Єдиний унікальний номер справи 333/10260/24
Номер провадження 2/333/1197/25
іменем України
24 березня 2025 року місто Запоріжжя
Комунарський районний суд міста Запоріжжя
у складіголовуючого - судді секретаря судового засідання Стоматова Е.Г. Бережної Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» (пл. Солом'янська, буд. 2 м. Київ, 03035) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості, -
ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» звернулося до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із позовом до ОСОБА_1 в якому зазначив, що 21.10.2016 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та відповідачем шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) уклали угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Мета Кредиту для особистих потреб. Ліміт кредитної лінії у розмірі 200 000 грн. Процентна ставка 39.99% річних. Тип процентної ставки фіксований. Обов?язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 7% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. АТ «Альфа банк» прийняв пропозицію відповідача на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід?ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк». Взяті на себе зобов?язання за кредитним договором позивач виконав своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти. Наведене підтверджується випискою по рахунку за кредитною карткою відповідача. Станом на 20.09.2021 року за кредитним договором загальна сума заборгованості за кредитом становить 41200,37 гривень, що підтверджується розрахунком заборгованості, який додається до позовної заяви. 20.09.2021 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідач. Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 25.10.2016 року, укладеним між АТ «АЛЬФА-БАНК» та відповідачем. Згідно з розрахунком заборгованості за відповідачем станом на 20.09.2021 року обліковується заборгованість в розмірі 41200,37 грн. Також просить стягнути судові витрати у розмірі 3 028 гривень судового збору та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 9 200 гривень.
Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 18 грудня 2024 року прийнято в провадженні судді Стоматова Е.Г. та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
06 січня 2025 року від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву. В якій зазначено, що відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом, який був наданий позивачем, кошти на рахунок вносились Відповідачем останній раз в розрахунковому періоді 25.02.2020- 24.03.2020. В подальшому кошти Відповідачем на рахунок не вносилися. Тобто, починаючи з 42 розрахункового періоду, коли Відповідач перестала вносити кошти на рахунок, у Позивача з'явилося право вимоги, та саме з цього періоду почався перебіг строку позовної давності. Останній розрахунковий період почався 25.08.2021 та закінчився 24.09.2021 рр. Отже, фактично позивач не має права вимоги, оскільки ним було пропущено строк для подання позову про стягення заборгованості за кредитним договором по справі №333/10260/24.
10 січня 2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Щодо строків позовної давності ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС», зазначає: 15 березня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (N? 2120-IX), відповідно до якого прикінцеві та перехідні положення ЦК України були доповнені пунктом 19. Згідно з останнім, у період дії в Україні воєнного стану, позовна давність, визначена у ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії. А продовження строків у свою чергу свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні. Отже, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» не пропустили строк звернення до суду.
15 січня 2025 року через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. В яких зазначено, що поновлення процесуальних строків здійснюється судом за заявою учасника справи і лише у випадку, якщо неможливість вчинення певної процесуальної дії у визначений строк зумовлена карантинними обмеженнями. Тобто сам факт запровадження карантину не свідчить про безумовне поновлення пропущеного процесуального строку без наведення заявником негативних обставин, які зумовлені карантинними обмеженнями і були перешкодою у вчиненні стороною процесуальних дій. Жодних доводів безпосереднього унеможливлення звернення позивача до суду з даним позовом в межах строку з підстави введення в Україні карантинних обмежень в позовній заяві та відповіді на відзив не наведено. Незрозумілим є також подання позову 21 листопада 2024 року, з врахуванням того, що карантинні обмеження були зупинені постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року. Позивач не має права вимоги, оскільки ним було пропущено строк для подання позову та не наведено вагомих підстав для поновленням пропущеного строку для звернення до суду.
