Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/996/25
номер провадження 2-о/695/78/25
14 квітня 2025 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді Середи Л.В.
за участю:
секретаря - Оніщенко Н.В.,
заявника - ОСОБА_1 ,
представника заявника - адвоката Побиванця Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту належності правовстановлюючих документів, -
ОСОБА_1 звернувся до Золотоніського міськрайонного суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, а саме: Свідоцтва про хворобу № 2175 від 01.10.2024 року, виданого Центральною ВЛК Збройних сил України на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки у вищезазначеному документі прізвище заявника вказане з помилкою, замість « ОСОБА_2 » вказано неправильно « ОСОБА_3 ». Внаслідок помилки заявник не може довести своє право на призначення пенсії. За таких обставин ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, щоб встановити факт належності правовстановлюючого документу.
У судовому засіданні представник заявника та заявник повністю підтримали вимоги, просили їх задовольнити з підстав, які вказані у самій заяві.
Представник заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_3 у судове засідання не з'явився, направивши до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, щодо вирішення справи покладається на розсуд суду.
Так як у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини осіб, що беруть участь у справі, враховуючи заяву представника заінтересованої особи, суд розглядає цивільну справі за відсутності представника ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Суд, заслухавши учасників процесу та вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення. При цьому суд виходить з наступних підстав.
Відповідно до ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по-батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документів не збігаються з ім'ям, по-батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі прізвище, ім'я та по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям та по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року “Про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я по батькові, місце і час народження якої зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові надати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.
Як вбачається з листа ВСУ 01.01.2012 р. "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення" коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 256 ЦПК України громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) вказано, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Суд констатує, що встановлення факту, з приводу якого ОСОБА_1 звернувся до суду, не пов'язане з вирішенням будь-якого спору, оскільки у заявника із зацікавленою особою відсутні будь-які спори про право, а підтвердження факту належності правовстановлюючого документу необхідне йому особисто для подальшого оформлення пенсії, отже, дана заява, з огляду на відсутність спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Як вбачається з паспорта серії НОМЕР_1 , виданого Золотоніським МРВ УМВС України 27.07.1999 року, прізвище, ім'я та по-батькові заявника записане в ньому як « ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Золотоноша Черкаської області».
Згідно з даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 12 жовтня 1978 року прізвище заявника так само вказано ОСОБА_1 , його батьками зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_5
У відповідності до військового квитка НОМЕР_3 , виданого на прізвище ОСОБА_1 , вбачається, що заявник проходив військову службу в період з 15 травня 1997 року по грудень 1998 року, з 12 травня 2015 року по червень 2016 року та з 06 березня 2022 року по 24 жовтня 2024 року, проте вказаний військовий квиток помилково виписаний на прізвище « ОСОБА_3 », хоча повинно було зазначено « ОСОБА_2 », що стверджується записом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 у військовому квитку про правильність виправлення прізвища заявника з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_2 ».
Відповідно до свідоцтва про хворобу № 2175 від 04 жовтня 2024 року, виданого Центральною ВЛК ЗС України на прізвище ОСОБА_1 , вбачається, що заявник був призваний за мобілізацією в березні 2022 року та згідно з довідкою № 4010 від 19 вересня 2022 року, виданою в/ч НОМЕР_4 про обставини травми, отримав вогнепальне осколкове сліпе поранення біля с. Воєводівка Луганської області, ОСОБА_1 було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
З довідки №4065 від 29.06.2016 року виданої в/ч НОМЕР_5 від 29.06.2016 року вбачається, що ОСОБА_1 в період з 16.10.2015 року по 28.01.2016 року, з 14.02.2016 року по 31.05.2016 року безпосередньо брав участь у антитерористичній операції в м. Красногорівка, м. Марїнка Донецької області
Відповідно до довідки про обставини травми № 4010 від 19.09.2022 року виданої в/ч НОМЕР_4 , вбачаєтлься, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , 29 квітня 2022 року одержав мінно вибухове осколкове поранення верхньої третини лівої гомілки за обвтавин безппосердбної участі у бойових діях в с. Воєводівка Сєвєроденецького району, Луганської області.
У відповідності до довідки №217 від 30.12.2024 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_1 в дійсності проходив військову службу в Збройних Силах України: строкову військову службу в період з 15.05.1997 року по 25.12.1998 року, військову службу за частковою мобілізацією в особливий період з 12 травня 2015 року по 30 червня 2016 року, військову службу за загальною мобілізацією в особливий період з 08 березня 2022 року по 24 жовтня 2024 року.
Відповідно до довідки МСЕК серія 12 ААГ № 436926 від 18.12.2024 року, вбачається, що заявнику ОСОБА_1 була встановлена ІІІ група інвалідності через захворювання пов'язане з проходженням військової служби.
Згідно з даними довідки серія 12 ААА № 068486 від 18.12.2024 року, виданої обласною МСЕК № 1, ОСОБА_1 втратив працездатність 45% через захворювання пов'язані з проходженням військової служби та 15% через поранення та травми пов'язані із захистом Батьківщини.
Таким чином, суд вважає, що при оформленні та видачі військового квитка НОМЕР_3 була допущена помилка у прізвищі заявника, яка виправлена начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 полковником ОСОБА_6 вже після видачі свідоцтва про хворобу № 2175 від 04 жовтня 2024 року, виданого Центральною ВЛК ЗС України на прізвище ОСОБА_1 .
За таких обставин у суду не виникає жодних сумнівів щодо факту належності свідоцтва про хворобу № 2175 від 04 жовтня 2024 року, виданого Центральною ВЛК ЗС України на прізвище ОСОБА_1 саме заявнику ОСОБА_1 , а тому суд приходить до висновку, що його заява підлягає до задоволення в повному обсязі.
Також суд вважає, що витрати по сплаті судового збору слід віднести за рахунок держави, так як заявник звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
На підставі зазначеного та керуючись ст. 209,
ст.ст. 212, 213, 256, 259 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту належності правовстановлюючих документів - задовольнити повністю.
Встановити, що Свідоцтво про хворобу № 2175 від 04 жовтня 2024 року, видане Центральною ВЛК ЗС України на прізвище ОСОБА_1 , належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок держави.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя: Середа Л.В.