боржника, не знімаються, є безпідставними. Відтак як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження
Виходячи з фактичних обставин справи вбачається, що останній раз виконавчий лист повернутий стягувачу 27 грудня 2012 року у зв'язку із відсутністю майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення (п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV), виконавчі провадження знищені, кредитор упродовж дванадцяти років жодних вимог претензій) до боржника не пред'являв, будь-яких дій з примусового виконання рішення суду не вчиняв; матеріали справи не містять даних про існування в автоматизованій системі тіконавчого провадження відомостей щодо наявності виконавчих проваджень з примусового иконання виконавчого листа №2-3812 від 10.02.2010 року виданого на підставі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя.
Наведені обставини дають підстави зробити висновок, що подальше накладення арешту на майно боржника ОСОБА_1 є невиправданим втручанням у її право на мирне володіння своїм майном та обмежує права ОСОБА_1 , позбавляючи її можливості вільно користуватися та розпоряджатися належним на праві власності майном.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як :уд першої інстанції.
Згідно ч. 3, 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» в разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим законом, арешт з майна 'эржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
На підставі ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи 'ездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та : собами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу: у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані тішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Керуючись статтями: 353, 354, 447-451 ЦПК України, -
Скаргу ОСОБА_1 на дії, рішення, бездіяльність державного виконавця та зобов'язання вчинити певні дії, орган примусового виконання, рішення посадових осіб якого оскаржується: Дніпровський відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач: Акціонерне товариство «Райффайзен банк» - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), що полягає у не знятті арешту з майна боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладеного у виконавчому провадженні ВП №22111530.
Зобов'язати посадових осіб Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з нерухомого майна боржника ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який накладений в рамках виконавчого провадження ВП №22111530.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України.
Заявник (боржник): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Стягувач: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», ЄДРПОУ 14305909, адреса: м. Київ, вулиця Алмазова Генерала, буд. 4А.
Орган примусового виконання, рішення посадових осіб якого оскаржуються: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ЄДРПОУ 35036926, адреса: м.Запоріжжя, вулиця Лобановського, буд. 10.
Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ЄДРПОУ 43315529, адреса: м. Одеса, вулиця Богдана Хмельницького, буд. 34.
Суддя Д.О. Ісаков