23 січня 2025 року через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі. В яких зазначено, що відповідач, ознайомившись з доказами, що були надані Позивачем, ставить під сумнів їх належність та зазначає наступне: Копія виписки по рахунку з кредитною карткою World Debit Mastercard за період з 25.10.2016 року до 20.09.2021 року за договором № 630497799, у якій відсутні відомості про те, ким її видано, тобто немає реквізиту документа, передбаченого підпунктом 4.1 пункту 4 національного стандарту ДСТУ 4163:2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Копія оферти на укладення угоди АТ «Альфа-Банк» від 21.10.2016 року, яка э повністю нечитабельна, не є джерелом доказу. Копія із Додатку № 1-1 до Договору факторингу № 3 від «20» вересня 2021 року характеристики права вимоги, переданих фактору клієнтом за договором та боржників за основними договорами, складеного АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», яка містить відомості щодо одного порядкового номера реєстру, не виступає допустимим доказом. Обставини щодо умов угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, укладеної між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем, викладені в позовній заяві, Позивач не довів, тому що відомості, наявні в копії оферти відповідача, не є достатніми доказами для встановлення даних обставин. Обставини з приводу переходу до Позивача права вимоги АТ «Альфа-Банк» до Відповідача про стягнення заборгованості за угодою також не доведено з огляду на таке: Відповідно до положень абзацу четвертого пункту 1.1 розділу 1 договору факторингу від 20.09.2021 року № 3, укладеного між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», право вимоги це права грошової вимоги клієнта до боржників, які виникли на момент підписання цього договору або можуть виникнути у майбутньому на підставі укладених між клієнтом та боржниками основних договорів з усіма додатками та додатковими угодами, також всі існуючі і майбутні права вимоги на підставі договорів забезпечення за основними договорами, укладених між клієнтом та боржниками. Згідно положень пункту 2.3 договору факторингу право вимоги вважається відступленим фактору з дати оплати фактором ціни прав вимоги відповідно до пункту 4.2 цього договору. В дату здійснення оплати фактором ціни прав вимоги сторони підписують акт приймання-передачі реєстру боржників за формою, встановленою в додатку № 2 до цього договору. Відповідно до положень пункту 1 акта приймання-передачі Реєстру Боржників від «20» вересня 2021 року до Договору Факторингу № 3 від 20.09.2021 року, складеного 20.09.2021 року АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», клієнт передав, а фактор отримав право вимоги, детальний опис складових якого наведений в Додатку № 1-1 до договору. У зв'язку з відсутністю допустимого доказу копії/витягу Додатку № 1-1 до Договору факторингу № 3 від «20» вересня 2021 року характеристики права вимоги, переданих фактору клієнтом за договором та боржників за основними договорами, складеного АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», а отже доказу передачі АТ «Альфа-Банк» ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» права вимоги до Відповідача за угодою про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 21.10.2016 року, факт відступлення відповідного права вимоги не доведено. Із врахуванням висновку суду про недоведеність обставин щодо відступлення права вимоги розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором, виданий ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», є неналежним доказом. З огляду на недоведеність обставин, викладених в позовній заяві та відповіді на відзив, щодо умов угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, укладеної між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем, а також переходу до позивача права вимоги АТ «Альфа-Банк» до відповідача за угодою, вважають, що позов не підлягає задоволенню.
У судове засідання представник позивача не з'явився, але в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за його відсутності; позовні вимоги підтримує в повному обсязі; у разі повторної неявки відповідача у судове засідання просить ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідач повторно в судове засідання не з'явилась, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Причини неявки суду не відомі. Будь-яких заяв, клопотань, які б перешкоджали розгляду справи, до суду не надходило. З заявою про розгляд справи за її відсутності відповідач до суду не зверталась.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Пунктом 991 «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, встановлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Відповідно до ч.1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Відповідно до ч.3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Таким чином, згідно з вимогами ст. ст. 128, 131 ЦПК України, відповідач повідомлений про час та місце слухання справи за адресою його місця проживання чи місця перебування, зареєстрованого у встановленому законом порядку та не з'явився у судове засідання без поважних причин.
Прийнявши до уваги заяву представника позивача, суд ухвалою від 24 березня 2025 року постановив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
У зв'язку з неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого пристрою не здійснювалося.
Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.
У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.ст. 76,81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Матеріалами справи встановлено, 21 жовтня 2016 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії шляхом акцептування банківською установою пропозиції клієнта укласти договір (оферти). Мета кредиту - для особистих потреб. Ліміт кредитної лінії - 200000,00 грн. Процентна ставка - 39,99 % річних. Тип процентної ставки - фіксований. Обов'язковий мінімальний платіж - 7 % від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором, виникла заборгованість відповідача перед позивачем, яка, станом на 20 вересня 2021 року, становить 41 200,37 грн.
20 вересня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за зазначеним вище кредитним договором до відповідача, а ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора.
На виконання умов пункту 4.2. договору факторингу ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» перерахувала кошти клієнту у сумі 12844800,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №559 від 20 вересня 2021 року.
Отже, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за угодою від 21 жовтня 2016 року укладеною між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 ..
За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша 80 ЦПК України).
Наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, факт отримання відповідачем грошових коштів, існування заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків по сплаті кредиту та факт набуття позивачем права вимоги.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що внаслідок неналежного виконання обов'язків за кредитним договором у відповідача виникла заборгованість у загальному розмірі (визначеному позивачем при зверненні до суду) 41 200,37 грн.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості, як належний, допустимий і достовірний доказ, відповідачем спростований не був, оскільки остання хоч і зазначає, що не погоджується з розрахунком наданим позивачем але на його спростування своїх розрахунків не наводить.
Також, суд звертає увагу, щодо твердження представника відповідача, що позивач не надав доказів легітимності договору факторингу від 20 вересня 2021 року № 3, а також доказів передачі матеріалів кредитної справи від АТ «Альфа-Банк» до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» не заслуговують на увагу, з огляду на слідуюче.
За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором.
Тобто, ОСОБА_1 несе відповідальність за неналежне виконання зобов'язання за кредитним договором перед новим кредитором - ТОВ «ФК «Еліт Фінанс».
Договір факторингу № 3 від 20 вересня 2021 року укладено між директором ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» Наваренком В.Г. та АТ «Альфа-Банк» від імені якого на підставі довіреності № 014024/20 від 12 листопада 2020 року діяв директор Департаменту стягнення беззаставних кредитів ОСОБА_2 .
Договір факторингу в судовому порядку не визнавався недійсним, доказів щодо його нікчемності не надано, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України, діє презумпція правомірності указаного правочину.
Посилання представника відповідача, що договори оферти та факторингу є недопустимими доказами, оскільки надруковані шрифтами, що не відповідають нормам діловодства та в них не дотримано стандартів ДСТУ не заслуговують на увагу.
Суд звертає увагу, що 4 липня 2023 року Велика Палата Верховного Суду у складі в рамках справи № 233/4365/18, провадження № 14-96цс21 досліджувала питання щодо вимог до процесуальних документів і додатків до них, які учасники справи подають до суду і прийшла до наступного висновку: що вимоги до процесуальних документів і додатків до них визначає процесуальний закон, а не Національний стандарт України, а тому правила проставлення відмітки про засвідчення копії документів не поширюються на засвідчення копій документів, які учасники справи подають до суду.
Отже, наданий позивачем розрахунок заборгованості, а також виписка з особового рахунку відповідача, суд вважає належними та допустимими доказами у даній справі, оскільки виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної картки відповідача, зокрема баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за кредитною карткою (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної з коштами операції).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що позивачем надані суду належні та допустимі докази, а саме, первинні бухгалтерські документи щодо надання кредитних коштів, отримання таких коштів відповідачем за кредитним договором №631374080 від 21 жовтня 2016 року.
Натомість, якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України саме на нього покладається обов'язок доводити такі заперечення відповідними доказами.
Проте, відповідач жодних доказів на спростування факту укладення договору, перерахування та отримання ним кредитних коштів чи розміру заборгованості не надав.
З огляду на зазначене, з урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку, що після підписання договору від 21 жовтня 2016 року ОСОБА_1 та невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення, отриманих в борг коштів у неї виникли боргові зобов'язання, в тому числі, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України перед позивачем, який набув прав вимоги за кредитним договором.
З урахуванням того, що договір факторингу з додатками, підписаний його сторонами, є оспорюваними правочинами, а під час розгляду справи презумпція його правомірності відповідачем не спростована, суд, також, відхиляє доводи відповідача про те, що позивачем не доведено перехід права вимоги до нього за кредитним договором.
Щодо застосування позовної давності
Згідно статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до статті 260 цього ж кодексу позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодекс.
Перебіг позовної давності, за правилами статті 261 Цивільного кодексу, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
В той же час, 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (КОВІД-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (КОВІД-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Законом України від 15 березня 2022 № 2120-розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".
Отже, строк позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості в силу приписів пункту 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України продовжено на строк дії воєнного стану.
Тобто, позовна давність, для пред'явлення позовних вимог, по даній справі станом на день звернення до суду не сплила, її перебіг був зупинений до кінця дії карантину.
Після припинення дії карантину строк, що залишився до кінця спливу позовної давності продовжується на строк дії воєнного стану в Україні.
Відтак позивачем не було пропущеного строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом.
Щодо судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, так як судове рішення ухвалюється у повному обсязі на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача.
Щодо витрат на правничу допомогу
Позивач звертаючись з позовною заявою до суду, крім стягнення заборгованості, ставив питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 200,00 грн.
Відповідно до статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19).
Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
У постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17 (провадження № 61-7550св19) Верховний Суд наголосив, що «гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи».
Підсумовуючи, для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи яких очікує зазнати у зв'язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у цій справі у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
До вимоги про стягнення судових витрат на правничу допомогу стороною позивача надані докази на підтвердження обсягу понесених ним витрат та їх розміру у суді, а саме: договір про надання правової допомоги № 03-07/24 від 03 липня 2024 року адвокатом Литвиненко О.І., акт № 1 прийняття передачі наданих послуг по договору про надання правової допомоги від 15 липня 2024 року на суму 9200,00 грн.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року (справа № 815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа № 640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа № 280/2635/20).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Враховуючи складність справи, необхідність надання адвокатом позивача послуг під час розгляду справи в суді та їх характер, а також відсутність заперечень з боку відповідача з приводу розміру заявлених витрат та з метою дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у цій справі, у сумі 9 200,00 грн.
Щодо витрат по сплаті судового збору
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов задоволено повністю то з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову 3028,00 грн.
Керуючись ст.ст. 76, 81, 141, 263-268, 280-284, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 611, 1049 ЦК України, суд,-
вирішив:
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» (пл. Солом'янська, буд. 2 м. Київ, 03035) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» (юридична адреса: пл. Солом'янська, буд. 2 м. Київ, 03035 ідентифікаційний код юридичної особи 40340222) заборгованість за кредитним договором у розмірі 41 200 гривень 37 копійок /сорок одну тисячу двісті гривень тридцять сім копійок/.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» (юридична адреса: пл. Солом'янська, буд. 2 м. Київ, 03035 ідентифікаційний код юридичної особи 40340222) витрати на професійну правничу допомогу, понесені за розгляд даної справи у розмірі 9 200 гривень 00 копійок /дев'ять тисяч двісті гривень нуль-нуль копійок/ та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3028 гривень 00 копійок /три тисячі двадцять вісім гривень нуль-нуль копійок/.
Сторонам, які не з'явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.
Повний текст судового рішення складено 24 березня 2025 року.
Суддя Комунарського районного суду
міста Запоріжжя Е.Г.Стоматов